Зерно на 800 тисяч доларів: як вантаж з Миколаївщини зник дорогою до експорту

У Миколаєві суд розглянув справу щодо можливого заволодіння партією сої, яка мала бути відправлена на експорт за міжнародним контрактом вартістю близько 2 мільйонів доларів. Замість постачання покупцю понад 1,5 тисячі тонн продукції фактично зникли.

Про це повідомив Центр публічних розслідувань.

За даними слідства, у період із лютого по вересень 2022 року обвинувачений нібито заволодів понад 1,5 тисячі тонн соєвих бобів, які вже були завантажені на судно SKYMOON 1 поблизу одного з портів. Вартість цієї партії на той момент перевищувала 800 тисяч доларів США. Правоохоронці вважали, що зерно, яке належало потерпілій стороні, було виведене з-під її контролю шляхом обману та зловживання довірою, після чого ним розпорядилися на власний розсуд.

Історія почалась з комерційної угоди: на початку 2022 року власниця сої знайшла іноземного покупця та планувала продати близько 3 тисяч  тонн продукції за ціною 620 доларів за тонну. Для виконання контракту вона залучила експортера — товариство "САМГА", яке формально виступало продавцем на зовнішньому ринку, подавало документи на митне оформлення і відповідало за фінансові розрахунки.

Для логістики та перевалки вантажу залучили іншого підрядника, який мав прийняти сою, зафіксувати її обсяг і якість та забезпечити завантаження на судно. Загалом схема відповідала типовому ланцюгу аграрного експорту: власник — експортер — логістичний підрядник — іноземний покупець. Водночас за версією правоохоронців, саме на цьому етапі й відбулося фактичне заволодіння товаром.

Ключовим елементом справи стали документи, що підтверджували походження сої. У матеріалах суду згадувалася довідка експортера, де зазначалося, що продукцію нібито придбали у конкретного сільгоспвиробника. Водночас існував інший варіант документа з тими ж реквізитами, але без зазначення постачальника. Крім того, у справі не було переконливих доказів того, що саме потерпіла сторона придбала цю сою або передала її експортеру, що породжувало сумніви щодо походження товару та ролі окремих учасників.

Саме на цьому будувалася позиція захисту. Адвокати наголошували, що без документів про походження зерна та його передачу неможливо було однозначно встановити, кому саме належала соя на момент експорту. Вони також припускали, що компанія-експортер могла виконувати суто формальну функцію й бути використаною як інструмент у схемі.

У зв’язку з цим захист ініціював отримання доступу до фінансових і митних документів, зокрема податкової звітності, банківських рахунків і митних декларацій. Суд задовольнив це клопотання. Йшлося не лише про митне оформлення конкретної партії сої, а й про загальну фінансову діяльність експортера.

Окремо запитали дані про доходи потерпілої за попередні роки, що мало свідчити про перевірку її фінансової спроможності здійснювати подібні угоди. Паралельно в межах провадження заявили цивільний позов: потерпіла сторона вимагала відшкодування понад 34 мільйонів гривень матеріальної шкоди, а також компенсації моральних збитків і судових витрат.

Також у Миколаєві правоохоронці розслідували схему ухилення від сплати податків, пов’язану з експортом зерна, мережею офісів у різних містах і веденням бухгалтерії за кордоном. 

Анна Бальчінос