Дивовижний Південь: Амазонія на Одещині

Група витягнутих уздовж морського узбережжя водойм лагунного типу на Одещині під загальною назвою "Тузловські лимани" та створений на їхній основі національний природний парк входять до складу природно-заповідного фонду України. Парк охороняється як національна спадщина і є складовою частиною світової системи природних територій і об’єктів, що знаходяться під особою охороною.

Про чергову перлину Півдня України Інтент розповідає в рубриці "Дивовижний Південь".

Історія далека та близька

Нацпарк з’явився на світ у 2010 році Указом Президента України з метою захисту унікальних екосистем, водно-болотних угідь, пташиних міграційних шляхів та бальнеологічних ресурсів. Екосистема лиманів із 1996 року входить до Рамсарських угідь – територій міжнародного значення, що охороняються за спеціальною конвенцією.

Тузловські лимани. ФОТО: zatoka.travel

Парк розташований у межах Північно-Західного Причорномор'я – у межиріччі Дністра та Дунаю, у Білгород-Дністровському районі на півдні Одеської області. Площа території складає 27865 гектарів, з них площа акваторії озер займає 22891 гектар. Національний природний парк "Тузловські лимани", крім акваторії самих лиманів, охоплює: прилеглу до узбережжя водну гладь Чорного моря завширшки 200 метрів (883 га), землі піщаної коси, що відділяють лимани від моря (584,3 га), прибережні захисні заболочені смуги (964 га), частину лісового фонду (541 га). Заповідна зона парку складає понад 2000 га.

Озера Тузловської групи – це мілководні причорноморські лимани напівзакритого типу в пониззях невеликих річок. Усі вони віддалені від моря вузькою піщаною косою-пересипом довжиною близько 40 км та завширшки від 50 до 400 метрів. Місцевість відрізняється незвичним геологічним ландшафтом. Материкові береги мають коливання висоти від 2 до 18 метрів та обривистий характер.

Піщаний пересип між лиманами й морем. ФОТО: zatoka.travel

Тузловський комплекс причорноморських лиманів має величезне значення для підтримки біологічного різноманіття не тільки регіону, але й світового масштабу. Взагалі ця територія відіграє важливу роль у природному функціонуванні та взаємодії прибережних екосистем Чорного моря.

Формування Тузловських лиманів почалося декілька тисячоліть тому. Чорноморські води, наступаючи та відступаючи, вимивали пісок і створювали природні бар’єри, які відділили акваторію водойм від моря піщано-черепашковим пересипом.

Лимани Дунай-Дністровського межиріччя мають свої особливості. Форма Їхніх берегів наближається до кола або витягнута у горизонтальному напрямку. Пояснюється це тим, що узбережжя лиманів вкрите лісами й сформоване м’якими породами, на відміну від вапнякових відкладень на берегах інших водойм. М’які породи легко піддаються абразивним процесам та розмиванню.

Система Тузловських водойм включає три первинні, найбільші за розміром, лимани: Шагани, Алібей, Бурнас. До них прилягає низка більш дрібних вторинних водойм – Малий Сасик, Солоне, Курудіол, Хаджидер, Карачаус, Будури, Мартаза, Магале, Джантшей та Малошаганський.

Лиман Бурнас. ФОТО: upload.wikimedia.org

Лагуни, які були названі на честь селища Тузли на правому березі лиману Бурнас, первинно були частиною стародавніх торговельних шляхів, де місцеві племена займалися риболовлею та збиранням солі. Слово "Тузли" має турецьке коріння, що в перекладі означає "сіль". У Середньовіччі цей регіон став частиною Бессарабії, де лимани слугували природною межою, а їхні солоні води використовувалися для видобування солі, що приносило економічний розвиток навколишнім селам.

Ще в 1787 році на мисі Бурнас між лиманом та Чорним морем німецькі переселенці заснували дачне селище Бад Бурнас, яке проіснувало під такою назвою до 1947 року. Після перемоги над німецько-румунськими загарбниками селище було офіційно перейменовано на Лебедівку. Унікальне поєднання моря, лиману з його лікувальними ресурсами, степних та лісових ландшафтів вже наприкінці XIX століття зробило цей куточок півдня Бессарабії популярним місцем відпочинку серед туристів, яким він залишається й понині.

Представники тваринного та рослинного світу Нацпарку

Територія Національного природного парку "Тузловські лимани" характеризується різноманіттям заплавних ландшафтів, а також специфічною флорою та фауною. Тут зафіксовано понад 700 видів рослин, занесених до Червоних книг регіону, України та Європи. Серед них солонець трав’янистий, ковили на степових схилах, орхідеї в лісах і рідкісний пізньоцвіт анкарський, що цвів узимку 2025 року.

Флора Тузловських лиманів. ФОТО: wownature.in.ua

Фауна парку найкраще представлена птахами. Парк має велике значення як місце гніздування, зимового перебування та зупинки під час сезонних міграцій великої кількості водно-болотних птахів. У цій місцевості зафіксовано понад 250 видів птахів, що становить близько 60 відсотків усієї кількості різновидів України, 54 види з яких знаходяться на сторінках Червоної книги України або в інших охоронних списках. Тут зустрічаються пеганка, білолобий гусь, лебідь-кликун, ходулочник, шилодзьобка, стрепет і ще безліч видів, що перебувають на межі вимирання. У парку можна знайти не тільки птахів. У місцевих водоймах живе близько 60 видів риб.

Фауна Тузловських лиманів. ФОТО: images.unian.net

Бальнеологічний потенціал Тузловських лиманів

Багатовікова ізоляція водойм від морської акваторії, висока температура та значна солоність води сприяли формуванню на дні лиманів відкладень органічного походження, з яких утворився шар лікувальних грязей – пелоїдів. Вже не одне століття люди знають про позитивний вплив різних мінералів, лікувальних грязей та морських водоростей на організм та підтримку його у здоровому стані.

Існує багато джерел лікувальних грязей. Висока концентрація мікроелементів – магнію та калію – забезпечує їхню ефективність для лікування шкіри, суглобів і м’язів. "Формування грязей відбувається під впливом різних мікроорганізмів. У результаті біохімічних процесів, що протікають за їхньої участі, лікувальні грязі збагачуються так званими біогенними компонентами – сполуками вуглецю, азоту, сірки, заліза та іншими, багато з яких, наприклад, сірководень, виявляють високу терапевтичну активність", - зазначає заступник директора парку доктор біологічних наук Іван Русєв.

У Тузловських лиманах утворюються сульфідно-ілові донні відкладення. Вони є високомінералізованими сполуками різного іонного складу з переважанням сульфіду заліза. Саме солі заліза зумовлюють темно-сірий колір сульфідних грязей. Також вони багаті на йод, бром та бор.

Води акваторії водойм гідроекосистеми "Тузловські лимани" поєднані між собою. Завдяки гідрогеологічним зв’язкам відбувається постійний взаємообмін, тому хімічний склад води в них схожий й характеризується високою мінливістю та нестабільністю. Це зумовлюється низкою факторів: сезоном, випаровуванням, сполученням із Чорним морем. Під час відкриття промоїн рівень солоності води в лиманах наближається до морської, при закритті – підвищується.

Тузловські лимани – переважно водойми з солоною водою хлоридно-натрієвого типу, яка часто переходить у стадію ропи – перенасиченого сольового розчину. За складом вода відрізняється лише в Джантшейському лимані – там вона хлоридно-сульфатно-натрієвая.

Купання в солоних водах лиманів та грязьові аплікації дуже корисні. Вони покращують кровообіг та обмін речовин, сприяють зняттю запальних процесів, оздоровленню шкіри, зміцненню імунітету. Але самолікування та безконтрольне застосування природних ресурсів замість користі може спричинити шкоду, тому прийняття бальнеологічних процедур рекомендовано після проходження обстеження та за призначенням лікаря.

Маяк Шагани, або Тузловський маяк

Є в цьому краї не тільки природні цікавинки. Наприклад, маяк Шагани. Він є навігаційною спорудою у вигляді берегової вежі на піщаній косі між лиманом Шагани та акваторією Чорного моря неподалік від курорту Расейка. Маяк забезпечує навігацію для суден, які прямують у торговельний порт Усть-Дунайський у дельті Дунаю.

Маяк Шагани. ФОТО: kvest.travel

Вежа маяка має загальну висоту 16 метрів, висоту вогню над рівнем моря – 20 метрів та дальність видимості вогню – 14 морських миль. Розташовується вежа на північному сході від пляжів курорту Расейка.

Своє ім’я маяк отримав від назви однойменного лиману, поблизу якого він був зведений – Шагани. Друга його назва, вочевидь, пов’язана з Тузловськими лиманами. У літературних джерелах зустрічаються обидві назви, хоча офіційно навігаційна споруда зветься маяком Шагани.

Шаганський маяк був збудований у 1944 році, на той час – у Татарбунарському районі поблизу села Шагани. Метою спорудження було забезпечення навігаційного супроводу (підтримки) кораблів до порту Усть-Дунайськ у місті Вилкове.

Спочатку споруда працювала як навігаційний вогонь. У шістдесятих роках минулого століття маяк піддався реконструкції, як і більшість споруд такого плану. У верхній частині залізобетонної вежі на металевому каркасі були встановлені 2 дерев’яні конусоподібні щити видимості. У 1983 році на вежі маяка почав функціонувати новий світлооптичний прилад, завдяки якому спостерігалося збільшення дальності видимості вогню до 14 миль. Такі можливості допомогли йому отримати статус маяка, що працює в автоматичному режимі.

Тузловський маяк є популярним туристичним об’єктом, хоча підйом на саму вежу заборонений.

Негативний вплив бойових дій на середовище парку

Як і майже всі заповідні природоохоронні об’єкти південного регіону України, НПП "Тузловські лимани" постраждав від наслідків агресивних дій з боку російських загарбників. З початку повномасштабного вторгнення парк потерпає від ворожих обстрілів, на його території знаходиться безліч уламків від ракет, також досі залишається небезпека мінування. Через бойові дії наразі парк закритий для відвідування.

Як повідомив заступник директора парку Іван Русєв, загинуло багато представників фауни парку та чорноморського узбережжя. Окупанти перекрили судноплавство в Чорному морі та замінували частину його акваторії. Вони постійно стріляють з потужних надводних та підводних човнів. Крім того, російські загарбники використовують військові гідролокатори: це негативно впливає на тварин, насамперед дельфінів, які потрапляють у зону випромінювання. Проте оцінити весь масштаб трагедії зараз не виявляється можливим, оскільки через бойові дії екологи не можуть досліджувати все узбережжя.

Наслідки російської агресії. ФОТО: ecoaction.org.ua

Як дістатися до НПП "Тузловські лимани"

З населених пунктів Одеської області можна дістатися до парку в складі організованих екскурсій або самостійно на власному або орендованому транспорті. 
З Одеси потрібно їхати трасою М15 (Одеса — Рені) на Татарбунари. Від Татарбунарів дорога веде до сіл, розташованих безпосередньо біля лиманів:

• с. Курортне (північна частина);
• с. Лебедівка (поруч із піщаним пересипом);
• с. Приморське (південна частина).

До цих населених пунктів відправляються регулярні автобуси з Одеси від автостанції "Привоз" або Центрального автовокзалу. Час у дорозі: близько 1,5–2 годин від Одеси (близько 100-120 км). Найбільш зручні точки доступу до парку – Лебедівська коса або околиці села Курортне.

Юлія Сичова