05 січня 2024 р. 22:03

Морські крила: минуле, сьогодення та майбутнє флотської авіації України

Фото: deepstateua.com

(Фото: deepstateua.com)

"Інтент" продовжує серію нарисів, присвячених історії, сьогоденню та майбутньому України як морської держави, здатної дати відсіч будь-якому ворогові, що посміє зазіхнути на її береги та водні торгові шляхи.

І сьогодні поговоримо про перспективи розвитку одного із важливих компонентів національних ВМС, а саме про морську авіацію.

Військово-морська авіація — це підрозділи та з'єднання ВМС, основним озброєнням яких є авіаційні та повітроплавні засоби. Як пілотовані, так і безпілотні.

У спадок від СРСР Україні дісталися дуже серйозні морські авіаційні сили, які базувалися у Миколаєві, Очакові та кримських Саках. Складалися вони з чотирьох авіаполків (ракетоносного, протичовнового, винищувального та штурмового) й двох окремих ескадрилій. Першим, 22 лютого 1992 року, присягнув на вірність українському народу 555-й протичовновий вертолітний полк. Можна констатувати, що становлення морської авіації нашої країни випереджало розбудову власне Військово-морських сил.

Ці частини мали на озброєнні винищувачі МіГ-29, штурмовики Су-25 і Як-38М, прототипи палубних винищувачів С3-33-Т-10К, дальні надзвукові ракетоносці-бомбардувальники Ту-16, Ту-22 і Ту22М3, дальні протичовнові літаки Ту-142 та Іл-38, протичовнові літаки-амфібії Бе-6 і Бе-12, транспортні Ан-2, Ан-12, Ан-26, Ан-24, винищувачі-бомбардувальники Су-17, вертольоти Ка-25, Ка-27Е, 26 Мі-14, Мі-28 і Мі-8. Загалом - 158 літальних апаратів, здатних виконувати завдання як у ближній зоні, так і в океані, зокрема злітаючи з палуби авіаносних кораблів.


Фото: Сергій Смоленцев

Сила більш ніж значна, але явно надмірна для України, яка ніколи не мала та й навряд чи колись матиме океанські амбіції. Який сенс витрачати величезні гроші, скажімо, на утримання дальньої морської ракетоносної та протичовнової авіації, якщо всі ймовірні супротивники тут, під бочком, з виходом в одне й те саме Чорне море?

Отже, відразу після відновлення незалежності почалося радикальне скорочення цієї компоненти. Зі складу морської авіації вивели всі винищувачі, штурмовики та ракетоносці. Частину порізали на метал, частину передали Повітряним силам (ВПС+ППО).

У 1995 році частини, що залишилися, звели в Морську авіаційну групу (МАГ, до її складу входили 555-й морський вертолітний полк, що базувався в Очакові, 316-та окрема морська авіаційна ескадрилья, що стояла в Миколаєві, 9-та окрема змішана морська авіаційна ескадрилья в Новофедорівці, а також частини забезпечення), яку в 2004-му році реорганізували в 10-ту морську авіаційну бригаду з місцем дислокації в Новофедорівці (аеродром Саки).

Однак хоч би яким розумним виглядало скорочення морської авіації, треба визнати, що зайшло воно досить далеко і ледь не призвело до передчасної кончини цього роду військ. Причина, вочевидь, у тому, що перші військові керівники України не розуміли, навіщо нам у принципі окремий морський повітряний флот. Кажуть, другий командувач ВМС віцеадмірал Володимир Безкоровайний навіть назвав морську авіацію "раковою пухлиною": мовляв, тільки гроші жере, а з усім спектром завдань, зокрема над морем, цілком впораються Повітряні сили.


Володимир Безкоровайний. Фото: ВВС

Підсумком стало те, що до початку російсько-української війни 10-та Сакська бригада була досить скромним за бойовими можливостями з'єднанням — п'ять гелікоптерів і три літаки, здатні піднятися в повітря, ще з півтора десятка бортів підлягали ремонту. Порівняно з тим, що Україна отримала після розпаду СРСР, сльози.

Проте, боєздатність бригади була на той момент, та й залишається зараз дуже високою. Про це говорить, зокрема, той факт, що це єдина кримська частина Збройних сил, яка зуміла вивести з-під носа окупантів свою техніку: 3 березня 2014-го майже всі робочі одиниці покинули Саки та перелетіли на аеродром Кульбакіно у Миколаєві. Це результат героїчних зусиль льотчиків 10-ї Сакської (майже всі зберегли вірність присязі) та її тодішнього командира — полковника Ігоря Бедзая, про якого ми ще розповімо.

Далі були роки напруженого бойового навчання та повільного відновлення потенціалу. Повільного тому, що командування, як і раніше, не розуміло, навіщо флоту власні "крила": не Америка, чай! Авіаносців немає, обійдемося і без особливих морських літаків та гелікоптерів.

Тут, мабуть, слід пояснити. Отже, навіщо в принципі потрібна морська авіація? Пілотові цивільного авіалайнера за великим рахунком все одно, над чим літати, чи то гори, ліси, річки, міста, чи моря-океани. В цьому плані вони універсали. Однак якщо ми кажемо про війну, то на морі вона інша, ніж на суші. І "пані Підтримка з повітря", як люблять висловлюватись американські морпіхи, там виглядає зовсім по-іншому. Та й не підтримка вона зовсім, а один з основних інструментів, які має флотоводець. На суші авіація практично ніколи не була вирішальним фактором (за рідкісним винятком), а от на морі цілком ним є. Інші умови, інші цілі. Інша реальність.

Головна мета - кораблі супротивника, як надводні, так й підводні. Щоб їх виявити та вразити, потрібні специфічні засоби — скажімо, спеціальні станції радіолокації, гідроакустичні буї, протикорабельні ракети й торпеди.


Фото: Сергій Смоленцев

Потрібна профільна підготовка льотчиків і штурманів, здатних орієнтуватися в просторі над безмежною водною гладдю. І це зовсім не таке просте завдання, як здається. Згадані цивільні пілоти летять на великій висоті, зазвичай по прямій. Їм ніщо не загрожує (опустимо численні трагічні інциденти, які найчастіше були випадковим збігом обставин). Тому й немає для них різниці, море чи суша під ними. Військові авіатори несуться на низьких, а то й наднизьких, постійно маневрують, ухиляються. Розворот літака над морем змінює його розташування досить сильно, на десятки миль. Піди зрозумій, де ти опинився після, особливо якщо всі канали глушить ворожа РЕБ і супутникове позиціювання не працює. Над сушею хоч за малюнком місцевості можна визначитися. А над морем... Як знайти ціль? І, що важливіше, як повернутися додому?

І це лише частина складнощів, із якими стикаються льотчики морської авіації.

Візьмемо полювання на підводний човен - особливий жанр, справжнє мистецтво. Ідеальний варіант - взаємодія корабля й вертольота, що злетів з нього, спускає буї, а при необхідності й випускає торпеду. Гідроакустичні станції корабля і буїв дозволяють отримати кілька напрямків на підводну ціль з різних боків, уклавши її в так званий триангуляційний трикутник і визначивши точне розташування. Далі все залежить від майстерності мисливців та командира субмарини.

Але повернемося до 10-ї морської. Після 2014 року вона поступово почала нарощувати свої можливості як у плані техніки, так і навичок льотного складу.

Вишкіл підтримувався на високому рівні завдяки проведенню численних навчань та тренувань. Своєрідним іспитом для техніки та пілотів були щорічні міжнародні маневри "Сі Бриз".

Тренування проводилися майже цілий рік - кожен захід до одеського порту НАТОвських есмінців, фрегатів та корветів ставав гарним приводом для обміну досвідом та проведення невеликих тренувальних польотів із різними завданнями.

Наприклад, палубні вертольоти Ка-27 здійснили сотні посадок на польотні палуби американських есмінців типу "Арлі Берк" під час їхнього руху.

Також морська авіація займалася патрулюванням прибережної зони, забезпечувала навчальні виходи спецпризначенців, здійснювала тренувальні вильоти з висадкою парашутного десанту, відпрацьовувала рятувальні операції тощо.

На початок повномасштабної війни бригада складалася з трьох ескадрилій – літакової, вертолітної та безпілотної.

До складу літакової ескадрильї входило два військово-транспортні Ан-26, два патрульні Бе-12 та три багатоцільові Ан-2.

Вертолітна складова включала два протичовнові Ка-27ПЛ, один патрульно-рятувальний Ка-27ПС, три протичовнові Мі-14ПЛ, один рятувальний Мі-14ПС, чотири багатоцільові Мі-8МСБ-В, два Мі-2 та один Ка-226. Передбачалося також ввести в експлуатацію кілька штурмових Ка-29, проте, чи вдалося це зробити до вторгнення, невідомо.

Ескадрилья безпілотних літальних апаратів складалася з кількох комплексів типу Bayraktar TB2. Ця турецька техніка постійно модернізувалася і непогано проявила себе як розвідники та ударні БПЛА.

Зараз бригада виконує бойові завдання на користь морської піхоти та спеціальних сил. Безпілотники Bayraktar TB2 стали витратним матеріалом, проте на їхньому рахунку кілька потоплених російських десантних катерів та іншої техніки. В умовах слабкої протидії вони успішно виконують розвідувальні та ударні завдання, проте не можуть протистояти російським системам ППО.

В бойових операціях гелікоптерна ескадрилья втратила кілька бортів. Відомо про загибель патрульно-рятувального Мі-14, який виконував бойове завдання під час висадження спецпризначенців на острів Зміїний 7 травня 2022 року. Вертоліт пілотував полковник Бедзай, якому вдалося уникнути кількох гарматних черг ворожого Су-30 в районі Вилкового. Однак після пуску ракети "повітря-повітря" борт упав, екіпаж загинув. Вижив один із рятувальників, відряджених до екіпажу на час операції.


Ігор Бедзай. Фото: Сергій Смоленцев

11 травня 2022 року президент надав Ігорю Бедзаю звання Героя України, а 24 червня 2022 року ім'я полеглого полковника стала носити його рідна 10-та бригада морської авіації.

Для компенсації втрат з'єднання Великобританія поставила кілька багатоцільових гелікоптерів типу Westland Sea King. Як вони використовуються, невідомо.

Якою буде морська авіація України у майбутньому? Залежить від багатьох факторів — і результатів (хоч би проміжних) війни, і від постачання закордонної техніки, і від поглядів командування на роль повітряної компоненти флоту.

Щодо літальних апаратів, то сьогодні наша країна самостійно здатна виробляти лише безпілотники. До повномасштабної війни багато говорили про будівництво на заводі Антонова патрульних літаків Ан-148-300МП, які могли б стати носіями протикорабельних ракет типу "Нептун". На жаль, зараз ця можливість втрачена. Тож у цьому питанні ми критично залежимо від Заходу.

Судячи з інтерв'ю та окремих заяв командувача ВМС віцеадмірала Олексія Неїжпапи, головним завданням морської авіації флотоводець вважає патрулювання:

"Вона повинна отримати здатність вивчення надводної обстановки та використання моря у тому числі спільно з кораблями Військово-морських сил".


Фото: Сергій Смоленцев

Здається, найближчим часом зайде мова про отримання флотом літака або гелікоптера далекого радіолокаційного виявлення (ДРЛО) — без нього повноцінне "вивчення надводної обстановки" неможливе. Найбільш вірогідним є гелікоптер — такі з недавніх пір використовують наші британські партнери (Merlin HM.2). Це дешева альтернатива літаку ДРЛО, яка цілком достатня для чорноморського театру військових дій.

Друге завдання — протичовнова боротьба та аварійно-рятувальні операції: для цього теж потрібні гелікоптери, ті ж Westland WS-61 Sea King з відповідним обладнанням. Ну і, зрозуміло, кораблі, здатні нести такі машини (авіагрупа корвета типу "Ада" складається з однієї вертушки).

Ударні функції, вважають фахівці, найкраще покласти на безпілотники, залишивши ракетоносці у Повітряних силах. Не потрібні морській авіації й винищувачі.

Загалом за грамотного підходу та партнерської допомоги морська авіація ВМС України має стати збалансованим та ефективним інструментом, який розширить можливості національного флоту щодо протидії агресії.

Іван Суданов

Олексій Сухий

Поділитися

14 грудня 2023 р. 22:34

Місця сумних побачень