Ліга арабських держав: чи стали друзями ті, хто має спільного ворога

Через тектонічні зміни у геополітиці стрімко зростає інтерес до арабських країн, які у XX столітті безальтернативно належали до "третього світу". Попри властивий арабському світу консерватизм, деякі країни перетворюються на центри туризму та культури, беруть на себе організацію авторитетних спортивних змагань. В циклі публікацій Інтента про  діяльність міжнародних організацій розглянемо Лігу арабських держав – міжнародну організацію, усі члени якої належать до арабської культури. І спробуємо з’ясувати, чи може ненависть до спільного ворога бути якісним вектором для подальшого розвитку.

Загальна характеристика Ліги арабських держав

Структура ЛАД

Роль ЛАД в арабо-ізраїльському конфлікті

Економічні проєкти ЛАД

Конфлікти між країнами-членами ЛАД

ЛАД та Україна

Висновки

Загальна характеристика Ліги арабських держав

Ліга арабських держав (далі – ЛАД) – це регіональна організація арабського світу, яка об’єднує країни, розташовані в Західній Азії, Північній та Східній Африці. ЛАД виступає форумом для країн-членів для обговорення політичних, економічних, культурних і соціальних програм, а також платформою для розробки спільних документів. Організація включає 22 країни. Штаб-квартира ЛАД знаходиться в Каїрі. Офіційною мовою організації є арабська.

Країни ЛАД на світовій мапі. Мапа: Вікіпедія

ЛАД була заснована 22 березня 1945 року шістьма країнами, які підписали Хартію: Єгиптом, Іраком, Ліваном, Саудівською Аравією, Сирією та Трансйорданією. Цікаво, що на цій зустрічі документ підписав і представник палестинських політичних партій. 5 травня до новоутворення приєднався Ємен. Вочевидь, створення наприкінці Другої світової війни організації, яка об’єднувала арабські країни, мало стати основою для вироблення спільної позиції у післявоєнному процесі перерозподілу світу та звільнення колоній. Останньою країною, яка приєдналася до ЛАД, стали у 1993 році Коморські острови.

В історії ЛАД були конфліктні ситуації, які призводили до призупинення членства. Перший такий випадок відбувся у 1979 році після підписання єгипетсько-ізраїльського мирного договору. Наслідком стали санкції проти Єгипту з боку членів ЛАД, а штаб-квартира організації була перенесена до Тунісу. Наступний такий випадок трапився під час Арабської весни у 2011 році. Через жорсткі дії влади щодо демонстрантів у Лівії та Сирії членство обох країн було призупинено. Через деякий час членство усіх країн було відновлено. Повернення Сирії до складу ЛАД відбулося у травні 2023 року.

Структура ЛАД

Рада – головний орган ЛАД. Він складається з представників країн-членів, включаючи представника Організації звільнення Палестини (далі – ОЗП). Кожна країна має один голос. Регулярні сесії Ради відбуваються двічі на рік. Цікаво, що рішення Ради є обов’язковими лише для тих країн-членів, які за них проголосували. Серед основних функцій Ради можна виділити наступні: прийняття необхідних заходів для припинення агресії проти однієї з країн-членів, урегулювання конфліктів між країнами-членами шляхом посередництва та арбітражу, призначення Генерального секретаря ЛАД та голів постійних комітетів.

Постійні комітети необхідні для того, щоб сприяти взаємодії країн-членів у різних сферах спільних інтересів. Кожна країна-член має в усіх постійних комітетах одного представника, який має один голос. Постійні комітети мають право формувати підкомітети, що спеціалізуються на технічних питаннях, а також запрошувати фахівців із країн-членів для отримання експертної оцінки.

Генеральний секретаріат поєднує адміністративні та виконавчі функції. До складу органу входять Генеральний секретар, його помічники та певна кількість службовців. Генеральний секретар призначається на п’ятирічний термін із правом переобрання. У 2016 році на посаду було обрано колишнього міністра закордонних справ Єгипту Ахмеда Абуль Гейта.

Генеральний секретар ЛАД Ахмед Абуль Гейт. Фото: Вікіпедія

Роль ЛАД в арабо-ізраїльському конфлікті

З перших днів свого існування ЛАД зробила пріоритетним для себе питанням отримання арабською Палестиною незалежності та суверенітету. На заваді цим планам став єврейський народ, який також намагався після завершення Другої світової війни отримати власну суверенну державу.

Вже у грудні 1945 року, тобто через пів року після заснування ЛАД, організація оголосила бойкот єврейському поселенню в Палестині. Бойкот був спрямований на повне припинення торгівлі з єврейським поселенням, що мало створити на нього економічний тиск. Цікаво, що Сирія та Ліван ще й досі підтримують бойкот.

Країни, які брали участь у бойкотуванні Ізраїлю до 1987 року. Інфографіка: Вікіпедія

Після проголошення незалежності Ізраїлю 14 травня 1948 року країни ЛАД вже наступного дня розпочали проти новоствореної держави війну.

Напад арабських країн на Ізраїль, 1948 рік. Мапа: Вікіпедія

На першому саміті ЛАД у 1964 році було ініційовано створення ОЗП, яка мала на меті припинення існування Ізраїлю. Необхідно зазначити, що ОЗП певний час розглядалася низкою країн як терористична. Пізніше вона була запрошена до ООН у статусі спостерігача, що призвело до її визнання як законного представника палестинців у більшості країн світу. Під час Шестиденної війни 1967 року ЛАД відіграла важливу роль у накладанні на Ізраїль нафтового ембарго. Після завершення війни країни-члени ЛАД домовилися не укладати з Ізраїлем угоди щодо завершення конфлікту. Підписання єгипто-ізраїльської мирної угоди у 1979 році призвело до призупинення членства Єгипту, яке тривало до 1989 року. 15 листопада 1988 року ЛАД визнала проголошення Палестини як незалежної держави. У 2002 році ЛАД підтримала мирну ініціативу Саудівської Аравії, яка закликала до повного відходу Ізраїлю до кордонів 1967 року в обмін на повністю нормалізовані відносини. У палестино-ізраїльському конфлікті, який розпочався у жовтні 2023 року, ЛАД наполягає на повному припиненні Ізраїлем бойових дій. Організація наголошує на тому, що дії Ізраїлю призводять до знищення мирного населення Гази.

Економічні проєкти ЛАД

У 1981 році країнами-членами ЛАД було підписано угоду про створення зони вільної торгівлі, однак на той момент процес зупинився. Наступну угоду було підписано у 1997 році, згідно з якою арабська зона вільної торгівлі мала запрацювати у 2008 році. Утім, у грудні 2023 року на засіданні одного з комітетів ЛАД знову обговорювалися перспективи запуску зони вільної торгівлі.

Успішним проєктом стало створення у 2000-х роках Арабського газопроводу, який надав можливість транспортувати єгипетський природний газ до країн Близького Сходу. Щоправда, у цьому випадку важко визначити, чи слід створення газопроводу вважати саме проєктом ЛАД, чи просто ініціативою окремих членів організації. Скажімо, наявність домовленостей із Туреччиною, яка не входить до ЛАД, про продовження газопроводу до її кордонів свідчить скоріше про друге.

Арабський газопровід на мапі регіону. Мапа: Вікіпедія

Конфлікти між країнами-членами ЛАД

У 1970 році на території Йорданії відбулося збройне протистояння між армією країни та збройними загонами ОЗП, які намагалися зробити переворот. У цьому конфлікті Сирія вирішила підтримати ОЗП та почала вторгнення в Йорданію. На підтримку Йорданії США спрямували у Середземномор’я військові кораблі, що могло призвести до ще більшої ескалації конфлікту.

Під час громадянської війни у Лівані ОЗП, яка брала участь у бойових діях, попросила про допомогу президента Сирії. У відповідь президент Хафез Асад віддав наказ відправити до Лівану тисячі представників бойового крила ОЗП, які базувалися на території Сирії.

Палестинські бойовики у Лівані під час громадянської війни. Фото: Вікіпедія

Президент Єгипту Анвар Садат намагався повернути країні Синайський півострів, захоплений Ізраїлем під час війни 1967 року. Заради цього він у 1977 році відвідав Ізраїль, а в наступні роки між країнами було підписано мирну угоду. Такі дії Садата були засуджені членами ЛАД. Членство Єгипту було призупинено, а в 1981 році лідера Єгипту було вбито ісламськими фундаменталістами.

Прем’єр-міністр Ізраїлю Менахем Бегін, президент США Джиммі Картер та президент Єгипту Анвар Садат після підписання Кемп-Девідської угоди. Фото: Вікіпедія

У 1990 році війська Іраку вторглися в Кувейт. Звільняти Кувейт за резолюцією ООН довелося військам міжнародної коаліції на чолі з США.

У 2011 році у ході Арабської весни ЛАД призупинила членство Лівії та Сирії через жорстоке реагування влади країн на демонстрації протесту.

ЛАД та Україна

У 2009 році Генеральний секретаріат ЛАД прийняв рішення про акредитацію Посла України в Єгипті як повноважного представника та спостерігача при організації. У березні 2022 року ЛАД було ухвалене рішення про створення контактної групи з урегулювання російсько-української кризи на рівні міністрів закордонних справ країн-членів. У квітні 2022 року Генеральний секретаріат ЛАД запропонував росії та Україні майданчик організації для зустрічей міністрів закордонних справ і пошуків шляхів урегулювання.

19 травня 2023 року президент України Володимир Зеленський взяв участь у саміті країн-членів ЛАД у Джидді. Президент України говорив про російську збройну агресію та закликав учасників заходу не лишатися байдужими. Також Володимир Зеленський провів низку двосторонніх зустрічей з представниками присутніх на саміті країн.

Виступ Володимира Зеленського на саміті ЛАД. Відео: ОП України

Висновки

На перший погляд ЛАД виглядає непорушним монолітним утворенням, членів якого об’єднують спільні мова, культура та релігія. На практиці між країнами-членами існує багато протиріч, які ґрунтуються на відстоюванні власних інтересів. Імовірно, найбільший рівень відданості колективним інтересам країни-члени ЛАД виявили у протистоянні з Ізраїлем, який вони намагалися знищити із вражаючою наполегливістю.

Що стосується реалізації проєктів, не пов’язаних безпосередньо зі знищенням Ізраїлю, тут усе виглядає проблематичніше. Західні дослідники вважають, що деякі інші організації арабського світу досягли значно більших успіхів на економічній ниві. Серйозною проблемою виглядає те, що країни-члени організації охоче готові воювати одна проти одної, використовувати внутрішні проблеми сусіда для збройного втручання та надавати підтримку нелегальним або напівлегальним збройним формуванням для послаблення союзників. Звісно, подібна атмосфера призводить до того, що втрачається довіра та ставлення до будь-яких спільних проєктів стає обережнішим. Ускладнює співпрацю і та обставина, що країни-члени ЛАД мають досить різний рівень добробуту – від заможних Катару, Кувейту, Саудівської Аравії до найбідніших Коморських островів, Мавританії та Джибуті. Нарешті, максимально незручним для ефективної співпраці є принцип роботи Ради ЛАД, згідно з яким країни, які не голосують за певне положення, звільняються від обов’язку дотримуватися прийнятого рішення.

Незважаючи на безліч протиріч, які вочевидь не дозволяють ЛАД ефективно працювати, необхідно визнати, що організація має значну вагу на Ближньому Сході та в Північній Африці. Її авторитет ґрунтується і на умінні об’єднати зусилля проти спільного ворога, і на підтриманні контактів зі збройними формуваннями, і на впливовості окремих країн-членів. Одночасно перспективи розвитку ЛАД не є очевидними. Стрижнем для функціонування організації є спільна ненависть до Ізраїлю, яка час від часу підживлює структуру. Однак цілком очевидно, що навіть в арабському світі деякі лідери країн втомилися від цього неконструктивного протистояння. І під час чергової ескалації конфлікту вони підтримують "своїх", тому що змушені враховувати погляди релігійних лідерів та масової аудиторії. 

Олег Пархітько