Дивовижний Південь: Дністровський лиман – найбільший на Одещині

Дністровський лиман – це величезна природна водойма, утворена гирлом річки Дністер у місті впадіння в Чорне море. Він по праву отримав звання одного з найбільших лиманів в Україні, а також найбільшого на Одещині.

Лиман розташований у межах північно-західного чорноморського узбережжя та займає нижню приморську частину річкової долини Дністра. Він розміщується на кордоні між Білгород-Дністровським та Одеським адміністративними районами.

Розповіддю про цю унікальну водну екосистему Інтент продовжує рубрику Дивовижний Південь.

Характеристики лиману

Від акваторії Чорного моря Дністровський лиман відокремлює піщана коса Бугаз, ширина якої вагається від 40 до 500 метрів. Цей лиман відносять до напіввідкритих. Він єдиний на Одещині має сполучення з Чорним морем через штучно поглиблену вузьку з’єднувальну протоку – Царгородське гирло, що розташовано в південній частині пересипу. Це поглиблення було зроблено для того, щоб судна з моря могли проходити до порту в Білгород-Дністровську та до пристані в Овідіополі.

Царгородське гирло. ФОТО: kor.ill.in.ua

Водойма має витягнуту форму й простягається з північного заходу на південний схід. На відміну від інших лиманів, акваторія Дністровського має розширення в північній та звуження в південній приморській частині.

Затока вдається в сушу на понад 40 км. Ширина її складає від 4 до 12 км, а середня глибина – 2,6 м. Площа водного простору лиману займає 370 кв. км, а разом із плавнями дельти Дністра досягає відмітки 410 кв. км.

На берегах Дністровського лиману розташований важливий порт Білгород-Дністровський та Овідіопольська пристань. Через акваторію лиману перекинуто розсувний міст для залізничного та автомобільного транспортного сполучення, який постраждав через атаку російських окупантів. Через лиман проходять дністровські поромні переправи.

Як утворився лиман-гігант

Дністровський лиман виник аналогічно іншим подібним водоймам регіону. Цьому посприяв процес інгресії – проникнення морських вод у прилеглі знижені ділянки річкових долин. Відбулося це в пізньокарангатський геологічний період (близько 130 – 75 тисяч років тому). Долина Дністра в цьому місці поступово опускалася й виявилася нижчою рівня моря. Відповідно море затопило цю знижену частину прибережної суші та утворило морську затоку. За думкою деяких вчених, процес інгресії в приморські зниження річкових долин повторювався неодноразово.

Цикли "трансгресія-регресія" (періодичне насування морських вод на суходіл з подальшим відступом) мали тенденцію повторюватися в цій місцевості кожні 1800–2000 років, оскільки циклічно змінювався рівень моря. Згодом відбулося відділення акваторії затоки від чорноморського басейну піщаним пересипом, і вона набула рис лиману. Сталося це близько 2000 років тому в результаті підняття рівня моря та опускання прилеглої суші.

Антична Офіусса

У різні історичні періоди ця стародавня земля пережила часи Візантії, Давньоруської держави, Золотої Орди, Молдавського князівства, Османської та Російської імперій, Румунського Королівства, СРСР та України. На берегах лиману залишилися сліди перебування багатьох народів – скіфів, греків, остготів, римлян, турків та генуезців. Підтвердженням цього факту є залишки фортифікаційної споруди Аджидер в Овідіополі, яка дійшла до наших днів у вигляді земляних валів та Аккерманської фортеці у Білгород-Дністровському, яку побудували генуезці. Археологи ведуть розкопки на цій місцевості й досі знаходять залишки стародавніх міст.

Аккерманська фортеця. ФОТО: bessarabia.ua

За ствердженнями істориків, першими поселенцями на узбережжі лиману були давні греки. Античні географи та дослідники неодноразово згадували поселення Офіусса на Дністрі (Тірасі). Перекладається ця назва з давньогрецької мови як "зміїний острів". Український історик Михайло Агбунов висловив гіпотезу, що в давнину в дельті Дністра між двома рукавами річки існував острів. Саме на ньому, ймовірно, й розташовувалося поселення Офіусса.

Дослідники по-різному трактують згадки про Офіуссу. Одні вважають її окремим поселенням, інші – первинною назвою Тіри, давньогрецького поліса на місці сучасного Білгорода-Дністровського. Існує також версія, що в IV столітті до н. е. острів називали "островом тірагетів", оскільки тут проживали гети.

В античну добу рівень Чорного моря був суттєво нижчим – приблизно на 4-5 метрів. Після поступового підйому рівня води в лимані внаслідок чергової трансгресії почали засолюватись прісноводні ґрунтові прошарки, дельтовий острів розмило. Від нього залишився невеликий півострів, вкритий нині густими плавнями. Поверхня острова зараз схована під товщею лиманських вод. У 1980-х роках група археологів проводила підводні дослідження лиману та виявила сліди декількох поселень, що жили на острові.

Властивості лиманської води

Солоність води у Дністровському лимані залежить від співвідношення прісного стоку Дністра та морської води, що надходить через Царгородську промоїну. Унаслідок цього в різних частинах лиману рівень солоності суттєво відрізняється: у північній частині вода майже прісна, тоді як ближче до моря її солоність зростає.

У зв’язку з неоднорідним рівнем солоності води в Дністровському лимані не проявилися повною мірою процеси формування лікувальних грязей. Вони зустрічаються переважно в південній частині акваторії. За хімічним складом ці грязі сульфідно-мулові – пелоїди. Вони мають високу пластичність, містять велику кількість мінеральних солей, органічних речовин і сірководню, діючи як потужний природний лікувальний засіб при захворюваннях шкіри, дихальних шляхів, опорно-рухового апарату, нервової, сечостатевої систем.

Курорти та населені пункти лиману

Узбережжя лиману – місце розташування 17-ти населених пунктів. Серед них 2 міста, Білгород-Дністровський та Овідіополь, а також 15 сіл. Крім того, на березі лиману розкинулися рекреаційні зони Затока та Кароліно-Бугаз – суміжні курортні селища, розташовані за 60 км на південний захід від Одеси. Вони формують єдину піщану косу, що розділяє Чорне море та Дністровський лиман.

Курорт Затока. ФОТО: zatoka.travel

Ці місця відомі своїми широкими пляжами з дрібним золотим піском, що простягаються на десятки кілометрів, пологим входом у море та вважаються одними з найчистіших морських курортів регіону. Кароліно-Бугаз знаходиться ближче до материкової частини. Він пропонує своїм відвідувачам більш спокійне дозвілля та широкий вибір баз відпочинку, приватних садиб і готелів. Затока – курорт з більш розвиненою інфраструктурою, багатий на ресторани, кафе, нічні клуби та водні атракціони.

Також на березі Дністровського лиману знаходиться село Шабо, відоме своєю винною та коньячною продукцією.

Природоохоронні території

На північному узбережжі Дністровського лиману розташувався Нижньодністровський національний природний парк. Він має важливе природоохоронне, наукове, рекреаційне та оздоровче значення не тільки державного, а й загальноєвропейського масштабу. Цей парк заслуговує окремої уваги, більш детального розгляду та окремої розмови.

У західній частині лиману на території в 65 гектарів розкинувся Лиманський ландшафтний заказник, який є частиною НПП "Нижньодністровський" – природоохоронний об'єкт місцевого значення в Україні. Він розташований у Білгород-Дністровському районі Одеської області між селами Семенівка й Молога. Народження заказника – справа рук видатного українського лісника, єгеря та еколога-ентузіаста Євсея Павловича Костецького, також відомого як "Дід Євсей", що власноруч створив унікальний природний куточок у Пониззі Дністра. Він присвятив своє життя лісу, який висаджував понад 40 років. Лиманський заказник був створений з метою збереження типових та унікальних ландшафтів долини Дністра. У 1980 році він отримав природоохоронний статус.

Лиманський ландшафтний заказник. ФОТО: upload.wikimedia.org

Ландшафт заказника вирізняється перепадами висот, глибокими балками та крутими мальовничими схилами, вкритими байрачними лісами, що типово для цієї ділянки Придністров'я. Це робить місцевість ідеальним середовищем існування рідкісних видів флори та фауни. У заказнику росте багато видів дерев, серед яких – осина, лох, берест, дуб, тополя, сосна та блакитна ялина. Також Євсей Костецький зібрав тут унікальну колекцію тварин, серед яких є муфлони. Територія заказника також відома серед краєзнавців як місце розташування давніх археологічних та історичних об'єктів. Після смерті Євсея Павловича у 2016 році справа його життя не зникла, її продовжують нащадки діда Євсея – його сини.

У північно-західній частині Дністровського лиману виділяють своєрідне відгалуження, що утворює вузьку, витягнуту водойму, яка має назву Карагольска затока. Протяжність її складає близько 9 км, ширина – до 3,5 км. Глибина затоки невелика – в основному 1-2 метри, максимально вона сягає чотирьох метрів.

Затока входить до заповідного урочища "Дністровські плавні" (нині Нижньодністровський національний природний парк). З Карагольської затоки відкривається краєвид на високі обривисті береги Дністровського лиману. Лівий, або східний, берег порізаний схилами та терасами, де місцями виходять на поверхню вапняки. Натомість західний берег низинний і поступово переходить у Дністровські плавні – заболочену заплаву з густими заростями очерету та рогозу.

Дністровські плавні. ФОТО: pryroda.in.ua

Карагольська затока – унікальна екосистема, що має велике значення для збереження та відновлення біорізноманіття дельти Дністра. Із 1965 року затока має статус іхтіологічного заказника. Це місце зимівлі та нересту багатьох видів риб, зокрема коропа, сазана й карася. Саме тому тут діють суворі обмеження на промислове рибальство.

Карагольська затока. ФОТО: upload.wikimedia.org

Завдяки поєднанню мілководдя та важкопрохідних плавнів правий берег затоки став місцем гніздування, годівлі та відпочинку великої кількості водоплавних птахів. Тут можна побачити рідкісних пеліканів, лебедів-шипунів, чапель і коровайок. На території затоки також трапляються рідкісні види рослин і грибів, що перебувають під охороною. Серед них – зморшок степовий, занесений до Червоної книги України.

Логістична перепона на Одещині

Внаслідок військових дій та російських ракетних ударів відбулося руйнування мосту в Затоці. Через це логістика регіону критично ускладнена. Головною проблемою залишається відсутність прямого стабільного автомобільно-залізничного сполучення між Бессарабією та рештою Одеської області. Це змушує транспорт робити великий об'їзд через село Маяки автодорогою М15, що збільшує відстань на понад 100 км в один бік.

Після руйнувань мосту в Затоці автомобільний рух був обмежений, також залишалося залізничне сполучення. Оскільки ворог продовжує балістичні атаки, розглядаються проєкти будівництва нового мосту.

Катер через Дністровський лиман. ФОТО: ua.sudohodstvo.org

Білгород-Дністровський морський торговельний порт зараз працює над запуском нових транзитних логістичних маршрутів для вантажів з Азії до ЄС. Для пасажирського зв'язку між Білгород-Дністровським та Овідіополем через Дністровський лиман організовано курсування пасажирських катерів та катеру на підводних крилах.

Юлія Сичова