Доротея Атлас: жінка, яка писала історію Одеси

Інтент продовжує серію матеріалів про видатних одеситок і одеситів. Цього разу публікацію буде присвячено Доротеї Атлас.

Вона народилася в Одесі в XIX столітті, отримала єдину вищу освіту, доступну тодішнім жінкам – Вищі жіночі курси. Написала кілька підручників з історії рідного міста. А після революції ледь зводила кінці з кінцями, так і не повернувшись до улюбленої справи.

Від гімназії до викладання

Феліція-Доротея Генріхівна Атлас народилася 15 січня 1874 року в Одесі в єврейській родині австрійських підданих Генріха Атласа та Луїзи Атлас. Отримавши домашню освіту, дівчина продовжила навчання у престижній Маріїнській гімназії, яка діє в Одесі й сьогодні. У 18 років Доротея отримує атестат та звання домашньої наставниці з правом викладати арифметику, географію та історію. Це максимум, на який тоді могла розраховувати жінка. Щоб отримати право викладати, випускниці мали провести відкриті уроки із зазначених предметів. Урок із географії пройшов невдало, і Доротея отримала незадовільні відгуки. Трохи кращою була ситуація з історією – оцінка "не зовсім задовільно". Але якщо врахувати зауваження від екзаменаторів ("тихо говорила", "опитала не всіх учнів", "не говорила слово "імператор", говорячи про Петра І та Катерину ІІ"), то можна списати ці оцінки на надмірну прискіпливість і суворість оцінювання в російській імперії.

<picture></picture>
Будівля Маріїнської гімназії, сьогодні - ліцей "Маріїнський". ФОТО: upload.wikimedia.org 

Шлях до вищої освіти

Довгий час вища освіта для дівчат у російській імперії була неможливою. Але в другій половині ХІХ століття почали з’являтися Вищі жіночі курси – навчальні заклади, що давали жінкам можливість здобувати освіту за університетськими програмами. Перші такі курси в Одесі відкрили 1879 року, однак вже в 1886 році їх було закрито. Жіночу вищу освіту в місті відновили на початку XX століття: 1903 року запрацювали нові курси.

Викладання на курсах вели професори Одеського університету. У 1904 році для курсів було зведено будівлю на Торговій, 15. Плата за навчання становила 150 карбованців. Дорожче, ніж в університеті.

<picture></picture>
Колишня будівля Вищих жіночих курсів. ФОТО: Віолетта Дідук

Саме там продовжила навчання Доротея Атлас. Спочатку вона вступила на словесне відділення історико-філологічного факультету, а згодом навчалася й на юридичному факультеті. Одним із її викладачів був історик Іван Лінниченко, який відіграв важливу роль у її подальшій науковій роботі.

Дослідниця й популяризаторка історії Одеси

Доротея Атлас часто друкувалась у найпопулярніших одеських газетах "Одеські новини" та "Одеський листок". У таких публікаціях дослідниця поєднувала історичний матеріал із міськими легендами, побутовими подробицями та белетризованою оповіддю, роблячи минуле Одеси доступним широкій аудиторії. У подібній стилістиці були написані не тільки газетні матеріали.

Наприклад, матеріал Доротеї Атлас в "Одеських новинах" від 25 грудня 1912 року під назвою "Різдвяні дні в старій Одесі (тридцяті роки)" за стилістикою нагадує нариси Олександра Дерибаса. Описуючи передріздвяну Одесу 1830-х років, Атлас писала: "Рік був блискучим, і ніхто не шкодував про витрати. Різношерстий натовп шумно рухався вулицями, наповнював магазини, купуючи тисячі непотрібних речей, адже в “золотому місті” не знали й не хотіли знати, що таке ощадливість".

Найвідомішою роботою з історії Одеси стала книжка "Старая Одесса, ее друзья и недруги". Дослідниця наголошувала на необхідності викладання краєзнавства в школах і навіть випустила підручник, який кілька разів перевидавався. Витрати з першого видання підручника взяв на себе вчитель Доротеї Генріхівни Іван Лінниченко. Також разом із професором Лінниченком Доротея Атлас взяла участь у розробці та популяризації проєкту заснування музею "Стара Одеса".

У дореволюційні роки дослідниця брала участь у діяльності Одеського бібліографічного товариства, де в 1916 році презентувала проєкт виставки "Стара Одеса", яка мала проходити в навчальних закладах міста. Але цей задум був втілений лише в 1950-ті роки після смерті дослідниці.

У 1917-1918 роках Доротея Атлас очолювала товариство колишніх курсисток та організовувала публічні лекції.

Останні роки життя

Про життя Доротеї Атлас після революції відомо мало. З листів до професора Лінниченка можна дізнатися, що жінка знаходилась у скрутному матеріальному становищі. Свою наукову та публіцистичну діяльність вона припинила. В її планах було зайнятись дослідженням Молдаванки, але жодних матеріалів щодо цього знайдено не було.

У 1923–1924 роках Атлас була членом соціально-історичної секції Одеської комісії краєзнавства при ВУАН. У 1929 році вона працювала директором Трудшколи № 65, що знаходилась на вулиці Богдана Хмельницького, 32.

<picture></picture>
Будинок №32 по вулиці Богдана Хмельницького сьогодні. ФОТО: Віолетта Дідук

Достеменно невідомо, коли померла дослідниця і де вона була похована. Згідно з однією з версій, це сталося під час німецько-румунської окупації.

Книги Доротеї Атлас були перевидані у 1990-2000-х роках. Звичайно, їх тексти дещо ідеалістичні й є відображенням суспільної думки початку минулого століття. Але в них відчувається жива натура авторки, яка любить своє місто й намагається виховати це почуття у читачів різного віку.

Завершимо розповідь про Доротею Атлас її власними словами: "Любов до батьківщини – одна з найцінніших і в той же час найміцніших людських прихильностей. Завдання вихователя – осмислити цю любов, замінити природний інстинкт розумним почуттям. Занадто широкі узагальнення важкодоступні маленьким дітям, і тому в усіх культурних країнах знайомство з батьківщиною починається для учня зі знайомства з місцем, де він живе".

Віолетта Дідук