Дивовижний Південь: батьківщина козацтва на Херсонщині

Інтент продовжує рубрику "Дивовижний Південь", у якій знайомить своїх читачів з унікальними та цікавими місцями південних регіонів нашої країни (України). Ми вже розповідали про конкурента Мертвого моря – лиман "Куяльник" та про заповідну перлину Миколаївщини – Національний природний парк "Бузький Гард". Цього разу розмова піде про надзвичайне місце, яке являє собою сукупність неповторного природного краєвиду та неоціненної історичної спадщини – село Станіслав на Херсонщині. Цей населений пункт розташований за 23 км на захід від Херсона на березі Дніпровського лиману. Ще декілька років тому кількість населення тут складала майже 5000 осіб. Зараз же через відкриту збройну агресію росії проти України кількість жителів ледве досягає 1000.

Як все починалося

Ще з давніх часів ця місцевість привертала до себе увагу людей, завдяки розташуванню і від віку була заселена. Про це свідчать виявлені на території села та поблизу його залишки поселень бронзової епохи, які датуються другим тисячоліттям до нашої ери. Серед знахідок також фігурують городище, поселення та два могильники часів скіфського періоду (VII–III ст. до н. е.). На місці сучасного села знайдені також залишки населеного пункту перших століть н. е., яке мало тісні зв’язки з одним з найважливіших античних центрів Південного Причорномор'я – грецькою колонією Ольвія, що займало територію на іншому боці Бузького лиману.

Люди тут жили, вочевидь, і у ранньому середньовіччі. Свідоцтвом цього є знайдені візантійські монети Х століття. У XV ст. ці землі були під владою Великого князівства Литовського. У ті часи на мисі, що виступають у води Дніпровського лиману було засновано поселення, яке згодом було зруйновано. Литовський князь захопив околиці нижньої частини Дніпра під час походу на татар, встановивши там кам’яний замок з оборонною метою, який отримав назву Город святого Іоанна.

Станіслав на мапі 1770 р. ЗОБРАЖЕННЯ: Вікіпедія

У XV столітті весь правий берег Дніпра до Чорного моря, далі до гирла Дністра і вгору належали Великому князівству Київському, яке перебувало у складі Великого князівства Литовського. Ці володіння були під правлінням нащадків київського князя Володимира Ольгердовича – Івана Володимировича, Олелька Володимировича, та його сина – Семена Олельковича. Саме цей останній Київський князь – Семен Олелькович – приділив багато уваги визначенню кордонів держави. І це не єдиний його значний внесок в історію. Його можна вважати родоначальником козацтва і своєрідним "першим козачим отаманом". 

В історичних джерелах є згадки про так званих "Князя Семенових людей" – бояр Семена Олельковича Київського, які несли вартову службу на косі при злитті Дніпровського і Бузького лиманів. Саме така вартова служба пізніше стала зватися козацтвом. Недарма коса, на який вона велася, отримала назву Семенового Рогу. Після смерті князя Семена Олельковича, коли Київське князівство було зруйновано, на основі цього не шляхетського військового населення виникла нова сила, яка з часом зайняла значне місце у військовій та політичній структурі нашої країни – українське козацтво.

Станіслав на мапі 1775 р. ЗОБРАЖЕННЯ: Вікіпедія

Перша письмова згадка про село Станіслав датується 1697 роком у "Описі ріки Дніпро від Переволочної до Чорного моря". У 18 сторіччі цей регіон входив у склад Прогноївської паланки Нової Січі, а на місті теперішнього Станіслава в давнину було декілька козацьких зимовиків. Тут також знаходилася переправа на інший берег лиману. Згодом це поселення стало частиною володінь Чорноморського козацького війська.

У середині 19 століття Станіслав значився як містечко у Херсонському повіті. Населення поповнювалося за рахунок переселенців з Полтавської губернії. Жителі Станіслава займалися сільським господарством, риболовним промислом та виноградарством.

До відкритої збройної агресії росії проти України Станіслав був дуже популярним туристичним місцем. Тут та поруч багато цікавого, але під час бойових дій туристичні поїздки до Станіслава неможливі.

Херсонські гори

Окрім того, що село Станіслав славиться своїм багатим історичним минулим, це місце ще відрізняється незвичайним природним ландшафтом. В околицях села вздовж берегів Дніпро-Бузького лиману простягається комплекс балок та пагорбів. Цей географічний об’єкт отримав назву Балки Байдиха. У народі їх називають Херсонськими або Станіславськими горами, скелями чи кручами. Загальна площа гір складає понад 600 гектарів, вони є частиною ландшафтного парку "Станіславський". Ще одна назва цього дивовижного місця – Херсонський Гранд-Каньон, який, по суті, створений крутими глиняними обривами заввишки 55 метрів. Унікальність такого пейзажу в органічному та рідкісному поєднанні нетипових для Херсонщини утворень – своєрідних гірських споруд, які височіють над лиманськими водами, на фоні степової природи Таврійського краю.

Гранд-Каньон. ФОТО: Facebook / Ігор Йосипенко

Ці мальовничі кручі були сформовані в стародавню епоху, коли рівень води був ще значно вище, ніж у теперішній час. В минулому це місце займав величезний морський басейн, відомий у геологічній літературі як океан Тетіс. Таку назву він отримав від імені давньогрецької богині морей – Тетіс. Мільйони років тому океан вкривав значну територію сучасної України. Залишками цього стародавнього водного простору у сьогоденні вважаються Чорне та Азовське моря.

Ще не так давно Херсонські гори були улюбленим місцем для відпочинку серед туристів. Способи проведення часу тут відрізнялися різноманіттям. Поціновувачі спокійного сімейного відпочинку відвідували Гранд каньйон для прогулянок, пікніків на природі. Любителі активностей приїжджали сюди за гострими відчуттями. Тут влаштовували польоти на парапланах, сплави на байдарках та катамаранах вздовж крутих скелястих обривів. Скелелази та альпіністи здійснювали сходження на вершини Станіславських гір, висота яких місцями досягає тринадцятиповерхової будівлі. Через бойові дії, що розв'язала рф проти України всі ці розваги зараз неможливі.

Маяки біля Станіслава

Неподалік від Станіслава знаходиться відразу три маяки. Два з них звично знаходяться у воді, а один – на суходолі.

Так, напроти Станіслава у Дніпровському лимані розташований маяк, який є точною копією найвищого маяка в Україні, але меншою за розмірами. Це – Станіслав-Аджигольський передній маяк. Він має висоту 34 метри. В народі його звуть просто Станіславським.

Станіславський створний маяк. ФОТО: Вікіпедія

За 6,5 кілометрів від Станіславського маяка, поблизу села Рибальче Голопристанського району, у південно-східному куті Дніпровського лиману, здіймається сам найвищий маяк України. Це – Станіслав-Аджигольський задній маяк. У народі ж його називають просто – Аджигольський. Його висота сягає 76 м. До війни, у 2020-му році, цей маяк, разом з Генічеським маяком, був відкритий для відвідування, але зараз він зачинений та постраждав від російських ударів. До речі, острів, на якому знаходиться Станіславський маяк, до російської збройної агресії був також відкритий для відвідувачів, проте сам маяк був закритий для відвідування цивільними особами.

Маяки було встановлено у 1911 році на двох штучних островах у Дніпровському лимані (автор проєкту – інженер Володимир Шухов). Вони мають гіперболоїдну конструкцію, внаслідок чого – суперлегкі, зроблені з мінімуму металу та є досить стійкими. З вершини вищого маяка видно навіть Кінбурнську косу. За допомогою світла з двох маяків кораблі мають чітку навігацію при проходженні через фарватер коліна Дніпро-Бузького лиману.

Аджигольський маяк. ФОТО: Вікіпедія

Ці річкові дороговкази на момент споруди були первістками висотних гіперболоїдів. На них відпрацьовувались нові елементи збірки, використані потім при зведенні Шуховської радіощогли висотою 148 м у москві. З часом за патентом Володимира Шухова у світі з'явились численні ажурні гіперболоїдні споруди. Серед найвідоміших – 108-метрова вежа, зведена у 1963 році в порті м. Кобу, Японія; Сіднейська телевежа; гіперболоїдна вежа Йештед у м. Ліберец, Чехія; телевежа м. Гуанчжоу, Китай; торгівельний комплекс Хан Шатир, м. Астана, Казахстан; Aspire Tower заввишки 300 м, споруда у спортивному комплексі Доха Спортс Сіті, м. Доха, Катар та багато інших.

У 2011 та 2013 роках Станіслав-Аджигольські маяки відвідували вчені з Мюнхенського університету у рамках міжнародного проекту з вивчення і дослідження архітектурної спадщини інженера Шухова.

Також неподалік від Станіслава, приблизно 4-6 кілометрів по прямій, посеред безкрайого поля на кордоні Херсонської та Миколаївської областей, між селами Олександрівка та Лупареве, стоїть один з трьох Хабловських маяків. Він також має назву "Маяк у степу".

Уперше Хабловський маяк збудували далекого 1866 року. Тоді він стояв неподалік хутора Хаблова, звідси й назва. Під час війни конструкцію зруйнували. 1952 року відбудували сучасний маяк.

Теперішній "Маяк у степу" — архітектурна пам'ятка радянської епохи. У верхній частині споруди написано: "Подарунок ХІХ з'їзду ВКП(б)". Унікальність фрази в тому, що це був останній сталінський з'їзд більшовиків. А вже наступний, ХХ з'їзд належить до епохи розвінчання культу особи Йосипа Сталіна.

Хабловський маяк. ФОТО: TripMustGoOn

Розташування маяка пов'язано з особливостями судноплавства на Дніпровсько-Бузькому лимані. Тут стоїть "родина" Хабловських маяків. Передній маяк розташований посеред Бузького лиману, середній — на береговій лінії, а задній — далеко в полі. Ці навігаційні об'єкти працюють разом, поєднуючи вогні. Так штурман судна бачить точку перебування й напрямок руху судна.

Дуже гарно тут весною та на початку літа, коли розцвітають тисячі ірисів, кульбаб та інших квітів і трав.

У 2022 році від російських ударів постраждали Аджигольський та Хабловський задній маяки, а також Херсонський Гранд каньйон.

Як повідомив депутат Херсонської обласної ради, голова благодійного фонду "Україна переможе!" Ігор Йосипенко на своїй сторінці у Facebook, "По найвищому в Україні маяку – Аджигольському, російські війська вдарили трьома ракетами. Три ракети по маяку! Також від рук рашистів постраждав Херсонський Гранд-Каньйон та Хабловський задній маяк. Їх більше не існує. Орки продовжують знищувати наші визначні архітектурні та природні пам‘ятки, але вони ніколи не знищать нашу націю!".

Як дістатися Станіслава

Село Станіслав знаходиться на автошляху Т1501 між містами Херсон та Миколаїв. До початку бойових дій до Станіслава з цих обласних центрів ходив регулярний громадський транспорт.

Наразі, інформація про регулярне сполучення між Херсоном та Станіславом часто змінюється через бойові дії. Зазвичай, приміські маршрутки курсують, але розклад може бути обмеженим. Якщо необхідно дістатися Станіслава, рекомендується уточнювати актуальний графік на автостанціях Херсона або в місцевих групах Станіславської громади. 

З Миколаєва через безпекову ситуацію на даний час громадський транспорт не курсує.

Юлія Сичова