Історик розповів про заселення Причорномор’я до імперських завоювань

Перед Україною стоїть задача створити новий національний наратив щодо історії Причорномор’я до імперських завоювань. Вже є обережні спроби включити до нього тюркську складову, науковці активно досліджують татарські і турецькі старожитності на цих землях.

Про це в коментарі для Інтента розповів історик Валентин Долгочуб. 

За словами фахівця, зараз активно досліджується питання Ханської України. Це залежне від Османської імперії політичне утворення, яке існувало вздовж Дністра та Ягорлика, тобто на території сучасної півночі Одеської області. Там жили українці, молдовани, козацьке населення, яке певним чином за певних обставин переміщалося з Речі Посполитої або з російської імперії, з Гетьманщини. Науковці досліджують татарські і турецькі старожитності на цих землях, дані археології.

Джерелами інформації також стають описи імперських чиновників, створені одразу після завоювання цих земель російською імперією. Валентин Долгочуб навів приклад дослідження Сергія Шевченка, який на основі таких документів опрацював історію міста Березівка та навколишніх населених пунктів. Він встановив, що на цій території проживали татари та українці. 

Українські козаки прибули на землі Потилігулля після руйнації Запорізької Січі. Вони створювали села на Тилігулі, Хаджибейському та Куяльницькому лиманах. Відомо про поселення козаків на територіях сучасних сіл Усатове та Нерубайське.

Приєднання земель між Південним Бугом і Дністром до російської імперії в другій половині 18 століття було справою тривалих війн. Для тодішнього російського уряду було абсолютно очевидно, що ці землі не безлюдні і не пусті, оскільки за них потрібно було воювати с Кримським ханством і Османською імперією.

Північне Причорномор'я, яке було достатньо відомим за два-півтора тисячоліття до приходу сюди російської імперської влади, було достатньо щільно заселене і греками. Імперському уряду про це було відомо, звичайно. Саме тому, коли тут засновували, перезасновували, перейменовували населені пункти, їм, як правило, давали грецькі назви на противагу попереднім тюркським. Так було засновано місто Миколаїв, так було перейменовано Сімферополь, Севастополь, ну і, звичайно ж, Хаджибей перейменували на Одесу.

Більше того, при уряді Катерини II існував свого роду ідеологічний імперський проєкт перетворення цих земель на відроджену Велику Грецію. Ця ідея пов'язана зі стратегічним наміром імперського уряду розвалити Османську імперію. 

"Катерина II хотіла відродити Грецію, оту саму Грецію, яка є зараз на Балканському півострові. Шляхом підтримки повстанців, опозиціонерів відносно турецького уряду і заключенням союзу з маленькою православною державою на Балканах, планувалося від'єднати від Османської імперії майже всю європейську її частину", — розповідає Валентин Долгочуб. 

За її життя це не вдалося зробити, але, як відомо, її наступник, онук Олександр I, таки підтримав грецьке повстання і сприяв незалежності Греції. Однак зрештою ця країна так і не стала союзницею російської імперії.

Юлія Калабайда