Падіння Авдіївки та стратегія російської армії: "Кожен удар такою керованою бомбою руйнує оборонні позиції ЗСУ"

Після місяців важких боїв українська армія вивела свої підрозділи з міста Авдіївка. Як про це розповіла бельгійська журналістка Джоан де Рійке для видання DeMorgen, Інтент публікує в перекладі Артура Чупригіна.

Авдіївка перебуває в центрі шторму з 2014 року. Промислове місто всі ці роки успішно захищали українські військові та воно мало важливе символічне та стратегічне значення, оскільки знаходиться неподалік від захопленого російськими сепаратистами Донецька, який був анексований москвою у 2014 році. Атаки росіян були настільки численними в останні місяці, що Авдіївка тепер повністю перетворена на руїни. У ніч з п'ятниці 16 лютого на суботу 17 лютого українська армія заявила про вивід військ.

"Авдіївка завжди була для нас бастіоном, дуже важко, що ми змушені її віддавати", — сказав речник ОСУВ "Таврія" Дмитро Лиховій. "На жаль, зараз – тимчасово – місто в руках росії. Ми хотіли, щоб українська армія не потрапила в повне оточення, а головне: ми не хотіли втрачати людей".

Бійці ВСУ відійшли на другу лінію оборони. Мова про окопи чи міни поля не йдеться. "Це не до кінця оснащена лінія оборони. Все в процесі", – визнає Лиховій. "Але це місце, з якого наша армія може більш безпечніше та ефективніше захищати місцевість навколо Авдіївки. З Авдіївки наші військові виходили на захід, через північну частину міста".

За даними 110-ї механізованої бригади, яка воювала в Авдіївці, за перші шість тижнів боїв було вбито 13 тисяч росіян, цифру підтвердили американські джерела. Бої тривали шістнадцять тижнів, втрати з російського боку становлять понад 30 тисяч, з українського боку загинуло 2000 бійців. Для росіян Авдіївка важлива, тому що путін хоче показати територіальні здобуття. Це ще й ворота до Донецька. Але це не означає, що зараз росіяни здобули велику стратегічну перевагу в регіоні.

Зараз росіяни проводять атаки на всіх напрямках регіону, каже речник: "З Авдіївки вони рухаються на захід і південь. З грудня Мар’їнка перебуває під контролем росії. Наразі більшість російських атак відбувається по селах Новомихайлівка, Григорівка та Побєда. Українська армія залишається в обороні, але ми стикаємося з великою нестачею боєприпасів. Цей недолік є важливою причиною того, що ми змушені були відмовитися від продовження оборони Авдіївки".

Без перерви на відпочинок

За словами військового історика Тома Сіменса, нестача боєприпасів відіграє вирішальну роль: "росіяни також були добре підготовлені. Їм все ще вдається мобілізувати від 20 000 до 30 000 чоловіків на місяць і, очевидно, також трохи краще їх тренувати. Панування рф в повітрі також було вирішальним. Вони перелаштували свої старі авіабомби так, щоб можна було їх запускати на відстані 60-70 кілометрів від лінії зіткнення та скидати по самій Авдіївці. Кожен удар такої бомби руйнує оборонну позицію українців. Це може означати, що близько десяти-тридцяти людей гинуть або отримують поранення. Останніми тижнями ми спостерігаємо збільшення кількості цих бомб до шістдесяти на день".

Сіменс не думає, що російська армія зупиниться, як це було раніше після падіння Бахмута: "Вони продовжують атаки, без перерви. Ще й тому, що не варто чекати українського наступу у 2024 році". Це звучить песимістично, але якщо поглянути на це в контексті параметрів, які можна виміряти, можна побачити, що під час літнього контрнаступу українців було досягнуто більше наземних здобутків за менший час, ніж росіян, які атакували з початку жовтня. Сіменс вважає: "Я думаю, що росіяни зараз захопили близько 250 квадратних кілометрів, тоді як українці звільнили 450 квадратних кілометрів".

За словами Сіменса, хід наземних операцій у регіоні важко передбачити. Але українці мають успіх в атаках безпілотниками по стратегічних об’єктах: "Як на приклад з російськими нафтопереробними заводами, вони вже вдарили по восьми з тридцяти двох. Так само як і атаки в Чорному морі є історією успіху. Ці атаки мають значення в перспективі, якщо будуть впливати на перебіг військових наземних операцій. Але війна в Україні – це, по суті, наземна війна, і я не бачу в ній поки що покращень".

Це також залежить від 60-мільярдного пакета підтримки США, щодо якого остаточне рішення ще не прийнято. "Якщо ця угода зі США не буде продовжена - буде важко", — каже Сіменс. "Європа не може надати необхідну кількість 155-міліметрові артилерійські снаряди. Нам не вдасться виробляти багато в короткостроковій перспективі і задовольняти необхідні обсяги, і тому, з погляду кількості боєприпасів, Україні стає дуже важко. Також є проблема з мобілізацією. Країна чекає на неї, у той час, коли вона вкрай потрібна. Україна повинна працювати над цим. Загалом, це речі, які можна вирішити, питання лише в тому, коли".

Joanie de Rijke

Артур Чупригін