04 квітня 2025
(Анна, Катерина, Олена. Фото: Інтент/Катерина Галенко)
В Одеській бібліотеці ім. Грушевського відбулося відкриття виставки "Найближче укриття". Це мистецький проєкт під кураторством Аліси Богомазової, який об’єднує роботи Анни Антонюк, Катерини Конюшенко та Олени Катаріної.
<picture>
Фото: Катерина Галенко
Зала Музею української книги мала незвичний вигляд. Цінні та крихкі куточки простору були вкриті захисною плівкою, стіни прикрашали витвори абстрактного мистецтва, посеред зали стояла загадкова коробка, а біля вікна - дореволюційний чайний сервіз.
<picture>
Експонат використовували за призначенням. Фото: Катерина Галенко
За кілька хвилин до відкриття виставки відвідувачі вже зібралися біля дверей. Авторки проєкту ще деякий час приводили все до ладу. Коли вони оголосили початок екскурсії, зала наповнилася поціновувачами мистецтва не менш яскравими та різноманітними, ніж сама експозиція.
<picture>
"Він та Вона у саду", Катерина Конюшенко. Фото: Катерина Галенко
Пані Аліса почала знайомити глядачів з роботами першого концептуального блоку виставки - "Занурення".
<picture>
Катерина з її твором "Блакитні бабки". Фото: Катерина Галенко
Було тихо. Лише чувся шепіт відвідувачів, які ділилися одне з одним думками та відчуттями.
<picture>
"Спогад", Олена Катаріна. Фото: Катерина Галенко
"Ця робота про сутність пам’яті та емоцій, пов’язаних з минулим, через складні візуальні форми, кольори та текстури. Твір запрошує глядача поринути у власні спогади та переживання, знайти у ній відгук своїх відчуттів. "Спогад" – це не просто зображення, а глибока емоційна подорож у світ пам’яті, яка відкрита для інтерпретації кожного, хто на неї дивиться", - каже авторка про картину.
<picture>
Фото: Катерина Галенко
Поступово від картин екскурсія перейшла до екрана. Авторки виставки представили короткий фільм, у якому вони самі та їхні близькі люди ділилися своїми найщасливішими спогадами.
Останньою роботою, представленою глядачам, була та, що зустрічала їх на вході - "Найближче укриття", якою глядачам нагадали про ілюзорність безпеки.
<picture>
Фото: Катерина Галенко
"Якщо ти знаєш про небезпеку, добре коли зрозуміло як її оминути. Перевірити карту найближчих укриттів – це ніби буденність, та ця дрібниця може врятувати життя", – вважає авторка Анна Антонюк.
Після екскурсії на відвідувачів чекав перформанс Катерини Конюшенко. Мисткиня підійшла до таємничої коробки в центрі зали та попередила глядачів про те, що в її розумінні перформансом може бути будь-яка дія, залежно від контексту. Вона взяла ніж і розрізала яскраву жовту стрічку з написом "обережно, крихке", що обвивала коробку. Відкривши її, мисткиня почала діставати з неї різні дорогі її серцю дрібнички.
<picture>
Фото: Катерина Галенко
"Ці речі мені хотілося убезпечити, захистити. А зараз я хочу памʼятати про них, дивитись. Тож, речі стають обʼєктом музеєфікації", - каже Катерина Конюшенко.
Після Катерина складала їх у музейну тумбу під скло, щоб відвідувачі виставки могли детально роздивитись кожну річ.
<picture>
Фото: Катерина Галенко
Разом з перформансом закінчився і перший концептуальний блок виставки. Мисткині разом з гостями перейшли до чаювання та обміну думками, приємного спілкування і фотографій. Це було другим концептуальним блоком виставки - "Пробудженням".
Авторки проєкту описують його так:
"Безпека - це не просто стан відсутності явної загрози, це стан захищеності від шкоди чи іншої можливої небезпеки.
Для кожного з нас це поняття має свій унікальний сенс. Для когось безпека — це бути вдома в обіймах коханої людини, для когось — це перебувати в бомбосховищі, а для когось — це наявність вуличного освітлення.
Коли ми тривалий час знаходимося в небезпеці, наша психіка обманює нас, запускаючи процес нормалізації. Ми звикаємо. Це може похитнути роботу інстинкту самозбереження.
Мета експозиції спочатку занурити глядача у безпечний стан, і поступово, проводячи від одного артоб'єкта до іншого, змінити розуміння безпеки. Так, тендітною формою вислову, експозиція веде глядача до усвідомлення реальності загрози, щоб допомогти зберегти йому життя".
Катерина Галенко