Історик виклав науковий погляд на міф про Дике Поле на Півдні

Існує міф про те, що південні степи України до приходу російської імперії були порожніми, безлюдними й "дикими", а цивілізацію та життя сюди принесла виключно російська колонізація у XVIII столітті за часів Катерини II. Проте історичні дані говорять зовсім інше.

Про справжнє минуле Північного Причорномор'я Інтенту розповів історик та етнограф Валентин Долгочуб. 

Фахівець зазначив, що наукові праці на тему історії Північного Причорномор'я до російського завоювання кінця XVIII століття видавались насправді й в часи російської імперії, і в часи Радянського Союзу. Таких праць було небагато, але все ж таки вони були, і далеко не стверджували те, що ці території були безлюдними та пустими. Зокрема, велося активне дослідження курганів за радянських часів.

Просто історична наука станом на першу половину 19 століття була ще не сформована. А коли ставало зрозуміло, як писати про минуле з наукового погляду, то першочергово бралися за інші теми, а не за цю. Тож, на думку історика, свідомого бажання представити цей край безлюдним і пустим в імперського уряду не було.

Але, як наголосив історик, була певна мета якщо не викреслити, то принаймні применшити тюркську складову. І це зрозуміло, тому що це був буквально політичний суперник на цих землях. Викреслювали також період раннього середньовіччя, тому що про нього тоді було мало що відомо. 

Справедливості заради, якщо спитати сьогодні, що було там в VIII–VII століттях на території Одещини, ну, навряд чи навіть фаховий історик, який не спеціалізується на цьому періоді, зможе дати внятну відповідь. Тому що дуже мало джерел з цього приводу. Вочевидь, поселення були дійсно дуже розрізнені, розсіяні і малочисельні. Хоча вони існували дійсно, і ранньослов'янські пам'ятки у нас фіксуються, хоча і в незначній кількості, — зазначив історик.

Долгочув розповів, що коли імперія завойовувала нові землі, вона відправляла туди не тільки військову адміністрацію, але й чиновників, які займалися топографічно-статистичним описом цих новоприєднаних земель.

В цьому була абсолютно нагальна потреба імперського уряду, адже люди просто не знали, як виглядають ці землі, хто там живе, скільки населення і так далі. Першочергово цікавила кількість потенційних платників податків. 

Це для нас сьогодні нормою є погляд на територію з космосу, ну або принаймні з неба. Навіть діти знають обриси України географічні, ось, як там виглядає Кримський півострів, як виглядає Чорне море. Але в кінці XVIII століття такої можливості просто не існувало,— зазначив Долгочуб.

Дослідник зауважив, що імперські чиновники (іноді вони були з числа навіть військових офіцерів, які брали участь у завоюванні цих земель) часто дуже сумлінно виконували ці задачі. Вони залишали по собі докладний опис того, хто живе на цих землях, скільки тут людей, як називаються населені пункти й тому подібне.

І таких описів збереглося чимало. Вони знаходяться в архівах, з ними працюють історики сьогодні. Вони є чудовим джерелом з дослідження історії цього краю. 

Раніше під час розкопок на Приморському бульварі в Одесі археологічна експедиція знайшла одну з веж Хаджибейського замку. Вперше за 240 років вдалося не лише точно локалізувати оборонний комплекс, а й визначити його реальні розміри, які до цього залишалися суперечливими. 

Юлія Калабайда