Мистецтво та війна: як одеські митці висвітлювали повномасштабне вторгнення

Сьогодні Україна веде екзистенційну війну. Це війна за сенси, за майбутнє, за життя. Війна між хаосом та буттям, цивілізацією та варварством. Війна завжди вимірюється втраченими життями, руйнуваннями, зломленими долями. Життя, навпаки, - народженням, де останнє – це завжди символ творіння. 

Якщо до повномасштабного вторгнення українське мистецтво було приховано від світу, за рідкісними виключеннями, то наразі війна дала поштовх незворотним процесам, коли мистецтво формує мислення, спосіб життя й навіть нову ментальність суспільства. Світ побачив Україну і через її митців. 

Протягом тижня холодної французької осені 2022 року, з 23 по 28 листопада, Париж наповнювався теплом української душі. Так образно організатори описали фестиваль української культури "Вихідні на Сході".

Цьогоріч почесним містом обрали Одесу – місто контрастів та культурного опору. Місто, яке постійно вражає своїм творчим потенціалом як у класичних, так і в експериментальних формах. Під час Українського тижня Університет Париж надав сучасним українським митцям простір для культурних та творчих заходів. Протягом шести днів відбувалися художні виставки, покази фільмів, музичні та літературні події.

Багато місцевих артгалерей організували виставки та вернісажі українських художників, ілюстраторів і фотографів. Участь взяв і проєкт Odesa Photo Days, який презентував кілька своїх публікацій.

У січні 2023 р. Одеський художній музей розпочав виставковий цикл "Мови війни" ‒ про досвід українців від початку вторгнення рф на територію України, який вимагав від мистецтва шукати образні мови для розповіді про війну.

У низці виставкових проєктів на теренах країни "Мови війни" займали особливе місце. Кожен художник справляв окреме враження, але в поєднанні одного циклу відбувся ефект синергії: абсолютно різні митці підсилювали основний меседж проєкту. Цей меседж – мов війни може бути багато, та при цьому є точки, в яких вони сходяться. Роботи, які були презентовані на виставці ‒ це досвід митців весни 2022 року. У виставках брали участь різні художники, як з Одеси, так і з інших міст України.  Були представлені роботи Василя Дмитрика, Дмитра Євсєєва, Ігоря Гори, Альбіни Ялози та Володимира Семківа, Данила Мовчана та Миколи Лукіна,  Євгена Баля та Дмитра Ерліха, Стаса Жалобнюка та Костянтина Зоркіна.

Фото: Інтент/Наталя Довбиш

На повномасштабне вторгнення українські художники відреагували по різному. Хтось мобілізувався, хтось довгий час не міг працювати, хтось – переосмислював те, що відбувається, не припиняючи творити ні на мить. 

Так, одеський художник Микола Лукин створив серію графіки "Стерті обличчя". Це портрети понівечених солдатів Першої світової війни. Саме ця війна ознаменувалася застосуванням зброї нового типу, а також найрізноманітнішого травматизму, зокрема й практично повної втрати людиною обличчя. 

Митець досліджував свої відчуття, надаючи їм візуальне вираження, викликане низкою щоденних руйнувань, смертей, трагедій. Ці роботи були представлені не тільки в Одесі, а і в галереї "Асортиментна кімната" у грудні 2023 року, в Івано-Франківську.

Микола Лукін, серія "Стерті обличчя"

Документальність, з якою висвітлює митець ці портрети, спочатку викликають жах. Водночас ‒ від них не відірвати очей, це зло ‒ впізнаване, воно викликає асоціації з тим злом, з яким ми зіткнулися і сьогодні. 

З початку вторгнення кардинально змінив тему свого живопису й інший одеський художник  ‒ Станіслав Жалобнюк. На його сторінці стали з’являтися картини, присвячені жахливому сьогоденню, які розповідали про війну живіше інших слів. За цей час митець створив ціли серії робіт, які вилились в окремий проєкт "Випромінювання". Проєкт був показаний в Одесі, Львові, Хмельницькому, Вінниці, Тернополі, Івано-Франківську. Своїми роботи митець показує загрози, які несе із собою окупаційна армія та міф про "велику російську культуру". Таким чином цим проєктом художник чинить візуальний спротив агресії.

Станіслав Жалобнюк, проєкт "Випромінювання"

На виставці експонувалось понад 60  робіт, переважна більшість яких створена мистцем у 2022-2023 роках.  В представлених композиціях автор застосовував синтез олійного живопису із колажем, асоціативним текстом та інсталяцією.

Проєкт об’єднав  твори із кількох серій, де кожна розповідає про ту небезпеку, яку несе війна: "BLАCK SEA", "Повітряна тривога", "Потенційно (не)прийнятний контент", "Випромінювання", "Траса Е-95",  "Садочок мого діда Сави, рік 1947"  та інші.

На картинах зображені води Чорного моря, доступ до яких обмежений  попереджувальною сигнальною  стрічкою, на інших – зображає закривавлені людські кінцівки… Митець трактує ці твори, як заклик до обережного поводження біля рідного моря, яке сьогодні стало особливо небезпечним, стало лінію фронту. 

Наприкінці січня 2023 року в Одеському історико-краєзнавчому музеї презентували артпроєкт "Будь ласка, звільніть пташок!". Артпроєкт був створений на підтримку цивільних, яких росія незаконно утримує в тюрмах. Автори проєкту наголошували, що наразі тисячі цивільних російські військові викрали з території України. Нині їх утримують за ґратами буцегарень та у підвалах. Сюжет діджитал-плакатів концентрований на тортурах, щоб донести візуальними образами всю жорстокість дій російської влади.

Фото: Інтент/Наталя Довбиш

Переосмислив свою творчість і відомий одеській скульптор Михайло Рева. На початку вересня 2023 року Одеський художній музей представив виставку митця, якій у своєму проєкті "Дослідження зла" демонструє російський світ смерті й руйнувань. Форми, народжені енергією війни, складаються з осколків, уламків і шрапнелі. Мета цієї виставки – не дати європейцям звикнути до війни та зробити їх союзниками українського народу не на словах, а на ділі, зокрема наданням важкої техніки, танків, літаків, систем ППО.

Михайло Рева "From russia with love"

У лютому 2024 року скульптури митця з проєкту "Дослідження зла" експонувалась у Парижі. Якщо до повномасштабного вторгнення Михайло Рева був відомий публічними скульптурами, які можна було знайти по всій країні, то після вторгнення він став відомий іншим – протестним мистецтвом. З воєнної техніки скульптор створив величезного російського ведмедя під назвою "Молох, звір війни", зі стріляних гільз - "Російський сувенір", матрьошку, вагою 1200 фунтів. 

На початку 2024 року в Івано-Франківську пройшла виставка одеського митця, родом з Франківщини, Василія Дмитрука "Опалювальний сезон". Проєкт фіксував матеріальні свідчення зими останніх двох років – зібрані цвяхи з печі одеської майстерні художника. Вони були деформовані, покриті іржею та сажею. Створений спеціально під цю виставку "трасограф" за допомогою штучного інтелекту та електромагнітного поля приводив цвяхи в рух та створював картини з їхніми слідами. 

За словами художника, для проєкту "Опалювальний сезон" він збирав ці цвяхи в різних місцях: у порту, з палетів, на яких привозили американські автомобілі. Зараз цих палетів вже немає, бо вони були невіддільною частиною цього блекауту, тобто Василь опалював ними свою майстерню на СРЗ-2. Цвяхи, вичищаючи піч, збирав і думав, як із ними бути. Одного з довгих зимових вечорів 2021-го, під час розмов із куратором, Кирилом Ліпатовим, виникла ідея створити механізм, який співпрацюватиме з цим матеріалом.

Раніше для проєкту Одеського художнього музею митець створив інсталяцію "Мідний саван". Скульптура – це понад дві тисячі елементів, які були оформлені вручну. Ідея цього проєкту за словами митця полягала в тому, що якщо нефрит – дорогоцінний камінь і несе щось, що береже тіло, то мідь, з якої зібраний мідний саван, навпаки, – прискорює гниття, розпад того, що має бути закапсульоване всередині. Це стосується і росії, і всіх імперій зла. Рано чи пізно вони руйнуються.

Василь Дмитрик "Мідний саван"

Ще однією знаковою подією в мистецькому середовищі Одеси стала серія вуличних виставок "Воля не смерть", куратором якого виступив відомий в Одесі художник та дизайнер одягу Володимир Уманенко. Проєкт стартував у березні 2022 року, на так званий "Книжці", де зібрав твори митців зі всієї України на одну тему – російсько-українська війна. Ідея була зрозуміла – важливо жити, важливо доносити неприємну правду про війну, позбавляючись страху смерті.

Маніфест цього проєкту наголошував:  

У серпні 2022 року "Воля не смерть" пройшла у Музеї західного та східного мистецтва. У чотирьох залах було виставлено понад сто робіт митців з різних регіонів країни. 

До цієї війни українське мистецтво знаходилась у "сірій зоні". Україна спочатку була окупована російською імперією, потім – радянським союзом. Війна дозволила рвати ці зв'язки назавжди, згадати свою справжню ідентичність, впроваджувати свою культуру, право на інше життя. 

І тут мистецтво виступає, як зброя. Зброя ментальна. Нас вбивають тільки за те, що ми – українці, - світ має побачити! Вони обстрілюють наші музеї та вивозять мистецтво, до якого можуть дотягнутися – світ має слухати! Вони беруть в полон та знущаються з наших дітей та братів, – світ має зрозуміти безмежність нашої скорботи та гніву.   

Ми намалюємо цю історію, кажуть митці, – світ має бачити…

Анна Бальчінос