Анна Ель-Тур: як музика врятувала одеську спадкоємицю після революції

Дівчина з поважної одеської родини. Тільки цього вже було достатньо для забезпеченого життя. А якщо ти до цього ще й талановита і красива, то це вже майже гарантія щастя.

Інтент продовжує серію матеріалів про людей, життя яких пов'язане з Одесою. Сьогодні розмова піде про Анну Ель-Тур.

Народжена зі срібною ложкою в роті

Саме таким був життєвий старт одеситки з дуже промовистим для нашого міста прізвищем Ісакович. Батько Анни Самуїл Ісакович походив з караїмської родини вихідців з Криму. У спадок йому дісталися не лише будинки в центрі міста й дача на майбутньому Французькому бульварі, а й прибутковий сімейний бізнес – "гідропатичний заклад", тобто лазні. В часи, коли ще не в кожній квартирі був облаштований водогін, саме бані допомагали цілим поколінням одеситів зберігати не тільки чистоту, а й здоров’я, адже ці заклади надавали ще й лікарські послуги.

Самуїл Ісакович. ЗОБРАЖЕННЯ: odesa-memory.info

Ось як описували бані в одному з одеських путівників: "Гідропатичний заклад Ісаковича заснований у 1867 році, а у 1892 році, з нагоди 25-річчя від дня заснування, заново перебудований... Заклад у медичному відношенні поставлений на рівень найкращих у Європі установ цього роду і забезпечений усілякими апаратами та пристроями, необхідними для успішного користування водолікуванням. Постійні лікарі. Для дам запрошена жінка-лікар. Консультації лікарів-спеціалістів. Душі: мантельні, шотландські, стовпові, циркулярні, філіформ і т. п. Лікують хвороби: катар шлунка, кишківника, невралгію, неврастенію, страждання спинного і головного мозку, ревматизм, сифіліс та багато інших... Бані, гідропатія, ванни, басейн Ісаковича. Десять самостійних відділень. Номери з ванною і парою. Першокласні загальні бані (російські бані). Душі. Народні бані. Чистота та зручності! Плата від 10 коп. до 1 р. 25 коп. з особи".

Реклама бань Самуїла Ісаковича. ФОТО: odesa-memory.info

Окрім бізнесу, Самійло Ісакович займався і громадсько-політичною діяльністю. Був гласним (тобто депутатом) міської думи, піклувальником Одеського караїмського вчилища, одним із засновників караїмського благодійного товариства. За свою діяльність на благо міста він був відзначений званням Почесного спадкового громадянина Одеси. Окрім того, саме Самійло Ісакович був одним із організаторів Всесвітньої торговельно-промислової виставки, що проходила на території сучасного парку Шевченка в 1910 році. І саме ця подія стала роковою в долі родини Ісакович. 3 вересня 1910 року, повертаючись з виставки кінним екіпажем, Самійло Ісакович потрапив в аварію й загинув. 

Революція, що зруйнувала старе життя

Спадкоємцями Самійла Ісаковича стали дружина Рахіль Семенівна (в дівоцтві Мангубі) та двоє дітей: син Олександр-Даніїл і дочка Анна. Рахіль Семенівна не поступалась своєму покійному чоловікові у кількості благодіянь для Одеси і її мешканців. Вона була організаторкою Одеського караїмського благодійного товариства, а згодом – Одеського жіночого караїмського товариства, в якому головувала до 1920 року.

Рахіль Ісакович. ЗОБРАЖЕННЯ: odesa-memory.info

Олександр-Даніїл став вченим-біологом у тодішньому Новоросійському університеті. Саме він успішно очолив сімейний бізнес після загибелі батька. Також він продовжував поповнювати сімейну бібліотеку, яка до революції 1917 року налічувала близько 3 тисяч томів.

Але всього цього родина була позбавлена після революції. Деякий час членів родини Ісакович приютив у своїй квартирі на вулиці Гоголя, 9 академік Філатов. Згодом саме на території колишньої родинної дачі будуть зведені перші корпуси клініки Філатова. Олександра заарештують і розстріляють у 1938 році.

Олександр Ісакович. ФОТО: odesa-memory.info

Доля чоловіків у ті буремні роки загалом була незавидною. Трохи легше вижити було жінкам. Наприклад, вийти заміж і змінити прізвище. Або, подолавши труднощі, виїхати за кордон.

Анні вдалося вирватись із лап нової влади, покинувши країну. Не всі тоді могли дозволити собі таку розкіш. Ким же була Анна Ісакович?

Музика як шанс на порятунок

Середню освіту дівчина отримала в Одесі. А далі вступила до петербурзької консерваторії і закінчила її за класами співу та грі на фортепіано. Саме музика стала її професією й рятівним квитком. Продовжила музичну освіту вона в Лейпцигу. І в 1908 році вже виступала з концертами в Лондоні. Саме там і з’являється сценічний псевдонім, під яким вона стала відомою – Анна Ель-Тур. Саме це ім’я цього ж року почули в чотирнадцяти містах Англії, де Анна концертувала разом із скрипалем Яном Кубеліком. Молоду виконавицю схвально приймали й колеги-професіонали, й публіка вдома і за кордоном.

Під час чергових закордонних гастролей у 1920 році 34-річна Анна Ель-Тур назавжди залишилась у Європі. Анна Ель-Тур гастролювала не тільки Європою. Два роки тривав її тур країнами Сходу, під час якого вона виступала в Китаї, Бірмі, Індії та на Філіпінах. Після цього туру наступні три роки з 1922 до 1925 Анна викладає в Новій консерваторії в Берліні.

Наступні 23 роки її життя пов’язані з Парижем і викладанням у Міжнародній консерваторії. В Парижі вона виходить заміж за юриста, письменника і колишнього учасника корнилівського руху Георгія Калантарова. Саме в Парижі однією з її учениць стала Євгенія Давідсон – майбутня американська співачка, відома за псевдонімом Дженні Турель. Зазначимо, що псевдонім говорить про вплив викладачки на ученицю.

Анна Ель-Тур також викладала в паризькому філіалі Sherwood music school. Ця школа при Колумбійському коледжі Чикаго розпочала свою діяльність у 1895 році та слугувала закладом, що видає дипломи музикантам, центром для студентів дистанційної музичної освіти та громадською музичною школою, що пропонує уроки та програми для музикантів різного віку.

Від Парижа до Амстердама

У 1942 році Анна стає вдовою. Чоловік трагічно загинув під колесами автомобіля.

У 1948 році Анна Ель-Тур переїздить до Нідерландів і викладає в консерваторії Амстердама. Померла одеситка 30 травня 1954 року. Нідерландські газети публікували некрологи, присвячені співачці. А за кілька місяців до її смерті газета Het Parrol опублікувала невеличке інтерв’ю Анни Ель-Тур. "Якби циганка передбачила мені, коли мені було 17 років і я почала займатися співом: "Ти закінчиш своє життя в Голландії на воді", я б голосно засміялась… Вона не могла передбачити таке багате життя. А зараз я на воді в Голландії, і мій плавучий будинок був побудований у Заандамі… Одеса не була містом музики. Вона була оперним містом. І опера користувалася великою популярністю в молоді й дорослих… Народившись у місті опери, я все ж стала співачкою. А тепер я в країні, де оперу цінують найменше. Чому? Чи забули серйозні музиканти з Півночі, що вся музика походить зі співу? Або ж співаки забули, що бельканто існує лише в опері? Можливо, я люблю оперу так само сильно, як і пісні, бо народилася в Одесі. Я більше не співаю сама, але люблю обидва види музики й передаю цю любов своїм учням".

Похована Анна Ель-Тур на кладовищі Westerveld на півночі Нідерландів. А в Одесі про колись величну родину Ісакович нагадує будівля на вулиці Преображенській, в якій вже давно немає знаменитих бань.

Бані Ісаковича. ФОТО: odessa-life.od.ua

Віолетта Дідук