Спокій серед хаосу: чому жінки стають доулами й навіщо вони на пологах

Доула - в першу чергу компаньйонка, яка підтримує жінку під час пологів. Вона керується немедичними засобами покращення стану, знеболенням та є психологічною підтримкою роділлі. В Україні компаньйонки почали з’являтися на початку 2010-х років, але практика підтримки жінки у пологах існує давно, йдеться скоріше про офіційне прийняття цієї професії. У місті насправді не так багато доул, а чому - нам розповіли три жінки, які знайшли у цій професії для себе цікавий, чуттєвий та ціннісний шлях.

Народжувати з доулою - не про тренди, а про допомогу

Юлія Дичеренко - кандидат у психотерапевти у психодинамічному напрямку, сертифікована доула Асоціації фахівців з природного батьківства (АФПБ) розповіла, що не знала про існування доул, а просто хотіла використати свої знання задля допомоги жінкам у пологах.

Фото з архіву героїні 

Яка ваша історія шляху у доули?

Під час своєї вагітності та пологів я на собі відчула усі недосконалості нашої системи. А саме те, що основна увага приділяється лише фізичному стану вагітної чи породіллі. Її емоційний стан важливий, жінка потребує допомоги та їй може бути складно у пологах. Я зрозуміла, що хочу допомогти з цим. Навчалася в АФПБ, яку очолює Юлія Шушайло. Це взагалі перші доули в Україні, які борються за права жінок. Саме ця асоціація сприяла тому, що тепер нас пускають у пологові будинки, а також з'явилися  інструменти, що допомагають жінці у пологах, наприклад фітболи, шведські стінки. 

В Україні це ще не регулюється, як колись було і з психологічною практикою. Ми тільки-но рухаємося на цьому шляху. Доули не входять у перелік професій, не завжди можуть мати сертифікат із навчання. Тому в принципі будь-яка жінка, яка допомагає у пологах іншій жінці - може називати себе доулою. Бо це про психологічну, фізичну і побутову підтримку.  

Чи пускають доул у пологові будинки?

В Одесі хто в ліс, хто по дрова. Є пологові, які хочуть співпрацювати із доулами. Якщо доула приводить жінку, то вони позитивно налаштовані. Важлива і позиція безпосередньо лікаря. З цим є проблема в інших містах України. Київ й Запоріжжя найпродвинутіші, при пологових працюють доули. Найгірша ситуація на Західній Україні, є багато пологових будинків, де доул в принципі не пускають далі дверей.

З якого терміну жінці краще звертатися до доули?

Знайомство зазвичай відбувається перед пологами, щоб людині щонайменше було комфортно. Переважно на 24-й тиждень і більше. Можуть прийти за місяць до пологів, або якщо жінка була на курсах підготовки до пологів, то раніше (доули зазвичай є інструкторами). Треба ще обрати спеціаліста, який підійде саме їй, тому потрібен час.

Чи працює доула вже з породіллею? 

Це попередньо обговорюється. Обов'язково доула робить післяпологовий візит за запитом жінки у пологовому чи вже вдома. Є ще післяпологові доули - це може бути одна й та сама людина, але не завжди. Вона може робити масаж живота жінці після пологів, допомагати їй відновитися і впоратися з дитиною в тих моментах, де мама відчуває свою слабкість. Є і консультанти з грудного вигодовування - це вже інша професія. Здебільшого, доула лише допомагає з першим прикладанням дитини після народження.

Що в цій роботі може бути складним або може не подобатись? 

Складно відчувати свою цінність і значущість. Інколи до доули приходять пари для яких це модно. У них немає цінності у підтримці, але саме це мені важливо. Можливо, для когось іншого це нормально. Я можу відмовитися і направити до іншої доули, бо я хочу саме допомагати, а не просто бути.

Друге - це насправді взаємодія з медичним персоналом. Інколи вони погоджуються, бо не мають права відмовити жінці за законом, але всіляко транслюють, що доулі тут не місце, ніби сприймаючи її за конкурента. Ми зовсім іншу роботу робимо. Якщо лікар налаштований позитивно, то виходить класна співпраця. Він відповідає за фізичну безпеку мами та дитини, а доула допомагає психологічно. Виходить всебічна підтримка на користь породіллі. На жаль, найскладніше, коли лікарі цього не розуміють і сприймають нас як тих, хто їм заважає.

Фото з архіву героїні 

Для мене ця робота про цінність життя. Бо підтримка жінки у пологах зменшує ризики травмування як самої мами, так і дитини. Від цього залежить те, як потім жінка відчуватиме себе у материнстві, як вона доглядатиме за дитиною. Інколи пологи стають травмою для жінки саме через психологічне насилля, який може бути спричинений медичним персоналом. Після такої травми жінка може мати післяпологову депресію, бути невпевненою у материнстві, відчувати себе поганою мамою та беззахисною. Для деяких жінок медичний заклад - це психологічно дискомфортно і небезпечно, бо у них є певний досвід. Просто присутність доули може це полегшити, то ж чому ні? Мені важливо, щоб кожна жінка у пологах мала можливість отримувати цю допомогу і відчувати себе у безпеці. Кожна має на це право.

Емоції - не робота лікарів, вони мають аналізувати та критично мислити

Наталія Яснюк - була вчителем молодших класів, коли завагітніла. У передпологовій між власними сутичками робила масаж жінкам, аби їм було легше. Її тіло під час пологів вразило жінку так, що до школи вирішила не вертатися. 

Фото з архіву героїні 

Що потрібно було робити, щоб стати доулою?

Мені було 24 роки, коли я вирішила зацікавитися цим. Коли знайомилися із різними доулами мене вразила мексиканка Мартінас-Міранда, яка має такий вайб жінки-землі. Мені захотілося відкрити спочатку це у собі. І я працювала над цим. Потім жінки почали мене кликати просто побути поруч під час пологів. Тому мій перший досвід супроводу - це домашні пологи у пари, в будинку. Я приймаю дитину у свої руки, віддаю жінці та в цей момент розумію, що я нічого не знаю взагалі. Мені треба далі вивчати. У мене купа агресії. Я думала, що не піду я в сучасне акушерство саме в такому контексті як воно є. Я поїхала в іншу країну за навчанням домашнього акушерства на півроку, а потім знайшла крутих фахівців в Одесі. Згодом я зрозуміла, що сильно втрачаю, коли не ходжу супроводжувати жінок у пологовий будинок. Я попросила свою однокласницю, яка була вагітна вперше аби піти з нею. 

За сарафаним радіо жінки все більше дізнавалися про мене, а зараз це вже йде в тандемі із соціальними мережами та повторними пологами. Іноді я навіть відмовляю жінці та рекомендую іншу доулу. Або навпаки дівчинка спілкувалася зі мною, а потом познайомилася з іншою доулою і вирішила з нею йти в пологи. Конкуренції у самих доул не може бути, тому що всі люди різні та класно що можна вибирати ту доулу, яка тобі до душі. Найшвидше моє знайомство було за годину до пологів.

Яка комунікація із лікарями зараз у пологових?

Часто лікарі просто бояться рекомендувати доул. У них спочатку йде відторгнення, типу хто це така і чого на нашій території. Я можу не знати який був досвід у лікаря з доулами, але якщо чесно, то коли пологи проходять максимально природно, фізіологічно - не потрібні якісь втручання, прийняття рішень або ще щось, то можна і масажі, чому ні? Мені класно комунікувати з лікарями. Одного разу написав акушер-гінеколог, йому справді була цікава тема і він хотів би рекомендувати дівчатам, які питають про супровід. 

Я вважаю досягнення й удача, що ми познайомилися якось із Вікторією Чиканчі - акушеркою-гінекологом. Тоді з'єдналися наші цінності, які б ми хотіли доносити до жінок і це ось навіть не про роль лікаря, а роль самої жінки. Пологи - не тільки механічний процес, а і духовний та емоційний. Емоційної складової не вистачає при комунікації з лікарями і це певною мірою правильно. Якщо вони будуть занадто в почуттях та емоціях, то хто буде аналізувати, критично мислити. Емоції - не їхня робота.

Фото з архіву героїні 

Чи є мінуси у цій роботі? 

З мінусів, що ця робота не може бути єдиним методом заробітку чи джерелом доходу. 

Це також не може бути робота за шаблоном. Є такий вираз танцюй у хаосі. Потрібно дотримуватися максимального спокою навіть у хаосі, бути чистим білим листочком. Є ще така штука, як загальне розуміння вигляду доули та мені теж треба було знайти свій стиль і провести внутрішню роботу. Є різні доули - це круто.

Мені подзвонили й сказали, що я доула

Наталія Штефанець - перинатальний психолог та доула багато років допомагає жінкам у пологах. А менш як місяць вдруге стала мамою (звичайно, що народжувала із доулою). Її історія почалася із народження першої дитини, близько 20 років потому.

Фото з архіву героїні 

Як ви вирішили допомагати під час пологів іншим жінкам?

Тоді я чекала народження доньки та паралельно навчалася на п’ятому курсі університету. Дуже боялася народжувати, усі говорити про те, що це боляче і страшно. Не існувало ні курсів підготовки до пологів чи варіанту партнерської підтримки. Але минулося все дуже легко і мені стало цікаво звідки ці перестороги. Я зовсім випадково ділилася зі своїми одногрупницями досвідом народження моєї доньки. І з часом дівчата стали ділитися моїм номером з іншими вагітними, яким досить страшно. З цих історій і почався мій шлях. Стала підготувати жінок до пологів десь 16 років тому.

Десь 14 років тому я пішла на пологи зі своєю рідною сестрою і допомагала їй народжувати мою племінницю. Сестра попросила лікаря, щоб мене пустили у родову залу і я була з нею, мені дуже сподобалося їй допомагати. Паралельно з тим, як мені телефонували дівчата, аби я розповіла про пологи. Тоді я працювала психологом у школі раннього розвитку і почала вести курси підготовки до пологів та вагітності. Але як я можу вести курси, якщо немає практики, крім власних пологів. І виникла ідея піти у пологовий до лікаря, де народжувала моя сестра зі мною і попроситися ходити на чергові зміни. Попросилася у лікаря ходити на чергові зміни у пологовий і бути поруч як перинатальний психолог. Ось так кілька років підряд я ходила на чергові зміни у вільний час, мені зустрічалися жінки, які не знайомилися з мною до пологів, які до цього вже народжували. Я їм допомагала дихати, робила масаж. Я була для них доулою, але навіть не знала хто це.

Тоді якраз став популярним фейсбук, де я почала викладати свої історії пологів. І мені подзвонила жінка і запитала чи знаю я, що я - доула, до того ж перша доула в Україні. Що? Вона мені розповіла, що це дуже давня професія, що по всьому світу вона відновлюється. Мене запросили до Києва, щоб поділитися досвідом з домашніми акушерами, розповісти як мене пускають у пологовий, як реагують лікарі. З цього почався мій шлях доули більш офіційно.

Я багато навчалася. Ми їздили на навчання у сусідні країни, в Голландію, приїжджали мексиканці та багато інших. Але найвизначніше навчання я отримала працюючи на чергових змінах в обласному пологовому.

Чи є страхи щодо пологів інших жінок?

Найстрашніше пологах, коли є фізіологічні проблеми, починає страждати дитина або відкривається кровотеча. Є обставини у пологах, які можуть загрожувати життю дитини чи матері.

Що вам не подобається у цій роботі?

Очікування. Ти не прив'язаний до часу, не знаєш коли почнуться пологи, тому обмежений у вільному часі у своєму житті. Я не можу поїхати кудись далеко чи навіть за місто, якщо наближається термін пологів. Але не точно, що вони відбудуться. А ще дуже часто пологи починаються вночі.

Фото з архіву героїні 

У ваших крайніх пологах була доула?

У моїх пологах була доула, моя напарниця Діна, вона мені дуже допомогла. Завжди під час моєї вагітності мене питали, чи піде зі мною доула. Я казала, що сама собі доула, я можу сама і буду допомагати своєму малюку. Мене не лякали мої другі пологи, але мені все одно було цікаво, як бути із помічницею у пологах. Діна мені допомогла, підтримувала мене та зустрічала мого малюка.

Марія Литянська