27 квітня 2023 р. 21:11
Військова капеланка з Одещини: "На війні моя підтримка потрібна як мами, як сестри, як наставниці"
(Фото: Інтент/Наталя Довбиш)
Олена Жевець - керівниця служби військового капеланства в/ч А2393. Це єдина жінка на Одещині, яка офіційно призначена офіцеркою капеланкою. Вона пройшла шлях від професійної медикині та соціологині, працювала в пенітенціарній системі, а потім пішла у ЗСУ.
Читайте та дивіться емоційне і відверте інтерв'ю Олени Інтенту.
З чого все почалося?
"Я з Одещини, українка. Вчуся спілкуватися українською мовою, тому вибачте мені за акцент. В Одесі живу 12 років", - каже про себе жінка.
Олена - професійна медикиня. Друга освіта – соціологія. І духовна вища освіта – капеланська праця.
"Я давно віруюча людина. 20 років медичного стажу за напрямками реанімація, анестезіологія, була керівницєю організації, яка займалася асоціальними людьми та десять років допомагала їм не вмерти", - розповідає Жевець.
Каже, що саме цей досвід став для неї важливим і допомагає у спілкуванні з людьми.
З 2012 року Жевець працює пенітенціарною капеланкою.
"Служила людям, які відбувають термін покарання", - згадує жінка.
За словами Олени, мрія стати юристкою, вивчення права допомогли у захисті саме таких людей.
"Було нелегко, але я вистояла"
З 2017 року жінка - чинна військова капеланка.
На питання, чому так склалося, Олена відповідає, що це не просто бажання, а внутрішній вибір.
"Це одкровення, це не просто так", - ділиться капеланка.
І додає, що шлях до цього був важкий: "Я жінка, моїм братам моя спеціалізація не подобалась, також люди не звикли до жінок – священиць, але я була вірною своєму вибору".
Олена згадує, що коли вчилася в духовній семінарії, була єдиною жінкою серед студентів.
"Було нелегко, але я вистояла", - зізнається капеланка.
Фото: Інтент/Наталя Довбиш
"Коли йдеш своїми силами – то за плоттю, коли веде Бог - це і є той самий шлях", - вважає одеситка і молиться, щоб була "мудрість Божа, а не людська – тоді буде легше".
"Навіть не знаю, як я раніше жила без армії"
Спочатку Жевець працювала капеланкою добровільно, коли це ще не було прописано на законодавчому рівні. З 2022 року жінка офіційно перебуває на посаді в лавах ЗСУ.
Каже, що піти на війну її благословили чоловік та родина.
"25 лютого я мобілізувалася як медикиня і цей рік пройшла з ротою охорони. Навчилася військової справи, поважати свою зброю, командира, побратимів", - зізнається жінка.
Каже, що раніше їздила до військових та бачила все із зовнішнього боку, але зараз був інший, внутрішній досвід.
"Був страх, але я молилася і страх відступав", - розповіла одеситка.
Паралельно Олена вчилася в різних капеланських школах військової, пенітенціарної, госпітальної та навіть поліцейської направленості.
Під час навчання Жевець зрозуміла, що військове – це її.
"Навіть не знаю, як я раніше жила без армії", - сміється жінка.
Читайте також:
Що таке бути капеланкою?
"Основне - це бути поруч, вміння слухати, відчути те, що людина не може сказати. Треба молитися, щоб Бог відкрив, як допомогти тій чи іншій людині", - пояснює Жевець.
За її словами, якщо потрібна допомога чоловікам, вона переадресує її до інших капеланів, але молодим дівчатам потрібна її підтримка "як мами, як сестри, як наставниці".
Капеланка каже, що в групі військові менше розкриваються, тому вона застосовує свої практики.
"Ми приїжджали у підрозділ і я роздавала маленькі "Нові заповіти", де писала телефон та ім’я. Говорила, що якщо потрібна допомога – дзвони. Багато хто не хотів відразу спілкуватися, але потім дзвонили. Таким чином я маю велике коло спілкування", - розповіла Олена.
Каже, що згодом душпастирська опіка стає сімейною.
"Ось, наприклад, повертається чоловік з війни, а він вже не такий, яким був до цього, і дружині важливо його сприймати. І тут потрібна наша допомога", - пояснює капеланка.
Диво на війні
"Так, дива траплялися. Є випадки, коли куля або осколки застрягали у "Новому заповіті", які ми роздаємо військовим, щоб носити у нагрудній кишені" - згадує жінка.
За її словами, хлопці, які пройшли жахи ДАП, кажуть, що "Біблія дорожче за боєкомплект".
Каже, що війна змінює багатьох, але не всіх - на краще.
"Не всі осталися для мене друзями. Але я не маю права засуджувати. В кожного свій життєвий досвід та своє виховання", - пояснює жінка.
Олена вважає, що саме війна стала лакмусовим папером, хто виявився справжнім патріотом, а хто ні.
31 січня 2024 р. 22:31
"Моя місія - розповідати про Одесу українською", - блогерка Юлія Карабаджак про рідне місто та одеситів24 січня 2024 р. 22:58
"Нехай наше суспільство буде мілітарним", - Братчук про військову журналістику та росію поруч27 грудня 2023 р. 22:17
"Моя свідомість не дозволить просто так піти", - Наталя Гуменюк11 жовтня 2023 р. 22:15
"Я закоханий в Одесу, але вона не має сучасного культурного обличчя", - підприємець Святослав Померанцев04 жовтня 2023 р. 21:33
"Українці мають зрозуміти свою недругорядність, а росіяни свою хворобу", - журналіст та письменник Олег Кудрін28 вересня 2023 р. 19:32
"Був звук як щось летить, ми переглянулися та продовжили", - співзасновник "Зубайстру" про будні стоматавтомобіля13 вересня 2023 р. 19:34
"Ми зростали під знаком великої заборони", - гурт "Хамерман знищує віруси" про мораль, шароварщину та роль митця06 вересня 2023 р. 21:12
"Наслідки дізнаємося пізніше, коли пірнатимемо, як в музей", - науковець Іван Русєв про затоплену "Москву" та екоцид30 серпня 2023 р. 19:28
"Давайте працювати, бо посходимо з розуму", - режисер Олександр Самусенко про сучасний театр, викрадення акторів та бюрократію23 серпня 2023 р. 11:59
"Все, що можна посунути, взяти в руки - потенційно небезпечно", - військовий сапер про протезування обох ніг, суспільство та розмінування16 серпня 2023 р. 11:29
"В українському законодавстві відсутні поняття гендерного насильства", - правозахисник Віталій Матвєєв про справу трансгендерної жінки02 серпня 2023 р. 12:35
"Захід діє від почуття провини до України, але довго воно так не їздить", - політолог Олег Саакян20 липня 2023 р. 13:05
"З медичної точки зору навіть наші найпросунутіші речі - вчорашній день", - Федір Сердюк про адаптивність та такмед