Перейменування вулиць Одеси: які топоніми отримали імена загиблих воїнів і патріотів

Перейменування вулиць в Одесі йде нервово. Тема то з’являється у публічному просторі, то зникає. Останній великий крок зробила Одеська ОВА.

29 липня стало відомо, що голова Одеської обласної державної адміністрації Олег Кіпер підписав розпорядження про перейменування низки вулиць, провулків та інших топонімічних назв в Одесі та області.

Зокрема в Одесі перейменовано 84 топоніми. Новина викликала бурхливу реакцію у багатьох одеситів. Рішення обласної влади викликано тим, що у лютому депутати Одеської міської ради не підтримали проєкт рішення про перейменування топонімів міста.

Згідно із законом України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімів", Одеська міська рада мала перейменувати усі ці вулиці до 27 січня 2024 року. Після цього в мера Геннадія Труханова було три місяці, щоб перейменувати вулиці власним розпорядженням. Він цього не зробив.

В рішенні за підписом Олега Кіпера з 84 перейменувань 22 мають відношення до російсько-української війни. Це назви підрозділів, загиблих воїнів та громадських осіб. 16 нових назв не стосуються конкретних осіб. Інші нові назви топонімів отримали ім’я та прізвища діячів мистецтв, культури, науки, спортсменів, історичних особистостей, які зробили значний внесок у боротьбу проти російської імперії та декомунізацію України.

На честь чоловіків названо 58 топонімів, жінок 9, ще 17 нових назв ґендерно нейтральні.

Цим матеріалом Інтент розпочинає серію публікацій, в якій ми розповімо, хто є хто на новій мапі вулиць Одеси.

Нові назви вулиць Одеси

Київський район

Вулиця Євгена Танцюри (станом на 29.07.2024 року вулиця Генерала Петрова)

Євген Танцюра. Фото: Вікіпедія

Євген Танцюра (1976—2022) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни, кавалер ордена "За мужність" III ступеня. Народився 1976 року в місті Гайсин Вінницької області. Освіту здобув у Одеській академії зв'язку, після чого проживав у Одесі та працював у торгівлі. Був активним учасником Євромайдану. Потрапив до полку Азов у 2020 році, протягом 2021 року пройшов військовий вишкіл. З початком повномасштабного вторгнення захищав Маріуполь від російських окупантів. Загинув 29 березня 2022 року від авіанальоту.

Вулиця Сім’ї Глодан (станом на 29.07.2024 року вулиця Ільфа і Петрова)

Юрій Глодан та його дружина Валерія. Фото: instagram

Сім'я Глодан - 23 квітня 2022 року в Одеси внаслідок ворожого обстрілу сталося влучання боєприпасу у ЖК "Тірас" з подальшим загорянням квартир на четвертому та п'ятому поверхах. В результаті ракетного удару загинули 8 осіб, 18 людей отримали травми, зокрема трагедія забрала життя 3-місячної Кіри Глодан, її мами Валерії та бабусі Людмили. Юрій Глодан, якій втратив родину доєднався до лав ЗСУ. 5 листопада 2023 року стало відомо, що Юрій загинув на фронті.

Вулиця Віталія Гуляєва (станом на 29.07.2024 року вулиця Контрадмірала Луніна)

Віталій Гуляєв. Фото: Вікіпедія

Віталій Гуляєв (1978 - 2022) — український полковник, командир 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу (2021—2022). До того — начальник штабу 28 ОМБр, командир 13 ОМПБ (2018—2019). Учасник російсько-української війни: з початком війни на сході України 2014 року брав участь у бойових діях, загинув у ході російського вторгнення в Україну у 2022 році. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня (2022 рік, посмертно).

Вулиця Георгія Липського (станом на 29.07.2024 року вулиця Толбухіна)

Георгій Липьский. Фото: Благодійний фонд "Трибуна Героїв"

Георгій Липський – молодший сержант, до війни був активістом, волонтером та співзасновником ГО "Закон природи". Певний час займався приватним підприємництвом, а у 2020 році балотувався до Одеської міської ради як представник партії "Національний корпус". З початком повномасштабної війни Георгій приєднався до підрозділу "Химера" у складі 126-ї окремої бригади територіальної оборони Одеси. Загинув 29 серпня 2022 року під час наступу на Херсон у віці 29 років.

Приморський район

Провулок Дмитра Лесича (станом на 29.07.2024 року провулок Брятинський)

Дмитро Лесич. Фото: ГО "Зелений лист"

Дмитро Лесич - лейтенант ЗСУ, загинув 30 листопада 2023 року у віці 24 роки внаслідок поранень, отриманих під час мінометного обстрілу російських загарбників на Луганському напрямку. Юрист КУ "Одеський обласний центр патріотичного виховання та організації дозвілля дітей та молоді". Служив в аеророзвідці спеціального призначення.

Провулок Бориса Айзенберга (станом на 29.07.2024 року провулок Катаєва)

Борис Айзенберг. Фото: antikor.com.ua

Борис Айзенберг (1974-2023) - капітан четвертого стрілецького батальйону 28 окремої механізованої бригади імені лицарів Зимового походу. Відомий в Одесі тим, що володів великим розплідником рослин де вирощував, наприклад сакури, якими у 2011 році прикрасили парк "Кіото" в Києві та багато інших дерев, якими прикрашали садиби та міста. В розпліднику росли понад 200 видів рослин. З першого дня повномасштабного вторгнення став до лав ЗСУ. Нагороджений відзнакою "За мужність та відвагу". Загинув 13 липня 2023 року біля населеного пункту Курдюмівка, Донецької області. 21 жовтня 2023 в Одесі відбулася посмертна виставка картин Бориса Айзенберга "Квіти за відвалами".

Провулок Ігоря Балмагії (станом на 29.07.2024 року провулок Короленка)

Ігор Балмагія. Фото: Трибуна героїв

Ігор Балмагія (1996-2023) – український військовий. До війни захоплювався важкою, був членом фанатського руху "Чорноморця". Став до зброї після початку повномасштабного вторгнення ворога. Воював в лавах 126-ї бригади територіальної оборони, в складі якої захищають країну велика кількість фанатів одеського "Чорноморця". Загинув 17 березня 2023 року поблизу села Миколаївка (Херсонської обл.). 6 серпня 2023 року в Одесі пройшов турнір з важкої атлетики "Кубок Чорного моря", присвячений пам’яті Ігоря Балмагії. Навесні 2024 року було відкрито пам’ятну дошку на будинку, в якому народився і виріс Ігор.

Вулиця Олександра Станкова (станом на 29.07.2024 року вулиця Лейтенанта Шмідта)

Олександр Станков. Фото: Укрінформ

Олександр Станков - активний член патріотичного руху Одеси, учасник Революції Гідності, одеського Майдану, подій 2 травня 2014 року. Олександр пішов добровольцем на війну у 2015 році, а коли почався повномасштабний напад росії записався до територіальної оборони. Загинув у 32 роки на Бахмутському напрямку.

Провулок Госпітальєрів (станом на 29.07.2024 року провулок Лермонтовський 2)

Госпітальєри. Фото: Вінсент Хайгес

Госпітальєри — український волонтерський медичний батальйон, що бере участь у російсько-українській війні на Донбасі з 2014 року. Займається наданням першої медичної, домедичної допомоги та евакуацією поранених українських воїнів з найгарячіших ділянок фронту. Гасло — "Заради кожного життя!".

Узвіз Віталія Блажка (станом на 29.07.2024 року узвіз Марінеска)

Віталій Блажко. Фото: Вікіпедія

Віталій Блажко — майор Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який загинув у ході російського вторгнення в Україну. Повний кавалер ордену "За мужність", лицар Ордену Богдана Хмельницького III ступеня, Герой України (посмертно). Командир снайперської групи спеціального призначення окремого загону спеціального призначення "Азов". Брав участь в АТО на сході України. Під час російського вторгнення в Україну у 2022 році з першого дня брав участь у бойових діях на Маріупольському напрямку. Загинув 8 травня 2022 року під час бою з противником на території металургійного комбінату "Азовсталь".

Вулиця Вадима Корженка (станом на 29.07.2024 року вулиця Осипова)

Вадим Корженко. Фото: Енциклопедія сучасної України

Вадим Корженко — підполковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що відзначився у ході російського вторгнення в Україну. Герой України (2024, посмертно). Також має нагороди: Хрест бойових заслуг (14 лютого 2023), Орден Богдана Хмельницького I ст. (12 жовтня 2023), Орден Богдана Хмельницького II ст. (14 жовтня 2022), Орден Богдана Хмельницького III ст. (14 квітня 2022), Медаль "За військову службу Україні" (12 жовтня 2021).

Вулиця Решата Аметова (станом на 29.07.2024 року вулиця Романа Кармена)

Решат Аметов. Фото: ua.krymr.com

Решат Аметов (1975 - 2014) - кримськотатарський активіст, що був закатований невідомими поблизу Білогірська під час анексії Криму росією. Перший громадянин України, убитий внаслідок російської агресії проти України. Герой України (2017, посмертно).

Пересипський район

Вулиця Ярослава Баїса (станом на 29.07.2024 року вулиця Висоцького)

Фото з особистого архіву Ярослава

Ярослав Баїс до полку "Азов" приєднався у лютому 2017 року. Захищав Азовсталь. Загинув внаслідок теракту в Оленівці 29 липня 2022 року. До свого дня народження не дожив 10 днів, йому виповнилось би 27 років.

Вулиця 28 бригади (станом на 29.07.2024 року вулиця Паустовського)

Нарукавний знак бригади. Зображення: Вікіпедія

28-ма окрема механізована бригада імені Лицарів Зимового Походу (28 ОМБр, в/ч А0666, пп В0095) — військове формування механізованих військ Сухопутних військ Збройних Сил України. За організаційно-штатною структурою входить до складу ОК "Південь" Сухопутних військ Збройних Сил України.

Хаджибейський район

Вулиця Віталія Нестеренка (станом на 29.07.2024 року вулиця Академіка Воробйова)

Віталій Нестеренко. Фото: Вікіпедія

Віталій Нестеренко (1983—2023) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни, Герой України (2024, посмертно). Народився 1983 року у місті Одеса, закінчив університет "Одеська морська академія". Був лідером юнацької команди з футболу ДЮСШ 7, кандидат у майстри спорту з боксу. Після повномасштабного вторгнення захищав Україну у лавах 126-ї ОБрТрО. Загинув 4 жовтня 2023 року поблизу села Козачі Лагері Херсонської області.

Вулиця Дмитра Іванова (станом на 29.07.2024 року вулиця Бабеля)

Дмитро Іванов. Фото: Вікіпедія

Дмитро Іванов (1987—2023) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни, кавалер ордена "За мужність" III ступеня. Народився 1987 року в місті Одеса. Здобув середню освіту; працював будівельником; був активістом. З 2014 року допомагав дітям, які постраждали від російської агресії, збудував пам'ятник воїнам АТО та ССО. У перший день повномасштабної війни приєднався до лав добровольців. Службу проходив у 122-ій окремій бригаді територіальної оборони; снайпер роти вогневої підтримки. Загинув 20 березня 2023 року в бою за місто Бахмут — внаслідок ворожого авіаудару зазнав смертельних поранень.

Вулиця Станіслава Узікова (станом на 29.07.2024 року вулиця Генерала Гудовича)

Станіслав Узіков. Фото: gazeta.ua

Станіслав Узіков ("Ріхтер"). м. Одеса. Старший солдат "Азову". Загинув 8 травня 2022 на території заводу Азовсталь.

Вулиця Геннадія Афанасьєва (станом на 29.07.2024 року вулиця Генерала Цвєтаєва)

Геннадій Афанасьєв. Фото: ВІкіпедія

Геннадій Афанасьєв (1990 - 2022) - український активіст громадянського спротиву російській окупації Криму, політв'язень, публіцист, військовий ЗСУ. Один із незаконно звинувачених у справі так званих "терористів групи Сенцова". Був заарештований до того, як співробітники російського ФСБ взяли під варту українців Олега Сенцова та Олександра Кольченка. Затримання відбулося в Україні 9 травня 2014 року на одній з вулиць окупованого Сімферополя. У березні 2016 року Україна звернулася до Росії з проханням про екстрадицію чотирьох українців, у тому числі Геннадія Афанасьєва. 14 червня 2016 року Афанасьєв і Юрій Солошенко повернулися в Україну; їх обміняли на фігурантів справи про сепаратизм, українських громадян, Олену Гліщінську й Віталія Діденка. З першого дня повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року служив у лавах Збройних сил України, захищав Київ. Воював у складі 130 батальйону ТРО 241 бригади, позивний "Тор". Загинув 18 грудня 2022 року на Луганщині під Білогорівкою.

Вулиця Тараса Кузьміна (станом на 29.07.2024 року вулиця Градоначальницька)

Фото: Суспільне

Тарас Кузьмін 15 березня 2022 року зі своїм братом Назаром повернувся в Україну з Аргентини, де на той час жив, щоб захищати батьківщину. Пішов до батальйону "Карпатська січ". Отримав позивний "Арго". Тарас Кузьмін загинув 4 листопада 2022 року у бою в населеному пункті Терни на Донеччині, посмертно нагороджений орденом "За мужність" третього ступеня.

Провулок Сергія Коновалова (станом на 29.07.2024 року провулок Інтернаціональний)

Фото: Суспільне

Сергій Коновалов (2000 - 2022) — український громадський активіст, військовослужбовець, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. У 13 років брав участь в одеському Євромайдані. Активний учасник акцій патріотичних організацій. У 2019 році під час навчання добровільно вступив в Добровольчий український корпус. Після повернення з фронту очолив "Праву молодь Одещини". Пізніше був призваний на строкову службу, але підписав контракт з 10-ю окремою гірсько-штурмовою бригадою. У грудні 2021-го демобілізувався. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року приєднався до 28-ї окремої механізованої бригади. Загинув 14 липня 2022 року на Херсонщині.

Вулиця Івана Фунтового (станом на 29.07.2024 року вулиця Маршала Бабаджаняна)

Фото: bessarabiainform

Іван Фунтовий (1978 – 2022) – командир відділення взводу протитанкових керованих ракет 35 ОбрМП ВМС ЗСУ. В мирний час Іван був підприємцем і відстоював права представників малого та середнього бізнесу, активно займався громадською діяльністю, на Старокінному ринку разом з іншими активістами заснував осередок діяльності. Тривалий час вважався зниклим без вісти, оскільки не було можливості забрати тіло з поля бою. 27 вересня 2022 року тіло Івана Івановича Фунтового витягли з поля бою, загинув захисник України 19 серпня.

Вулиця Олексія Вадатурського (станом на 29.07.2024 року вулиця Маршала Малиновського)

Олексій Вадатурський. Фото: forbes.ua

Олексій Вадатурський (1947 - 2022) - український агропідприємець. Герой України, засновник сільськогосподарського підприємства "Нібулон", меценат, віцепрезидент Української зернової асоціації (з лютого 2005 року). Загинув 31 липня 2022 року під час російського обстрілу м. Миколаєва.