Дивовижний Південь: Керч - від античного поліса до сучасності

Керч займає особливе місце серед найдавніших міст Причорномор'я. Місто розкинулося в східній частині Кримського півострова на узбережжі Керченської протоки, що сполучає Чорне та Азовське моря. Історія міста налічує понад два з половиною тисячоліття.

Завдяки своєму географічному положенню місто протягом століть залишалося найважливішим центром торгівлі, мореплавання та міжкультурних контактів. Розповіддю про це старовинне місто, свідка різних історичних епох, Інтент продовжує цикл Дивовижний Південь.

Культурна спадщина Керчі крізь віки

Заснування Керчі пов'язане з античним періодом та давньогрецькою колонізацією Північного Причорномор'я. У давнину, а саме наприкінці VII – на початку VI століття до нашої ери, вихідці з Мілета заклали тут місто Пантікапей, що невдовзі перетворився на столицю Боспорського царства, окрема розмова про яке відбудеться пізніше.

Археологічні дослідження свідчать про високий рівень розвитку античного поліса: було збудовано оборонні стіни, храми, житлові квартали, ремісничі майстерні та торгові площі. Економічне процвітання міста ґрунтувалося на вигідному розташуванні між морськими торговими шляхами. Завдяки родючим землям регіону активно розвивався експорт зерна, вина, а також риби та керамічних виробів.

Проте історія Керчі не обмежується періодом античності. Після занепаду Боспорського царства територія неодноразово переходила під владу різних держав і народів. Тут залишили свій слід візантійці, хозари, генуезці, османи та російська імперія. Кожна епоха формувала новий культурний внесок, який простежується в архітектурі, археологічних пам'ятниках та історичних джерелах. Таке різноманіття культур наділяє Керч статусом одного з найцікавіших об'єктів історичного дослідження на території Східної Європи.

Особливого значення місто набуло у роки Другої світової війни. Завдяки своєму стратегічному становищу Керч стала ареною нещадних боїв. Лінія фронту неодноразово проходила через місто, що призвело до масштабних руйнувань та значних людських втрат. Пам'ять про ці трагічні події знайшла відображення у численних меморіалах та музеях, а 1973 року Керчі було присвоєно звання міста-героя.

Окрім багатої історії Керчі, науковий інтерес до міста підкріплювався ще й унікальною археологічною спадщиною. Розкопки продовжуються і в наш час, дозволяючи вченим отримувати нові відомості про життя стародавнього населення Північного Причорномор'я.

На території міста та його околиць виявлено античні некрополі, кургани, фрагменти оборонних споруд, предмети побуту, витвори мистецтва, письмові та природні пам'ятники різних часових епох…

Гора Мітрідат

Мітрідат – це гора висотою понад 90 метрів, що височить у центрі Керчі. У VII столітті до н. е. саме тут з’явилося давньогрецьке поселення Пантікапей – майбутня столиця Боспорського царства. У XX столітті гора стала місцем битв Другої світової війни, а сьогодні зберігає пам’ять про значущі події міської історії. Це унікальний історико-культурний комплекс, де на порівняно невеликій території зосереджено пам'ятки античної цивілізації, воєнної історії, архітектури XIX століття та сучасної меморіальної культури. Протягом понад двох з половиною тисяч років ця височина залишалася центром політичного, економічного та духовного життя міста.

<picture></picture>
Пантікапей на горі Мітрідат. ФОТО: ukrainaincognita.com

Архітектурний символ міста

На початку ХІХ століття гора Мітрідат отримала нове архітектурне оформлення. За проєктом архітектора Олександра Дігбі гірські схили прикрасили Великі Мітрідатські сходи. Ця композиція поєднує 432 сходинки, тераси, оглядові майданчики та декоративні елементи (статуї міфічних грифонів та кам’яні вази), забезпечуючи гармонійне переміщення з міської площі на вершину пагорба.

<picture></picture>
Великі Мітрідатські сходи. ФОТО: upload.wikimedia.org

У середині XIX століття сходи були частково зруйновані під час Кримської війни, а також постраждали в 40-х роках минулого століття, коли Керч знову стала місцем нещадних боїв. У 1960-х роках відбулася велика реконструкція споруди, і довгі роки вона радувала жителів та гостей Керчі.

Однак вже в XXI столітті Великі Мітрідатські сходи знову зазнали пошкоджень – цього разу внаслідок будівництва Керченського мосту. Таку думку висловила керченська журналістка Олена Лисенко у своєму інтерв'ю в ефірі Радіо Крим.Реалії. Вона вважає, що пов’язано це з вібраційними процесами під час зведення Керченського мосту.

На даний момент архітектурний об'єкт знову потребує термінового відновлення. Через неякісний попередній ремонт на сходах уже з'явилися численні тріщини, вибоїни. Від кам'яного облицювання почали відвалюватися великі фрагменти. Це становить велику загрозу подальшому збереженню одного з головних символів Кримського півострова.

Аджимушкайські каменоломні

Аджимушкайські каменоломні (катакомби) утворилися впродовж багатьох століть, починаючи ще з давніх часів та до кінця XIX століття. Вони виникли внаслідок видобутку каменю-черепашника, який використовували для будівництва Керчі. Свою назву катакомби отримали на честь Аджи́-Мушка́ю – мікрорайону Керчі, який розташований на півночі міста й до 1960-х років був окремим селом.

Масштабний підземний лабіринт складається з Великих та Малих каменоломень. Формування його відбувалося поступово. У XIX столітті спостерігався найбільший розмах видобутку каменю. У 1942 році тут тривала оборона радянських військ, яка й зробила ці катакомби знаменитими.

Склеп Деметри

Склеп Деметри – поховання І-ІІ століття н.е., знайдене випадково в Керчі наприкінці ХІХ століття під час земляних робіт. Склеп – це підземна поховальна камера, прикрашена фресками на сюжети давньогрецької міфології. Центральне місце в композиції займає богиня родючості Деметра, яка оплакує свою доньку Персефону, викрадену володарем підземного світу Аїдом.

<picture></picture>
Склеп Деметри. ФОТО: travels.in.ua

Усередині гробниці було знайдено дерев’яні саркофаги, коштовності та предмети побуту. За версією дослідників, склеп був місцем поховання жриць Деметри.

Після відкриття склепу відбулося руйнування стародавніх розписів на стінах через вплив зовнішніх факторів. Фарба почала обсипатися, й деякі фрагменти малюнків були повністю втрачені. Доступ до оригінального склепу був припинений, щоб зберегти пам'ятку для майбутніх поколінь. Наприкінці XX століття було створено його точну копію, яка й представлена до уваги відвідувачів у будівлі музею біля підніжжя Мітрідата. Це дозволяє усім бажаючим ознайомитися з унікальною пам'яткою без загрози для її збереження.

Фортеця Єні-Кале

Єні-Кале – одна з найвідоміших історичних пам'яток Керчі, яка розташована у північно-східній частині міста на березі Керченської протоки. Ця фортеця побудована османами наприкінці XVII – на початку XVIII століття. Її назва перекладається з турецької як "Нова фортеця". Твердиню було зведено з метою контролю над судноплавством між Азовським і Чорним морями. Завдяки вигідному розташуванню фортеця мала важливе стратегічне значення і вважалася однією з ключових оборонних споруд регіону.

<picture></picture>
Фортеця Єні-Кале. ФОТО: vsviti.com.ua

Укріплення займало площу понад 7 га і мало форму п’ятикутника. Воно складалося з п’яти бастіонів, масивних стін, бойових галерей, трьох воріт, казарм, підземних ходів, порохових складів, колодязя та глибокого рову. У частково зруйнованому вигляді фортеця дійшла до наших днів.

Керченська фортеця

Ще одна оборонна споруда на околиці міста — Керченська фортеця, відома також під історичною назвою фортеця "Керч". Її головним укріпленням є форт "Тотлебен", названий на честь військового інженера Едуарда Тотлебена. Фортеця розташована на мисі Ак-Бурун, у найвужчій частині Керченської протоки. Її зведено в другій половині XIX століття за часів російської імперії.

<picture></picture>
Керченська фортеця. ФОТО: upload.wikimedia.org

Цей комплекс мав складну систему наземних та підземних фортифікацій, які збереглися донині. Площа фортеці перевищує 400 гектарів. Завдяки таким розмірам вона вважається одним із найбільших історико-архітектурних об’єктів як в Україні, так і в усій Європі.

Деякий час фортеця слугувала складом та військовим гарнізоном. Однак під час Другої світової війни тут розгорнулися запеклі битви – укріплення були частково зруйновані. Сьогодні фортеця Керч є музейним об’єктом, відвідати який можна у складі організованої екскурсії.

Церква Іоанна Предтечі

Найдавніший керченський християнський храм – церква Іоанна Предтечі, який є важливою частиною світової архітектурної спадщини. Збудовано культову споруду було на місці базиліки VI–VIII століття з частковим використанням її архітектурних конструкцій. За стилістичними ознаками церкву відносять до XIII–XIV століть – дата її будівництва не зазначена в історичних джерелах.

<picture></picture>
Церква Іоанна Предтечі. ФОТО: encrypted-tbn0.gstatic.com

Під час панування Османської імперії у XVII столітті стіни споруди було потовщено на 1 метр та дещо змінено пропорції. Є припущення, що у той період церква Іоанна Предтечі була перетворена на мечеть, але цей факт піддається дискусіям.

Відомо, що наприкінці XVIII століття храм був православним, а в 30-х роках минулого сторіччя його було закрито. Під час Другої світової війни будівля сильно постраждала від пожежі, проте була реконструйована.

Грязьовий вулкан Джау-Тепе

На південному заході Керченського півострова поблизу села Вулканівка знаходиться найбільший грязьовий вулкан Криму – Джау-Тепе (у перекладі "ворожа гора"). Це сопка висотою 119 метрів.

<picture></picture>
Грязьовий вулкан Джау-Тепе. ФОТО: trips.com.ua

Ця унікальна геологічна пам'ятка природи державного значення відома своєю періодичною активністю. Під час вивержень вона викидає стовпи вогню, а також тонни рідкої грязі, яка згодом застигає й утворює характерний конусоподібний рельєф з ярами. Неподалік вулкану б’є підземне сірководневе джерело. У XX столітті відбулося шість вивержень, останнє з яких було зафіксовано у 1982 році.

Чокрацьке озеро

Чокрацьке озеро – солона водойма на Керченському півострові, яка відокремлена від Азовського моря широким пересипом. Озеро отримало статус гідрологічного заказника місцевого значення. Воно займає площу 8,5 км². Довжина складає 3,5 км, а ширина – 2,5 км.

<picture></picture>
Чокрацьке озеро. ФОТО: upload.wikimedia.org

Мул на дні Чокрацького озера має лікувальні властивості. Ропа і грязь озера корисні для позбавлення від захворювань опорно-рухового апарату, нервової системи, ЛОР-органів, у гінекології та урології.
Перші письмові згадки про лікувальне застосування грязі озера Метака (грецька назва Чокрацького озера) датуються ще І століттям до н. е.

Мис Зюк

Мис Зюк – найпівнічніша точка Керченського півострова в Азовському морі, розташована приблизно за 20 км від Керчі біля селища Курортне та солоного Чокрацького озера.

<picture></picture>
Мис Зюк. ФОТО: trips.com.ua

Скелястий мис утворився з прадавнього коралового рифу. Він відокремлює бухти Рифів і Морської піхоти. Наприкінці XX століття на мисі були знайдені сліди античного городища. На думку дослідників, це сліди Зенонового Херсонеса (IV–V століття до н. е.), про який згадував ще Клавдій Птолемей. Проте більшість руїн було знищено під час землетрусу в 2000-х роках. До окупації росією Криму тут був розташований пост спостереження прикордонних військ України.

Генеральські пляжі

Одне з найцікавіших у Криму місць, яке відкриває унікальні можливості для відокремленого, спокійного відпочинку, – це "Генеральські пляжі", які є частиною природоохоронної території. Вони входять до складу Регіонального ландшафтного парку "Караларський". Простягаються легендарні пляжі на 30 кілометрів уздовж узбережжя Азовського моря на схід від мису Казантип – від села Золоте до села Курортне та Чокрацького озера.

<picture></picture>
Генеральські пляжі. ФОТО: travels.in.ua

Берегова лінія впродовж усього природного комплексу порізана скельними та кам’яними урвищами та розсипами, що утворюють мальовничі бухти з піщаними пляжами. Завдяки цьому дане місце носить і другу назву – "Узбережжя 1000 бухт".

Наслідки російської окупації для Керчі

Наслідки російської окупації Керчі охоплюють усі сфери життя міста, яке регулярно стає ціллю атак через близькість до Керченського мосту та розташування тут військових об’єктів загарбників.
Місто та його інфраструктура постійно страждають від вибухів, влучань дронів і ракет. Атакам неодноразово піддавалися Керченський морський порт, місцева ТЕЦ та військові об'єкти (зокрема, аеродроми та ПВО).

Споруджений окупантами Керченський міст створює постійну загрозу для мирних жителів і є законною ціллю для військових операцій Сил оборони України з перерізання ворожої логістики. Атаки на нафтобази, склади паливно-мастильних матеріалів та кораблі окупантів в акваторії Азовського моря також створюють серйозні ризики для міста.

Юлія Сичова