Чому я не слухаю плівки Міндіча

У зв'язку зі справою "Мідас" згадується близько п’ятнадцяти осіб, серед них Рустем Умеров, Сергій Шефір, Олексій Чернишов, купа зашифрованих персонажів і навіть один Вова, який, імовірно, Олександрович. Але мені не йде це читання так само, як зовсім не хочеться починати з першої сторінки щойно прочитану книгу.

А що ви хотіли за три рублі?

Вся суть Міндічгейту полягає в одному старому анекдоті. Чоловік виходить з не надто віддалених місць і одразу біжить до борделю. Там йому починають пропонувати бажане, починаючи від 500 рублів. Чоловік кілька разів відмовляється й просить дешевше. Зрештою заявляє, що в нього є лише три рублі. З такими можливостями його відправляють на вокзал, де він знаходить панянку за три рублі, але вранці прибігає до неї з претензіями, що в нього в інтимних місцях завелися лобкові воші. У відповідь отримує: "А ти що хотів, щоб за три рублі в тебе там бігали песці?"

Понад 70 відсотків виборців проголосували за людину без політичного досвіду, не знаючи її команди, переконань та реальної кваліфікації. До початку виборчої кампанії вона не проявила себе ані в парламенті, ані хоча б на місцевих виборах. Вона одразу почала на словах боротися з корупцією й витратила на політичну рекламу лише в одній мережі Facebook, як зазначає у своєму матеріалі Яна Золотарьова, від 934 000 до 9 227 000 гривень. 

Хтось у 2019 році сумнівався, що дорожнє будівництво є якщо не найкорумпованішою, то однією з найкорумпованіших сфер діяльності? Когось здивувало, що борець із корупцією насамперед вирішив проявити себе саме на цій плідній ниві? 

Протягом 2020 року в межах "Великого будівництва" збудували 4000 км доріг за 120 млрд грн. Для порівняння: в 2018 році на 3800 км доріг витратили 40 млрд гривень – будівництво стало дорожчим у три рази. Через це програму нерідко стали називати "Велике крадівництво". 2020 року правоохоронні органи виявили 429 кримінальних правопорушень під час виконання робіт у рамках "Великого будівництва".

Хіба тоді не було все ясно? Поява чи відсутність якогось варіанту плівок Мідіча залежала виключно від наявності чи відсутності волі правоохоронних органів. Після спроби влади позбавити НАБУ та САП самостійності й підпорядкувати їх кишеньковій прокуратурі стало зрозуміло, що така воля є. Молодь на вулицях відстояла НАБУ й САП, далі була справа часу. 

Хто винен і що робити

Якщо на питання "хто винен" мають дати відповідь правоохоронці та суд, то з питанням "що робити" складніше.

Корупція там, де багато грошей. Країна, що перебуває в стані війни, витрачає основні кошти на оборону. У цьому полягає не лише підлість злодіїв, а й складність ситуації. Розслідувати крадіжки та оприлюднювати результати розслідування складно з точки зору секретності. Проте вкрай необхідно оголошувати підозри кожному, хто на це заслуговує, й оприлюднювати прізвища, імена та по батькові. Це важливо навіть для тих, кому загалом усе зрозуміло й хто не заглиблюється в деталі, але хоче знати конкретні прізвища. Дуже хочеться сподіватися, що війна не змиє все й винні постануть перед судом.

Що далі

Дуже важливо винести уроки з Міндічгейту. Україна обов’язково переможе, отже, на нас чекають вибори. Щоб не припуститися нових помилок, необхідно зрозуміти, що політика – це така сама сфера професійної діяльності, як, наприклад, медицина. 

Ви підете робити операцію з видалення апендициту до сантехніка? А чому? Адже він теж видаляє зайве з труб, якщо система забилася? Напевно не підете. Тому що від цього залежить ваше життя. А хіба сьогодні від політиків, тобто від влади, не залежить ваше життя? 

Під час виборів Володимира Зеленського часто порівнювали з Рональдом Рейганом, який теж був актором. Хочу нагадати, що Рейган почав займатися політикою в 50-х роках. Вісім років колишній актор був губернатором Каліфорнії. У 1976 році він кинув виклик чинному президенту Джеральду Форду під час праймеріз Республіканської партії і лише в 1980-му році після серйозної політичної кар'єри став президентом США.

Не сумніваюся, що ми побачимо кандидатів і серед військових. 34-й президент США Дуайт Д. Ейзенхауер – хороший приклад. Він був не просто генералом армії, а одним із тих, з ким у американців асоціювалася перемога у Другій світовій війні. Але й він прийшов до Овального кабінету не безпосередньо зі штабу. У 1947 році Ейзенхауер очолив Колумбійський університет, але одразу заявив: не вважає себе вченим і в академічних питаннях покладатиметься на фахівців. Виконуючи свою роботу президента університету, він доводив свій робочий день до 15 годин на добу, при цьому вхід до його кабінету був вільний у будь-який час. Тільки після того, як Ейзенхауер довів, що здатний досягати результатів без прямих наказів, у 1952 році він став кандидатом у президенти США. Це сталося через сім років після війни й через п’ять років після його звільнення з армії. У 1953 році він переміг на виборах.

Хочу підкреслити, що якби вибори відбулися завтра, я не голосував би за жодну з тих кандидатур, які називають у публічному просторі. Критикуючи владу, я просто критикую владу, а не працюю на чийсь рейтинг.

Ігор Льов