Полонез "На смерть Шевченка": як одеський композитор створив один із перших музичних пам’ятників Кобзареві

Відомо, що Тарас Шевченко, на жаль, ніколи не відвідував Одесу. Проте, традиції його вшанування та вплив творчості поета на українську громаду міста раз по разу привертають увагу вчених та містян, по-новому розкриваючи шевченкову Одесу. "Наше місто пов’язане з Шевченком не лише книгами, опублікованими тут" – зауважує одеський колекціонер україніки Тарас Максим’юк. І полонез "На смерть Шевченка", виданий 1861 року в Одесі – яскраве тому підтвердження.

Як один із перших музичних творів на шевченківську тематику, полонез достатньо відомий серед музикознавців та дослідників творчості Шевченка. А ось відомості щодо його автора – українського композитора Василя Пащенка (1822–1891) досить обмежені. 

Чи не єдиним надійним джерелом до біографії композитора є лаконічний некролог, розміщений 1891 року в галицькому часописі "Зоря" за підписом "М.К.". З нього дізнаємося, що "талановитий український композитор Василь Пащенко завершив земний шлях на 70-му році життя 24 січня 1891 року в селі Буда, біля містечка Таганчі, Київської ґубернії (нині с. Буда-Горобіївська Канівського р-ну Черкаської обл.)". 

"Серед його творів мали популярність п’єси "Дума об Україні" та "За Неман іду!". А також "Полонез на смерть Шевченка", скомпонований та виданий в Одесі 1861 року в рік смерті Кобзаря, що згодом витримав ще два перевидання, в тому числі, в Санкт-Петербурзі", – зазначає автор некролога. Та завершує звістку непевним твердженням, щодо існування й інших творів Пащенка та побажанням аби "знайшовся хтось щоби подати про них матеріали разом з характеристиками та біографічними даними композитора".

Друге видання полонезу. Листівка з колекції Тараса Максим’юка

Знавці шевченкіани могли здогадатися, що за монограмою "М.К." прихований ніхто інший, як перший бібліограф творів Шевченка та праць про нього – відомий одеський лексикограф та фольклорист Михайло Комаров (1844–1913). Однак, в тематичній статті з "Української музичної енциклопедії", автором помилково названо українського історика Миколу Костомарова. Вірогідно, це пов’язано із трактуванням підпису "М.К" та є хибним – адже, Костомаров помер 1885 року, тобто, за 6 років до смерті Пащенка. 

На початку 2000-х років вагомий внесок у дослідження біографії Пащенка та історії створення полонезу зробив одеський бібліограф, краєзнавець Григорій Зленко (1934–2015). Він з’ясував, що музичний твір було написано одразу після перенесення праху Шевченка на Чернечу гору під Каневом в травні 1861 року. А згодом видано в Одесі власником музичного магазину Нейгеборном та двічі перевидано – 1870 року в санкт-петербурзі та  1889 року в москві музикальним видавцем Петром Юрґенсоном (1836–1904). 

Могила Тараса Шевченко. Фото: Україна Інкогніта

Поява полонезу не була обділена увагою тогочасних періодичних видань. На шпальтах "Одеського вісника" про полонез згадав 1861 року дехто "Т", ким на думку Зленка, міг бути піаніст, музичний педагог Ігнац Тедеско (1817–1882), що значну частину життя мешкав та писав в Одесі. Далі мовою оригіналу: "К числу музыкальных новостей должно отнести и вышедшую недавно в Одессе музыкальную пьесу "Полонез на смерть поэта Тараса Шевченко", для фортепьяно, соч. В. Пащенко. Из Киева и Полтавы последовали уже заказы на значительное число экземпляров этого полонеза" – дописував автор замітки. 

За радянської доби творчість Пащенка здобула негативну оцінку від українського композитора, музикознавця Антіна Рудницького. В праці "Українська музика, історично-критичний огляд" 1963 року твори Пащенка та інших його сучасників, що зверталися до українських народних пісень та шевченківської тематики віднесені до "зразків порожньої, банальної музичної макулятури". Різку позицію Рудницький аргументував значною популярність таких творів, що робило їх доступними для широкого кола "доморослих виконавців та слухачів". Відтак, сприяло "вихованню смаку цілої генерації, на жаль, не в позитивному дусі". 

Протилежної думки дотримуються сучасні українські дослідники. Кандидатка мистецтвознавства Олена Марценківська  вважає Пащенка основоположником шевченківської тематики в українській фортепіанній музиці ХІХ століття. А його полонез "На смерть Шевченка" продовженням романтичної традиції в музиці, закладеної польським композитором Фредериком Шопеном.

Місце поховання Пащенка точно не відоме. Зленко згадував, що свого часу умістив в газеті "Черкаська правда" замітку про композитора, де цікавився чи не збереглася його могила. Проте, відгуків на допис не отримав, а в своїх дослідженнях схилявся до версії, що композиторові "випало лягти в землю поблизу могили Шевченка". 

У вересні 2020 року на місці Першого (Старого) Християнського цвинтаря Одеси, знищеного радянською владою, було відкрито меморіальний комплекс. Серед списку імен, викарбуваних на музеї-стіні є й імена Василя Пащенка, котрий радше похований на Черкащині та Петра Сокальського, який за даними чисельних некрологів спочиває на "Новому цвинтарі" (мова імовірніше йде про Другий Християнський цвинтар, - прим.авт.).  

"Сподіваюся, що цей список фейковий. Бо, окрім того, що в списку відсутні прізвища видатних одеських діячів, похованих на вказаному цвинтарі, там присутні інші "цікаві" імена та прізвища"  –  зауважив щодо відкриття музею-стіни одеський історик Тарас Гончарук. 

Невідомою залишається і доля оригінальних нот полонезу. Примірник, випущений в Одесі Нейгеборном, тривалий час зберігався в родинному архіві Пащенків. Як повідомляла газета "Чорноморська комуна" – 1939 року у рік відзначення 125-річчя від дня народження Шевченка онук композитора подарував цей примірник Одеському художньому музеєві. Через чверть століття долею експоната поцікавився Зленко та отримав негативну відповідь, адже, "позаду лишилася Друга світова війна з важкими втратами". 

Згодом бібліограф також знайшов зошит з нотами творів Пащенка, опублікований видавництвом "Музична Україна", у відділі музикознавчої та нотної літератури Одеського будинку книги. Не володіючи грою на фортепіано, Зленко залишив видання для музикантів, про що потому жалкував. 

Виконання полонезу на фортепіано

Стараннями істориків та музикознавців пам’ять про Василя Пащенка та його "Полонез на смерть Шевченка" продовжують жити. Щодо громади міста, то в Одесі не встановлено жодного пам’ятного знаку про перебування та діяльність композитора.  
 

Оксана Сорокіна