26 березня 2024 р. 22:01

"Lament of Kherson region": сучасні події стародавніми технологіями

Фото з архіву героя

(Фото з архіву героя)

Українські художники створили унікальну книгу історій жителів Херсонщини по прикладу старовинних літописів. На папері, виготовленому за технологіями X століття, митці відтворили каліграфічним шрифтом спогади людей про події у регіоні від початку повномасштабного вторгнення до сьогодні. Тексти доповнили авторськими малюнками в різних техніках.

Проєкт, як творча співпраця Естонії та України

Назва проєкту має два тлумачення. Перший – це плач, а другий – форма звернення до Бога, монолог людини, який описує його страждання, біль, горе. Обидва варіанти підкреслюють сьогодення регіону, а також є відсиланням до поеми Тараса Шевченка "Плач Ярославни". Таким чином куратори хотіли зазначати про історичне підґрунтя ініціативи.

Художній куратор проєкту від Херсону Володимир Рейнхарт розповів, що ідея виникла восени минулого року після знайомства з очільником Центру української культури в Естонії Анатолієм Лютюком. Ініціатива одразу була запланована як міжнародна співпраця двох країн.


Володимир Рейнхарт. Фото: Інтент, Яна Самко

"В пана Анатолія є ресурс для створення книг з нуля: напрацьована техніка, інструменти, матеріали та майданчик для роботи. Це стало нашою початковою точкою, від якої задум поступово набирав обертів. Зокрема було вирішено, що видання необхідно присвятити Херсонській області. Бо, на жаль, про наш регіон говорять не так багато, як хотілося. Далі написали заявку на грант, виграли й приступили до безпосередньої роботи", – говорить пан Володимир.

Через безпекову ситуацію артрезиденція проходила у Таллінні. Тут протягом 10 днів під керівництвом Анатолія Лютюка працювало 10 художників зі всієї України. До команди доєдналися митці з Херсона, Києва, Дніпра, Одеси та Керчі.

"Інформацію про проєкт скинув чоловік і я одразу захопилася ним. Мені хотілося спробувати себе в цьому напрямку та зробити щось цікаве на тему Херсонщини. Тому подалася без жодних вагань", – ділиться херсонська ілюстраторка Надія Білецька.


Надія Білецька. Фото з архіву героя

Одеська ілюстраторка Марія Апрятова не приховує, дізнавшись про ініціативу зраділа, що для участі запрошують не лише херсонців: "Для мене важливо розповідати історії про долі людей під час війни, в тому числі за допомогою різних художніх засобів. Ілюстрації, як носії такого важкого досвіду в поєднанні з властивістю викликати емпатію – дуже потужний ресурс. Я вже працюю над проєктом "Одеса. Щоденник війни" про порятунок культурної спадщини місцевими музейниками. Але за Херсон боліло серце, бо з ним мене пов’язують довгі робочі стосунки. Хотілося зробити для міста щось гарне й те. В "Lament of Kherson region" все це стало можливим".

Книга на основі реальних подій

Книга заснована на реальних подіях та являє собою 50 історій жителів Херсонської області деокупованого правобережжя і тимчасово окупованого лівобережжя. Спогади людей за останні два роки збирали фахівці соціологічної асоціації України. Що ж стосується часових проміжків й тематики розповідей Володимир Рейнхарт пояснює так: "Умовно книгу ми розділили на чотири періоди та чотири стихії. Перший – вогонь. Це початок повномасштабного вторгнення. Другий – земля, яка представляє окупацію, супротив херсонців та звільнення правого берега. Третій – вода. Тут про затоплення через катастрофу на Каховській ГЕС. І четвертий – повітря, що позначає сьогодення. А саме чим живуть люди нині, їх думки, сподівання та мрії".

Історії кардинально різні. Єдине – вони засвідчують, що поруч з жахами війни продовжує вирувати звичайне життя. Херсонці не тільки намагаються вижити, а й працюють, навчають дітей в українських школах, допомагають ЗСУ та навіть знаходять час хоч трохи відпочивати.


Команда проєкту. Фото з архіву геряо

"Особисто мене найбільше заціпило оповідання про маленького хлопчика, який наразі живе у Львові. Прогулюючись по вулицях цього міста він побачив будинок, схожий на той, де живе бабуся у Херсоні. І він попросив маму зайти в гості, забуваючи що це інше місто і цей херсонський будинок не справжній", – додає пан Володимир.

Крім того, у рамках проєкту було створено серію листівок про Херсон. Це титульні листи перед кожним циклом історій, об’єднаннях спільною тематикою в підрозділі. На малюнках авторське уявлення художником міста, жодних пам’ятних споруд – тільки художні образи та асоціації.

Сучасний рукотворний літопис

Ще однією особливістю проєкту став спосіб створення книги. Кожна історія писалася та ілюструвалася вручну. Митці працювали на розворотах паперу формату А2 та з чорнилами, виготовленими за технологіями X століття. Це було не так просто.

"Папір ручної роботи, з бавовни, на відміну від целюлози дуже примхливий і неоднаковий. Тому кожен з аркушів доводилося ретельно ґрунтувати в кілька шарів, аби потім не було сюрпризів в процесі малювання", – пояснює Надія Білецька.

Через фактуру паперу більшість художників відмовилися від звичних для себе інструментів малювання. Так Марія Апрятова не працювала лайнерами, як планувала, а повністю перейшла до традиційних технік. Відмічає учасниця і написання тексту пером та тушшю каліграфічним шрифтом: "Це було трохи незвично, але неймовірно приємно. Я відчувала себе справжнім середньовічним літописцем у скрипторії. Загалом ці технології потребували дуже трепетного відношення".


Марія Апрятова. Фото з архіву героя

Попри складнощі у роботі книга не вийшла одноманітною. Ілюстрації представлені у різних техніках: від класичних графічних малюнків до сучасних колажів. Різна стилістика і в текстовому оформленні літопису. Каліграфічні написи відрізняються залежно від художника, який його наносив та атмосфери історії, яку вона описує.

"Історії ми обирали самостійно. Тож я спиралася на те, щоб воно перетиналося з власним досвідом. Вважаю, що пережите особисто малюється чесніше та переконливіше. Тож один з моїх текстів був про чоловіка, який під час затоплення рятував тварин на човні. Це були коти, собаки, їжаки та навіть ящірка. Адже всі тварини хочуть жити. Всі розповіді мали з’єднуватися між собою, аби це виглядало спільною книжкою – цілісно. Тому тему тварин я продовжила в інших ілюстраціях. Наприклад, історію про величезну чергу людей обіграла завдяки горобцям, що б’ються за крихту хліба", – розповідає пані Марія.

За таким же критерієм підбирала історії й пані Надія. Не приховує, деякі з них відгукнулося в душі не лише через схожість подій, а й тому, що знала хто описаний в цих розповідях: "Перша історія про жінку, яка не хоче вірити племіннику що триває війна і що нас не рятують. Жодні слова рідної людини за ці два роки не змогли принаймні хоч трохи змінити її думку. На жаль, в мене теж є такі родичі… А ось героя другої історії я знала особисто, ми робили разом один проєкт. Я написала йому в той день, коли він загинув. Повідомлення він так і не побачив".

Наразі рукотворна книга з історіями херсонців про війну експонується в одному з артпросторів Таллінна. Саме тут вона була вперше презентована публіці. Далі літопис матимуть змогу побачити жителі та гості кількох українських міст. Після цього всі сторінки будуть зшити між собою, буде додана тверда обкладинка. Також готовий варіант видання отримує мультимедійну версію українською, англійською та естонською мовами.

"Ми з Анатолієм Лютюком вже бачимо продовження цього проєкту. Можливо це буде серія літописів про кожен з регіонів України чи розширена версія про Херсонську область, зробимо окремі тематичні видання, наприклад про флору та фауну. Робочий процес триває. Головне – не зупинятися! Сьогодні вкрай важливо говорити про війну у світовій спільноті, в різних формах та через різні ресурси", – наголошує Володимир Рейнхарт. 

Яна Самко

Поділитися