В Одесі художникам немає де виставлятися

В Одесі  художникам критично не вистачає місць для презентації своєї творчості.

Про це повідомив в інтерв'ю Інтенту Дмитро Величко, художник та декан художньо-графічного факультету Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського.

Він зазначив, що навіть у великих державних установах – обмежені виставкові площі, а приватні галереї або вузькоспеціалізовані, або взагалі орієнтуються лише на комерційне мистецтво.

"Якщо говорити про державні музеї — маємо один, другий… Але це невеликі простори, без можливості регулярно показувати широкий спектр сучасного мистецтва. Галереї? Одна, друга, третя — і всі маленькі", — розповів він.

Для порівняння Величко згадує досвід інших міст. У Луцьку, приміром, діє потужний музейний центр, що щороку приймає десятки виставок. У Львові активно працюють великі сучасні галереї. Натомість в Одесі — великому місті з активним мистецьким середовищем — виставкових локацій ледь вистачає навіть на одиничні проєкти.

"Коли ми відкрили великий виставковий простір на Фонтанській дорозі, то вже за перші чотири дні після запуску отримали 86 пропозицій від художників із готовими проєктами. Це показує колосальний попит", — додав митець.

Ще однією проблемою на думку художника є те, що більшість наявних просторів мають вузьку тематику та не готові приймати проєкти різного спрямування. А це ще більше звужує можливості для локальних авторів.

Він вважає, що  Одесі потрібні нові, сучасні, відкриті до експериментів виставкові платформи — щонайменше 20–30 додаткових просторів, щоби задовольнити попит і дати шанс талановитим авторам бути побаченими.

"Зараз усе просто: стіни поштукатурили, підвісили світло — і вже готова локація. Усе мобільне, доступне, треба тільки бажання і рішення", — пояснив співрозмовник.

Ще у 2009 році Роман Величко звернув увагу на досвід Румунії: у невеликому місті Галац уже тоді функціонував державний музей сучасного мистецтва, чого досі не має Одеса.

"Чому ми відстаємо? Чому не змінюється нічого? Стає тільки менше. І ми знаємо: без підтримки з боку держави або місцевої влади — це не працює", — додав митець.

Альтернативою може стати співпраця з громадськими організаціями та залучення грантів, проте для цього потрібні не лише кошти, а й команда фахівців, готових повністю присвятити себе цій справі. Втім, художники повинні не чекати, а діяти самі: коли немає виставкової зали — виносити роботи на вулицю, створювати арт-квартали просто неба, організовувати виставки на мольбертах у парках та скверах.

“Місто з такою історією, таким культурним потенціалом не може залишатися без сучасного музею, без великого виставкового центру. Це потрібно не лише митцям, а й самим одеситам”, — наголосив він.

Митець зізнався, що тільки у Києві він зміг провести свою першу повноцінну виставку, а в Одесі йому важко знайти локації.

Інтент писав, що в одеській бібліотеці імені М. С. Грушевського почав працювати мистецький проєкт "Найближче укриття", що розкриває тему безпеки.

Також Інтент поговорив з концертним фотографом Олександром Воропаєвим, як створити бренд, який можна буде далі назвати Одеська школа фотографії, про виїзд митців за кордон та як заробляти до 20 тисяч фунтів стерлінгів за проєкт.

Ірина Глухова