10 червня 2024 р. 08:02

Одеса та ЮНЕСКО: лекція Миколи Чепелєва

Фото: Інтент/Наталя Довбиш

(Фото: Інтент/Наталя Довбиш)

Микола Чепелєв - архітектор з 25-річним стажем, один із засновників ГО "Асоціація архітекторів Одеси", експерт комісії Національної спілки архітекторів з архітектурних конкурсів. Оголошена тема: "Культурна спадщина – валіза без ручки чи капітал націй?". Лекція базується на одеських питаннях щодо ЮНЕСКО. Далі - пряма мова лектора.

Історичний центр Одеси - всесвітня цінність

Основний документ, яким користуються держави та ЮНЕСКО - Конвенція про охорону всесвітньо-культурної природної спадщини 1972 року. Там визначення культурної спадщини дещо відрізняється від того, що розуміють сьогодні в ЮНЕСКО і в Європі. Тут просто перелік пам'яток, ансамблів чи визначень міст. Загальне в них те, що вони мають видатну, універсальну цінність з погляду історії, мистецтва, естетики залежно від того, про який саме об'єкт йдеться.

Тобто коли Одеса потрапила в цей перелік, то наш історичний центр став визнаний як універсальна цінність - всесвітня. І це доволі висока планка. Приймаються ці об'єкти за встановленими критеріями, яких в ЮНЕСКО всього 10 - шість для об'єктів культурної спадщини та ще чотири - природної.


Скриншот екрану

Кожен з об'єктів, міст номінується за тими чи іншими критеріями. І в Україні на сьогодні є вісім номінованих об'єктів, є ще декілька, але вони поки ще не є об'єктами культурної спадщини. Перший з них Київ - Собор Святої Софії. Він, до речі, єдиний, хто номінувався як витвір творчого - людського генія. Це окремий ансамбль, який має дуже високу цінність. З подібних ми маємо в Україні тільки Львів, як ансамбль історичного центру. Він не того розміру, як історичний центр Одеси, як об'єкт всесвітньої спадщини, він у 1998 році ще був прийнятий до переліку.

Що в Європі

Історичних центрів середньовічних міст багато. У цьому переліку об'єктів більше тисячі. Я почав просто по алфавіту за списком - з Австрії. Перше, що потрапило - це Зальцбург - середньовічне місто зі своїми певними критеріями, ансамблем.

Відень - знайоме всім місто, з 2017 року цей об'єкт знаходиться в переліку під загрозою. Далі я скажу чому, але зверніть на це увагу. Венеція XI століття — це класика, як то кажуть. Неаполь - місто, яке можна порівняти за масштабами та розмірами з Одесою. У чому схожість та різниця Одеси із Неаполем? В переліку XVI століття це місто, яке з IX століття до нашої ери почало свій шлях. Напевно, найбільший порт в Європі, який є в переліку об'єктів всесвітньої спадщини. І за своїм комплексом будівель, споруд - набагато більше різнорівневе місто, порівняно з Одесою.

Цікавий приклад - місто Гавр у Франції. Місто-порт, яке було фактично зруйновано в період Другої світової війни, яке прийнято до списку всесвітньої спадщини саме за цінністю в тому, що воно було відновлене. Причому не у своєму історичному вигляді, а за новим комплексним ансамблевим проєктом. І це вважається в місті також беззаперечною, універсальною, культурною спадщиною. І міста, які навіть у XX сторіччі фактично відбудовувались також потрапляють до переліку.


Фото: Наталя Довбиш/Інтент

Санкт-Петербург для порівняння з Одесою також доволі важливий об'єкт, тому що більш-менш в один історичний період будувався і в рамках однієї імперії. Але, безумовно, є певні відмінності від того, яким чином розбудовувались ці міста, хоча архітектура за своїми стилістичними особливостями має перетин.

Номінаційне досьє

Отже, ми маємо історичний центр портового міста. Номінаційне досьє - корисний для розуміння документ, хто не читав - раджу. Причому навіть в цьому документі є порівняльний перелік міст, подібних до Одеси. Там також можна знайти інформацію, яку я наводив.

Одеса номінувалась за двома критеріями. Другий, який демонструє важливий обмін між людськими цінностями, впродовж певного проміжку часу і є видатним прикладом ансамблю, який ілюструє значний етап в історії людства. Я процитую: "Історичний центр міста-порту Одеси, перебуваючи в глобальному контексті історичних портових міст-центрів колоніальної експансії, міжнародної торгівлі та історичних тенденцій, які сформували сучасну глобальну цивілізацію, має кілька унікальних особливостей, які вирізняють його з інших подібних об'єктів культурної спадщини". Насправді так і є, попри те, що існує багато скептичних міркувань щодо того чи найбільший, найвидатніший - архітектура доволі провінційна. Але за комплексом і сукупністю певних характеристик - це унікальний приклад.

Яка зона ЮНЕСКО сьогодні

Почнемо з номінаційного досьє. Рожева пляма - те, що пропонувалось як саме межі об'єкта ЮНЕСКО, і голубенька – буферна зона.


Скриншот екрану

Фактично буферна зона – це межа центрального історичного ареалу нашого міста і також частина історичного ареалу - від Французького бульвару в бік моря. А сам об'єкт – це частина історичного центру і порт. Яким чином тут визначена межа, можна тільки здогадуватись, але порт був в номінації й прийнятий саме так.

Є в інтернеті інша схема - зі збільшеними межами. Тут, фактично, весь центральний історичний ареал стає об'єктом ЮНЕСКО, а ось межі історичного - Французький бульвар, портова зона і частина центрального історичного ареалу стає буферною зоною. У нас є історико-архітектурний опорний план, який затверджений у 2008 році. В Одесі визначені цим документом два історичних ареали: центральний історичний і історичний - Французький бульвар.

Вони різні за типами, характеристикою забудови, тому виділені у два окремих ареали. Але кілька тижнів тому на сайті ЮНЕСКО з'явилась нова мапа. І я так розумію, або до Одеси ще офіційно листом не надійшла інформація, бо вона через Міністерство культури має проходити. Але на сайті ЮНЕСКО саме такі межі позначені. І буферна зона – знов-таки частина Французького бульвару - від самої вулиці до моря, порт.

Принципи, за якими визначається розташування відносно об'єктів та буферних зон, мені, чесно кажучи, до кінця не зрозумілі. Я не наш приклад беру на увагу - взагалі, бо якщо на цю карту дивитись, то чомусь Французький бульвар і узбережжя, які до історичного плану Одеси мають доволі слабке відношення, потрапляють в буферну зону. Тобто схили, яких не було до середини XX сторіччя, пляжі. Порт - я згоден, але тут вказана не та частина історичного ареалу, яка є сьогодні. Я вже про Молдаванку і все інше не кажу. Тут ви можете почути іронію, але насправді я знаю і розумію, що було декілька варіантів, які пропонувались через Міністерство культури в ЮНЕСКО. Але як факт, на сьогодні ми маємо, фактично, увесь історичний центр як об'єкт ЮНЕСКО. Тут логіка межі об'єкта якимось чином прив'язана до історичного плану де Волана. Я не кажу про те, що розбудовувалось значно далі, з самого початку, але деяка форма є.


Скриншот екрану

Є ця схема історично-архітектурного опорного плану 2008 року, який затверджений. Пурпурна лінія - це межа центрального історичного ареалу і Французький бульвар, де сама вулиця знаходиться всередині ареалу, а схили туди не входять. Але порт є буферною зоною регулювання забудови. А Молдаванка тут позначена як зона регулювання забудови. Тобто, певні історичні райони у 2008 році були визначені.


Скриншот екрану

Це фрагмент іншого плану. Історико-архітектурний план 2021, я так його називаю, бо в цей період йшло коригування опорного плану в місті. Він так і не був затверджений, але дослідники та проєктувальники пропонували зміни відносно 2008 року. І тут фактично межі історичних ареалів залишились такими, як і були.

Хоча це предмет дискусій, які й проводилися в ті роки. Тоді були визначені зони охорони вже по конкретній групі пам'яток. Весь історичний ареал не був зоною охорони, як з 2008 року.

Львівський приклад забудови на землі історико-культурного призначення

Чому я про це кажу? Тому що мені потрапив один документ на очі стосовно Львова, де була судова тяганина щодо намірів забудови в зоні ЮНЕСКО. Були видані містобудівні умови та обмеження щодо проєктування та будівництва готелю. І хтось подав до суду. Справа дійшла аж до Верховного суду України, який визначив, що об'єкт всесвітньої спадщини, (це стосується і нас) - є об'єктом культурної спадщини та пам'яткою національного значення у розумінні норм закону України про охорону культурної спадщини.


Скриншот екрану

Тобто ми вже є в цих межах пам'яткою містобудування національного значення за визначенням Верховного суду України. Таким чином я прочитав це рішення. Мало того, той самий Верховний суд пише, що землі, на яких розташований такий об'єкт, за законом належать до земель історико-культурного призначення. Це окрема тема про землі історико-культурного призначення, але аргументацією суду у відмові містобудівних умов та обмежень було, що від того моменту, як воно стало об'єктом ЮНЕСКО - це землі історико-культурного призначення і з певним визначенням щодо їх використання. Тут єдине цільове призначення – це розміщення об'єктів культурної спадщини за вимогами земельного кодексу України щодо земель історико-культурного призначення.

Тобто весь наш центр, вся ця зона – це земля історико-культурного призначення, яка за тими нормами закону, що аргументував Верховний суд України. Ось 608 гектар земель історико-культурного призначення в центрі міста. За визначенням це так і є. І що вони написали щодо того об'єкта - він повинен містити опис умов обмежень і заборон щодо об'єкта всесвітньої спадщини, території та буферної зони відповідно плану управління об'єктом. Суд пише про те, що у нас землі історико-культурного призначення, об'єкт національного значення, але якщо у вас є план управління об'єктом всесвітньої спадщини, де є опис умов обмежень і заборон щодо об'єкта культурної спадщини, тоді містобудівні умови у вас з'являться. Якщо простіше, щоб в центрі міста щось можна було робити, необхідно розробити план управління, дій та затвердити їх.

План управління в Одесі

План управління в нас є на сайті ЮНЕСКО. Там написано про гіпотетичну структуру управління як модель, яка стане повністю застосованою та функціональною лише наприкінці війни. Тобто ось цим документом, який був поданий до ЮНЕСКО, визначено, що план управління номінації на внесення і структура буде зроблена, але визначається нестабільна ситуація - війна. І не те, що не на часі, але будуть певні чинники, які впливатимуть на створення плану.

План управління – документ, який має на меті бути оперативним інструментом для ініціювання певної стратегічної політики. Я говорю про те, що з одного боку ми маємо прийнятий об'єкт ЮНЕСКО, але ми зараз в ситуації, коли не маємо плану управління та дій. І, фактично, зараз потрібно готуватися до розробки якісного плану управління. Планом передбачається керівний орган, який піклуватиметься про впровадження плану управління на практиці: визначення та опис запланованих проєктів, складання плану моніторингу.


Фото: Інтент/Наталя Довбиш 

Керівний орган із радою директорів та консультативною радою - доволі складна імплементована структура. Історія гарна, якщо вона буде зроблена. І в плані управління написано, що першою дією, яку необхідно виконати перед плануванням будь-яких управлінських заходів, буде остаточний аналіз збитків війни. Ще раз наголошую, що після війни ми почнемо втілювати план управління за тими документами, що написані, але зараз щось потрібно також робити.

Орган управління умовно названий Державне підприємство Одеський центр ЮНЕСКО. Яку він буде мати назву, то побачимо. Він забезпечує заходи передбачені планом управління об'єктом всесвітньої спадщини, щодо запобігання пошкодження та руйнування об'єкта, здійснення нагляду, моніторинг стану збереження та виконання рішень Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, забезпечення проведення наукових досліджень видатної універсальної цінності, а також розроблення критерій його використання. Для того, щоб визначити, які режими обмеження, що можна і не можна робити в межах об'єкта, має бути розроблена науково-проєктна документація, дослідження, де мають бути визначені ці режими використання.


Скриншот екрану

В історико-архітектурному опорному плані 2008 року в межах центрального історичного ареалу та Французького бульвару режими використання для цих ареалів були визначені. Це всім відомі 18,6 метра межі забудови вздовж кварталів, наріжні будівлі - 21,3. Для Французького бульвару - це має бути дискретна малоповерхова забудова.

І там ще багато всього щодо робіт в зонах охорони археологічної спадщини. Мені, як архітектору, містобудівнику більш таки загальні цифри цікавлять. А їх не так багато було для центра міста, як для пам'ятки національного значення. Усі ці визначення та цифри, я сподіваюсь, будуть також науковою документацією визначені, проаналізовані. Бо ті значення, які були в опорному плані 2008 року, на мій суб'єктивний погляд, доволі необґрунтовані, в тому числі й з науково-дослідчої думки. Щоб ми отримали якісний документ, все ж таки потрібно буде привертати увагу, не просто на виписування чи нормування обмежень, а на обґрунтування цих режимів.

Повертаємося до органу управління. Тут багато пунктів, але останні три найцікавіші.

Цей орган управління надає висновки на науково-проєктну документацію всіх проєктних робіт, які будуть розроблятись в межах історичного центру. Тобто в нас ті функції, які виконують наразі державні або місцеві органи стосовно охорони культурної спадщини, або інших сфер мають бути в новому управлінні. І, фактично, це буде управлінсько-керівний орган - ще одна нова історія в структурі міста. Висновки органу управління є обов'язковими при проведенні відповідних робіт. Виникає питання щодо того, що ми на сьогодні маємо в місті. Я бачу знов таки з обґрунтуванням цього рішення суду і з документами, що наразі у нас підвішений стан. Ми ще не розробили та не маємо документів, які мають бути в статусі об'єкта ЮНЕСКО.

Щодо комплексного моніторингу, з якого потрібно починати, і не тільки будівель-пам'яток, а всієї забудови. Згідно зі звітом екострою, 25% номінованого майна - хороший стан, 50% - задовільний, 25% - незадовільний. Я все ж таки сподіваюсь, що комплексний моніторинг буде проведений. Тут цитата із плану управління, що він ніколи не проводився. Це перевірена інформація.

Нове будівництво, реконструкція, земляні роботи - все через Париж

Ще одна цікава історія. У нас є порядок інформування міжурядового комітету охорони про наміри здійснити містобудівне перетворення на території об'єкта культурної спадщини. Цей порядок дійсний. Це щодо того, що чекає будь-кого, хто в центрі міста щось хоче зробити. Бо за визначенням містобудівне перетворення - нове будівництво, реконструкція, реставрація, земляні роботи чи ландшафтні перетворення на території об'єктів всесвітньої спадщини та або в межах його буферної зони. Ще й буферна зона у нас тоді додається.

Тобто будь-який проєкт чи замовник через Міністерство культури має подати документи до Комітету ЮНЕСКО для отримання рекомендації або якогось зворотного зв'язку. Мало того, цим порядком прописані певні терміни за якими Міністерство культури має оперативно, протягом 30 днів, отримати цю інформацію від замовника, повернути із зауваженнями або за 30 днів швиденько надіслати в Париж і отримати відповідь щодо містобудівних перетворень. Я розумію, що це не буде кожна яма в центрі міста, узгоджена із ЮНЕСКО та Екомоз, але все ж таки це процедура, яка, в певну міру, ускладнює саме містобудівні перетворення в центрі та в буферній зоні.

Гроші ЮНЕСКО для Одеси

Доволі часто мене питають, чи ЮНЕСКО дасть гроші, і ми зараз весь центр їхнім коштом відреставруємо і буде у нас цукерка. У цій конвенції - стаття 22 пише, чому допомагає Комітет всесвітньої спадщини. Є два пункти – це надання позик з низьким відсотком або без відсотка, що можуть сплачуватись на довгостроковій основі та надання у надзвичайних і спеціально мотивованих випадках безплатних субсидій.


Скриншот екрану

Наскільки я знаю, зараз під час війни та руйнування від агресора ЮНЕСКО надає гроші, саме як надзвичайні спеціально мотивовані випадки. Позики ЮНЕСКО може давати також. Є фонд, але він не такий великий, на всю Одесу його не вистачить, навіть якщо весь надати. І стаття 25 пише, що держава, яка користується міжнародною допомогою, надає значну частину коштів, які виділяються для кожної програми чи проєкту. Тобто, де-факто, реставрація історичного центру ЮНЕСКО – це справа України. Тому з ЮНЕСКО грошей прийде набагато менше, ніж має прийти із державного бюджету. Що у нас сьогодні з державним бюджетом, ми розуміємо, що буде після війни з державним бюджетом - не першочергова стаття для витрат. Вже доведеться місту і державі шукати певні джерела фінансування - менш традиційні: інвестування, залучення окремих держав, фондів. Все ж таки райдужна картина, що ми з ЮНЕСКО і зараз з'являться гроші не відповідає дійсності.

Міста, які виключені із переліку

Показовий приклад – це Ліверпуль, як морське, історичне місто, яке було об'єктом культурної спадщини до 2021 року. Цей об'єкт був виключений із переліку. Насправді є три об'єкти, які повністю виключені із переліку. Заповідник Аравійського орексу  - цікава історія. Аравійський орекс – це антилопа. Заповідна зона була, де був її ареал проживання. Там знайшли нафту. Оман до ЮНЕСКО написав, щоб на 90% цю зону заповідну зменшити. ЮНЕСКО погодилося викреслити повністю і на цьому все. Дрезденська долина Ельби в Німеччині була виключена, тому що там зробили міст через долину, який перерізав її. Історію перерізали мостом, і ЮНЕСКО також викреслив. 

Ігор Льов

Поділитися