Чи треба нам перевідкрити Одещину

Голова обласної державної адміністрації та голова обласної ради відповідають на незручні запитання журналістки, а добрі дві сотні людей слухають це і жваво реагують на відповіді. В Одесі звучить фантастично, але саме такий hardtalk я побачив на форумі Re:Open Zakarpattia. Дякуючи друзям з Varosh та ГО "Інститут Центральноєвропейської Стратегії" я побачив форум здорової людини.

Тут, на Закарпатті, відбувається не просто формальна подія з типовим набором учасників. Це була розмова. Справжня, жива, місцями незручна — така, яка рідко трапляється у публічному просторі. Формат, де чиновники слухають не лише привітальні слова, а й прямі, різкі, аргументовані запитання. І дають на них відповіді не в соцмережах, а тут і зараз.

Аудиторія не мовчала. Люди не просто присутні — вони в діалозі, реагують, критикують, підтримують. Це був приклад активного суспільства, яке не боїться і не втомилось ставити питання. І що важливо — це не був внутрішній форум для "своїх". Програма форуму включала теми, які стосуються всіх: безпека, екологія, інклюзія, ментальне здоров’я, міжетнічна взаємодія, економіка, інфраструктура, безпека. Все це звучало предметно, не як "велике бачення", а як практичні кроки, кейси, пропозиції.

Особливо запам’ятався hardtalk — коли публіка напряму звертається до представників влади. І було видно — це не заготовлений виступ. Коли ж відповіді звучать не у вигляді "роз’яснювальної кампанії", а в тоні нормальної розмови з людьми — це змінює атмосферу.

Re:Open Zakarpattia — це не подія одного регіону. Це модель. Модель, де громада — не статист. Де політики — не актори. Де обговорюють речі, які не виносять у глянцеві презентації. Модель, яку хочеться бачити і в інших областях.

Хочеться вірити, що після таких подій не лишається тільки хештег чи фотозвіт. Бо якщо вже вдалося зібрати настільки різних людей вже шостий раз і запустити справжній діалог — то гріх не перетворити це на дію.

І ще одне. Я мрію побачити подібний форум в Одесі. А ще більше — допомогти його організувати. Тому що місто, яке любимо, заслуговує не на глянцеві виступи, а на чесні розмови. Можливо, саме з такої розмови все й почнеться.

Валерій Болган