Давид Бурлюк: як одеський студент став батьком футуризму

Його робота "В церкві" встановила абсолютний український рекорд на аукціоні Сотбі в 2007 році, коли була продана за 650 тисяч доларів. Наступного 2008 року його картину "Японський рибалка" було продано за 542 тисячі доларів. А картину "Сільський пейзаж" було викрадено окупантами з Херсонського музею.

По всьому світу розпорошені тисячі його робіт. А прах автора був розвіяний над Атлантикою, як він і заповідав.

Інтент продовжує серію матеріалів про людей, життя яких пов'язане з Одесою.

Хлопчик із талановитої української родини

Неможливо висвітлити всі грані таланту й віхи біографії митця світового масштабу родом із сучасної Сумщини Давида Бурлюка. Хутір Семиротівка, де він народився в 1882 році, з 1990-х існує на мапі тільки формально. А наприкінці ХІХ століття все було зовсім по-іншому. У Давида Федоровича Бурлюка, який працював агрономом і керував маєтком графа Мордвінова, було шестеро дітей. Старший Давид став найзнаменитішим з-поміж всіх членів талановитої родини.

"… З боку батькового – ми українські козаки, нащадки запорожців. Наше вуличне прізвисько "Писарчуки", ми були писарями Запорозького війська. Батько писав вірші по-російськи й по-українськи, але рідною мовою мало. З усіх письменників я Гоголя знав краще всіх, завчивши з нього силу-силенну уривків напам'ять. Тараса Шевченка українською мовою читав нам звичайно батько. Читання "Петруся" завжди закінчувалося слізьми". Так згодом напише про своє походження Давид Бурлюк.

Давид Бурлюк. "Козак Мамай" (1912). ДЖЕРЕЛО: uamodna.com

Одеська юність

Наше місто в житті Давида Бурлюка з’явилось в юнацькі роки, коли у 1900 році він вступає до Одеського художнього училища. Тут його вчителями стають знані в Одесі митці Кіріак Костанді, Геннадій Ладиженський, скульптор Луїджі Іоріні. Його батько отримав роботу в маєтку "Золота балка" поблизу Нововоронцовки на Херсонщині, на узбережжі Дніпра. Саме там проводив канікули новоспечений студент.

Все літо 1902 року художник-початківець писав дніпровські мальовничі пейзажі. Пізніше він згадував: "Тепер нічний сторож будив мене, коли починали тьмяніти очі українських зірок, коли над запорізьким Дніпром починала покриватися інієм пелена туману в холодному повітрі перед світанком, і я, схопивши з вечора приготовану коробку з фарбами, біг писати на березі Дніпра весняний світанок, мазанки запоріжців, блакитні далечини та верби, осокори і степові кургани. Так тривало до осені".

За літо було написано триста п’ятдесят (!) етюдів, які працьовитий студент гордо показав одеським викладачам і отримав суворий вирок: "це не мистецтво, а якесь фабричне виробництво".

В Одеському вчилищі хлопець провчився лише рік. Далі він перевівся до Казані. Але від знайомства з Одесою залишилось захоплення імпресіонізмом, перш за все, від Кіріака Костанді. "І коли я в 1901-02 році знову з’явився в Казані, сумуючи за своїми казанськими друзями, то в безмежній кількості привезених мною знову на береги етюдів півдня було значно більше м’якості та розуміння тональності".

Під час навчання Давид оселився навпроти училища – в особняку Толстих на Преображенській, 9. І саме сюди повернеться Бурлюк у 1910 році, коли приїде, щоб отримати "диплом" Одеського художнього училища. Саме цей документ давав право займатись викладацькою діяльністю й заробляти собі на життя.

"Пізніше, через десять років, повернувшись до Одеського художнього училища, щоб "отримати диплом", знову прийшов у той самий старий будинок, піднявся на той самий поверх у ту саму квартиру: і оселився, щоб повністю відчути себе учнем, у тій самій кімнаті: "під дахом", з вікнами-амбразурами, де по стелі Воронцовський маяк проводив смуги своїх вогнів. Підлога в кімнаті була по діагоналі, впала гантеля, з якою займалися гімнастикою, котилася з гуркотом до зовнішньої стіни". Гантеля належала братові Володимиру, який також був студентом Одеського художнього вчилища. 

Батько футуризму

Подальші роки були не менш бурхливими. Давид захоплюється поезією, бере участь у виставках. Активно виставляє свої роботи у "Салонах" Іздебського. Вчиться в Європі. Знайомиться з Маяковським. Все, що робить він та його друзі, йде в розріз із усталеними канонами. В минулому аналогів їхньому мистецтву не було, саме тому воно й отримує назву "футуризм".

Взагалі бурхливій натурі Давида Бурлюка було тісно в якомусь одному стилі, тому він пробував себе в різних стилях і техніках. Наприклад, він одним із перших почав використовувати техніку колажу, застосовуючи у своїх роботах шестерні, шматочки фанери, металеві пластини. Іноді своєрідним "полотном" для художника ставало його власне тіло.

Давид Бурлюк. ФОТО: uamodna.com

Епатажні перформанси футуристів викликали напади праведного обурення консервативної публіки. Де це бачено? Зухвалі молодики з розмальованими обличчями читають незрозумілі вірші й малюють трикутники замість людських фігур. Видовище одночасно викликало огиду й зачаровувало пересічних одеситів. Вони переслідували футуристів на вулицях міста, так що митці змушені були переховуватись. Одного разу, намагаючись уникнути зайвої уваги, молоді митці зайшли до одного з одеських ресторанів, і вже за кілька хвилин всі столики були зайняті зацікавленими одеситами. На знак подяки власник ресторану відмовився брати з футуристів гроші за випите пиво.

Давид Бурлюк. "Прихід весни й літа" (1916). ДЖЕРЕЛО: odesa-memory.info

Еміграція: від Японії до Америки

Після революції 1917 року атмосфера епатажу і свободи поступово зникає. І Давид Бурлюк емігрує за кордон. Два роки він живе в Японії й дуже активно займається творчістю. Саме тоді відбувається перша для цієї східної країни виставка західного мистецтва. Автором 150 з 473 картин був Давид Бурлюк. Всього протягом дворічного перебування в Японії він написав понад 300 картин. В Японії досі є шанувальники таланту митця. Так, у 2013 році перекладач Акіра Судзукі передав у дар Сумському художньому музею віднайдене й відреставроване ним полотно "Краєвид на морському узбережжі" (1921р.).

Давид Бурлюк. "На рисових полях" (1921). ДЖЕРЕЛО: uartlib.org

Після Японії Бурлюк оселився в США, де продовжив активну творчу діяльність. У 1930-х роках він видає журнал "Color and Rhyme”, у 1950-х відкриває власну галерею. У 1960-х подорожує до Австралії, Чехії та Італії, де виставляє свої роботи.

У 1956 та 1965 роках він відвідує срср. Але обидва візити проходили під пильним наглядом спецслужб. Тож про виставки художника чи публікації його літературних творів в ті часи не могло бути й мови.

Давид Бурлюк помер 1967 року у віці 85 років у Хемптон-Бейз, штат Нью-Йорк. Прах його був розвіяний над океаном. А океан – це ж майже море, яке Бурлюк так полюбив у Одесі. "Одеса – морський порт: все місто тягнеться вулицями до Евксинського порту. Там я навчився любити море".

У 2016 році в нашому місті встановлено меморіальну дошку, а з 2023 року вулицю Гаршина перейменовано на честь Давида Бурлюка.

Віолетта Дідук