"Невигадані історії одеського трамвая": фрагменти книги Дмитра Жданова

Дмитро Жданов давно та плідно співпрацює з нашим виданням. Публікував Інтент й матеріали про одеський трамвай. 20 квітня у бібліотеці Грушевського було презентовано книгу Дмитра "Невигадані історії одеського трамвая". Інтент із задоволенням публікує уривок із книги.

Кілька слів про трамвайну архітектуру

На цей час в Одесі збереглася трамвайна архітектура лише електричного трамвая. Єдиний доступний для туристів артефакт, пов’язаний із кінними залізницями – це шматок рейки з тавром бельгійського заводу та датою 1895 року. Довгий час цей артефакт слугував поруччям для сходів у районі Херсонського узвозу. Нині ж він є експонатом в музеї міського електротранспорту в одному з павільйонів депо на Олексіївській площі.

До об’єктів "трамвайної архітектури Одеси" можна віднести павільйони зупинки, будівлі депо, електричні підстанції, трамвайні мости. До 2017 року зберігся 21 зупинковий павільйон. Частину з них перебудували в магазини (як, наприклад, зупинковий павільйон на 9-й станції Фонтанської дороги або на вулиці Довга). Один павільйон (біля узвозу Блажка) зараз виконує функції диспетчерської кінцевого пункту 210-ї маршрутки. Павільйону трамвайної зупинки на 6-й станції Люстдорфської дороги пощастило менше: його перебудували, знищивши всі архітектурні особливості. Наразі там розташований шиномонтаж. Цей павільйон був одним із "пізніх", його спорудили 1915 року. Павільйон використовували пасажири 29-го трамвая, який з’єднував Рішельєвську та Дачу Ковалевського (з 1995 року 29 трамвай ходив від 11-ї станції Люстдорфської дороги до Чорноморки). Зупинковий павільйон на Ярмарковій площі (збудований у 1912 році) унікальний не лише тим, що є єдиним павільйоном цього типу, встановленим на приміських лініях трамвая, а й тим, що в 1955 році павільйон був переобладнаний в електричну підстанцію, де використовували ртутні випрямлячі.

Електричний трамвай на Грецькій. Листівка з колекції Дмитра Жданова

Які ж були трамвайні зупинки сто років тому? Усі комплекси зупинки, що використовували в Одесі, розділені на дві групи: павільйони та навіси. І всі вони виконані в архітектурному стилі пізнього модерну. 

Одеські зупинкові павільйони ділилися на 8 типів та кілька підтипів. Ми будемо використовувати номенклатуру, розроблену в документах Бельгійського товариства. 

Тип No 1 містив у собі крите приміщення для обслуги, окреме крите приміщення для пасажирів, туалети й відкритий навіс. Такі павільйони були встановлені на Грецькій та Тираспольській площах. І хоча ці павільйони не дійшли до наших днів, їхні зображення збереглися.

Зустріч конки та електричного трамвая на Тираспольській площі. Листівка з колекції автора

Тип No 2 (вокзальне приміщення) складався з критого приміщення для обслуги, окремого критого приміщення для пасажирів, туалетів та відкритого навісу. Подібні павільйони були встановлені на Куликовому полі та 16-й станції Великого Фонтану. Від типу No 1 павільйони відрізнялися зовнішньою конфігурацією.

Тип No 2 bis складався з тих самих приміщень, як і тип No 2, але був на меншу кількість пасажирів. Ці павільйони були встановлені на кінцевих станціях лінії Хаджибейського лиману. У районі Херсонського скверу зберігся диспетчерський павільйон, тип No 2 bis, встановлений у 1912 році. На фасаді павільйону збереглися букви "ОТ" (Одеський трамвай).

Сьогодні павільйон використовують за призначенням як диспетчерський пункт одеського трамвая. Після того як лінію 20-го трамвая зменшили, вокзальний павільйон навпроти входу до Хаджибейського парку демонтували.

Був і третій варіант павільйону другого типу. Він складався з критого приміщення для обслуги, туалетів та двох критих приміщень для пасажирів. Павільйон цього різновиду планували встановити біля грязелікарні на Куяльницькому лимані.

Павільйони третього типу складалися з того ж набору приміщень, як і павільйони другого типу, відрізняючись зовнішньою конфігурацією. Їх планували розмістити біля воріт дачі Ланжерон, біля воріт Старого Християнського цвинтаря та 11-ї станції Великого Фонтану.

Павільйон No 3 bis складався з того ж набору приміщень, як і павільйони третього типу. Єдина різниця полягала в збільшенні теплого приміщення для пасажирів завдяки зменшенню площі службового приміщення.

Павільйони четвертого типу складалися з критого службового приміщення, критого з трьох сторін навісу для пасажирів та туалетів. Павільйони цього типу планували встановити на розі Непрямої та Градоначальницької, біля купалень Хаджибейського лиману, на розі Преображенської та Великої Арнаутської.

Павільйон зупинки 20 трамваю. Фото: Дмитро Жданов

Тип No 4-А відрізнявся від четвертого типу лише тим, що службове приміщення використовували пасажири. Подібні павільйони планували встановити біля переїзду залізниці на Московській вулиці, наприкінці лінії "Ковалевська", біля воріт Нового Християнського цвинтаря, біля переїзду на Дальницькій, біля воріт тюрми, біля зернового ринку, а також на 4-й та 7-й станціях Великого Фонтану. Прикладів таких павільйонів 4 типу є кілька. Насамперед це зупинковий павільйон на Малому Фонтані, який деякий час використовували як житлове приміщення. На розі вулиці Амундсена (поряд із 411-ю батареєю) зберігся вокзальний павільйон No 4 bis, який і зараз використовують як квартиру. Біля входу на Другий Християнський цвинтар також зберігся зупинковий павільйон типу No 4 bis.

Павільйони п’ятого типу складалися з критого з трьох боків навісу та туалетів. Павільйони цього типу планували встановити на розі Великої Арнаутської та Рішельєвської вулиць, на Малому Фонтані (в результаті було встановлено павільйон 4 типу), біля Олександрівського поліцейського відділу, на Олексіївській площі, на розі Малого провулка та Преображенської.

Павільйони типу No 6 bis складалися з відкритого та критого приміщень для пасажирів. Павільйони цього типу планували встановити наприкінці лінії "Дальні Млини", на Солдатській Слободі, на Ярмарковій площі, у селищі Чубаївка, внизу Наришкінського узвозу. В результаті в Чубаївці та внизу Наришкінського узвозу (зараз узвіз Блажка) було споруджено навіс 6 типу.

Найбільш поширеним типом зупинкових комплексів, що зберігся, був навіс No 6, закритий з трьох сторін і призначений для заміських ліній. Такі навіси збереглися на Хаджибейській дорозі, Люстдорфській дорозі й на Фонтані. У 1910–1915-х роках ці навіси розташовувалися на заміських лініях, а самі зупинки називали станціями, тому що спочатку цими лініями курсував паровий трамвай. Навіси були прямокутні в плані конструкції. Стіни виконані з блоків черепашнику (у деяких випадках використовували й цеглу), а дах з бетону та армоцементу. У кожній стіні були прорізані вікна, які зараз закладені.

Одеська "конка". Фото з газети "Одеські новини" за 1898 рік. Фото надав Дмитро Жданов

Усередині павільйону розташовувалися дерев’яні лави для пасажирів. Передня частина павільйону спочатку була відкрита і підтримувалась двома прямокутними в перерізі стовпами. На даху павільйонів спочатку була балюстрада, нині втрачена практично повсюдно. Загалом подібні павільйони – чудовий зразок пізнього геометричного модерну.

До окремої групи можна віднести спеціальні літні павільйони. Про літній павільйон в Аркадії я вже писав. Другий літній павільйон, що зберігся, розташований на території парку Шевченка і спочатку належав до так званої "виставкової" лінії трамвая No 32. Попри те, що лінію було запущено в 1910 році, капітальний зупинковий павільйон був побудований тільки в 1912. До того діяв тимчасовий дерев’яний.

До речі, з нумерацією маршрутів одеського трамвая пов’язана плутанина: номери маршрутів з’являлися не в хронологічному порядку, а відповідали номерам, за якими вони були зазначені в документах Бельгійського акціонерного товариства.

Спочатку зупинковий павільйон у парку Шевченка був відкритим навісом з опорами. Але після того, як у 1924 році лінію "Ланжерон" ліквідували, павільйону знайшли нове застосування: відкритий простір було закладено, а павільйон тривалий час слугував адміністративним приміщенням для КП "Парки Одеси". Сьогодні в павільйоні розміщено булочну.

Ще один тип старовинних трамвайних зупинок – це зупинка-гриб на вулиці Чернишевського (поряд з переїздом біля станції Одеса-Мала). Колись таких зупинок було багато в Одесі. Одна з них стояла біля оперного театру.

До речі, павільйон на кінцевій зупинці в Лузанівці не стосується Бельгійського товариства (у планах бельгійців його не було). Він виник лише в 1927 році.

Ігор Льов