Письменниця Олена Андрейчикова розповіла як тримається за війни

Всередині в мене, я думаю, що одеський міф не змінився. Звичайно, він ззовні змінюється. Мені здається, що те, як я уявляла одеський міф, це не змінюється з часом. І мені хочеться, щоб він зберігався, бо одеський міф — це для мене це перш за все, саме для мене, перш за все це енергія яка не схожа ні на що у світі. І те, що я зустрічаю оцю саме енергію одеську в людях, в якихось стосунках, в чомусь такому в місті, в дизайні, в архітектурі, оця енергія, яка ну просто якась неповторна для мене. І звичайно вона не змінюється, але дуже хочеться її зберігати. Це щось між рядків, але мені здається, що ми всі розуміємо, про що ми кажемо. Якщо в мене є в моїх силах якось це зберігати та підтримувати, бо це ж якась багатокультурна, багато національна, багато шарова історія саме одеського міфу. Хочеться її зберігати.

З одеських сучасних письменників дуже багато поетів можу рекомендувати, звичайно, бо для мене це Влада Ільїнська, молодь з оголених поетів. Рекомендую читати всім, якщо немає енергії, немає бажання щось робити. Для мене це, як кажуть, вхід в портал. От почитаємо і працюємо, надихаємося і робимо своє. Андрій Хаєцький, звичайно, є такі, які вже трошки роз'їхалися, але я їх все одно люблю. Наприклад, такі, як Женя Дзьмінок. Так, Аня Михайлевська, вона не поїхала, але я зараз згадала, що хочу сказати. Анна Костенко. Дуже в нас дуже багато класних письменників. Вітя Брейвіс. Сподіваюся, що нікого не забула, але їх, звісно, набагато більше.
 

Якщо скласти невеличку аптечку виживання з трьох книжок для українця, то це має точно бути щось дуже іронічне. Те, що прямо зараз мені спадає на думку. Я б взяла збірку оповідань Едгара Керита. Це ізраїльський письменник. Я його вже дуже так давно запримітила. І, звичайно, оцей формат короткі оповідання, іронічні, вони дуже мені співзвучні. І ще Ізраїль, тобто вони розуміють, про що йде мова. І в нього дуже багато іронії саме такої військової, воєнної, воєнних часів іронії. Рекомендує будь-яку збірку його оповідань Едгар Керет. Це буде перше. Друге буде, візьмімо збірку Сергія Жадана. Читати, надихатися, відкривати на будь-якій сторінці. Хай це буде "Антена". Відкриваємо і читаємо в будь-якому місці. Ну і третю давайте щось таке має бути щось інше. От. А візьміть Олену Андрейчикову. "Жінки як жінки" першу збірку. Це точно трошки відволіче від всього, бо там таке прям це як казки, як такий дитячий текст.