Меню
Соціальні мережі

04 червня 2026, 18:38

Джерело Філатова, чумацька дорога та катакомби: чим дивують Іллінка й Августівка

This article is also available in English

133

Церква святого Іллі Пророка. ФОТО: Вікіпедія

Церква святого Іллі Пророка. ФОТО: Вікіпедія

Сьогодні ми розпочнемо цікаву подорож по Міжлиманню – мальовничому кутку Одещини з давньою історією. Наша подорож пройде старобалтською дорогою – історичним шляхом, що з'єднував Одесу з північно-західними землями, зокрема з містом Балта.

Своєї найбільшої історичної ваги дорога набула завдяки чумакам. Дорога пролягала вздовж правого берега Куяльницького лиману, в якому ще за часів середньовіччя видобували сіль.

Новий етап історії цього шляху почався в 1809 році, коли землі вздовж Куяльницького лиману отримав граф польського походження Іосіф-Август Іллінський. Граф заснував дві слободи, які зараз мають назви Іллінка та Августівка.

Джерело Філатова: легенда серед степу

Нашою першою зупинкою буде Августівка. Хоча на території села немає відомих туристичних об’єктів, туристи охоче відвідують його околиці. Тут, у самому серці степу, б'є легендарне джерело, назване на честь великого офтальмолога академіка Володимира Петровича Філатова.

Далеко не всі зможуть знайти це унікальне джерело. Єдиний орієнтир на дорозі – це автобусна зупинка "Августівка", від якої потрібно пройти близько двох кілометрів у бік лиману. Праворуч від вас буде балка, заросла рослинністю. Саме в ній і знаходиться це джерело. І якщо побачити його складно, то почути набагато легше. Орієнтуючись на звук, ви знайдете невелику стежку, що спускається в балку.


Балка, в якій знаходиться джерело. ФОТО: Дмитро Жданов

Існує легенда, що деяких зі своїх пацієнтів Філатов привозив на це джерело, яке вважав цілющим. Кажуть, що стан пацієнтів дійсно покращувався. Проте в письмових джерелах і записах самого Філатова такі факти не згадуються. Мабуть, легенда виникла через те, що на смак ця вода дійсно відрізняється від води в інших місцевих джерелах.


Джерело Філатова. ФОТО: Дмитро Жданов

Води джерела належать до понтичного водоносного горизонту, вода в якому розташовується біля основи (підошви) вапняків і тече по глинистій поверхні шару глин, розташованих нижче вапняків. Цікаво, що в XIX столітті місцеві священники освятили це джерело. Цей факт свідчить про повагу до історії в мешканців сіл Міжлимання. А на мапі з’явився ще один об’єкт, який вшановує пам’ять Володимира Петровича Філатова.

Чумацький шлях і старовинний міст

Ми повертаємося на Старобалтську дорогу. Наступна наша зупинка – село Іллінка, в околицях якого є декілька цікавих історичних об’єктів.

Перший – старовинний міст, споруджений у 1828 році під час відкриття нової дороги за чумацьким маршрутом. Цей міст був не просто спорудою для переходу через струмок. Він був критично важливою ланкою на одній із найважливіших торговельних артерій регіону – новій Балтській комерційній дорозі.


Залишки старовинного мосту Старобалтської дороги. ФОТО: Дмитро Жданов

Проїзд дорогою був платним. Наприклад, у 1902 році проїзд екіпажу з трьома кіньми від Іллінки до Северинівки коштував 8 копійок. Завдяки важливості та прибутковості цю дорогу постійно впорядковували та підтримували в належному стані.

Враховуючи стратегічне значення дороги, у 1833 році було ухвалено рішення пробурити тут першу в Україні артезіанську свердловину. Свердловина була пробурена на 91,5 м і давала понад тисячу відер за 12 годин. Значення цієї свердловини важко переоцінити: було доведено доцільність пошуку артезіанських вод у степу Одещини. Крім того, для посушливого Міжлимання артезіанські свердловини мали виняткове значення як джерело питної води. Цього ж року артезіанську свердловину оглянув генерал-губернатор Воронцов.

Церква, де співала Антоніна Нежданова

Зберіглася в Іллінці й старовинна Свято-Іллінська церква, яку почали будувати в 1886 році. Цього року сюди був призначений священником Василь Павлович Нежданов, який на той час служив у Пантелеймонівській церкві на самому узбережжі Куяльницького лиману.


Церква Іллінки усередині. ФОТО: Дмитро Жданов

Одна з дочок Василя Павловича співала в церковному хорі як Пантелеймонівської церкви, так і церкви села Іллінка. У 1888 році Василь Нежданов тяжко захворів і невдовзі помер в одеській міській лікарні. А його донька прославила Одесу, ставши знаменитою оперною співачкою. Ім'я Антоніни Нежданової носить Одеська консерваторія.

Свято-Іллінська церква присвячена Іллі Пророку. Це не випадковий вибір для церкви в сухому Міжлиманні. Ілля Пророк вважається покровителем грому та дощу. У сухому, часто посушливому одеському степу, його заступництво було життєво необхідним для врожаю та виживання.
Поруч із церквою розташований унікальний краєзнавчий музей, заснований в 2012 році мешканцем села Віктором Бондарчуком. Більша частина експонатів зібрана саме в Міжлиманні. Історичний діапазон експозицій музею – від печерних ведмедів до сучасності.

Таємниця ведмежої печери

До речі, про печерних ведмедів. 1938 року експедиція Тимофія Грицая знайшла унікальну печеру поблизу села Іллінка в Міжлиманні. Карстова печера з частково обваленим склепінням, утворена в товщі понтичного вапняку, розташовувалася на північній околиці села, на правому березі балки, що впадає в Куяльницький лиман. При розкопках у ній було виявлено тисячі кісток таких тварин, як бізон, дикий кінь, сайгак, благородний олень, косуля, гієна, вовк, носоріг, лев, дикобраз. Але найбільша кількість кісток належала печерним ведмедям.

Разом із цим було виявлено знаряддя з кременю й кісток, які були зроблені людиною в пізньому палеоліті. Це єдина печерна палеолітична пам’ятка в нашому регіоні. На жаль, сьогодні від неї залишилися тільки описи й знайдені кістки та знаряддя з кременю. Періодично з’являються повідомлення про нібито ту саму "ведмежу печеру" біля Іллінки. Але під час досліджень з’ясовується, що це гірські виробки, які з’явилися в балці в XIX–XX ст. Сама печера давно зруйнована природними процесами. Але можливо, що її залишки й досі чекають дослідників десь під зсувами в балці, яка впадає в Куяльницький лиман.

Підземний світ Іллінки

В Іллінці є досить розголужена система катакомб, в яких видобували вапняк не тільки в XIX, але й протягом всього XX століття. Ми не будемо розповідати, як знайти вхід у катакомби Іллінки, бо без супроводу фахівців-спелестологів спускатися в катакомби небезпечно.


Катакомби Іллінки. ФОТО: Дмитро Жданов

Хоча ні – один вхід у катакомби ми все-таки покажемо. Це криниця, яку використовували як вхід. Такі криниці були звичайним явищем для Одеси та її околиць у XIX столітті.


Криниця, яка є входом у катакомби. ФОТО: Дмитро Жданов

Тож маршрут Одеса – Августівка – Іллінка стане чудовим варіантом для мандрівки вихідного дня. Подорож обіцяє бути не лише цікавою, а й корисною для здоров’я, особливо якщо завітати до Куяльницького лиману – унікального бальнеологічного курорту України.

Дмитро Жданов

Поділитися