Вкрадена історія Героїв Крут

Сьогодні вранці йшов від вулиці Героїв Крут по діагоналі через парк імені Марка Твена і від порівняно нових назв піднявся настрій. З'ясувалося, що це куди приємніше, ніж від Терешкової йти парком Горького. 

Дуже правильне перейменування

Почну з Терешкової - типовий продукт совка, яка публічно їде мізками. За своє життя активно підтримувала генеральну лінію Хрущова та Брежнєва. У 2020 році запропонувала прибрати обмеження щодо кількості президентських термінів у конституції рф, тобто постелила доріжку до монархії путіну. 

Цілком логічно, що ця істота голосувала за анексію Криму 2014 року, а 2022 року за приєднання до РФ низки українських областей. Верх публічної кар'єри -  2023 року, Терешкова звернулася до голови РПЦ з проханням визнати Володимира Зеленського - Антихристом. При цьому вона стверджувала, що під час свого космічного польоту 1963 року бачила Бога та мала з ним бесіду. Про всяк випадок нагадаю, що Володимир Зеленський народився 1978 року.

Тут нібито все зрозуміло, крім одного - як назва вулиці протрималася до 2017 року після голосування по Криму у 2014. 

Герої Крут

Чи треба казати, що більшість українців віку 50+ прожили шкільні роки та молодість без знань про цю сторінку історії? Та й узагалі про події після 1917 року всі знання вкладалися в розповіді про подвиги Котовського без кримінального складника й тому подібного сміття. 

Насправді події біля станції Крути дійсно героїчна. Немає сенсу її переказувати, слава Богу зараз є де прочитати. Є документальні фільми та художня стрічка. 

Якщо бути лаконічним, то близько 500 українців серед яких більшість (400-450 осіб)  були курсанти юнкерської школи, у 1918 році протягом доби вели бій із більшовиками, яких було приблизно 4800. Українці були гірше озброєні та підготовлені, але змогли затримати ворога, київські юнаки дали змогу укласти Брест-Литовський мир, що означав міжнародне визнання української незалежності. 

Особливе місце в цій історії посідає той факт, що 27 студентів та гімназистів, які знаходилися у резерві, під час відступу потрапили у полон. І наступного дня ці 27 юнаків були розстріляні або замордовані. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

Друге, на що я звернув увагу, це спроба представити цей епізод, як приклад безглуздих жертв. Страшна дурня. 

Вкрадена історія

СРСР - країна тотальної брехні, але про цей епізод навіть не брехали, його просто вирішили стерти з пам'яті, поховати. Треба визнати, якоюсь мірою це спрацювало. Я 1970 року народження, про цю історію і багато подібних я дізнався, коли мені було вже за тридцять. 

Ми нічого не знали про Героїв Крут, Акт Злуки, не мали уявлення про те, до чого прагнув Михайло Грушевський і Павло Скоропадський, не читали "Майстер корабля". Занадто багато прогалин знань для нормального адекватного сприйняття подій того ж 2004 і 2014 років. 

Це погано? Дуже погано. Але для того, щоб це приходило у свідомість українців старшого покоління, чи варто забирати у майбутніх поколінь Ільфа з Петровим або Бабеля? Давайте все ж візьмемо до уваги, що Ільф і Петров не отримували нагород від більшовиків, а Бабель, хоч і працював у ЧК якийсь час, але цими ж більшовиками був закатований. 

При цьому кавалер ордена Леніна і двох Сталінських премій Олександр Довженко в топоніміці - це нормально. Чи міг він не співпрацювати з ЧК або міг не співпрацювати з органами голова Верховної Ради УРСР двох скликань (1953 - 1959), член ЦК КПУ (1952 - 1967), міністр освіти УРСР Павло Тичина? До речі, Бабеля катували тоді, коли Довженко знімав пропагандистський фільм про Щорса, за який отримав Сталінську премію. 

Чи можна повернути Україні та українцям одну історію, але при цьому намагатися поховати іншу? Іншими словами, чи можна боротися з більшовизмом більшовицькими методами та до чого це може привезти? Не найвеселіші думки. Простих відповідей на такі запитання немає і бути не може, тим більше під час війни. 

У цей момент я згадав, що все ж таки день я почав не з вулиці Терешкової, а Героїв Крут, день пам'яті про яких ми сьогодні відзначаємо. Настрій піднявся. Все ж є питання, які абсолютно не викликають сумнівів. 

Ігор Льов