24 квітня 2023 р. 21:11

Семен Палій на одеському Пересипу

Фото: Інтент/Тимур Болган

(Фото: Інтент/Тимур Болган)

Одна з найдовших вулиць міста має назву Семена Палія. В Лузанівці у 2007 році патріотична громадськість Одеси, зокрема козацькі організації, встановили на честь перемоги Семена Палія на місці Пересипа пам’ятний хрест. Але небагато одеситів знають, що це за людина, чим відома та що робила в землях теперішньої Одещини. Інтент започатковує цикл публікацій про цікаві історичні факти нашого краю. Перший матеріал про відомого козака.

Семен Пилипович Гурко ("Палій" – його народне, вочевидь, запорозьке "прізвисько") був полковником Фастова й фактично заново заснував це місто на Київщини. Також відомий як керівник великого народного антипольського повстання на Правобережжі у 1702-1704 рр., так званої "Паліївщини".

Є московський та радянський міф про те, що гетьман Іван Мазепа "підступно" наказав схопити Семена Палія та відправити до Сибіру. Тут зауважимо, що московський цар Петро I заздалегідь офіційно обіцяв керівництву союзної з ним Речі Посполитої покарати бунтівного Семена Палія, що і було зроблене. Пізніше імперські історики зробили винуватцем арешту та заслання козака ненависного їм Мазепу. Й це при тому, що гетьмана та фастівського полковника тривалі роки пов’язували досить приязні стосунки.


Семен Палій

Фастівський полковник та його правобережні козаки у 1680-90-х роках взяли активну участь у черговій "священній лізі" європейських держав проти Османської імперії. Семен Палій відзначився у переломній битві під Віднем 1683 року. В австрійській столиці 2013 року на горі Леопольдсберг встановлено пам’ятник українським козакам – учасникам цієї битви.

У подальші роки Семен Палій зі своїми козаками активно діяли проти османів та їхніх васалів у південноукраїнських степах. Землі сучасної Одещини не були виключенням.

Пересип тих часів – це місце бою

Пересипами в Україні називають піщані коси, які намиває неспокійне Чорне море. Пересип у порту Кочубіїв (Хаджибей, Одеса) вперше згадується в документах від 1442 року, коли край ще належав до Великого князівства Литовського (Русько-литовської держави). Згадуються вони в множині як пересипи, бо одеський пересип – це насправді дві коси Хаджибеївського та Куяльницького лиманів.

Після переходу Кочубієва в кінці XV ст. під владу османів через цей населений пункт та його пересип стали проходити важливі сухопутні комунікації, що зв’язували з одного боку Крим та Очаків, а з іншого Бендери, Аккерман (зараз Білгород-Дністровський) та Стамбул. Одеситам добре відомо, що і зараз Пересип вже як район міста має важливе транспортне значення.

Українські козаки від XVI ст. активно діяли в Кочубієві та навколо нього. Вони нападали на османських військових та купців, що проїжджали. Інтенсивність козацьких ударів в цьому районі вражає. У 1680-1690-х роках вони відбувалися практично щорічно.

Наприклад, навесні 1689 році козацький провідник Іван Ковальчук привіз до гетьмана Мазепи у Батурин татарського "язика" здобутого "в урочищі Кучубея" в переможному бою зі загоном татар, що прямували з Криму до Аккермана на чолі з "Мадбедше-беєм слугою ханським".

Наступного 1690 року той самий Ковальчук на чолі загону з 70 козаків "на урочищі Пересип" розбив татар, "що з Криму на Білгородчину (тобто в околиці Аккермана) їхали", привіз до Батурина вже дев’ять здобутих бранців.

Татари та турки, вочевидь, не усвідомили небезпеки шляху через пересип, що і дозволило Палію здобути у наступному 1691 році перемогу на тій самій піщаній косі.


Пам'ятник Семену Палію у Фастові. Фото: myukraine.org.ua

Перебіг подій

Інформацію про бій козаків славного фастівського полковника на теренах одного з теперішніх районів Одеси можна знайти одразу у трьох документах, опублікованих видатним українським істориком Дмитром Яворницьким:

  • рапорті самого Семена Палія гетьманові Мазепі;
  • донесенні гетьмана Івана Мазепи московським царям (Іванові та Петру);
  • свідченнях взятого в полон на Пересипу татарина Османа.

Згідно з цими джерелами, події розгорталися наступним чином. Татарська орда поверталася з походів до Сербії та Угорщини, де у складі османських військ билася проти австрійців. Полонений Осман твердив, що кримці здобули у Белграді, угорських та волоських землях чималу здобич та "ясир" (полонених).

Стомлені тривалими походами кочовики поверталися до своїх земель на відпочинок. Притому, як свідчив Осман, татарські ватажки "з головнішими та більш озброєними татарами" "перейшовши Кочубей та інші небезпечні місця" повернулися назад до Аккерману. А свій обоз "з ясиром при незначній купі татар" через пересип "вперед до Очакова відправили".

Отже, Кочубей (центр сучасної Одеси) вже традиційно був для татар дуже "небезпечним місцем". Проїхавши його, кримчаки думали, що позбулися небезпеки та відправили охорону назад. Розгром їхнього загону Ковальчуком у попередньому 1690 році вочевидь татар нічому не навчив. А можливо вони, перебуваючи на війні з австрійцями, про розгром і не чули.

У той час, згідно з рапортом Івана Мазепи, "охотницькі запорозькі козаки (Семена Палія), будучи… на початку весни (1691 р.) в промислах військових", перебували "за Очаковом, на урочищі Пересипу". Дізнавшись від захоплених "язиків", що кримці повертаються "з Мадяр з війни від цісаря християнського з ясиром, тобто з цесарцями, волохами та мултянами", Палій з невеликим загоном кінноти ("було нас зо двісті" писав він у рапорті) обрав місцем нападу саме пересип.

Підійшли козаки, вочевидь, між Хаджибеївським та Куяльницьким лиманами. Адже, згідно з документами, вони тоді напали на татарський обоз "на самому пересипу" при тому, "несподівано з боку ударивши". При тому бійці Семена Палія прямували низиною вздовж берега лиману, не маючи можливості заздалегідь оглянути театр майбутнього бою з розташованої між лиманами Жевахововї гори (давня її назва – Довга могила). Оскільки, за словами полковника, підкрадався він, "не відаючи, що там за сила неприятельська" на пересипу й чи може він її подолати "малою купою …товариства" свого.

Семен Палій вирішив ризикнути й ризик виявився виправданим. Татарський обоз у цей час розтягнувся вздовж коси. Козаки напали "посередині них, вдаривши на самому пересипу", "багато на тому полі положили та живцем язиків взяли".

Але для самого Семена Палія важливішим було те, що козаки "ще більше, ніж здобичі, ясиру – невільників християнських: цесарців, мултян та волохів декілька десятків на волю відпустили". Полонений татарин Осман писав про понад п'ятдесят таких звільнених тоді козаками бранців.

Залишки татарських вершників козаки від пересипу "погнали шляхом до Очаківського перевозу" й надалі козаки переправившись через "Бог ріку" (так тоді українці називали Південний Буг) повернулися на Батьківщину.


Пам'ятний Хрест на місці битви 1691 р. Фото: Вікіпедія

Отже, події бою, що відбувся на початку весни, розгорталися на теренах району Одеси, що нині отримав назву Пересип.

Увічнення пам’яті Семена Палія

З одеських авторів першим звернув увагу про перемогу Семена Палія на Пересипу відомий дослідник історичної географії Федір Петрунь у праці 1928 року. Ми вже писали, що у 2007 було встановлено пам’ятний хрест в Лузанівці. Вулиця Семена Палія, одна з важливих магістралей Одеси, отримала свою назву у 2016 році.


Відкриття пам'ятного знаку в с. Івашків. Фото: rubryka.com

Пам'ять про перемоги фастівського полковника увічнена на Одещині не лише в обласному центрі. Зокрема, на честь перемоги козаків Семена Палія та лівобережних козаків, надісланих гетьманом  Мазепою, над численною татарською ордою у 1693 році в битві на річці Кодимі ("долині Кодимі") в селі Івашків Кодимського (зараз – Подільського) району Одещини у 2018 році було встановлено пам’ятний знак. Тоді медіа писали, що цей "пам’ятний знак у вигляді хреста із тритонної кам’яної брили власноруч витесав скульптор Владислав Ільницький, який наразі проходить службу в лавах Збройних сил України", на виготовлення вказаного знаку в скульптора пішло не менш як три тижні.

Що ж стосується одеського Пересипу, то за майже 600-річну історію з ним було пов’язано чимало й інших цікавих подій.

Доктор історичних наук, професор 

Тарас Гончарук

Поділитися

15 січня 2024 р. 22:32

Історія зсувів Одеси