Херсонка Ольга Солярчук - дизайнерка та майстриня з ювелірних прикрас із 20-річним стажем. Жінка довгий час працювала за кордоном, де виготовляла коштовні вироби. Та в один із візитів до рідного міста віднайшла інший спосіб творчого самовираження – прикраси з бісеру. Цей процес порівнює із малюванням. Під час повномасштабної війни створені Ольгою колекції популяризують українську культуру по всьому світу та допомагають українським жінкам знову відчути себе "гарними та живими". Більше про мистецтво, як інструмент всебічної підтримки читайте далі у матеріалі Інтента.
"Гачок та нитки стали моєю зброєю"
Повномасштабне вторгнення армії рф до України та окупацію Херсонщини Ольга Солярчук застала під час запланованої двотижневої поїздки в Сполучені Штати Америки. Всі матеріали та інструменти залишилися вдома. Все, що було в пані Ольги – її знання та вміння.
"На перші "вільні" кошти я купила в’язальний гачок і нитки двох кольорів: жовтого та блакитного. Це було значно дешевше, ніж бісер та обладнання до нього. Крім того, мені дуже хотілося зробити щось патріотичне для себе, аби люди бачили виріб та одразу ідентифікували мене як українку. А в’яжу я з дитинства", - говорить Ольга.
Ці три компоненти лягли в основу першої, у воєнному доробку, колекції Ольги Солярчук – "Слава Україні". Сюди увійшли в’язані чохли для телефонів, планшетів, ноутбуків та маленькі сердечка на дзеркала у машинах. Всі вироби були виконані у національних відтінках, з гербом чи прапором. Їх майстриня не продавала, а дарувала.
![]()
Фото надала співрозмовниця
"На той момент я навіть морально не була готова створювати щось інше. Мені хотілося виключно в’язати наші прапори та герби, і розповсюджувати їх. Я немов прагнула замінити ними всю зірвану чи знищену російськими військовими українську символіку на територіях окупованого Півдня. Пам’ятаю, що постійно казала: "Ну я вам ще нав’яжу!". Тож гачок та нитки фактично стали моєю зброєю", - згадує херсонка.
Так тривало протягом року. Водночас із цим Ольга допомагала вчитися в’язанню подібних виробів багатьом жінкам, пояснюючи певні техніки чи особливості процесу. Хтось звертався до неї особисто, хтось просто брав за основу її схеми зі сторінок у соціальних мережах. Майстриня не приховує, було приємно отримувати зворотний зв’язок, адже для багатьох рукоділля стало моральною наснагою, своєрідним перепочинком для душі та розрадою.
Врешті Ольга Солярчук вирішила повернутися до бісероплетіння та створити щось автентичне, але на сучасний український лад. У задум гармонійно вплела улюблену квіткову тематику, зробивши рослини не просто "наскрізною ниткою", а центральною композицією прикрас. Так виникла колекція ґердан "Квіти вільної України".
Ґердан - шийна бісерна прикраса у вигляді вузької стрічки, виготовленої з різноколірних намистин, нанизаних на нитяну, чи волосяну основу, що утворюють строкатий геометричний, а часом рослинний орнамент.
Як одна колекція увібрала дух всього Півдня
"Квіти вільної України" – це не просто колекція, зазначає Ольга Солярчук. Вона унікальна за своєю ідеєю, метою та процесом втілення. А поштовхом для появи прикрас стало повідомлення до українки від французького підприємця.
"До повномасштабної війни я неодноразово робила покази у Франції та Італії. Це були авторські сумочки та різноманітні вироби з бісеру. Тому залишилося багато друзів та партнерів в цих країнах. І ось знайомий знайомого побачив мої роботи в Інтернеті чи просто спрацювало "сарафанне радіо", чесно, досі не знаю як то склалося. Тож цей іноземець просто написав мені та запропонував зробити показ. На той момент Херсон ще був окупований, із собою в мене не було жодної прикраси та я сказала: "Так, згодна, можу", - розповідає пані Ольга.
За кілька місяців після цієї розмови правобережна частина Херсонщини була деокупована й майстриня змогла приїхати додому, щоб взяти частину робіт для колекції. Не приховує, саме ґердан було не більше десяти. Тому вони стали невеликим доповненням до новостворених прикрас.
"Більшість виробів для цієї колекції я придбала в інших майстринь нашого Півдня. Я їх не створювала, а саме долучала. І це досить цікавий та корисний процес. Адже крім представлення різноманіття нашого творчого надбання – я допомагала жінкам заробити кошти, що в умовах війни стало для багатьох основним джерелом доходу. Для мене це було важливо. Бо як творча особистість я сама довгий час вважала, що мої роботи наразі нікому не потрібні. Тож це ще й про взаємопідтримку та мотивування", - зазначає Ольга Солярчук.
![]()
Показ колекції у Марселі. Фото надала співрозмовниця
Серед представлених робіт наявні прикраси, які були виготовлені за схемами художниці з лівого берега Херсонщини. Ці вироби виокремлено в окрему частину, адже вони доводять, що українська культура не згасає навіть в російській окупації.
Загалом же у колекцію увійшло близько 100 ґердан. Кутові та у вигляді чокерів, великі та маленькі, різних кольорових відтінків та візерунків, уособлюючи одну квітку чи букет, - жоден з виробів не має повторів.
Концепцію ж колекції херсонка пояснює так: "Не буду приховувати, що ґердан захопив мене тільки під час війни. Я відчула у цій прикрасі не просто українське надбання, а захист душі жінки. Ось ти одягаєш цей виріб і тобі стає затишно, легко й приємно. А квіти, тому що посеред цих жахливих реалій ми забули про буденність у вигляді квітів. Це ж завжди приємний подарунок, який здатен викликати запал в очах".
"Прикраси, які роблять непритаманні їм речі"
Ольга Солярчук ділиться, її прикраси з бісеру, як виявилося, можуть працювати як інструмент арттерапії. Майстриня наголошує, задум колекції розкрився та запрацював у повному обсязі під час показів у прифронтових регіонах. Майже всі заходи відбувалися в укриттях, і поки в приміщенні грала музика – на вулиці лунали звуки повітряних тривог та вибухів. При цьому, моделями стали звичайні жінки, місцеві жительки різного віку та професій.
"Спочатку мені хотілося підтримати саме херсонок, саме землячок. Але я мала певні сумніви, бо моє бачення цієї ідеї через проживання закордоном могло відрізнятися від тих, хто перебуває у військових реаліях постійно. Тож коли виник задум провести в Херсоні показ – я зателефонувала сестрі та подругам, які наразі живуть в місті й спитала їх думку. І отримала дуже позитивну реакцію. Зокрема, уявіть, одна жінка сказала, що вона дуже хоче взяти участь, однак не має туфель. А вона сама з селища Антонівка, це передмістя у червоній зоні. Проте вона готова була за ними поїхати туди. А ще, їй треба сходити в перукарню. Вибачте та це дійсно пробирає до мурах…", - розповідає майстриня.
Зазначимо, що моделями на цих показах жінки ставали як цілеспрямовано, так і випадково. Наприклад, до одного з показів у Херсоні Ольга долучила журналістку, з якою познайомилася під час підготовки нею матеріалу про подію. А наймолодшій моделі було всього 12 років. Дівчинка прийшла разом з матір’ю, побачивши очі дитини, яка дивилася на прикраси та почувши її прохання приміряти – пані Ольга запропонувала їй долучитися безпосередньо. Ще один захід був організований за участі жінок, які перебувають у місцевому Кризовому центрі або притулку для постраждалих від домашнього насильства.
Майстриня додає, пам’ятає кожну з цих жінок та може розповісти багато історій. Тож зауважує те, що всіх їх об’єднує: "Вони розкрилися та наповнилися світлом із середини. Я не знаю, як це правильно описати та знаю точно, що ці покази змогли повернути жінок хоч ненадовго до довоєнного життя. Вони не просто отримали задоволення від процесу чи певний настрій, а відродилися, згадали про природну красу, м’якість та ніжність, повернули віру в себе. І цей результат став для мене найбільшою винагородою. Бо це важливо – не втрачати себе".
![]()
Показ колекції в Канах. Фото надала співрозмовниця
Колекція "Квіти вільної України" була представлена влітку 2024 року в Каннах та в Марселі у Франції. Прикраси отримали неабиякий попит серед закордонної аудиторії.
Існує фотопроєкт, який допоміг втілити Ользі Солярчук фотограф Олександр Корняков.
На світлинах зображені херсонки у ґерданах на знакових локаціях міста, частина з яких пошкоджена російськими обстрілами. Ольга говорить, це не просто флешмоб, а символ відродження Херсона. Бо війна обов’язково закінчиться і місто знову розквітне.
"Прикраси з цієї колекції я тільки почала продавати. Роблю це як в рамках благодійних аукціонів, вилучені кошти з яких спрямовую на підтримку ЗСУ, так і для себе, аби вкласти гроші у наступні задуми. Вже працюю над створенням іншої колекції, яку планую презентувати навесні цього року в Херсоні. Мені дуже хотілося б, щоб цей показ відбувся на вулиці, під мирним небом", - підсумовує спілкування пані Ольга.
Ігор Льов
Яніна Надточа