Меню
Соціальні мережі
Розділи
18 січня 2026 р. 18:43
Герої не вмирають: Віталій Стогнев
This article also available in English10
ЗОБРАЖЕННЯ: Інтент
"Ми готові були лопатами вбивати ворогів, гризти їх, якщо потрібно", — так розповіла про своє подружжя Ольга Миколаївна, дружина загиблого воїна Віталія Стогнєва, який у 58 років, попри спротив військкомату, пішов на війну.
Боєць 1 батальйону 123 бригади територіальної оборони Віталій Стогнєв загинув 21 жовтня 2022 року поблизу села Новополтавка на Херсонщині.
ФОТО надане дружиною Віталія Стогнєва
Його дружина Ольга відверто розповіла нам про те, яким він був, як у критичний момент став у стрій — як справжній чоловік і як українець.
Її спогадами Інтент продовжує цикл "Герої не вмирають" про наших захисників...
Від Врадіївки до Києва
"Ми познайомилися у 1989 році у Врадіївці", — каже Ольга Миколаївна. Разом, у любові та злагоді, вони прожили тридцять три роки. Він був опорою сім’ї, справжнім господарем — м’яким і добрим, але зі стрижнем.
Це та сама Врадіївка на Миколаївщині, де у 2013 році відбулися масові протести, з яких почалася Революція Гідності. Тут живуть люди, які не мовчать.
Віталій проходив строкову службу у Севастополі. Саме там він зробив Ользі пропозицію. У 2013 році подружжя святкувало 25 років спільного життя і з болем згадує, скільки російських прапорів тоді було в Криму — над кожною військовою частиною. З 2014 року вони більше не їздили на півострів, пообіцявши собі повернутися лише тоді, коли він знову стане українським.
Він був її "сонцем" — так вона зустрічала його з кожної подорожі.
ФОТО надане дружиною Віталія Стогнєва
Родина переїхала до Києва, син Дмитро вступив до КНЕУ. Вони жили добре, але почалося повномасштабне вторгнення.
ФОТО надане дружиною Віталія Стогнєва
"Я одразу сказала: з України не піду", — згадує Ольга. На третій день війни подзвонив брат із Криму й сказав: "Потерпіть, усе скоро закінчиться, ми вас "звільнимо". У відповідь вона кричала: "Саша, ви тут не пройдете. Ми всі станемо і будемо битися, хто чим зможе".
Взяв ТЦК змором
Віталію було вже 58 років. Він мав діабет і зовсім нещодавно важко переніс ковід. Про те, що збирається до війська, він їй не сказав. Його шкільний друг служив у ТрО, вони багато говорили про армію. Віталій зібрав документи, пройшов ВЛК і лише тоді зізнався дружині — не хотів турбувати.
ФОТО надане дружиною Віталія Стогнєва
Спочатку вони поїхали до військкомату в Первомайську, де його не взяли. Потім була спроба через Миколаїв, далі — Київ, але чоловіка знову повернули додому. Віталій почекав три дні й знову пішов до військкомату в Первомайську. Зрештою там здалися перед його напором і взяли до війська.
Він казав: "З кожної родини хоча б один чоловік має піти на фронт", і твердо стояв на своєму.
Цеглинка у фундаменті армії
"Під час служби вони спілкувалися щодня", — згадує Ольга Миколаївна.
"Про війну він розповідав неохоче, беріг її від тривог, зате багато говорив про плани — хотів розширити господарство, завести нових птахів. На жаль, цьому не судилося здійснитися.
ФОТО надане дружиною Віталія Стогнєва
Мій чоловік був дуже хазяйновитий і вмів зробити будь-що власними руками. У війську для нього завжди знаходилася робота — щось полагодити, відремонтувати, змайструвати потрібне приладдя", — додає вона.
Він був одним із тих рядових солдатів, які складають фундамент нашої армії: тих, хто вгризається в рідну землю, копає окопи, будує бліндажі й своєю кмітливістю та працею компенсував нестачу інструментів у перші дні війни.
ФОТО надане дружиною Віталія Стогнєва
"Можливо, мій чоловік не здійснив гучного подвигу, — стверджує дружина бійця. — Але для мене він — справжній герой, справжній чоловік, голова сім’ї, батько, українець і захисник країни. Я пишаюся ним і відчуваю підтримку від рідних та знайомих в селі. Мало хто з його ровесників пішов до армії. Він не ховався і не сидів удома — він сам ішов у військкомат, попри все. Саме завдяки таким людям Україна живе й житиме вічно".
***
Пам’ять про Віталія Миколайовича Стогнєва — це не лише біль утрати. Це приклад. Приклад людини, яка у зрілому віці зробила свідомий вибір і стала до строю, коли Батьківщина покликала. Його життя — це тиха, чесна праця, любов до родини й безумовна вірність Україні.
ФОТО надане дружиною Віталія Стогнєва
Саме на таких людях тримається держава у найважчі часи. Саме такі імена ми зобов’язані берегти в пам’яті, передавати дітям і вписувати в історію нашої боротьби за свободу.
Антон Терехов
