Лекція Вадима Чепіженка: (НЕ) Київська Русь

24 січня в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.Грушевського відбулася лекція кандидата історичних наук, доцента кафедри археології, етнології та всесвітньої історії, керівника Центру антикознавства та медієвістики ОНУ імені І. І. Мечникова Вадима Чепіженка. Під час заходу слухачі дізналися, чому такі терміни, як "Київська Русь" або "Русь-Україна", назви "русичі" щодо її населення та династія Рюриковичів можуть бути некоректними або неточними. Дивіться повну версію та читайте скорочений варіант на Інтенті.

"Повість временних літ" - проблема достовірності джерела

Щодо проблем з якими ми зіштовхуємося при роботі над цією темою. Перше - чи не єдине джерело на яке спираються, досліджуючи історію середньовічної України - це "Повість временних літ". Це далеко не єдине, але основне джерело. Не тільки джерела українського походження, але очевидно, що є джерела візантійського, західноєвропейського та арабського походження. Усі сусіди щось про сусідів завжди пишуть, тому у нас є свідчення з середньовічної української історії, запозичені не тільки з українських джерел. Але якщо вести мову про суто українські джерела, то саме до монгольського періоду історії України у нас цих джерел насправді дуже-дуже мало.

Коли ви відкриваєте якийсь підручник і там чітко читаєте, що повесть написана у 1113 році Нестором Літописцем - все це вигадка, фактично, маніпуляція. Це певна версія, можливо, якщо по-доброму сказати, яке має місце бути, але нічим фактично не підтверджується. Ми не знаємо, хто конкретно писав "Повість временних літ". Її писав колектив авторів, очевидно це не писала одна людина. Ми не знаємо скільки було редакцій в цій повісті.

До нас дійшли списки "Повісті временних літ" - доволі гарна кількість, але найдавніший список датується 1282 роком. Далі датуються 14 - 16 століттям. 

Багато моментів, пов'язаних з "Повістю временних літ", на які ми не можемо дати відповідь. Тобто коли це написано точно важко сказати. Де це написано? Точно вважаю, що до цього має відношення Києво-Печерська лавра, бо там дуже багато згадок. Що нібито монахи Києво-Печерської обителі мають вплив на написання цього тексту, в тому числі той самий Нестор нібито є монахом. Історичність існування самого Нестора також не раз уже ставилася під сумнів, чи існував він взагалі. Ще, можливо, ім'я Сильвестра, який згадується як один із редакторів, тобто дописував як вважалося за тим же Нестором. Але фактично ми не маємо чіткої відповіді.

Підтвердження інформації

Є така штука, що всю інформацію, яку ми дізнаємося з джерел, можемо умовно поділити на декілька груп. Є інформація, що підлягає верифікації. Тобто у нас є одне та інше джерело,  які створені незалежно один від одного і кожен із них підтверджує нам одну і ту саму інформацію. Ми читаємо, наприклад, про хрещення Володимира не тільки в "Повісті временних літ", але і візантійці нам це пишуть, також західні джерела.

Коли у нас є одне єдине джерело, яке нам про це розповідає і більше ніхто, не тільки письмово, але і археологічно. Ця інформація унікальна, її нічим підтвердити не можна, і історик може взяти її на віру тільки користуючись принципами так званої формальної логіки. Чи могло це бути, чи не могло. 

Тобто навіщо автору в принципі вигадувати, формально немає навіщо. Тобто це нібито написана логічна нормальна інформація, ніяких проблем вона не викликає. Дракони там не літають, наприклад. З позиції формальної логіки не існувало драконів. Ну добре, тоді цьому фрагменту ми не довіряємо, відкидаємо або якось інтерпретуємо. Чому автор вплів туди дракона? Можливо він думав про сатану, боротьбу зі злом чи ще щось.  

У "Повісті временних літ" дуже багато унікальної інформації, яка є тільки там,  ніяким іншим джерелом вона не підтверджується. І ще третя група інформації, яку ми можемо побачити в джерелі - цитати. І от в "Повісті временних літ" такої інформації дуже багато - це прямі цитати. То і цитує Соломона, Святе Письмо. А є цитати, де він не вказує кого цитує. Він цитує дуже багато релігійних текстів, в тому числі, інші джерела з якими ймовірно він працював і ми це бачимо методами текстології. І ось важливо ці цитати також знайти і виокремити, тому що дуже часто історики, в тому числі 18-20 століття на цих цитатах пишуть історію. 

У чому проблема? От є "Повість временних літ" відкрили, читайте там же ж написано, як воно все було. По-перше, щодо авторства. Неправильно казати, що її написав Нестор Літописець. Правильно казати, що написали літописці з різних центрів, тому що ці знову-таки списки, які до нас дійшли. Вони показують, що існували різні центри літописання з різними поглядами на історію: Києва, Новгорода, можливо Чернігова, Переяслава і так далі. Самі навіть знаєте, що є місця, які між собою не стикуються. Очевидно, що автор з різних місць запозичив різні легенди. 

Ідеологічна програма

І найважливіша проблема з якої далі випливе все інше про що ми будемо говорити - це проблема, навіщо автор це писав. 

Ось цей літопис має два пояснення. Чому взагалі ось ті монахи, можливо, Києво-Печерської лаври, Видубицького монастиря, ще якихось літописних центрів писали цей текст? Одне із пояснень, що певною мірою літопис є політичним твором. Це є певна ідеологічна програма. Текст написаний про княжий рід, головні дійові персонажі - князі руські, літописцем вони позиціонуються, як нащадки Рюрика. І всі ці князі відповідно нібито Рюриковичі оспівуються літописцем. 

Очевидно, що він там пише на угоду тим князям, які в цей час правлять, оспівуючи предків цих князів. Він розповідає, які класні були всі ці предки цих князів. Дійсно, там є певні моменти не дуже позитивні. Але після Хрещення взагалі всі дуже добрі, дуже класні. Володимир різко змінюється Ярославом, який взагалі чудовий. Тобто це певна історія руських князів, предків тих князів, які існують в момент літописців. От і він пише про них, про їхню історію. 

Славнозвісна ідея про москву

Що ще важливо. Остаточна кількість списків, яка в нас, зосереджується навколо 15 століття. Якраз, коли формується ідея про москву, як Третій Рим, спадкоємця великих імперій Візантії, Священної Римської імперії навіть - про центр збирання земель руських. Формується це навколо фігури Івана ІІІ, потім Василя ІІІ та Івана IV. 

Недаремно на ілюстрації зображений оцей славнозвісний пам'ятник до тисячоліття росії, що встановлений в Великому Новгород або Новгороді на Волхве в 1862 році. Симптоматична дата, бо нібито, коли почалася Русь - в 862 році. Ми маємо нібито чітку дату, бо в 862 Рюрик прийшов у Новгород і почалася Русь. І ось цей пам'ятник якраз Рюрика зображає, Івана ІІІ, шапку Мономаха. 

Шапка Мономаха ні до Мономаха, ні до Києва, ні до князівської династії відношення немає. Бо це очевидно якась татарська тюбетейка, а не візантійський головний убір, який міг би носити, можливо, наш князь, який отримав хрещення з Візантії. Але які головні убори носили київські князі, ми в принципі не знаємо - вони не збереглися. 

Те що збереглося - це вже XV століття - епоха литовська. Відповідно ми не знаємо, які були корони у Київських князів. І до речі є спроба у нас зробити цей великий герб і на нього там також поміщають корону нібито Володимира Великого - ми не знаємо, яка вона була. Це знову таки суто уявно - немає ніякої корони Володимира Великого, її не існує в природі, її ніхто ніколи не знаходив.  Шапка Мономаха не датується X століттям - очевидно знову таки елемент певного міфу. 

Хто є Рюрик і його нащадки

Я вів до того, що тоді формується ця ідея, яка проголошує москву спадкоємцем Києва, Візантії, Римської імперії. І тоді ж вперше в джерелах виникає найменування Рюриковичі. Перший, хто називає себе Рюриковичем, як не смішно, отой самий Іван Васильович, який вибачте міняє професію. От він перший, хто, можливо, себе таким вважав. До нього ніхто із московських навіть князів і царів себе Рюриковичем не називав. 

Легенда про те, що вони з якогось роду Рюриковичів, остаточно складається в часи Івана Грозного. Якби ви спитали навіть його прадіда Василя, чи він Рюрикович - він би не зовсім зрозумів, що ви його питаєте. Він би сказав, що він Данилович, бо від Данила Московського походить -  від цієї гілки Мономаховичів. А чому він Рюрикович він би може даже і не зрозумів. 

Іван Грозний уже зрозумів, чому він Рюрикович і відповідно в джерелах більш ранніх ми такої назви, як Рюриковичі, не знаходимо. Жодні інші джерела, крім "Повісті временних літ" ніякого персонажа, на ім'я Рюрик, чи подібного, не знає. Хоча можна сказати, що була ціла низка спроб ідентифікувати Рюрика, який нібито сидів в Новгороді з Рюриком, так званим ютландським або фрісландським -  ці спроби ідуть ще з середини XІХ століття. Вперше в 1861 році була написана робота, де Рюрика ідентифікували з Рюриком фрісландським. Але всі ці спроби не мають логічного завершення. Вони показують, що ні -  це не той персонаж, скоріше за все. 

Був той історичний персонаж, такий собі Рюрик ютландський, який дійсно існував десь там в Ютландії - він був засновником держави, десь там на Ютландському півострові. От він зник з джерел західноєвропейських у 870-ті роки і з цього зробили висновок, що він емігрував і звідти в Новгород приїхав. І от з'явився в руських джерелах, там зник - тут з'явився. Але доказів цьому в нас нема. Це є просто інтерпретації. 

Новгород розкопаний дуже добре і найдавніший шар міста, заселений, який можна датувати і який точно верифіковано, датується 952 роком. До того там немає там ніякого поселення на місті Новгорода. Новгород в той момент, коли туди мав приїхати Рюрик ще не існував. Історики росії про це знають, вони пишуть про Рюрикове городище -  Стару Ладогу. Він же ж нібито в Стару Ладогу приїхав, а Новгород заснував. Але Стара Ладога на той момент мала населення приблизно 100 людей - це такий опосередкований торгівельний пункт, де дійсно варяги торгували. Але далі вони навряд чи спускалися. 

А Київ на той момент має населення приблизно п’ять тисяч, з археологічними свідченнями. Тобто різниця була колосальна. Він прибуває в Стару Ладогу нібито засновує Новгород і це все відбувається в 862 році, і нібито від цього ми ведемо історію. 

Але прибувати йому, по-перше, не було фактично куди, засновувати він не міг, бо цього міста ще не існувало, приблизно 100 років. А щодо того, де там наші княжили: Володимир, Ярослав - в їхній час уже Новгород існував. 

Але й до цього є певні дискусії, чи в тому Новгороді вони були? Чи в Новгороді на Волхве - це також дискусійне питання, тому що є наш Новгород Сіверський за літописними згадками - він нібито пізніше заснований, але ж це ми так інтерпретуємо літопис - там не написано який Новгород. Чи взагалі Новгородок в Білорусі, який був деякий час столицею Литовського князівства.

Ігор Льов

Вадим Чепіженко