Воєнні злочини щодо цивільних: як працює культура пам’яті в Одесі

Чи пам’ятаємо ми цивільних, які загинули під час воєнних злочинів з боку рф у перший, другий, третій та навіть четвертий рік повномасштабної війни? Як зробити так, щоб це з одного боку не забувалося, а з іншого - не було додатковим болем? 

Мета цього дослідження - показати практики пам’яті на півдні України. Цей перший матеріал буде присвячений Одесі, другий - Миколаєву, третій - Херсону.

Будемо аналізувати позиції місцевого самоврядування, військових адміністрацій, митців та філософів, які безпосередньо займаються меморіалізацією. Також будемо розбирати, як реагують на нові місця пам’яті місцеві мешканці.

Голоси дітей

Наше дослідження починається з того, що при перевірці бази звернень громадян щодо проведення заходів, стосовно меморіалізації цивільних загиблих, Одеська міська рада (ОМР) нічого не знайшла. 

Також директор департаменту з організації роботи ОМР Олександр Тиховський відповів нам, що сама рада "не ухвалювала рішення щодо меморіалізації цивільних загиблих". 

Але об’єкти пам’яті, присвячені цивільним, в місті є. В департаменті внутрішньої політики Одеської міської ради нам розповіли, що біля Одеської ОВА відкрили алею сакур, як символ вшанування пам’яті загиблим дітям під час російсько-української війни.

Це сталося 4 червня 2024 року. "Як символ вічної пам’яті загиблим дітям - алея сакур, яку висадили біля Одеської ОВА. Памʼятаємо кожну жертву російського терору. Найсильніший біль, коли гинуть діти", - написав тоді у телеграмі керівник Одеської ОВА Олег Кіпер.

Алея сакур. Фото: Інтент

Пізніше в Одеській ОВА нам додали, що 4 червня 2025 року – на алеї сакур в сквері Небесної Сотні в рамках проведення акції "Дзвіночки", на деревах були розвішені дзвіночки, що символізують голоси дітей, яких убив агресор.

Раніше, 4 червня 2023 року в Одесі провели акцію "Голоси дітей" в Міському саду.

В серпні 2022 року біля ОВА встановили інсталяцію "Дитинство.2022", присвячену дітям, які загинули під час війни. Вона складалася з протитанкових установок та розмальованих касок з квітами.

Фото: Одеська ОВА

Перевернуті солдатські каски з висадженими квітами символізували, за словами директорки Департаменту культури Одеської ОВА Олени Олійник, "фундамент духовності, який навіть в таких жорстких реаліях буде проростати світлими фарбами".

Фото: Одеська ОВА

За словами автора інсталяції Андрія Любова, кожна квітка символізувала дитину, у якої війна забрала життя. Зараз цієї пам’ятної композиції вже не існує, але інформаційна дошка про неї є. Андрій Любов розказав нам, що інсталяція проіснувала два місяці, а протитанкові їжаки сильно лякали людей. Зараз туди іноді приносять дитячі іграшки місцеві за своєю ініціативою.

Табличка до інсталяції "Дитинство.2022". Фото: Інтент

Що не так з меморіалом "Борцям за Україну"

Зазначимо, що ці всі об'єкти знаходяться перед Одеською ОВА, а позаду - меморіал "Борцям за Україну" у сквері "Слави і Волі". В міський раді нас запевнили, що з метою гідного вшанування пам’яті там будуть розміщені імена не тільки загиблих військових, прикордонників, правоохоронців, але й цивільних - рятувальників, волонтерів та медиків.

Меморіал "Борцям за Україну". Фото: Інтент

В цьому році громадські організації Veterans HUB ODESA, "Серця матерів Одещини" та "Родина янголів світла" впровадили там пам’ятну акцію "Дзвін пам’яті". Під час якої вшановують імена всіх, хто загинув на російсько-українській війні протягом поточного місяця.

Гранітний символ "Дзвін пам’яті" на меморіалі "Борцям за Україну". Фото: Інтент

"Водоспад сліз" на меморіалі “Борцям за Україну”.Фото: Інтент

Ми подивися, як зараз виглядає меморіал. І запитали, що думають про нього місцеві мешканці.

"Я знаю, що меморіал присвячений загиблим на війні. Але він мені не подобається. Зараз дуже спекотно, а тут немає тіні. Дерева вже стоять майже жовті. Я хотіла б, щоб тут був фонтан", - каже Тетяна.

Меморіал “Борцям за Україну”. Фото: Інтент

"По меморіалу гуляти некомфортно. Лавки під палючим сонцем. Приховую дитину з коляскою в тіні парку. Але там на жаль не облагороджено. Під час дощу тут місиво. Я б просто поставила один пам'ятник і все", - каже Ольга.

Художнику, який не захотів називати своє ім’я, не сподобалося, що меморіал розташований позаду адміністрації. “Чому не перед ОВА? Це якась неповага до загиблих”, - вважає він.

А от студентка Галина розповіла, що їй дуже подобається частина меморіалу "Водоспад сліз". “Саме за візуальний контент його багато в соцмережах”, - каже дівчина. 

Київська компанія, яка робила це замовлення, і спеціалізується на скляних виробах, зазначає, що конструкція відображає навколишній світ, зливаючись із природою та небом: “А вода, що стікає по склу, нагадує сльози — мовчазний, але глибокий символ скорботи та пам’яті”. 

Ми також поспілкувалися щодо меморіалу з фахівчинею Оксаною Довгополовою, кураторкою платформи культури пам'яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво, докторкою філософських наук, професоркою магістерської програми "Дослідження пам'яті та публічна історія" Київської школи економіки. Вона каже, що меморіал “жахливий” і “треба знести все”. На наше запитання чому, вона відповіла, що він “мертвий”: “Там некомфортно, він перетворюється на свою протилежність. Тому що дерева не можуть там вижити. Як об'єкт меморіал взагалі не цікавий. Влітку там жарко, взимку - холодно. Ніхто туди не ходить. Ні про що”. 

Взагалі всією концепцією меморіалу кілька років займалися скульптор Михайло Рева та архітекторка Ната Головченко. Проєкт кілька разів перероблявся - спочатку він був присвячений Небесній Сотні. Автори пішли від пам'ятника. За їх словами, ідея була реконструювати простір самого парку, поєднавши граніт з деревами та квітами.

Ось так виглядав проєкт меморіалу Борцям за Україну. Фото: ng-architects.com

Але ще на стадії обговорення проекту авторам казали, що “дерева не виживуть”, каже Довгополова. Ми звернулися до Михайла Реви прокоментувати ситуацію. Він пояснив, чому все так сталося.

"Я нікому з журналістів цього не говорив. Ця тема для мене трагічна, - каже художник. - Коли я виграв конкурс на пам'ятник Небесній Сотні, я був готовий його реалізовувати. Але втрутилися обставини. Від обладміністрації був проведений конкурс на пам'ятник АТОшникам зі зворотного боку ОДА. І там не було рішення протягом п'яти років. Мене попросили пов'язати кілька меморіальних комплексів в один. Це Небесна Сотня, АТОшники та кримські татари”.

Михайло Рева на виставці "Щоденники Часу”. Фото: Фейсбук-сторінка Михайла Реви

За словами Реви, він привів групу своїх друзів і вони зробили передпроєктну пропозицію, завдання якої було прибрати радянські алеї та перетворити їх на інший простір, який мав би іншу енергетику. "Тому було вироблено такий прийом, де самі дерева ставали меморіальним знаком. Там було багато сценаріїв - вечірнього підсвічування, багато драматургічних акцентів, які становили дуже делікатний, людський підхід, коли забирається пафос", - пояснив скульптор.

Потім у ситуацію втрутилася повномасштабна війна. У художника розпочався каскад хвороб, зокрема онкологія, він пережив сім операцій.

"Це стресовий момент, коли я упустив усі нитки. Плюс місто призначило свого підрядника. Ті люди, з якими ми разом робили проєкти - вони всі залишилися без роботи", - пояснив митець.

За його словами, зараз цей проект це "біль, розчарування та смуток".

"Я навіть не знаю, чи є там полив дерев. Треба було подумати, як зрошувати ці дерева. Вони ж там помирають. І я хотів, щоб матері загиблих відчували, що їхні діти як живі листя, не мертві. Те, що мало б стати чуттєвим пошепком, перетворилося на беспорадність. Від мого задуму там не залишилося нічого. Я хотів би, щоб моє ім'я звідти зникло”, - незадоволений меморіалом Рева.

Він також розкритикував гранітний символ "Дзвін пам'яті" та "Водоспад сліз": "Все перетворилося на смаковий колгосп. Якась самодіяльність зі скла та дзвону. Це тут до чого? Це що Таїровський цвинтар? Я не розумію. Ви вводите туди естетичну мову, яка не потрібна. Вона не працює”.

Зазначимо, що об’єкти "Дзвін пам’яті" та "Водоспад сліз" з'явилися у проєкті пізніше, це була пропозиція до ОМР від ГО Veterans HUB ODESA.

Зараз меморіал ще не допрацьований - там немає імен загиблих. Зазначимо, що на презентації проєкту членкиня топонімічної комісії міської ради Олена Павлова наполягала увіковічити на стендах прізвища загиблих рятувальників, медиків, волонтерів, журналістів та відмовитись від терміну "захисники" як недостатньо місткого.

Концепція меморіалізації пам’ятних місць

Ми спостерігаємо і будемо спостерігати за цією ситуацією, але перейдемо до інших моментів. Якщо говорити про далекосяжні плани, то директор департамента внутрішньої політики ОМР Олександр Жильцов розповів нам, що зараз обговорюється розроблення Концепції меморіалізації пам’ятних місць російсько-української війни та створення відповідної мапи з відображенням майбутніх об’єктів вшанування.

Йдеться про конструкцію типового зразка на Митній площі з інформацією про жертв ракетних обстрілів Одеського морського порту та на Соборній площі (поблизу Спасо-Преображенського собору) з метою меморіалізації подій, пов’язаних з ракетно-дроновоими атаками по історичному центру Одеси, включеному до Списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.

Спасо-Преображенський собор ремонтують після атаки рф. Фото: Інтент

Зазначимо, що останні ініціативи зовсім свіжі - надійшли до міської ради від Одеської ОВА в березні 2025 року. Адміністрація посилається на розроблену Українським інститутом національної пам'яті Концепцію меморіалізації пам’ятних місць російсько-української війни та створення відповідної мапи. Місця на цій мапі мають бути наповнені об’єднуючими для жителів територіальних громад та відвідувачів місць пам’яті важливими історичними сенсами й достовірною інформацією. 

Ми спитали в фахівчині з меморіалізації Оксани Довгополової, що вона думає про ці стенди. “Це нормально. Питання в тому, в якій формі. Раніше була ідея створювати QR-коди. Воно тебе не тригерить, нікого не травмує, це твоє власне рішення відкрити та прочитати. Але тут є теж питання. Скільки людей з кнопковими телефонами? Тобто це не спрацює для всіх. 

В цілому в міському просторі можуть бути знаки, які розповідають, що тут сталося, - каже філософиня. - Але я не розумію чому собор. В Одесі купа місць, де сталися трагічні події. Може Соборка, так, але не собор, який є “новоделом”, - вважає Довгополова.

Щодо перейменувань вулиць, які стосуються цивільних загиблих, то директор департаменту міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Іван Ліптуга зазначив, що Історико-топонімічною комісією при Виконавчому комітеті ОМР на засіданні 18 грудня 2023 року було розглянуто звернення з пропозицією перейменувати одну з вулиць міста на честь загиблої родини Глодан. Комісія прийняла рішення внести назву у перелік потенційних назв топонімічних об’єктів. Розпорядженням голови Одеської ОВА Олега Кіпера від 26 липня 2024 року вулиця Ільфа і Петрова в Одесі була перейменована на вулицю Сім’ї Глодан. 

Йдеться про трагічні події 23 квітня 2022 року, коли російська ракета зруйнувала житловий комплекс "Тірас" в Одесі. У будинку загинули восьмеро людей, поранення отримали 18. Трагедія відібрала життя тримісячної Кіри Глодан, її мами Валерії та бабусі Людмили. Юрій, чоловік Валерії та батько Кіри, тоді вийшов у магазин перед Великоднем.

Ми перевірили, чи з’явилися нові таблички вулиці, яку перейменували ще в минулому році. Але там досі відчувається хаос нових та старих назв. 

Фото: Інтент

Місцевий таксист Юрій показав нам, де розташована стара російськомовна табличка, а також розповів, що не розуміє, чому перейменували вулицю одеських письменників: “Тут ніколи не було ладу з цими перейменуваннями. Тільки коли ви мені пояснили, я розумію, чого вулиця має нову назву. Але не думаю, що нових табличок з Глодан буде багато”.

Фото: Інтент

Ми також поїхали до відновленої після влучання будівлі, щоб перевірити, чи є там хоч якась інформація про трагедію. Нагадаємо, що після того, як родина Юрія Глодана загинула, він вступив до лав ЗСУ і через рік стало відомо про його смерть.

Про трагедію в ЖК Тірас нагадує лише понівечена стеля першого поверху. Фото: Інтент

Ніякої таблички ми в будинку не знайшли. Місцева мешканка Наталія розповіла нам, що на річницю трагедії біля фонтану приносять квіти та дитячі іграшки. Зараз там нічого немає. 

Фото: Інтент

Місцевий охоронець ЖК Тірас працює нещодавно. Виявилося, що нічого про трагедію та родину Глодан він не чув. 

В свою чергу, Оксана Довгополова вважає, що сусіди і не хотіли би ніяких ознак трагедії, бо вони там постійно живуть: "Їм не потрібно ні про що нагадувати. Вони ітак все це знають. Люди спочатку несли туди іграшки. І я кожного разу себе питаю: Куди вони потім діваються? Усі прийшли, виплеснули свої емоції, потім приходить комунальна служба і викидає усе в смітник. У Харкові, наприклад, комунальники їх перуть і повертають на місце".

Проєкт пам’ятника загиблим дітям Михайла Реви. Фото: Інтент

За нашою інформацією, рідні Глодан замовили у скульптора Михайла Реви пам'ятник загиблим дітям. Він запевнив, що портретної схожості з Кірою не буде, але про трагедію подумає. Наразі ескізи вже готові. 

“Розстріляні двері символізують загиблу родину, розстріляне дитинство, - каже художник. - І якщо двері це головна метафора як перехід в інший світ, то навколо розкидані іграшки можуть бути тих дітей, яких забрала війна. Будь-яка війна - це трагедія перш за все сім'ї", - каже Рева.

На наше запитання, де планується встановити пам'ятник, художник відповів, що найімовірніше йдеться про парк Шевченка – між пам'ятником Невідомому матросові та афганцям.

"Там вже створено меморіальні групи, є тематична історія. Це буде логічно та доречно", - вважає скульптор.

Додамо, що в 2023 році автор робив виставку "Дослідження зла", присвячену воєнним злочинам рф. 

Але в Одесі є і інші приклади роботи з меморіалізацією. В цьому році 15 березня працівники Екстреної медичної допомоги і медицини катастроф Одеської обласної ради відкрили сквер і пам'ятну плиту на території підстанції пам’яті загиблого фельдшера Сергія Ротару.

Сквер пам’яті загиблого фельдшера Сергія Ротару. Фото: Інтент

Сквер пам’яті загиблого фельдшера Сергія Ротару. Фото: Інтент

Сергій Ротару загинув в Одесі 15 березня 2024 року, під час виконання службового завдання. Бригада медика першою прибула на місце влучання та розпочала надавати допомогу постраждалим. Але росія поцілила повторно в те ж саме місце – від отриманих травм Сергій загинув на місці.  У червні 2024 року Сергій Ротару був посмертно нагороджений президентом України Володимиром Зеленським орденом за мужність.

Сквер пам’яті загиблого фельдшера Сергія Ротару. Фото: Інтент

Ми з’їздили подивитися цей сквер, який розташований в спальному районі міста. Колеги Сергія розповіли, що родина фельдшера дуже зворушена пам’ятним місцем і кожен місяць приїжджає на станцію.

Вуличні мистецькі та стихійні ініціативи

А тепер поговоримо про вуличні мистецькі та стихійні ініціативи з меморіалізації. Почнемо з відомого в Одесі ринку “Книжка”, а також з головної вулиці міста, Дерибасівській. Куратор проекту "ВоляНеСмерть", дизайнер та художник Володимир Уманенко постійно представляє там роботи українських митців про воєнні злочини, і як страждають від них цивільні.

Фото: Інтент

Саме там, на “Книжці”, вперше прозвучала пісня "Кіра" у виконанні одеської групи "Пожежний кран" пам’яті тримісячної Кіри Глодан.

Відео: GreenJek channel

"Внаслідок ракетного обстрілу Одеси російськими окупантами загинула Валерія Глодан та її тримісячна донька Кіра. На згадку про Кіру ми записали цю пісню на вірші Алі Хайтліної з Мюнхена", – пояснили музиканти.

Наймасштабніша трагедія, де в Одесі загинули діти сталася 2 березня 2024 року. Пересипський район міста був атакований російськими дронами Shahed, що призвело до часткового руйнування 9-поверхового будинку. Внаслідок удару загинули 12 осіб, у тому числі п’ятеро дітей. Тоді вцілілі жителі будинку та родини загиблих зробили стихійний меморіал з дитячих іграшок, квітів та свічок. Ми перевірили - він досі існує. Місцева мешканка Євгенія каже, що саме це постійно нагадує про те, що тут сталося.

Так зараз виглядає постраждалий будинок. Фото: Інтент

Лавка з дитячими іграшками та лампадками досі існує. Фото: Інтент

"Цієї лавочки досить. І не потрібен ніякий об'єкт, - вважає Довгополова. - Тому що ці місця пам'яті не для галочки мерії, вони для людей".

Замість висновків

Хочеться, щоб практики пам’яті були різні, ретельно обговорювалися в громаді та робили свої терапевтичні дії. Бо запит на лікування травми є, каже Оксана Довгополова. 

Але є одне але - влада точково вирішує ці проблеми, нам не вистачає профільних спільнот, які спеціалізуються саме на темі меморіалізації, і як результат - росте недовіра між владою та громадою. Як це наприклад, сталося в Одесі.

Цікаво спостерігати, що Бієнале у Венеції 2026 відбудеться під назвою In Minor Keys («У мінорних тонах»). Це про мистецтво як форму співпереживання та колективного зцілення. До речі, Михайло Рева над цим вже працює і готує свою роботу на виставку. Побачимо! 

Цей журналістський матеріал створено в рамках проєкту «Важлива інформація для місцевих громад в Україні», реалізованого Fondation Hirondelle та IRMI за підтримки Swiss Solidarity. Висловлені думки належать винятково автору.

Ната Чернецька