Дивовижний Південь: Ай-Петрі – легендарна гора Криму

Ай-Петрі – знаменита вершина Кримських гір у складі Ай-Петринської яйли. Розташована гора в межах Великої Ялти над містом Алупка та селищем Кореїз. Це один із символів Криму та один із найвідоміших природних об'єктів півострова. Саме про нього буде чергова розповідь у циклі "Дивовижний Південь".

Ай-Петринська яйла

Платоподібний масив Головного пасма Кримських гір, частиною якого є Ай-Петрі, має назву Ай-Петринська яйла. Вона простягається на 25 км від перевалу Байдарські ворота на захід до Ялтинської яйли на схід.

Ай-Петрі. ФОТО: o-go-go.com

Формування яйли бере початок близько 230 мільйонів років тому, коли на місці сучасного масиву плескалися хвилі стародавнього океану Тетіс. Протягом мільйонів років тектонічні процеси та ерозія робили свою справу, внаслідок чого утворився характерний гірський ландшафт.

Найвищою точкою Ай-Петринської яйли є гора Рока заввишки 1346 метрів. Ще одна вершина яйли, Бедене-Кир (1334 м), має куполоподібну форму з двома горбами, завдяки чому й отримала назву, яка з кримськотатарської мови перекладається як "Перепелина гора".

Ай-Петринська яйла входить до складу Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника. Тут під охороною знаходяться високоствольні соснові, букові, дубові ліси. Флора заповідника налічує 1363 види рослин, з яких 115 видів є ендемічними. Фауна представлена 113 видами птахів, 37 видами ссавців, 11 видами плазунів і 4 видами земноводних.

З гір Ай-Петринської яйли спускається річка Учан-Су й на висоті 390 метрів зривається вниз однойменним водоспадом заввишки 98 метрів. Поруч розташовані й інші водоспади цього гірського району – Верхній та Нижній Яузлар. Про них уже йшлося в іншому матеріали рубрики "Дивовижний Південь".

Чому гору звуть Ай-Петрі

За однією з найпоширеніших версій, назва Ай-Петрі походить з грецької мови й перекладається як "Святий Петро". Її пов'язують із середньовічним монастирем Святого Петра, що існував за часів візантійського впливу в Криму. Ай-Петрі є однією з найвідоміших природних пам'яток Кримських гір, при цьому має й історико-культурне значення.

На Ай-Петринському масиві не було великих міст ані за часів античності, ані в Середньовіччі. Через суворий клімат плато в давнину використовувалося переважно як сезонне пасовище для худоби. Проте археологічні розкопки виявили тут важливі культові об'єкти, стародавні сховища та стоянки.

Історичні об'єкти на плато та його схилах

У ході археологічних досліджень на вершині Ай-Петрі виявили фрагменти керамічних виробів I століття до н.е. - І століття н.е. та залізні ковані хрести. Це вказує на існування тут культового комплексу в давні часи.

На краю яйли та її схилах у середньовіччі існували невеликі гірські поселення. Місцеві жителі цих сіл займалися переважно відгінним скотарством, заготівлею лісу та сіна, а також садівництвом у прилеглих долинах. Поселення були занедбані після вторгнення османської армії у XV столітті. Більшість укріплень гірського Криму були зруйновані, а деякі фортеці у XVI-XVIII століттях перебудовувалися турками.

На території Ай-Петринської та Ялтинської яйл археологи знайшли мережу стародавніх кам'яних загонів для худоби та сезонних стоянок, які використовувалися кочовими племенами протягом багатьох століть. Біля підніжжя гірського масиву виявлені стоянки древніх таврів (кизил-кобінська культура, VIII–III ст. до н.е.), хоча їх основні кам'яні могильники та стоянки розташовувалися ближче до морського узбережжя та в ущелинах.

Корона Ай-Петрі

Візитівкою Південного берега Криму є зубці Ай-Петрі – мальовничі скельні виступи на гребені однойменної гори. Вони утворюють кам'яну стіну з чотирьох великих і кількох менших прямовисних скель заввишки до 15 метрів. Зубці складені переважно вапняками, що сформувалися на місці давніх морських рифів. Сучасного вигляду вони набули внаслідок тривалого вивітрювання та ерозійних процесів. Своєю формою скелі нагадують зубчасту корону або спину казкового дракона. Сьогодні зубці Ай-Петрі є одним із найвідоміших природних символів Кримських гір і популярною туристичною пам'яткою.

Зубці Ай-Петрі. ФОТО: www.karpaty.net.ua

Печери на Ай-Петринському плато

Упродовж сотень тисяч років у гірському Криму тривають карстові процеси – розчинення гірських порід природними водами. Вони відбуваються як на поверхні, так і в надрах гір, сприяючи утворенню печер, шахт, колодязів і карстових воронок різних розмірів та форм. У товщі вапняків Ай-Петринської яйли сформувалося понад 1800 карстових воронок і близько 500 печер і шахт. Серед цих печер варто звернути увагу на Триглазку, Геофізичну та Ялтинську.

Триглазка отримала свою назву через три провали, що утворюють входи. Також печера виділяється  снігово-льодовими утвореннями, що зберігаються в нижній частині печери навіть у теплий період року.

Геофізична печера розташована неподалік, її глибина сягає близько 28-30 метрів. Вона обладнана зручними сходами, спуск проходить через мальовничі підземні зали з безліччю сталактитів і сталагмітів.

Геофізична печера. ФОТО: i.lb.ua

Ялтинська є невеликою, але дуже виразною печерою. У ній прокладено доріжки та встановлено гарне штучне освітлення.

Скеля Шишко

Це плосковерха височина на Ай-Петринській яйлі висотою 1182 метри зі стрімким скельним урвищем на південний схід. На ній обладнано оглядовий майданчик, поряд з яким розташований пам'ятник партизанам. Знаходиться скеля біля виходу дороги Ялта – Бахчисарай на Ай-Петринську яйлу.

Оглядовий майданчик на скелі Шишко – місце, що нагадує про саперів, які протягом довгих років будували дорогу. Їхніми знаряддями були кирка, лом і лопата. Скелі підривали порохом. Керував справою інженер-полковник Шишко, іменем якого й була названа скеля за велінням царя Олександра II.

З оглядового майданчика відкривається чудова прибережна панорама Ялтинського амфітеатру, єдиного місця на Південному березі Криму, де гори відступили від моря на 2–3 км.

Метеостанція

Метеостанція на Ай-Петрі – одна з найстаріших високогірних станцій Криму, історія створення якої розпочалася наприкінці XIX століття завдяки потребі дослідити унікальний та суворий клімат Кримських гір. Вона розташована на плато неподалік від скелі Шишко, знаменитих зубців та канатної дороги, де в умовах суворого, вітряного клімату працівники фіксують показники вісім разів на добу. Метеостанція височіє над рівнем моря на 1180 метрів.

Станція фіксує всі екстремальні явища регіону (штормові вітри, що перевищують 40 м/с, тумани, снігопади, спеку та морози). Метеостанція має багату історію вимірювань. У ній десятиліттями працюють цілі династії метеорологів.

Прихований об’єкт на Ай-Петрі

За радянських часів на одній із вершин Ай-Петринського плато – Беден-Кир – було створено Радіотехнічний центр дальньої розвідки та наведення військ ППО. Особливістю військового об’єкту, що був зашифрований під назвою "Обсерваторія", стали великі куполи захисних споруд радарів у вигляді куль, які привертали увагу туристів. Під цими куполами знаходяться радіолокаційні комплекси. На цій території облаштовано й військове містечко для тих, хто обслуговує ці об'єкти.

Військова база ППО рф на Ай-Петрі. ФОТО: www.mv.org.ua

Окупанти сформували тут підрозділ 3-го радіочастотного полку ПКС рф. 13 травня 2024 року українські сили завдали потужних ударів по цій ретельно замаскованій купольній станції, внаслідок чого ліквідували особовий склад, командний центр та радіолокаційне обладнання.

Канатна дорога

Канатна дорога "Місхор – Ай-Петрі" – одна з найвідоміших пам’яток Криму, яка простягається від селища Місхор у районі Ялти до плато Ай-Петрі. Знаменита вона тим, що містить один із найдовших безопорних прольотів, довжина якого складає понад 1,5 км. Це один із найдовших подібних прольотів у Європі.

Канатна дорога. ФОТО: navsi100.travel

Загальна протяжність канатної дороги складає 2980 метрів. Цю відстань пасажири долають за 13-15 хвилин. Дорога підіймається майже на 1150 метрів над рівнем моря, де знаходиться кінцева станція. У пасажирську кабінку вміщується близько 30-35 людей. На відміну від інших канатних доріг, у кабінках немає сидінь, тому пасажирам доводиться їхати стоячи.

Ай Петрі – зірка кіно

Ай-Петринській масив – одна з найпопулярніших кримських локацій. Завдяки мальовничим гірським серпантинам, крутим зубцям та космічним пейзажам, плато стало ідеальною природною декорацією для легендарних казок і комедій.

На Ай-Петрі проходили зйомки низки відомих фільмів.

"Десять негренят" (1987 р.). У ролі скелястого узбережжя Девонського острова виступили саме Ай-Петринські краєвиди.

"Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шуріка" (1966 р). Епізоди автомобільної погоні стрічки були зняті у районі Ай-Петрі.

"Лілова куля" (1987 р) – фантастичний фільм про Алісу Селезньову, де місячні карстові ландшафти плато Ай-Петрі ідеально підійшли для зображення "іншої планети", усіяної кратерами.

Радянський режисер Олександр Роу активно зображував схили Ай-Петрі у своїх казкових кінокартинах. Тут знімалися казки "Фініст – ясен сокіл" (1975 р.) і "Варвара-краса, довга коса" (1970 р.).

Юлія Сичова