Сотниківський цвинтар: найбільше козацьке кладовище України

"О, ти на скільки додому?" - двоє друзів обіймаються на кінцевій зупинці трамваю №20 (в народі також відомий як "очеретяний") у Херсонському сквері. Один з них зараз у теробороні і вдома лише на кілька днів. Поруч переважно молодь, але є й люди трохи старші та навіть 9-місячний, наймолодший учасник екскурсії. Всі вони чекають відомого історика та краєзнавця Тараса Гончарука. Незважаючи на листопад та трохи свіжу погоду учасників немало.

Тарас Григорович - доктор історичних наук, професор кафедри історії України Одеського університету імені І. І. Мечникова, Почесний краєзнавець України. Вже багато років він проводить екскурсії містом. Одна з них - на Куяльницький або Сотниківський цвинтар. Найстарше з поховань, що тут зберіглися - 1791 року. Тобто на 3 роки старше за "офіційну" дату заснування Одеси. 

Сьогодні екскурсію відвідав фотокореспондент ІзбірКома. Організатор екскурсії - Одеський обласний центр патріотичного виховання та організації дозвілля дітей та молоді. Чергові оголошення можна знайти на сторінці центру.

На місці нас зустрічають місцеві охоронці, собаки дружні та з задоволенням позують фотографам. Людей поруч майже немає, хоча найближчий будинок прямо через стіну від кладовища. Цвинтар дуже невеликий, але тут зберіглося близько 200 хрестів, вирізаних з вапняку. На деяких досі можна прочитати дати та імена. На жаль, зберіглися далеко не всі, але завдяки тому, що цвинтар в радянські часи був фактично закинутим він є найбільшим зі збережених козацьких цвинтарів України. У квітні 2021 року Міністерство культури занесло кладовище до Державного реєстру нерухомих пам'яток

Сотниківський цвинтар - старий, недіючий цвинтар колишнього селища Куяльник, поховання козаків Сотниківської Січі. Знаходиться в межах міста Одеса, по Хаджибейській дорозі, на схилах Шкодової гори. Куяльницьке кладовище є свідченням активної участі в історії розвитку Хаджибея-Одеси запорозьких козаків та їхніх нащадків від 1770-х рр. Це кладовище є місцем пам’яті каменярів, які, ризикуючи життям, добували каміння для розбудови найбільшого міста України середини ХІХ ст.