Стрітення: історія свята, прикмети та звичаї

Наприкінці зими християни відмічають свято Стрітення, присвячене зустрічі Бога з людством, а в дохристиянській традиції – першу зустріч зими з весною. Ця подія належить до дванадцяти найважливіших у християнському календарі. Стрітення здавна вважали межею між зимою та весною – днем, коли природа поступово пробуджується, а людське життя наповнюється новими надіями. Також це свято знаменує завершення періоду Різдва та початок шляху до Великодня. 

У християнстві ця подія стоїть в одному ряду з такими важливими святами, як Різдво Христове, Хрещення Господнє, Великдень та інші. Це одне з дванадесятих свят, яке має фіксовану дату, та не залежить від Великодня. Цього року вона відзначається за новоюліанським календарем у понеділок, 2-го лютого (15-го лютого за юліанським календарем – до переходу православної церкви на новоюліанський календар), на 40-й день після того, як Христос був народжений Дівою Марією та нерозривно пов’язана з традиціями іудейського народу і знаходиться в частині закону, який передав їм Бог. Посту або додаткового вихідного подія не передбачає.

Інтент розповідає про сенс цього дня, важливі заборони та прикмети, за якими наші предки визначали майбутнє року.

Історія свята

В іудейській традиції священний обряд, що чиниться батьками немовляти, який став первістком чоловічої статі в кожній юдейській родині, котра шанує закон Божий, наказує його принесення до Святилища для вірного представлення перед Господом. Це відбувається також і в пам’ять про позбавлення від поразки Ізраїльських первістків в ніч виходу євреїв з Єгипту, а також переслідує своєю метою закінчення обряду остаточного очищення матері малюка. При вчиненні даного обряду передбачається принесення матір’ю немовляти жертовного однорічного ягня, або двох молодих голубів. Більш докладно це описується у Біблії, в третій Книзі Мойсеєвій, Левіт глава 12.

За Писанням Діва Марія принесла до Єрусалимського храму двох молодих голубів. В храмі в ті дні служив один святий старець, на ім’я Симеон. У свій час він так забажав бачити обіцяного Богом месію, що Господь Духом Святим передбачив йому, що він не побачить своєї смерті, доки не побачить Христа Господнього. Симеон був дуже похилого віку, але тоді в той день за натхнення він прийшов до храму, де зустрів Христа. Ця подія стала символом зустрічі Старого і Нового Завітів, людського очікування та Божої обітниці. На згадку про цю подію в храмах проводиться особливе стрітенське богослужіння.

Вперше свято Стрітення Господнього в історичних документах згадується вже в IV столітті нашої ери. Це був день, який завершував цілий сорокаденний святковий цикл з дня Різдва Христового. У християнські календарі він увійшов й тому, що подія, яка згадується в цей день є не тільки знаковою, але й одною з ключових моментів, які свідчать про високу місію, яку поклав Бог на Ісуса Христа.

Стрітенські звичаї та заборони

У народному календарі Стрітення сприймали як день "зустрічі зими з весною". З ним пов’язані численні прикмети про погоду, урожай і прихід тепла. Як і всі важливі урочистості, Стрітення має кілька церковних та стародавніх звичаїв і заборон.

Стрітенські свічки

В українських звичаях говориться, що коли Стрітення Господнє настає, в храм варто принести і освятити велику свічку. Потім її відносили додому і берегли на особливі випадки. Вважається, що стрітенська свічка має особливу силу. Вона захищає житло від природних катаклізмів і конфліктів, лікує хворих, захищає мандрівників. Тому її запалювали, якщо в будинку хтось захворів, народилася дитина або очікувалася негода (тому ці свічки ще називають "громничними").

Культ вогню – неодмінна ознака свята. Хлопці розпалювали багаття, закликаючи таким чином весну, а дівчата співали перші веснянки. А ще на Стрітення починали писати писанки. Це дуже давня традиція, пов'язана з ритуалом весняного пробудження природи.

Стрітенська вода

Освячена цього дня вода цінується нарівні з водохрещенською. Нею кроплять дім на щастя, воїнів – на захист, а також вулики, щоб бджоли добре роїлися.

Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову – ще не вживану – посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. Її вважали цілющою водою. Нею натирали хворі місця і вірили, що допоможе, вірили й у те, що вона допомагає проти "лихого ока" та інших злих чар. Не тільки людей можна лікувати цією водою, але й худобу, птицю, бджіл. Пасічники берегли цю воду весь рік і кропили нею вулики кожну "першу" неділю – першу на молодий місяць. Як син ішов на війну, батько, благословляючи, кропив його стрітенською водою і примовляв: "Боже, тебе збережи!".

Милостиня та частування

У цей день заведено допомагати нужденним і пекти млинці або печиво у формі пташок ("жайворонків"), закликаючи швидкий прихід весни.

Стрітенські заборони

Стрітенські заборони майже не відрізняються від тих, що діють в інші свята. На Стрітення Господнє не слід важко працювати, сваритися, шити, прати одяг (заборона стосувалася "брудної" роботи з водою, щоб не накликати негоду). Також є повір'я, що не варто вирушати в далеку дорогу, інакше трапляться неприємності в дорозі. Крім того, церква забороняє у цей день займатися ворожінням. Будь-які магічні ритуали у християнське свято вважаються великим гріхом.

Володимир Шкаєв