Дивовижний Південь: Чорноморський біосферний заповідник - між степом і морем

На північному узбережжі Чорного моря, переважно в Херсонській області, від південного берега Дніпро-Бузького лиману до східного берега Тендрівської затоки простягається одна з найстаріших та найважливіших природоохоронних територій Східної Європи – Чорноморський біосферний заповідник. Саме цьому унікальному заповідному куточку присвячений черговий випуск рубрики "Дивовижний Південь".

Історія створення резервату

Чорноморський біосферний заповідник має звання найбільшого морського природоохоронного об’єкта в Україні та найвищий статус захисту. Його загальна площа перевищує 109 тисяч гектарів, причому більшу частину (майже 85%) займає морська акваторія – Тендрівська та Ягорлицька затоки. Головна мета заповідника – збереження унікальних степів, островів та морських заток у їхньому первісному, дикому вигляді.

Історія резервату розпочалася майже століття тому – у 1927 році. У той час науковці та природоохоронці почали непокоїтися через масове знищення дикої природи, особливо унікальних пташиних гніздувань на півдні України.

У 1927 році було офіційно засновано Надморські заповідники, куди землі сучасної природоохоронної території увійшли як складова частина. На момент створення площа становила 27 тис. га. Станом на 1976 рік вона збільшилась до 64806 га.

У 1933 році заповідник отримав статус самостійної науково-дослідної установи і став існувати під назвою Чорноморський державний заповідник. Вчені почали детально вивчати місцеву флору та фауну.

Друга світова війна завдала великої шкоди заповіднику. Були знищені наукові архіви, колекції та будівлі. Проте дика природа вистояла, і одразу після звільнення територій науковці повернулися до своєї роботи, щоб відбудувати заповідник знову.

У 1984 році організація ЮНЕСКО включила Чорноморський заповідник до Всесвітньої мережі біосферних резерватів. Це означало, що заповідник став важливою частиною спадщини не тільки України, але й був визнаний еталоном дикої природи планети.

26 листопада 1993 року Указом Президента України було офіційно надано сучасний статус – Чорноморський біосферний заповідник. Завдяки зусиллям багатьох поколінь вчених він перетворився на справжній "живий музей" просто неба, де природа живе за своїми первісними законами.

Чорноморський біосферний заповідник. ФОТО: khers-on.com

До складу резервату входять материкові ділянки, розташовані на Кінбурнському півострові та чорноморському узбережжі, мілководні затоки Чорного моря – Тендрівська та Ягорлицька – з дрібними островами, а також смуга морської акваторії вздовж узбережжя.

Ягорлицька затока була включена до складу заповідника не одразу. Процес приєднання акваторії та узбережжя водойми відбувався поетапно протягом кількох десятиліть. Ця частина заповідної зони заслуговує окремої розмови. А в цьому випуску ми розглянемо деякі інші природні об'єкти Чорноморського біосферного заповідника.

Тендрівська затока

Тендрівська затока – це унікальна мілководна затока на півночі Чорного моря біля берегів Херсонської області. Вона відділена від відкритого моря довгою піщаною Тендрівською косою, про яку ми вже розповідали в іншому випуску рубрики.

Затока врізається в суходіл майже на 45 кілометрів, а її загальна площа становить близько 630 квадратних кілометрів. Середня ширина складає 7 км.

Водойма розділена на дві частини. Східна частина дуже мілководна (до 4 метрів), вода тут влітку прогрівається дуже швидко. Західна частина глибша – глибина сягає 6-15 метрів. Дно переважно мулисте, але підводні вали вкриті крупним піском та мушлями. Тут росте багато водної трави.

У 1995 році затока отримала міжнародне визнання. З того часу вона входить до переліку водно-болотних угідь міжнародного значення (Рамсарська конвенція).

Острівна система в морській акваторії

У Тендрівській затоці є кілька безлюдних островів, зокрема Тендрівська коса, що відділяє затоку від Чорного моря. Через відсутність сухопутного сполучення з материком коса географічно вважається великим островом під назвою Тендра.

Острів Тендра. ФОТО: motor-yachts.od.ua

Білі Кучугури – це унікальна піщана коса (або півострів), яка розташована в західній частині Тендрівської коси. Коса Білі Кучугури витягнута з заходу на схід та частково вдається у води Тендрівської затоки. Назва "кучугури" в українській мові означає великі піщані пагорби чи дюни. Тут вони складаються з дрібного білого морського піску та залишків мушель.

Від Білих Кучугур далі на схід через затоку тягнеться довга підводна захисна мілина (банка) у бік півострова Ягорлицький Кут. На цій ділянці розташований окремий навігаційний знак – маяк Білі Кучугури, який допомагає кораблям обходити небезпечні мілини затоки.

Одним із найвідоміших серед острівних масивів затоки є острів Бабин – велика ділянка суходолу серед водного плеса. Він розташований навпроти центральної частини Тендрівської коси. Навколо нього вирує дика природа: тут гніздяться сотні видів пернатих і збираються дикі тварини.

Острів Бабин. ФОТО: storage.googleapis.com

Смалений – корінний острів у затоці, що є давнім залишком суходолу. На острові ростуть густі приморські луки та чагарники. На мілководді біля берегів розкинулися великі підводні луки унікальних харчових водоростей, які створюють ідеальні умови для мальків кефалі та бичків.

Через мілководність затоки, коливання рівня води та переміщення піщаних наносів у її східній частині постійно формуються й розмиваються мікроострови, намивні коси та мілини, які слугують місцями відпочинку перелітних птахів.

Потіївська ділянка та Потіївська стрілка

Потіївська ділянка охоплює прибережну смугу на крайньому сході Тендрівської затоки. Вона відома своїми приморськими солончаками та озерами, які слугують головним місцем відпочинку та зимівлі тисяч перелітних птахів.

Потіївська ділянка. ФОТО: upload.wikimedia.org

Потіївська стрілка – це довга вузька коса, що є частиною Потіївської ділянки заповідника. Вона має суворий заповідний статус. Розташована стрілка на східному узбережжі Тендрівської затоки. Коса відокремлює мілководні приморські озера та солончаки від основної акваторії затоки та відіграє величезну роль в екосистемі всього Причорномор'я.

Поверхня стрілки складена з піску та черепашкового матеріалу. Тут ростуть особливі трав'янисті рослини, стійкі до засолення й постійних вітрів.

Разом із прилеглими мілководдями Потіївська стрілка є одним із найважливіших місць на півдні України для гніздування, відпочинку під час перельотів та зимування сотень тисяч водоплавних птахів. Тут збираються величезні зграї качок, гусей, лебедів та куликів – справжній пташиний мегаполіс.

Івано-Рибальчанська ділянка

Ця найстаріша, найбільша за площею суші заповідна ділянка Чорноморського біосферного заповідника розташована в глибині материка на північному сході Кінбурнського півострова в межах так званої Іванівської піщаної арени. Заповідна площа ділянки становить близько 3104 га.

Івано-Рибалчанська ділянка. ФОТО: Ю. Москаленко

Територія віддалена від відкритого моря та морських заток, натомість виходить до південного берега Дніпровсько-Бузького лиману поблизу сіл Іванівка та Рибальче. На відміну від приморських солончаків, тут переважають лісостепові материкові ландшафти. Для цієї місцевості характерні великі піщані пагорби – кучугури, що чергуються з низинами.

Особливістю Івано-Рибальчанської ділянки є унікальні реліктові ліси, які називаються колками. Це маленькі природні гаї з берези, дуба та осики, що ховаються в низинах між піщаними кучугурами. Вони ростуть там, де підземні прісні води підходять близько до поверхні.

Заповідні озера

У межах акваторій заток Чорноморського біосферного заповідника та прибережних материкових зон розташовано безліч дивовижних озер. Більшість із них – лагуни або солончакові озера. Ось найцікавіші та найбільші з них, які входять до складу Чорноморського біосферного заповідника.

Озера на Тендрівській косі

Сама Тендрівська коса буквально вкрита дрібними озерами. Їх нараховують понад декілька десятків, і вони мають різну солоність.

Озеро Тендрівське – найбільша водойма на самій косі. Озеро має видовжену форму й простягається вздовж берега коси. Вода в озері надзвичайно солона, а влітку через спеку на мілководних ділянках утворюється біла кірка солі.

На косі є й унікальні невеликі “озерця-криниці”, які живляться підземними прісними водами. Саме з них п'ють воду знамениті дикі коні Тендри.

Кінбурнські озера

Частина озер Кінбурнського півострова межує з Ягорлицькою затокою. Ці водойми відзначаються надзвичайно високою солоністю. Влітку вода в них може набувати яскраво-рожевого або червонуватого забарвлення завдяки мікроводорості Dunaliella salina, яка за умов високої солоності та інтенсивного освітлення накопичує β-каротин.

Озера Потіївської ділянки

Потіївські озера – це мережа великих лагунних солоних водойм на материковому березі Тендрівської затоки. Вони мають величезне заповідне значення. Тут мілководдя заросло очеретом, що створює ідеальні умови для гніздування лебедів-кликунів, сірих чапель та рідкісних пеліканів.

Рослинний та тваринний світ

Чорноморський біосферний заповідник відрізняється надзвичайно багатою флорою та фауною. Його унікальність полягає в поєднанні морських заток, піщаних степів, солоних озер та залишків стародавніх лісів.

Рослинність заповідника дуже різноманітна через поєднання різних ландшафтів. Тут налічується понад 800 видів вищих судинних рослин.

Рослинний світ заповідника. ФОТО: wownature.in.ua

У затоках заповідника простягаються великі підводні зарості зостери, або камки. Вони утворюють своєрідні підводні луки й відіграють важливу роль в екосистемі заток.

На берегах солоних озер, які влітку пересихають, ростуть пристосовані до солі рослини – галофіти, найвідомішою з яких є солерос. Восени він фарбує береги водойм у яскравий багряно-червоний колір. Також тут росте кермек.

На материкових заповідних ділянках збереглися незаймані причорноморські степи. Тут ростуть ковила, типчак, полин та ендемічні види – волошка короткоголова та чебрець дніпровський.

Тваринний світ заповідника вражає своїм масштабом. Тут мешкає близько 3500 видів тварин, а головним багатством резервату є птахи, кількість яких сягає 300 видів.

Чорноморський біосферний заповідник було створено передусім з метою охорони гніздових і перелітних птахів. Символом заповідника є чорноголовий (середземноморський) мартин. На островах морських заток гніздиться величезна частина його світової популяції. На Потіївській стрілці та солоних озерах збираються сотні тисяч качок, гусей, лисок, а також великі зграї лебедів-шипунів та лебедів-кликунів. На заповідних землях гніздяться та відпочивають під час міграцій рідкісні та екзотичні види – рожеві пелікани, чаплі (білі, сірі), кулики, орлани-білохвости та дрохви.

Чорноголовий мартин. ФОТО: kinburn.com.ua

У заповідних морських водах можна зустріти унікальних ссавців. Окрім трьох видів чорноморських дельфінів (афаліна, білобочка та азовка), у цих акваторіях іноді фіксують появу надзвичайно рідкісного тюленя-монаха, який перебуває на межі зникнення у світі.

У підводних луках зостери нерестяться та живуть десятки видів риб: глянцевий калкан, бички, кефаль, морські голки та морські коники. Також тут багато креветок і крабів.

На материкових ділянках Чорноморського  біосферного заповідника живуть дикі кабани, козулі, лисиці, борсуки, єнотоподібні собаки та зайці. Серед рідкісних видів – ємуранчик Фальц-Фейна та сліпак подільський. Плазуни та земноводні представлені тут степовою гадюкою, жовточеревним полозом, болотяною черепахою та зеленою ропухою.

На узбережжі Тендрівської затоки та Тендрівської коси трапляється понад 100 видів тварин, занесених до Червоної книги України. Однією з найвідоміших особливостей Тендрівської коси є популяція здичавілих коней, які вільно живуть на її території.

Зараз заповідник переживає важкі часи через окупацію та ведення бойових дій на півдні України, зазнає величезних збитків через пожежі й обстріли, що призводить до загибелі та стресу для диких тварин. Проте науковці мають сподівання, що природа заповідника обов'язково відновиться. Співробітники резервату продовжують працювати віддалено на підконтрольній Україні території.

Юлія Сичова