21 липня 2026
(ЗОБРАЖЕННЯ: ШІ)
17 липня 2025 року Володимир Зеленський представив Верховній Раді уряд Юлії Свириденко. Не дочекавшись тижня до завершення року роботи, 12 липня 2026 року президент анонсував заміну уряду. При цьому в публічному просторі ми не бачили напруження чи взаємної критики з боку президента та прем’єрки. Виникає просте людське запитання: що трапилося?
Якщо не повна заміна Кабміну, то серйозні перестановки в уряді стали очевидними після відставки Андрія Єрмака. Очевидно, що колектив під керівництвом Юлії Свириденко значною мірою був результатом його кадрової творчості. Зі звільненням голови офісу Зеленського посилили свої позиції інші фігури з оточення Президента, які, що цілком природно, прагнули зміцнити свої позиції в уряді.
Але логічне запитання "Чому саме зараз?" залишилося без відповіді. Володимир Зеленський не говорив про провал уряду чи незадовільну роботу окремих міністрів. Тобто Президент не надав чіткого й зрозумілого пояснення причини та моменту. Це дало привід для фантазій. Я б не переоцінював версії на кшталт:
Після відставки Андрія Єрмака зміна уряду була обумовлена українською політичною традицією. Мабуть, логічно ставити запитання не "Чому зараз?", а "Чому саме зараз це стало можливим?"
А ось на це є чіткі та ясні відповіді:
Перед розмовою про нові персоналії з міністерськими повноваженнями два слова про уряд, що пішов.
Зеленський представляв Раді нову прем’єрку з технічним завданням: частка української зброї в руках воїнів, "політика героїв", дерегуляція, реалістична соціальна політика, цифровізація, переговори з ЄС.
<picture>
Юлія Свириденко. <span>ФОТО: </span><span><span><span><span><span><span>censor.net</span></span></span></span></span></span>
РБК проаналізував майже рік роботи кабінету саме за цими завданнями.
Найконкретніша цифра минулорічного послання Президента в Раді стосувалася зброї: щонайменше 50% українського озброєння на полі бою. У підсумку за даними уряду, які ніхто не ставить під сумнів, - 60%. Показник перевиконано, і це, мабуть, головний структурний зсув року.
Наприкінці 2025-го опозиція навсібіч говорила про дефолт у 2026-му, і таку перспективу не під запис визнавали й самі урядовці. Сьогодні про ці розмови забули:
Реструктуризація ВВП-варантів дала потенційну економію до 20 млрд євро – робота, що не потрапляє в заголовки, але прямо визначає стійкість держави на роки вперед. Уперше з початку повномасштабної війни фінансування Сил оборони визначене на два роки вперед: 4,36 трлн грн на оборону й безпеку у 2026-му (42% ВВП), при цьому 100% доходів бюджету йдуть на оборону. Іншими словами, питання "Чим воювати й чим платити бюджетникам?" на два роки знято.
У липні 2025-го Президент формулював обережно: Україна має бути готова щодо всіх переговорних кластерів, а доля перемовин залежатиме "тільки від здатності Євросоюзу виконувати обіцяне". Рік по тому Україна пройшла скринінг найшвидше в історії розширення – це оцінка самої Єврокомісії.
Зима 2025-26 років стала найтяжчою за всю війну й головним стрес-тестом урядової спроможності: понад 500 ударів по енергетиці за опалювальний сезон, прогнози багатотижневих блекаутів і дефіциту газу. Система вистояла. Внесок уряду – планові ремонти на 11,8 ГВт потужностей, відновлені 4,2 ГВт, 269 збудованих захисних споруд, 10,3 млрд куб. м газу в сховищах (мета – 14,6) і закладені на наступну зиму запобіжники: диверсифікація постачання через СПГ-термінали Клайпеди і Греції та Вертикальний коридор на 4,2 млрд куб. м на рік.
Графу мінусів почнемо з державних компаній. Саме тут від Кабміну Свириденко чекали чи не найшвидших змін: президент прямо вимагав перезавантаження наглядових рад і наведення ладу в корпоративному управлінні після скандалу довкола Енергоатому. Процес затягнувся на місяці. Символом проблеми став якраз Енергоатом. У річному звіті – оновлені наглядові ради великих держкомпаній і відкритий конкурс на CEO, у публічній же площині – відчуття, що лад у найбільшій енергетичній компанії країни так і не наведено.
Друге – інвестиції. Роботі з інвесторами бракувало системності – вона велася радше з нагоди великих подій, ніж як щоденний процес.
Загалом уряд Свириденко залишає після себе досить непогану спадщину. Він запам’ятається як уряд, що зняв із порядку денного слово дефолт і вперше за війну дав державі фінансовий горизонт у два роки, як уряд, за якого українська зброя стала основою фронту, а Україна пройшла найшвидший скринінг в історії розширення ЄС.
Зазвичай Кабінет міністрів називають за прізвищем прем’єра. Але якщо говорити про резонанс у ЗМІ та суспільстві, викликаний відставкою, то Кабінет, що пішов, сміливо можна назвати Кабінетом Михайла Федорова.
<picture>
Михайло Федоров. ФОТО: ms.detector.media
Михайло Федоров - підприємець, з'явився в політиці як керівник digital-напрямку передвиборчої кампанії кандидата в президенти Володимира Зеленського 2019 року. Треба визнати, що саме на цьому напрямку Зеленський здобув беззаперечну перемогу над Порошенком. Віцепрем'єр-міністр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій, міністр цифрової трансформації України в урядах Олексія Гончарука та Дениса Шмигаля. 14 січня 2026 року Верховна Рада затвердила Михайла Федорова на посаді міністра оборони України.
Федоров, безперечно, є одним із найуспішніших менеджерів команди чинного Президента. Йому вдалося перенести значну частину функцій держави в цифрову площину, і Зеленський ніколи не соромився хвалитися успіхами цифровізації.
15 липня президент Володимир Зеленський заявив, що ще не визначився, чи стане Михайло Федоров міністром оборони в новому складі Кабміну після того, як Юлія Свириденко залишить посаду. Видання The Economist писало, що Федоров зіткнувся з жорстким опором з боку військового керівництва через свої реформи, незважаючи на успіхи в розвитку безпілотних технологій та цифровізації армії.
Але конфлікт між військовим командуванням і міністром оборони – не відхилення від норми, а природна складова системи. Саме тому стандарти країн НАТО передбачають, що міністр оборони обов’язково має бути цивільною особою та здійснювати цивільний контроль над збройними силами. Тож у чому причина відставки Федорова: у звичайному робочому процесі чи в Зеленському?
Постать Федорова спричинила політичну кризу для Президента. 16 липня у столиці та багатьох містах відбулися масові акції на підтримку колишнього міністра.
До безперечних переваг Михайла Федорова слід віднести успіхи у сфері цифровізації та його головний проєкт "Дія". Також у його залік зараз зараховують посилення ролі безпілотних систем на полях війни та пов’язані з безпілотниками успіхи останнього часу - вибухи на нафтопереробних потужностях російської федерації, що спричинили паливну кризу на болотах та блокаду Криму.
Коли говорять про недоліки Михайла Федорова, згадують критику фахівців щодо багатьох аспектів діяльності тієї ж Дії, а також те, що за півроку на посаді міністра оборони він так і не взявся за вирішення проблеми ТЦК. Порушення прав людини та невиправдано жорсткі заходи під час затримання українців не припинилися.
Проте, говорячи про причини відставки Федорова, навряд чи є сенс згадувати про результати його роботи на посаді міністра оборони. Пів року - це занадто короткий термін, щоб підбивати підсумки. Автор схильний погодитися з тими оглядачами, які вважають, що причиною відставки Федорова є не зовсім здорове Его Володимира Зеленського. Офіс президента постійно проводить опитування громадської думки і, судячи з усього, зростання рейтингів Федорова почало викликати занепокоєння. Але спроба усунути можливу проблему повністю її і створила. Для Михайла Федорова зараз чудовий момент для початку самостійної політичної кар’єри, що буде великим ударом по Володимиру Зеленському. Хизуватися успіхами цифровізації в такому випадку він не зможе.
На завершення цієї теми важливо звернути увагу на один нюанс. Масові акції на підтримку Михайла Федорова, очевидно, мають спільну організаційну структуру. Організувати виступи в багатьох містах у період відпусток та канікул не так просто. Залишається відкритим питання, хто це зробив і яка кінцева мета. Можливо, пропозиції, які надійдуть до Михайла Федорова у разі відходу від команди Президента, проллють на це світло.
У вир подій навколо Міністерства оборони був втягнутий колишній міністр внутрішніх справ Ігор Клименко. Саме його називали ймовірним наступником Михайла Федорова. Коли ситуація навколо Федорова загострилася, стало зрозуміло, що на цьому тлі Ігор Клименко не отримає необхідної підтримки парламенту.
<picture>
Ігор Клименко. ФОТО: МВС
Схоже, щоб уникнути голосування щодо його кандидатури, Зеленський вирішив взагалі викреслити його зі списку майбутніх міністрів. Судячи з усього, він обійме посаду секретаря РНБО. В українських реаліях це посада нібито й висока, але без реальних повноважень і впливу. Така собі почесна відсидка на лавці запасних, після якої або на пенсію, або щось нове.
Наприклад, чинному секретарю Рустему Умерову пророкують посаду посла України в США, від якої відмовилася Юлія Свириденко. Мабуть, для Умерова це був би непоганий варіант, зважаючи на те, що він потрапив на плівки Міндіча. Наскільки кабінет в РНБО радує Ігоря Клименка, сказати складно.
У ситуації, коли навколо посади міністра оборони все було хаотично, Володимир Зеленський знайшов компроміс у особі генерал-майора Євгена Хмари. З політичної точки зору цей крок є вдалим і може сприяти зниженню напруженості.
<picture>
Євген Хмара. ФОТО: <span><span><span><span><span><span>novynarnia.com</span></span></span></span></span></span>
Євген Хмара - досвідчений спецназовець. З 2011 року він служив у Центрі спеціальних операцій "А" СБУ. Після початку повномасштабного вторгнення росії брав участь у визволенні Київської області, а згодом воював у Донецькій області. У 2022 році Хмара керував спецоперацією зі звільнення острова Зміїний. У 2023 році очолив елітний підрозділ "А" СБУ, тоді ж отримав звання бригадного генерала. А вже 23 червня 2024 року став генерал-майором. З 5 січня 2026 року тимчасово керував Службою безпеки України після відставки Василя Малюка.
Військовий експерт Іван Ступак характеризує нового виконувача обов’язків міністра оборони як фахівця, який досконало знає військову справу зсередини. На думку доцента Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка Ігоря Рейтеровича, головним завданням Хмари стане покращення взаємодії між Міністерством оборони та головнокомандувачем ЗСУ.
Все так, але міністерство оборони - це не лише й не стільки питання військового планування. Військове відомство - це значною мірою багатомільярдні оборонні закупівлі. Чи є Євген Хмара достатньо підготовленим до цієї сфери діяльності - залишається питанням.
Крім того, згідно з чинним законодавством, міністр оборони має бути цивільною особою, тому Хмара зараз має статус тимчасово виконуючого обов’язки. Експерти вважають, що Хмара може піти у відставку з армії, що усуне формальні причини, які заважають його призначенню. Але залишається питання, як партнери поставляться до того, що міністерством керуватиме людина, яка навряд чи буде схильна до демократичного цивільного контролю над армією.
Тема політичної бурі, що розгорілася, не буде висвітлена повною мірою, якщо не згадати головнокомандувача Збройних сил України. На вихідних з’явилися повідомлення про можливу відставку головкома. Цей крок, очевидно, має на меті перенести негатив з особи Президента на когось іншого. Нагадаємо, що саме Олександр Сирський отримав значну частину негативу під час відставки Валерія Залужного, тож чому б не повторити цей трюк?
<picture>
Олександр Сирський. ФОТО: МО України
Однак медійна ініціатива в цьому питанні належить не Володимиру Зеленському, а Михайлу Федорову. 16 липня під час брифінгу, говорячи про викорінення злочинів, він заявив: "У нас немає іншого вибору, якщо ми хочемо перемогти ворога асиметрично, з мінімальними втратами, де сильні лідери і командири будуть розвиватися, а їх не будуть списувати. Сучасна організація, побудована на технологіях, потребує лідерства в управлінні. Були запропоновані кардинальні кадрові рішення - зміна і головкома, і начальника Генштабу".
Тему негативної ролі Олександра Сирського підхопили й на протестах.
Заміна головнокомандувача виглядатиме як крок президента назустріч мітингувальникам, але під час гострої фази війни це саме по собі не просте завдання. А з огляду на те, що Володимир Зеленський дуже ревно ставиться до авторитетних постатей, які можуть затьмарити його, завдання стає неймовірно складним.
У контексті змін слід згадати ще дві знакові персони.
Олексій Кулеба - віцепрем'єр з відновлення, міністр розвитку громад та територій. Київський чиновник із муніципальним бекґраундом - заступник мера Кличка, керівник Департаменту благоустрою КМДА, потім голова Київської ОДА. З січня 2023-го – заступник керівника ОПУ з регіональної політики. Призначення у вересні 2024-го викликало скептицизм: Forbes ще тоді відзначив, що новий міністр "далекий від питань Укрзалізниці та портів", але "більш зрозумілий мерам".
<picture>
Олексій Кулеба. ФОТО: <span><span><span><span><span><span>koda.gov.ua</span></span></span></span></span></span>
У свій актив Кулеба може записати те, що намагався створити системну архітектуру відновлення. Була сформована комплексна система відновлення від стратегічного планування громад до конкретних програм. До Кулеби цього не існувало.
Також міністерство Кулеби започаткувало комплексну реформу будівельної галузі, на меті - прозорі правила та цифровізація процесів.
Були зусилля й у галузі енергетичної стійкісті громад.
Але більше запам'ятався корупційний скандал із необґрунтованими активами. 17 червня 2026 року Спеціалізована антикорупційна прокуратура подала до ВАКС позов про визнання активів на суму майже 5 млн грн необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави. ВАКС наклав арешт на квартиру та паркомісце в київському ЖК бізнес-класу "Шевченківський", якими, за декларацією, користувався віцепрем'єр.
Також відзначимо слабку публічну комунікацію результатів. Кулеба так і не став публічним обличчям відновлення на відміну від того ж Федорова.
Оксен Лісовий - міністр освіти й науки. Освітянин і громадський діяч. Працював вчителем у Києво-Могилянському колегіумі, тренером з фехтування, керівником в "Укртелекомі". У 2004 році очолив Малу академію наук. На посаду міністра прийшов у березні 2023-го – безпосередньо з фронту, де служив добровольцем.
<picture>
Оксен Лісовий. ФОТО: <span><span><span><span><span><span>ukrinform.ua</span></span></span></span></span></span>
За часи його роботи сталося зростання бюджету освіти. Попри повномасштабну війну та безпрецедентний тиск на державні фінанси, бюджет освіти зріс зі 156 млрд грн у 2023 році до 278,7 млрд грн у 2026 році – на 122,7 млрд грн, або майже на 79%. Для країни, яка одночасно фінансує Сили оборони, це не було очевидним рішенням.
Підвищення зарплат педагогів. У держбюджеті 2026 року заклали підвищення зарплат учителів, викладачів та науково-педагогічних працівників на 30% з 1 січня й на 20% з 1 вересня. Але підвищення зарплат учителям до рівня трьох мінімальних зарплат у 2026 році не відбудеться - уряд відмовився від реалізації цієї норми, заявивши, що коштів у бюджеті немає. Тобто ключова обіцянка Лісового вчителям була виконана лише частково.
Продовження реформи НУШ в умовах війни. За три роки на посаді міністр прискорив реформи Нової української школи, запустив пілот профільної старшої школи.
У публічній площині гучним був скандал із плагіатом його дисертації на здобуття ступеня кандидата наук. Окремо у грудні 2025-го народні депутати зареєстрували постанову про відставку Лісового, аргументувавши її начебто створеними ним корупційними схемами під час реорганізації Уманського державного педагогічного університету, помилками у фінансовій звітності відомства за позикою МБРР та необґрунтованістю витрат під час друку підручників для 8-го класу.
Привернула увагу заява Лісового, що МОН не бачить аномалій у студентському контингенті. Це сприйняли як небажання визнавати масштаб проблеми і брати відповідальність.
Зазвичай уряд називають за прізвищем прем’єра. За час президентства Зеленського ми бачили уряди Гончаренка, Шмигаля та Свириденко. Але навряд чи на момент призначення новий уряд можна назвати урядом Сергія Корецького. Розглянемо новий уряд з точки зору того, хто ці люди та як вони прийшли до влади.
Нового прем’єра представляють як людину, яка не має досвіду політичних баталій, і роблять акцент на його менеджерських якостях. Тут чітко простежується претензія Володимира Зеленського на роль одноосібного лідера. І на даний момент можна бути впевненим, що Сергій Корецький не брав активної участі у формуванні свого кабінету, а погодився на запропоновані кандидатури. Свого часу Корецького до влади привів ексзаступник голови офісу президента Ростислав Шурма, а патронував Андрій Єрмак.
<picture>
Сергій Корецький. ФОТО: <span><span><span><span><span><span>Forbes Ukraine/Антон Забєльський</span></span></span></span></span></span>
Сергій Корецький - топменеджер і підприємець у нафтогазовій галузі. Був генеральним директором мережі автозаправних комплексів WOG, очолював "Укрнафту", "Укртатнафту" і НАК "Нафтогаз". Головне досягнення: під його керівництвом "Укрнафта", яка протягом 2013-2022 років зазнала понад 10 мільярдів гривень збитків, перетворилася на одну з найуспішніших державних компаній. За підсумками 2023–2024 років підприємство отримало близько 40 мільярдів гривень чистого прибутку.
Якщо охарактеризувати Корецького одним реченням, то це успішний технократ-енергетик без політичного досвіду, якого система обрала саме за те, що він не плете інтриг і сумлінно виконує доручення, - ідеальна фігура для уряду, де реальні важелі контролю зосереджені в руках інших.
Кілька слів про тих, хто зберіг посади.
Денис Шмигаль. Перший віцепрем’єр-міністр – міністр енергетики з 14 січня 2026 року. Є членом уряду з 4 лютого 2020 року. Був віцепрем’єр-міністром – міністром розвитку громад і територій; з 4 березня 2020 року – прем’єр-міністром, а з 17 липня 2025 року – міністром оборони.
Сергій Марченко. Міністр фінансів з 30 березня 2020 р.
Віктор Ляшко. Міністр охорони здоров’я з 20 травня 2021 р. До цього з 24 грудня 2019 р. працював заступником міністра, з 11 березня 2020 р. - заступником міністра, головним державним санітарним лікарем.
Матвій Бідний. Міністр молоді та спорту з 5 вересня 2024 р. До цього з 15 липня 2020 р. працював заступником міністра, з 9 листопада 2023 р. виконував обов’язки міністра.
Денис Улютін. Міністр соціальної політики, сім'ї та єдності з 17 липня 2025 р. До цього з 4 квітня 2020 р. працював першим заступником міністра фінансів Сергія Марченка.
Тетяна Бережна. Віце-прем’єр з гуманітарної політики - міністр культури з 21 жовтня 2025 р. Є людиною Юлії Свириденко. З 17 червня 2022 р. працювала заступницею Свириденко на посаді міністра економіки, з 28 липня 2025 р. виконувала обов’язки міністра культури та стратегічних комунікацій.
Головним архітектором нового уряду називають керівника фракції "Слуга народу" Давида Арахамію. До людей Арахамії сміливо можна віднести наступних політиків.
<picture>
Давид Арахамія. ФОТО: <span><span><span><span><span><span>sluga-narodu.com</span></span></span></span></span></span>
Віталій Кім - міністр у справах ветеранів. Колишній голова Миколаївської ОВА, що став загальнонаціональним героєм завдяки іронічним зверненням під час оборони Миколаєва у 2022 році. Його призначення на відносно другорядний ветеранський портфель виглядає як данина Арахамії миколаївському електорату, а не як оцінка реального масштабу політика.
Віталій Безгін - міністр у справах громад, територій та ВПО. Його разом із мером Харкова Ігорем Тереховим вважають близьким до Арахамії. У соцопитуваннях регулярно з'являється гіпотетична "партія Терехова - Кіма", іноді вона навіть набирає більше 5%. Тобто Безгін - частина того самого "харківсько-миколаївського" кластеру навколо Арахамії, що й Кім.
Денис Маслов - міністр юстиції. Маслов був нардепом від партії "Слуга народу" (№138 у списку), очолював комітет з питань правової політики. Це класичний "фракційний" кандидат - людина, яку Арахамія як голова фракції особисто знає й контролює через парламентський комітет. Але оглядачі наголошують, що Міністерство юстиції наповнене людьми ще одного знакового співробітника Офісу президента - Олега Татарова.
Можна констатувати, що новий Кабмін - це фактично уряд двох центрів впливу: Зеленський задає стратегічний напрям, Арахамія формує кадровий пасьянс. Кирило Буданов виходить як третя сила, що претендує на власне представництво. Але відзначимо, що аналітики говорять про вплив Буданова як тенденцію, але конкретних "людей Буданова" в уряді публічно не ідентифікують так само чітко, як "людей Арахамії". Вплива Єрмака майже немає. Спадщину його впливу ліквідовано разом із урядом Свириденко, а ті, хто залишився з попереднього кабінету, напевно, вже склали нову присягу на вірність.
Політична буря, пов’язана зі зміною уряду, вирує і, безумовно, матиме суттєві наслідки. В Офісі президента дуже вдало обрали момент, коли спостерігається чимало позитивних сигналів на фронті та в економіці, успішно просувається процес вступу до ЄС і надходять позитивні сигнали зі США. Але при цьому команда Зеленського провалила зміну уряду й зіткнулася з чи не найсерйознішою політичною кризою за весь час перебування при владі.
Ця ситуація стала наслідком не якоїсь поодинокої помилки Володимира Зеленського, а результатом системної роботи над створенням образу єдиного переможця у війні та найбездоганнішого лідера, якого не можна критикувати. Президент дуже болісно ставиться до яскравих позитивних особистостей на помітних посадах в Україні. І якщо номер із відставкою Валерія Залужного пройшов із невеликими втратами, то антре з відставкою Михайла Федорова вийшло зовсім не вдалим для чинного президента. Черговий крок у вигаданому статусі одноосібного керівника держави провалився з тріском. Українці вкотре довели, що якщо не працює система противаг парламентсько-президентської республіки, то в процес втручається вулиця.
Фігуру нового прем’єр-міністра підібрали за критерієм "аби тільки не затьмарити Зеленського". У результаті на політичну посаду запросили політично недосвідченого менеджера, який не формував свій кабінет. Тепер Сергію Корецькому доведеться в дуже швидкому темпі ознайомлюватися не тільки з новим обсягом завдань, а й засвоювати уроки політичних компромісів з Офісом президента, міністрами та їхніми покровителями. Для голови Кабміну в країні, що перебуває у стані війни, це дуже складне й важкоздійсненне завдання. Залишається лише побажати йому успіху.
Ігор Льов
19 липня 2026 р.
В Одесі в четвертий день протесту через відставку Федорова роздають наколоті апельсини17 липня 2026 р.
Одесити вдруге поспіль вийшли на акцію підтримати Федорова16 липня 2026 р.
Верховна Рада затвердила новий Кабінет Міністрів України15 липня 2026 р.
Зеленський присвоїв голові Херсонської ОВА Прокудіну почесне звання03 липня 2026 р.
Міноборони готує перевірки ТЦК в Одесі та Миколаєві02 липня 2026 р.
Зеленський створив МВА у Південноукраїнську та призначив Кухту23 червня 2026 р.
На хвилі 2.0: в Одесі 200 військових змагались у чотирьох видах спорту21 червня 2026 р.
Після звернення ЦПР Міноборони ініціює зміни у фінансуванні нацспротиву