27 січня 2025 р. 22:41
Війна Золотого Трону: як нахабство англійця призвело до кровопролиття
This article also available in English4653
Фото: ghanaremembers.com
Будь-яка імперія становить собою систему, яка прагне розширення кордонів. Коли імперія знаходиться на підйомі, у людей при владі починає вироблятися зверхнє ставлення до поневолених народів, з’являється бажання принизити й продемонструвати свою значущість. Схоже, саме такі приховані мотиви стали підставою для початку восьмої війни між Великою Британією та народом ашанті. Спробуємо пригадати, як розвивалися події напередодні та під час війни.
Як утворювалася держава ашанті
Великобританія розширює свій вплив
Біла людина бажає сісти на трон
Падіння Кокофу і завершення війни
Як утворювалася держава ашанті
Ашанті – це народ групи акан, який наразі мешкає на території Гани. Джерела містять суперечливу інформацію щодо того, коли ашанті виділяються з акан в окрему етнічну спільноту. Так чи інакше, фінальним етапом цього процесу можна вважати створення Конфедерації Ашанті наприкінці XVII століття.
Нова держава з’явилася як військовий союз кількох територіально-кланових утворень для боротьби з іншим потужним утворенням – Денкірою. У 1701 році Конфедерація перемогла Денкіру та здобула вихід до Гвінейської затоки та Атлантичного океану, тобто отримала доступ до торгівлі з європейцями. Задовго до контактів з європейцями територія кланів ашанті була відома у регіоні значними покладами золота, яким вони активно торгували. Ще одним джерелом доходів була работоргівля. Постачанню рабів сприяли бойові дії, які регулярно вели клани ашанті.
Утворення Конфедерації відбулося на зустрічі всіх керівників кланів. На цій зустрічі верховним вождем проголосили Осея Туту І. Згідно з легендою, на зустрічі головний священник і радник Осея Туту Окомфо Анокей зняв з небес Золотий Трон. Окомфо Анокей при цьому наголосив, що Золотий трон символізує утворення нової держави, а також містить душу всіх людей ашанті.
З того моменту Золотий Трон став священною реліквією ашанті. Трон не можна було ставити на землю, щоб не забруднити його. Тож Трон завжди ставився на якусь підставку. Щобільше, на Троні як місці знаходження душі народу не міг сидіти ніхто, навіть верховний вождь.
Значення для ашанті Золотого Трону було увічнено на прапорі держави.
Прапор Конфедерації Ашанті. Зображення: Вікіпедія
Упродовж XVIII століття Конфедерація нарощувала територію та боролася з сусідами за торгівельні маршрути. На початок ХІХ століття Конфедерація перетворилася на потужну державу, під контролем якої знаходилися землі, що приблизно відповідають території сучасної Гани. Однак у цей момент амбіції Конфедерації зіштовхнулися з потребами Великобританії.
Конфедерація Ашанті у XVIII столітті. Мапа: Вікіпедія
Великобританія розширює свій вплив
Першими європейцями, які закріпилися на узбережжі Гвінейської затоки, стали португальці наприкінці XV століття. Поступово у регіон прибули інші європейці, серед яких були й англійці. Через значні поклади золота територію сучасної Гани європейці почали називати "Золотий берег". Саме так європейці стали називати й власні колонії на узбережжі.
На ХІХ століття припадає час активної британської експансії, зокрема й на території Африки. Британія взяла курс на викуповування земель місцевих колоній інших європейських країн. Одночасно вона почала розширяти свою присутність у регіоні шляхом вторгнень на територію місцевих держав. Основною ціллю британців стала Конфедерація, яка на той момент була силою, що домінує у регіоні.
Упродовж ХІХ століття між Британією та Конфедерацією відбулося вісім війн. У перших п’ятьох війнах Конфедерації вдавалося стримувати ворога, однак у війні 1873-74 років ашанті зазнали поразки, столиця Кумасі була пограбована та піддана вогню. Серед пограбованого англійці вивезли зі столиці Конфедерації й Золотий трон. Щоправда, невдовзі з’ясувалося, що це була підробка. Справжній Трон ашанті сховали.
Британці спалюють столицю Конфедерації Ашанті Кумасі. Зображення: Вікіпедія
Конфедерація зберегла незалежність, однак британці наклали на країну тяжку контрибуцію у 50 тисяч унцій золота. Також після перемоги британці мали істотний вплив усередині держави. За їхньої підтримки деякі вожді ашанті підняли сепаратистські повстання. Довгий час країна занепадала під тягарем внутрішніх конфліктів.
Однак згодом верховним вождем став Премпе, який почав відновлювати державу. Були скасовані типові для ашанті людські жертвоприношення, за допомогою європейців почали розвиватися нові галузі господарства: вирощування какао та видобуток природного каучуку.
Загалом нове керівництво Конфедерації було готове співпрацювати з Британією, однак у плани європейців такий розвиток подій не входив. Вони не хотіли бачити на узбережжі Гвінейської протоки сильну державу. До того ж британці побоювалися, що ашанті можуть укласти якусь угоду з німцями або французами, колонії яких були поруч.
Тож британці обвинуватили ашанті в тому, що вони не до кінця сплатили контрибуцію з попередньої війни, і дві тисячі британських солдатів пішли на Кумасі. Цього разу ашанті вирішили не чинити опір. Премпе, його мати та 30 провідних діячів держави були відправлені у вигнання до Сейшельських островів. Формально управління державою перейшло до британців, а золоті копальні – до британської акціонерної компанії.
Верховний вождь Премпе та його мати біля ніг британського полковника Скотта. Зображення: aseannow.com
Біла людина бажає сісти на трон
Британська адміністрація почала експлуатувати ашанті на будівництві, їм всіляко демонстрували зневажливе ставлення. Однак британському генерал-губернатору Золотого берега Фредеріку Ходжсону здалося, що принижень для ашанті замало.
Ходжсон з’явився на зібрання вождів і дуже емоційно заявив, що він має сидіти на Золотому троні як представник британської королеви, яка є правителькою ашанті після заслання верховного вождя. Відчуваючи свою невразливість, Ходжсон відправив капітана Сесіла Армітажа з півсотнею солдатів шукати Золотий трон у навколишніх селищах.
Трохи пізніше мати одного з відправлених у заслання вождів Яаа Асантева виголосила палку промову, в якій закликала чоловіків підняти повстання. Загін капітана Армітажа потрапив у засідку і тільки завдяки зливі, яка вивела з ладу старі рушниці ашанті, британцям вдалося відступити до Кумасі. У центрі столиці знаходився форт із 4-метровими стінами, за якими й сховалися британські піддані на чолі з генерал-губернатором Ходжсоном. Окрім європейців, у форті опинилися понад 400 вірних імперії африканських солдатів, переважно мусульман-хауса з Нігерії. Також мешканці форту мали на озброєнні 6 легких гармат та 4 кулемети Максима.
Яаа Асантева. Фото: worldhistoryedu.com
Облога форту
Через деякий час до форту підійшли повстанці. Вони зробили одну спробу прямого штурму, однак форт виявився для них міцним горішком. Почалася облога. Ашанті обстрілювали захисників, перерізали телеграфні дроти, блокували постачання продовольства. Повстанці почали перекривати дороги до форту потужними барикадами з дерева, землі та каміння, які не могла пробити навіть легка британська артилерія.
Вид з форту на Кумасі у 1900 році. Малюнок: www.meisterdrucke.ie
Тим часом у метрополії дізналися, що англійці знаходяться в оточенні "дикунів" і їх треба рятувати. Проблема полягала в тому, що саме в цей період Британія мала розбиратися одночасно з двома кризами: Англо-бурською війною та повстанням у Китаї. Тож підкріплення треба було збирати по краплинах.
Переважну частину контингенту було знайдено у британських колоніях в Африці. З метрополії відправилася на допомогу значна група офіцерів-добровольців. Також в Африку вирушила група офіцерів британської Індійської армії разом із п’ятдесятьма солдатами сикхами. Усі вони мали зібратися на Золотому березі та рухатися на Кумасі. Загальна чисельність новоствореної "армії" перевищувала 1750 осіб. Вони мали шість гармат і шість кулеметів Максима. Очолив підкріплення полковник Джеймс Вілкокс.
Просування рятувальної армії проходило важко, тому що настав сезон дощів. Однак авангард британців був вже в одному переході від Кумасі, коли біля селища Кокофу наштовхнувся на основні сили повстанців на чолі з Яаа Асантева і потрапив в облогу. Відправлений на допомогу загін потрапив у засідку і зміг відступити тільки завдяки відчайдушній багнетній атаці.
Перебіг англо-ашантійської війни 1900 року на старій мапі. Мапа: Вікіпедія
Тим часом становище захисників форту в Кумасі ставало дедалі загрозливішим. Вони з’їли абсолютно всіх наявних тварин, раціон на кожну людину щодня скорочувався. Генерал-губернатор і капітан Армітаж вирішили прориватися крізь облогу, яка все-таки не відзначалася щільністю. У форті мала залишитися частка солдатів із пораненими та хворими. З форту вийшло 600 осіб, які легко змітали незначні загони повстанців. Тільки через два дні ашанті змогли організувати переслідування, але вже було запізно.
Нарешті основні сили полковника Вілкокса розташувалися у 30 кілометрів від столиці, однак наступу заважали повстанці біля Кокофу. Тоді Вілкокс пішов на хитрість: він повідомив повстанцям, що атакує Кокофу всіма силами, якщо вони не складуть зброю. Готуючись до нападу британців на Кокофу, значна частина ашанті відійшла від Кумасі. Відправивши незначний загін на Кокофу для відвернення уваги, британці обхідними стежками дійшли до Кумасі й зняли облогу форту. Коли ашанті спробували відвоювати свої позиції у Кумасі, їх зустріли потужним вогнем.
Падіння Кокофу і завершення війни
Осередком сил повстанців лишалося добре укріплене селище Кокофу. Маючи невдалий досвід лобових атак на Кокофу, британці знову пішли на хитрість. У контрольоване ними селище Есумежу неподалік від Кокофу зайшли кілька сотень солдатів, які за всіма ознаками мали провести ротацію. Так цю ситуацію оцінили розвідники ашанті. Не відчуваючи небезпеки від незначних сил британців, оборонці укріплень Кокофу пішли на обідню перерву. Дізнавшись, що ашанті залишили укріплення, британці примкнули багнети й в повній тиші пішли вперед. Вартові в останній момент помітили британців, але було запізно.
Падіння Кокофу підірвало моральний дух ашанті. Британцям лишалося добити окремі загони, на які розвалилася армія. Вожді почали здаватися один за одним. Однією з останніх склала зброю Яаа Асантева.
Пам’ятник Яа Асантева у Кумасі (Гана). Фото: historycollection.com.
Восьма англо-ашантійська війна, або Війна Золотого трону, почалася та завершилася упродовж 1900 року. Внаслідок війни Яаа Асантева та інші вожді були відправлені у вигнання на Сейшельські острови. Юридично анексія Конфедерації Британією відбулася у 1901 році. Цікаво, що у 1924 році вождям, які перебували у засланні, дозволили повернутися на батьківщину. Серед них повернувся і верховний вождь Премпе. А ось Яаа Асантева померла у 1921 році, не дочекавшись дозволу на повернення. У 1935 році на землях ашанті було введено самоуправління, а в 1957 році вони увійшли у склад новоствореної Гани.
Висновки
Поведінку генерал-губернатора Золотого берега Фредеріка Ходжсона можна вважати одним із найбезглуздіших прикладів в історії колоніалізму. По-перше, Ходжсон був абсолютно не обізнаний у звичаях та традиціях місцевих народів, що для представника держави за кордоном є вкрай непрофесійним. По-друге, своєю пихатістю він примудрився спровокувати на війну народ, який чотирма роками раніше без бою підкорився британській владі та погодився на заслання верховного вождя. Тож щонайменше кілька тисяч загиблих є повністю на совісті цього недополітика.
Перемога британських військ була здобута внаслідок кількох факторів. По-перше, вони мали технічну перевагу у вигляді гармат і кулеметів Максима. По-друге, британські солдати були значно професійнішими за опонентів. Це яскраво виявилося під час облоги форту у Кумасі та багнетних атак. По-третє, британці у буквальному сенсі виявилися хитрішими за ашанті. Кілька разів британці запускали примітивну дезінформацію, яку прямодушні ашанті брали за чисту монету.
З погляду історичного розвитку поступове захоплення Британією Конфедерації можна вважати прогресивним рухом уперед, адже навіть наприкінці ХІХ століття ашанті використовували рабів та приносили людські жертви. Щоправда, ашанті під впливом контактів з європейцями вже самі почали відмовлятися від поганих звичок. Тож за умов добросусідських відносин вони могли швидко прогресувати. З іншого боку, жодні слова про прогрес не можуть приховати сутності колоніалізму, яка банально полягала у прагненні влади та золота.
Олег Пархітько
21 лютого 2025 р. 11:59
Албанці в Україні: давні зв'язки чи випадковий збіг17 лютого 2025 р. 11:14
29 медалей українських Нескорених у Ванкувері22 лютого 2025 р. 10:03
Окупанти вдарили по мирних жителях Херсонщини: зруйновані будинки, постраждали люди22 лютого 2025 р. 23:21
Екологічні збитки Херсонщини перевищили 200 мільярдів21 лютого 2025 р. 23:17
Вибори в Німеччині 23 лютого: чого чекати Україні21 лютого 2025 р. 13:57
Катастрофа на Каховці: як окупанти залишили людей помирати у воді21 лютого 2025 р. 08:47
Армія рф атакувала понад 30 населених пунктів Херсонщини: є загиблі та постраждалі21 лютого 2025 р. 21:57
Окупанти прокладають залізницю до Маріуполя, експлуатуючи місцевих жителів17 лютого 2025 р. 08:33
На Херсонщині військові рф поранили цивільних10 лютого 2025 р. 07:32
Як порожнє відро стало символом перемоги20 лютого 2025 р. 11:24
Окупанти обстріляли сортувальний центр "Укрпошти" в Херсоні19 лютого 2025 р. 08:56
На Херсонщині уночі знищили "шахеди"21 лютого 2025 р. 20:57
У громаді Херсонщини масово відмовляють у відшкодуванні за знищене житло21 лютого 2025 р. 18:14
Поки Трамп розповідає про мир, агресор атакує Одесу