Кава замість страху: як бізнес у Херсоні переживає випробування

"Каву я варю майже все своє життя", - розпочала розмову Наталія Мироненко. Посеред військових реалій у прифронтовому Херсоні жінка разом з чоловіком Ігорем вирішили відкрити власну справу - невелику кав’ярню. Та вже за пів року відкривати її довелося вдруге. Адже в будинок поруч стався приліт снаряда армії рф. Уламками та вибуховою хвилею в закладі були пошкоджені дах, вікна, обладнання, меблі. Сьогодні про цю атаку нагадують лише поодинокі дірки на стінах, які виглядають з-під картин з котами.

"Це моя Греція"

Херсонці Наталія та Ігор Мироненко вже майже два роки ведуть сімейний бізнес. Це їх перший подібний досвід. На такий крок наважилися після звільнення правобережної частини Херсонщини. Попри щоденні масові обстріли російськими військовими з тимчасового окупованого лівобережжя – родина вирішила залишитися вдома. Пояснюють, більшість підприємців зачинили свої заклади або скоротили кількість штату. Тому в місті досить складно з робочими місцями та відповідно заробітною платою. Вихід з цієї ситуації знайшли у самозайнятості.  

"Треба було працювати та за щось жити. Так виникла ідея. Ігор вміє будувати та ремонтувати, а я бариста зі значним досвідом. Те, що вміємо найкраще і поєднали в нашій справі. Все, що ви тут бачите – робив чоловік, а я стала варити каву", - розповідає Наталія. 

Аби реалізувати задум подружжя позичило кошти в друзів та використало відкладені свого часу гроші на поїздку до Греції. Тому нині херсонка з посмішкою називає кав’ярню своєю Грецію. 

Фото: Інтент/Яніна Надточа

"Кава цікава завжди. Ця культура ніколи не стоїть на місці, вона увесь час розвивається. З’являються нові рецепти, методи обробки зерна та заварювання. Як наслідок нові букети та смаки. Тому в цій сфері постійно є куди зростати, вдосконалювати знання й вміння. Мені дуже подобається експериментувати з кавою, так само як і готувати класичні варіанти напоїв. Тому в нашому меню можна підібрати каву на будь-який смак", - ділиться підприємниця. 

Зазначимо, що спочатку жінка була в закладі за всіх працівників, працювала сім днів на тиждень. Нині ж має баристу, з якою працює позмінно. 

Варити каву тут починають о 6:40, трохи більше ніж пів години після закінчення комендантської години. Про це Наталія Мироненко говорить так: "Планували розпочинати о восьмій годині та відвідувачі попросили відкриватися раніше. Оскільки вони йдуть на роботу після сьомої години". 

Підрив Каховської ГЕС та обстріл

Наталія розповідає, 4 червня 2023 року вони з Ігорем підписали документи з орендодавцем та отримали ключі від приміщення. Того ж дня розпочали ремонт. А 6 червня сталася катастрофа на Каховській ГЕС, частина Херсона була затоплена.
 
"Наш район не зазнав "великої води". Але, звичайно, це було психологічно важко. Поки в одній частині міста йшли рятувальні роботи – ми продовжували вибудовувати свою мрію. В нас не було права здатися й скласти руки. Ми вклали значні кошти та залізли у борги, тож мали відповідальність перед певним колом людей, які чекали від нас результату", - не приховує підприємниця. 

15 червня кав’ярня продала перші горнятка з кавою. З кожним днем роботи родина розуміла, що їх заклад це вже не просто бізнес, який приносить прибуток, а першочергово атмосфера, якою він заряджає херсонців. Тож кожне свято приміщення обов’язково стилістично прикрашено, а в меню вводяться тематичні пропозиції. 

"Я не знаю як це пояснити, але колектив та відвідувачі за досить короткий термін стали як давні друзі. Нас підтримують та мотивують. І це так круто й надзвичайно. Війна, прифронтове місто, обстріли зі всього: артилерія, КАБи, дрони. А ми збираємося та працюємо далі попри все", - каже Наталія Мироненко.

Саме це, за словами жінки, допомогло відкрити кав’ярню вдруге. Адже за пів року роботи, 3 грудня 2023 року, будинок поруч із закладом був обстріляний армією рф. Внаслідок удару крім квартири в багатоповерхівці також були пошкоджені зупинка громадського транспорту, крамниці, заклади, в тому числі кав’ярня Наталії та Ігоря.

"На момент прильоту я була на роботі, з клієнтів був тільки друг сім’ї. Тож ми сиділи та розмовляли. Пам’ятаю тільки як в один момент щось просвистіло і вибухнуло, ми впали на підлогу. Зі всієї кав’ярні я була найціліша. Понівечено було все, ось просто все. Ми тільки нещодавно замінили барну стійку та стільниці, до цього просто накривали їх гарними скатертинами. Бо вони всі були в уламках. Шматки заліза влетіли в дерево з такою силою, що витягнути їх було просто не можливо", - згадує Наталія.  

Фото надала співрозмовниця

Вона додає, лише в даху будівельники нарахували 33 дірки. Дивитися на те, що залишилося від затишної кав’ярні подружжю було важко, але Наталія з Ігорем зібралися. Знову зробили власними силами ремонт та відкрили двері закладу за два тижні. 

"Через обстріл мій телефон розбився. Коли я його відремонтувала, то побачила купу пропущених дзвінків. Всі наші клієнти намагалися дізнатися як ми, а хто жив поруч – прибігли особисто. Це було так приємно. Уявіть, люди усвідомлюючи всі ризики повторного удару йшли подивитися чи жива їх бариста, чи необхідна якась допомога. Потім ще відвідувачі намагалися дати нам кошти на відновлення. Але ми категорично відмовилися, бо це не та ситуація. Єдині, хто доклав свою частку - наші військові. Хлопці з одного із підрозділів зібрали гроші та залишили на стійці. Ми нічого не встигли навіть сказати. А вони пізніше написали, що це своєрідний донат, аби ми знову працювали й варили для них каву. Таке відношення зачіпає до сліз", - говорить Наталія Мироненко. 

"Кава та коти, то на все життя"

Родзинкою кав’ярні родини Мироненко стала котяча тематика. З цими тваринами пов’язана не лише назва та символіка закладу, а й внутрішнє оздоблення. При цьому формувалося воно зовсім не планово, зазначає Наталія. 

На сьогодні стіни приміщення буквально завішені різноманітними картинами з котами, також цих чотирилапих можна побачити в будь-яких варіаціях статуеток та навіть шевронів. Більшість з цього – подарунки від клієнтів. 

"Все почалося з картини, де зображений херсонський кіт, бо він зі скибкою кавуна. Потім одна зі знайомих намалювала кота янгола-охоронця і віддала нам до пари. І понеслося. Напевно скоро треба буде другу кав’ярню відкривати, аби було куди вішати все це", - з посмішкою розповідає підприємниця. 

Фото: Інтент/Яніна Надточа

Відмітимо, що здебільше люди дарують картини намальовані по номерах або надруковані фотозображення. Єдине авторське полотно у закладі – малюнок 12-річної племінниці Наталії. А одна з картин прийшла поштою з Черкас. Її надіслала херсонка, яка тимчасово там проживає. 

А ось як прийшов задум поєднати в одній концепції каву та котів Наталія Мироненко пояснює лаконічно: "Кава, як і коти – це любов на все життя". Ще до початку повномасштабного вторгнення подружжя допомагало зооволонтерам та підгодовувало вуличних котів. Під час російської окупації турбота та піклування про чотирилапих друзів посилилися, оскільки з’явилося багато покинутих тварин. Їх залишали люди, які виїжджали з міста. 

"Вдома маємо дві кішки, одну з яких забрали до себе після евакуації її з червоної зони, домовившись про це з власниками. А ще, наш заклад таємничим чином допоміг знайти дім одній вуличній кішці. Вона приблудилася до кав’ярні та швидко знайшла спільну мову з гостями: муркотіла, лежала на колінах, ластилася. І один з клієнтів подзвонив нам ввечері із запитанням: "Чи не забрав її ніхто до себе?". Коли почув негативну відповідь, то попросив нікому її не віддавати. Зараз Сонька, так він її назвав, живе з ним. Кішка за два дні знайшла собі новий дім. Пізніше ми дізналися, що вона була покинута й жила просто неба у сусідньому дворі близько двох місяців", - додає херсонка.

Бізнес у Херсоні - це відсутність стабільності

З 19 грудня 2023 року кав’ярня працює у звичному режимі. Однак Наталія, не приховує запустити роботу вдруге було набагато складніше. Після обстрілу люди боялися приходити, і це безперечно позначилося на касі. 

"Доходило до того, що клієнти дзвонили чи писали: "Зварить таку то каву, я зараз прибіжу та заберу". Так і було: вони заходили на кілька секунд, клали кошти, брали напій та тікали. Це страх. Це нормально. Але ми живемо у Херсоні, тут не має безпечного району, прилітає всюди", - ділиться Наталія Мироненко.

Підприємниця говорить, до такого розвитку подій вони з чоловіком були готові. Загалом, з першого дня запуску кав’ярні не було жодного дня, коли вони могли відчути стабільність та планувати щось принаймні на завтра.   

"Наприклад, в Херсоні відключають електропостачання. Добре, не проблема, адже є генератор. Але якщо світло зникає о 21:00, а комендантська година в місті з 20:00, то ти вже не можеш поїхати на роботу та запустити генератор. А значить на ранок попрощаєшся з продукцією, яка зберігається в холодильниках. Коли ж прогнозуються масові обстріли – клієнтів майже немає. Бо люди намагаються не виходити з дому. Через удари російських військових також важко з логістикою, майже вся сировина для роботи надходить нам з Миколаєва", - пояснює Наталія. 

Фото: Інтент/Яніна Надточа

Та попри "темні часи" для країни – відступати наміру родина немає. В планах відкрити ще одну кав’ярню в місті, скориставшись якимось грантом. Роблять це задля створення додаткових робочих місць та смачної кави для людей, які продовжують залишатися у Херсоні. 

"Коли кажуть незламні херсонці – це дійсно саме так, без перебільшень. Заради людей довкола хочеться залишатися тут: жити та працювати. Нам часто кажуть: "А чого ви не їдете?". Але якщо ми всі поїдемо – місто вмре, і живити його потім буде дуже важко. А ще, коли закінчиться війна – хтось має зустрічати вдома людей, які неодмінно будуть повертатися. І хоча ми не впевнені чи буде завтра – ми маємо сьогодні, тому діємо", - підсумовує Наталія Мироненко. 

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

Ігор Льов

Яніна Надточа