Новинні пустелі: де проблеми доступу до правди в Україні

У багатьох регіонах України та й світу виникають так звані новинні пустелі. Це місцевість, де не вистачає журналістів та місцевих видань, які розповідають про життя громади й висвітлюють важливі події. Media Development Foundation дослідили 138 районів України щодо доступу до новин. Виявилося, що лише 23% з них є інформаційно здоровими, решта - частково здорові й нездорові, тобто утворюють новинні пустелі. Публікуємо огляд, який підготували журналісти видання Медіамейкер. 

Пошук пустель

Новинними пустелями дослідники визначають територіальну громаду з обмеженим доступом до перевірених і повних новин. У Media Development Foundation звернулися до цієї теми торік, бачачи зміни, що відбулися з Північчю, Сходом та Півднем України. Там десятки видань припинили свою роботу та зникли з мапи країни взагалі. Їхньою метою стало показати ті місця, де через відсутність місцевої журналістики опинився під загрозою розвиток демократичної системи. Також знайшли райони, де краща ситуація з доступом до локальної інформації.

Критерії

У межах дослідження визначили чинники, які впливають на виникнення новинних пустель:

• географічне розташування;
• соціально-демографічна ситуація;
• економічний розвиток;
• історична тяглість роботи медіа в регіоні.‍

У висновку базу даних незалежних локальних медіа фахівці картографували за градацією: 

• нездоровий район - немає локальних медіа й не покритий виданнями з інших районів або район, у якому немає локальних медіа, й він покритий лише одним медіа з сусідніх районів;
• частково здоровий район - є одне незалежне медіа або район, який покривають щонайменше два медіа з інших районів;
• здоровий район - має два й більше незалежних медіа.

Аналізуючи контент, в онлайн-виданнях дослідники орієнтувалися на текстові продукти й передруки, на телебаченні враховували інформаційний продукт саме цього ТБ-каналу - передачі з інших медіа в аналіз не потрапляли. На радіо також вибрали винятково власні продукти в етері. У друкованих продуктах обирали й оригінальний контент і передруки. 

Незалежність медіа перевіряли у юридичному й контентному аспектах. У юридичному дізналися щодо відносин з особами, які потенційно можуть вплинути на редакційну політику. Контентно орієнтувалися те, наскільки медіа покриває критичні інформаційні потреби громади, й на дотримання професійних стандартів.

Критичні інформаційні потреби

У межах дослідження визначається концепт критичних інформаційних потреб  (КІП) місцевих громад — це інформація, яка допомагає громадянам орієнтуватися в політичних, економічних і соціальних процесах, ухвалювати обґрунтовані рішення, що впливають на їхнє життя. Вісім таких потреб включають повідомлення про такі теми:

• Надзвичайні ситуації та громадська безпека: інформація про надзвичайні ситуації та ризики, як найближчі, так і довгострокові. Наприклад, природні катастрофи, тероризм, евакуація, просування лінії фронту, звільнення територій у ході контрнаступу тощо.
• Охорона здоров’я: інформація про сервіси з охорони здоров’я. Наприклад, медичні програми й послуги, місцеві клініки, календар щеплення, місцеві кампанії з охорони здоров’я тощо.
• Освіта: інформація про всі аспекти місцевої освітньої системи: якість та управління місцевими шкільними системами на рівні громади. інформація про освітні можливості, репетиторство, дитячі програми з розвитку поза школою тощо.
• Транспортні системи: інформація про місцеві перевезення, основні транспортні послуги та їхню вартість, дорожній рух і дорожні умови.
• Економічний розвиток: доступ до широкого спектра економічної інформації. Наприклад, можливості працевлаштування в межах регіону, перепідготовка кадрів тощо.
• Довкілля: інформація про стан місцевого середовища —  якість води та повітря, рівень радіаційного забруднення тощо.
• Громадські ініціативи та суспільні послуги: відомості про основні громадські установи, некомерційні організації та асоціації, включно з їхніми послугами, доступністю й можливостями для участі в бібліотеках та інформаційних послугах у громаді.
• Політика та врядування: інформація про зміну влади, ухвали, постанови, нові закони, відкриті аукціони; інформація про діяльність влади на місцевому, обласному та національному рівнях управління.

Як редакції відбирали на мапу

Дослідники проаналізували всю територію України - 136 адміністративних районів, міста Київ та Севастополь. Географічною одиницею для мапи став адміністративний район. Вибірка включила 1434 українських редакції по всій Україні. Медіа вносили на мапу, аналізуючи такі чинники:

• Місце базування - місто або район, у якому перебуває основна частина редакції або головний офіс.
• Інформаційне покриття — висвітлення медіаподій і питань, що стосуються території певного району або громади: щонайменше 10 публікацій на тиждень про конкретний район.
• Визначення незалежності — перевірка кінцевих бенефіціарів та дотичних до медіа людей на предмет політичних та бізнес-інтересів. Фахівці перевіряли медіа через реєстри відкритих даних, фігурування медіа або його власників у судових справах та ухвалах. 
• Професійні стандарти - вивчення контенту медіа з погляду на професійні стандарти BBC, Кодекс етики, запропонований Комісією з журналістської етики тощо.
• Покриття критичних інформаційних потреб - протягом 10 днів дослідники відстежували всі публікації в медіа. Щоби потрапити на мапу, публікації медіа мали задовольняти щонайменше 6 із 8 критичних інформаційних потреб громади.

Фахівці опрацювали медіамапу й окупованих територій України - ранжували адміністративні райони відповідно до наказу Мінреінтеграції "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією". 

Медіа з окупованих територій, які перемістилися на підконтрольну територію, розглядаються як медіа чия основна авдиторія розташована на ТОТ.  Водночас їх вважають не базованими географічно на тимчасово окупованій території, а тими, хто інформаційно покриває конкретні окуповані райони.

Дослідники також розпитали регіональних медійників і загалом провели 12 напівструктурованих інтерв’ю з топменеджерами — по два керівники медіа з кожного макрорегіону, а із Західного регіону говорили з трьома медіаменеджерами. 

Що ускладнювало дослідження

Під час дослідження виникали обмеження на етапі пошуку редакцій — повноцінно проаналізувати всі типи медіа неможливо було через обмежений доступ до архівного контенту або брак цифрової присутності. Перевірка юридичної незалежності редакцій ускладнювалася обмеженою публічністю деяких юридичних даних. Це могло призвести до виключення деяких медіа, які насправді могли забезпечувати якісне локальне висвітлення.

Дослідження орієнтувалося на критичні інформаційні потреби громад — медіа, які спеціалізуються на вузьких темах, не включили у фінальну вибірку. Моніторинг охопив доволі короткий проміжок часу. Тому видання, які саме в цей період не покривали достатню кількість інформаційних потреб, не включені у вибірку. 

Дослідники знайшли підтвердження того, що розвиток локальної журналістики в Україні залежить від географічних, демографічних, соціально-економічних і історичних чинників.  Але через обмежений доступ до інформації у зв’язку із повномасштабною війною детально розглянути кожен з аспектів складно. Тому висновки аналізу базуються на даних, отриманих із вільного доступу й глибинних інтерв’ю з медійниками з регіонів. 

‍Де ховаються пустелі

Чим далі від обласного центру, тим вищий ризик виникнення новинних пустель. Загалом обласні центри можна назвати оазисами, а маленькі громади — пустелями.

Нездорові райони розташовані між різними обласними центрами. Наприклад,  Золочівський район розташований між здоровими районами  Львівським, Тернопільським та Волинню. Дослідники пояснюють таку диспропорцію тим, що все більше медійників бажають працювати у великих містах і меншість залишається у громадах. Редакція з Півночі скаржилася, що Київ висмоктує найкращі кадри, тому що там конкурентніша зарплата й більші перспективи в кар’єрі. Студенти, які виїжджають на навчання в інші регіони, часто не повертаються назад у свою громаду. 

Переїзд жителів малих міст у великі впливає й на склад авдиторії. У пошуку кращих умов життя та професійних можливостей молодь їде до великих міста, а в регіонах залишається старше покоління, яке менш активно користується сучасними цифровими медіа. Через це попит на нові формати контенту та онлайн-ресурси нижчий.

Райони з невеликим населенням мають значно менше шансів для розвитку регіональних медіа. Децентралізація 2014 року й ліквідація місцевих органів самоврядування призвела до відсутності новин та інфоприводів у цих населених пунктах. Редакція з Одещини розповідає, що в них на всю північ області залишилися два районних центри, тому районні газети втратили свого  основного донора - місцевий орган влади.

Зображення: Media Development Foundation

Окремо опитані редакції відзначили логістичну доступність - чим далі від обласного центру розташоване маленьке місто, тим менше там медіа. За їхніми словами, імовірно, мережа регіональних медіа є густішою в місцях, де розташовані транспортні вузли, що спрощує шлях працівників із дому (в громадах) на роботу (у великих містах). 

Аналіз показав, що в обласних центрах базується більше медіа. У середньому в кожному центральному районі працює приблизно 3,27 незалежних редакцій, водночас у нецентральних районах всього 0,38 медіа. Наприклад, на Півдні України редакції орієнтуються передусім на авдиторію міст із населенням понад 50 тисяч жителів. Медійники розповідають, що щоденне покриття подій і утримування журналістів у маленьких населених пунктах є нерентабельним.

Зображення: Media Development Foundation

Щодо економічного компонента, то фінансово розвинені регіони мають кращі умови для існування незалежних медіа завдяки наявності локальних бізнесів. У менш розвинених регіонах, де бізнеси мають обмежені бюджети, журналістика не отримує фінансування від підприємців. У малих містах, де місцевий бізнес не стикається зі значною конкуренцією, він не відчуває критичної потреби у рекламі в медіа. Після повномасштабного вторгнення деякі місцеві підприємства втратили свої активи й можливості підтримувати медіа. Це підтверджує й редакція з Заходу: "Перші дні, тижні й місяці повномасштабної війни я думав, що буде пустеля. І це був параліч не медійний, а бізнесу. Ми, як і частина колег, які переважно жили з реклами, думали, що це вже кінець. Насправді практично всі рекламні угоди були відкладені, розірвані". 2023 року медіа повернулися до заробітку від комерції, хоча економічна ситуація й досі нестабільна. Згідно з дослідженням MDF, лише 12 % регіональних редакцій забезпечили собі фінансування за допомогою реклами.

Локальні медіа в малих громадах можуть сильно залежати від політичної реклами або державного фінансування через брак інших джерел прибутку, а також відчувати тиск через тісні зв’язки. Редакція з Півдня розповідає, що в громаді медійнику складно робити критичні матеріали проти міського голови: "Наприклад, якщо твоя мама працює в школі, то міський голова скаже її звільнити".

Після опитування редакцій дослідники MDF виокремили цікавий феномен — війна вплинула на закриття політизованих медіа. Через нечіткі політичні перспективи багато медіа не бачать сенсу вкладатися у свій медійний імідж. Тому нині не мають роботи редакції, які заробляли від політичного піару.

Крім того, прикордонні регіони характеризувалися багатонаціональністю населення та різними культурними впливами. Наприклад, різні мови національних меншин вимагають адаптації контенту. До того ж національні меншини віддають перевагу своїм національним медіа, а не українським. Також кордон впливає на фінансовий розвиток редакцій, які там працюють, і на їхній контент. Прикладом економічного впливу може бути кейс Житомирщини, яка має кордон із Білоруссю. Представники редакції з Півночі розповідають, що в Овручі — за 35 кілометрів від кордону — раніше на закупи на базар приїздили білоруси, а зараз кордон закритий.

Пустелі й оазиси

Аналіз медіаландшафту України показав, що лише 11% з усіх проаналізованих локальних редакцій — 157 із 1434 медіа відповідають критеріям незалежності й покривають критичні інформаційні потреби місцевих громад. Зі 138 районів України лише 23% є інформаційно здоровими, 38% — частково здорові і 39% — нездорові.

Здорові райони

Київ, Черкаси та Кропивницький об’єднані у великий придніпровський кластер. Здорові адміністративні обласні центри підтягують менші райони з категорії здорові або частково здорові. До них відноситься майже вся південна Київщина, вся Черкащина та Кіровоградщина.

На лівобережжі України — Харківський, Полтавський, Сумський, Дніпровський та Запорізький райони утворюють велику зелену зону. Оазис поширюється на сусідні нецентральні райони — Чугуївський, Берестинський та Нікопольський.

На Півдні — Одеський, Миколаївський та Херсонський район утворюють зелений пояс. 

На Заході здорові Львівський, Івано-Франківський і Тернопільський райони розташовані поруч. Луцький та Рівненський райони у так званому волинському кластері підтягують до себе Ковельський район.

Чернігівський, Ніжинський та Корюківський райони — приклад здорового кластеру, який не пояснюється простим географічним розташуванням обласних центрів. Мережа незалежних медіа забезпечує якісну інформацію на місцях та інформаційно покриває практично всю Чернігівщину. 

Нездорові райони

Нездорові райони переважно кластеризуються між собою. Деякі розташовані між різними обласними центрами. Приміром, між Запоріжжям, Дніпром і Полтавою розташувалися райони, де майже відсутні новини про життя на цих територіях: Павлоград, Синельникове, Самар. Або на Заході — це Золочівський, Дубенський та Кременецький райони.

Є лише чотири випадки, коли нездоровий район не межує з іншим нездоровим — Баштанський район на Миколаївщині, Василівський на Запоріжжі, Роменський на Сумщині й Лубенський на Полтавщині.

Дослідники відзначають два великі прикордонні кластери: 

• Житомирщина;
• південна Вінниччина та північна Одещина. 

Обидва об’єднує також велика територія та значна відстань маленьких громад від обласних центрів.

Зображення: Media Development Foundation

Вплив окупації на опустелення

Одним із головних чинників виникнення новинних пустель є тимчасова окупація України. В окупації незалежним медіа загрожують репресії й багато інших небезпек, тому журналісти змушені евакуюватися чи працювати в підпіллі. Авдиторія на ТОТ залишається без доступу до об’єктивних новин і стають вразливими до дезінформації. Зрозуміло, що медіаландшафт окупованих районів є нездоровим.

Редакції, які переїхали на підконтрольну територію, намагаються надавати інформацію українській авдиторії, що залишилася в окупації. У середньому кожен із цих районів інформаційно покривають приблизно дві редакції. Найменш здорові райони розташовані в Луганській області й Криму. Водночас на окупованій території Херсонщини простежується найвищий показник медіапокриття. Тому фахівці зробили висновок, що тривала окупація призводить до тотального медійного опустелювання.

Порівнюючи з окупованими й підконтрольними територіями, найвищий показник здоров’я мають деокуповані райони. Їх на 20 % більше за кількість підконтрольних районів і на 46 % — проти окупованих районів із таким же рівнем здоров’я. Лише Роменський, Баштанський та Коростенський райони можна визначити нездоровими. У середньому на один деокупований район припадає 1,65 редакцій, які там базуються.

 
Зображення: Media Development Foundation

Інформаційне покриття становить 3,1 редакцій на район.  Водночас окуповані райони в середньому мають покриття 2,14 редакцій на район, а підконтрольні — 2,22 редакцій на район. Можна припустити, що це пов’язане саме з увагою української та міжнародної спільноти до звільнених територій. Медіа починають активно висвітлювати військові операції та наслідки окупації. І звільнені території стають платформою для збору прямих доказів про російські воєнні злочини. Стейкхолдери також зацікавлені в розвитку локальних медіа на деокупованих територіях. Наприклад, одна із редакцій з Півдня України перекладає новини англійською мовою, орієнтуючись на міжнародних донорів, які інвестують у розвиток регіону після його деокупації.

Підконтрольними районами є території віддалені від фронту, які не були окупованими за весь період війни від 2014 до 2024 року. Тут базується приблизно по 1,04 медіа на район і не набагато вищим є покриття — в середньому 2,22 редакції на район.

Чи можна відродити пустелі

Дослідники MDF відзначають певні ризики для новинних пустель. По-перше, брак повної та правдивої картини місцевих справ. По-друге, відсутність журналістського нагляду породжує корупцію, зловживання та порушень прав громадян. Третій негативний чинник — ризик поширення неправдивої інформації, маніпуляцій, а іноді й пропаганди. 

Незалежні редакції в громадах можуть перешкоджати породженню цих негативних явищ за допомогою: 

• оперативного висвітлення актуальних подій на місці;
• журналістських розслідувань й нагляду за прозорістю роботи органів місцевої влади;
• розроблення унікальних та якісних матеріалів про місцевість замість публікації пресрелізів місцевих органів влади;
• дотримання високих стандартів журналістики;
• здорової конкуренції, що забезпечує розвиток локальних медіа.

Регіональні медійники передбачають погіршення стану локальної журналістики, тому в майбутньому, можливо, виникне більше новинних пустель. Редакції занепокоєні й можливим посиленням наступу та пересуванням лінії фронту. Більшість медійників вважають ризики, пов’язані з фінансуванням, нагальними та вказують на недостатній розвиток рекламного ринку через повномасштабну війну. Медіа передбачають, що донорська підтримка зменшуватиметься й надалі. Відсутність належного фінансування може призвести до того, що про тимчасово окуповані території чи ті, в яких активно ведуться бойові дії, ніхто не писатиме. Медійники з прифронтових територій все частіше виїжджають у безпечніші громади, й там також можливе виникнення пустель. 

Опитані медіаменеджери поділилися думками щодо створення оазисів і запобігання утворенню новинних пустель. Для стабільного розвитку їм бракує інституційної підтримки. Далі важливе якісне навчання й підготовка кваліфікованих журналістських кадрів. Навчання молодих журналістів особливо важливе для громад і розвитку локальних медіа.

Також медійники думають про об’єднання у спільноти як серед медіаорганізацій, так і між медіа та їхньою авдиторією. Навіть чат у месенджерах, на їхню думку, може забезпечити ефективну комунікацію між медіа й читачами. 

Редакції, які висвітлюють новини для авдиторії на окупованих територіях, наголошують, що важливо продовжувати цю роботу для реінтеграції територій і запобігання поширенню там російських медіа.

Ігор Льов