Різдвяний піст: коли починається та як проходить

Після того як православна церква східного обряду в Україні (ПЦУ) провела календарну реформу, Різдвяний піст починається одночасно з постом у греко-католицькій та римо-католицькій церквах – 15 листопада. Він триває 40 днів і завершується у Святвечір (надвечір’я народження Ісуса Христа, до якого християни східного обряду готують особисті страви) 24 грудня.

Слід зазначити, що в США, Великій Британії, Канаді, Австралії та у декількох інших країнах дата початку цього посту рухома. Тут він зветься Адвентом, що з латинської означає "прихід", тобто прихід Христа. Первісно слово "адвент" означало празник Христового Різдва, а пізніше почало означати час перед Христовим Різдвом. У IX ст. перша неділя Адвенту стає на Заході початком церковного року. У США цей піст триває чотири тижні (замість 40 днів) – до Різдва. Він починається у четверту неділю (саме у неділю) до Різдва, у період з 27 листопада по 3 грудня. У 2025 році Адвент починається у неділю 30 листопада. 

В православній церкві східного обряду (ПЦУ та УПЦ) цей період також називають Малою Чотиридесятницею (Велика Чотиридесятниця – це піст перед Великоднем). Інша назва Різдвяного посту – Пилипівський піст (Пилипівка). Це пов’язано з тим, що останнім днем перед постом є День святого апостола Пилипа. Саме ця дата є останньою, коли немає жодних обмежень у споживанні їжі та напоїв. Наступного дня починається піст перед Різдвом.

Їсти скоромне (не пісну їжу) після посту можна буде лише з 25 грудня, вже на саме Різдво.

Коли та як встановили Різдвяний піст

Колиска цього посту – давня Галлія (сьогоднішня Франція). Тут з V ст. маємо згадки про підготовчий піст до Христового Різдва. Так, єпископ Григорій Турський (пом. о 594 р.) говорить, що святий Перпетій (єпископ Турський, що пом. о 491 р.), починаючи від дня святого Мартина (11 листопада) аж до Христового Різдва постив у понеділок, середу й суботу. Також Собор Турський II (567 р.) приписав монахам постити кожного дня в грудні аж до Христового Різдва. Дещо пізніше цей піст переходить до Риму й Італії, а відтак до Англії. 

Взагалі, перші згадки про цей піст у християн (тоді він ще не звався Різдвяним) зафіксовано ще в IV столітті (до поділу християнства на західний та східний обряди) за папства Лева I. Від початку піст тривав лише сім днів, і тільки згодом його продовжили до сорока днів у християн східного та західного обрядів та до чотирьох тижнів у церквах США, Великобританії, Канади та Австралії. Це було зроблено для того, щоб підкреслити, що по своєму значенню свято Різдва не поступається Великодню. Тому й підготовка до нього повинна бути відповідною. Іншими словами, сам піст підкреслює вагомість для християн цієї події, а термін його дотримання означає особливе приготування до важливого свята.

Слід зазначити, що у християн західного обряду Різдвяний піст деякий час також був 40-денний. Через те що цей піст на Заході починався від празника святого Мартина, то отримав спочатку назву посту святого Мартина. З часом він з трьох тижнів збільшився до 40 днів, на зразок посту перед празником Пасхи. Але Папа Григорій VII (1073—1085 рр.) скоротив число тижнів адвенту на чотири, що мало б символічно означати чотири тисячі літ до Христового приходу. У деяких країнах Адвент так і залишився чотиритижневим.

Що стосується християнства східного обряду (тобто у православ'ї), то хоч тут Різдвяний піст починався від 15 листопада, його тривалість довгий час була невизначеною і спірною. Причиною було те, що на Сході тільки Пасхальний піст був приписаний законами Церкви, а три інші річні пости – піст Святих апостолів, Успення Богородиці та Різдвяний – увійшли в практику через звичай. Ще у IX ст. на Сході були спори щодо тривалості цього посту. У творі, який приписують антіохійському патріархові Анастасієві Синаїтові (561—600 рр.) "Про три Чотиридесятниці", йдеться про спори щодо обов'язку Різдвяного посту та про те, що його встановлення не вважали за апостольське, а монаше, а також про те, що його тривалість скорочували до 18, 12, 6 або 4 днів.

Як харчуватися у Різдвяний піст

Головна ідея посту полягає у поєднанні фізичного посту з духовним. Під час цього посту забороняється вживати м'ясні, молочні страви, а також яйця. Їжа повинна бути простою та мати рослинне походження, а щоб компенсувати нестачу тваринного білка, варто включити в раціон гриби, бобові та горіхи.

У східних християн дозволено споживати в середу та п'ятницю (суворий піст) рослинну їжу без олії (у західних християн таке обмеження може бути тільки у п'ятницю), а у вівторок і четвер та у день Введення Пресвятої Богородиці в Храм (21 листопада) можна споживати рослинну їжу з олією. В суботу та неділю, а також на великі свята дозволяється вживати рибу. Допускається полегшення посту.

У всі дні посту ті, хто його дотримуються, мають утриматися від організації та участі в гучних забавах, весіллях, танцях, розвагах та інших подібних заходах.

Слід підкреслити, що у Свято-Преображенському соборі в Києві зазначають, у православній церкві вже багато років існує лише монастирський устав, який передусім стосується ченців. При цьому, у ПЦУ вірянам радять обирати для себе відчутні обмеження, але такі, які не зашкодять здоров’ю.

Ще більш м’які обмеження в Греко-Католицькій Церкві. У Канонах партикулярного права УГКЦ сказано, що під час усіх постів (окрім Великого посту, який має суворіші правила) у середу та п’ятницю треба утриматися від вживання м’ясних продуктів і страв. У понеділок, вівторок та четвер можна не обмежувати себе у видах їжі.

Але надвечір’я Різдва Христового – день обов’язкового посту для всіх вірян.

Хто може не поститися у Різдвяний піст

Піст полегшується для тих, хто хворіє або працює на важких роботах; для вагітних та тих, хто годує пригрудне дитя; для дітей до 14 років та осіб, яким виповнилося 60 років.

В окремих випадках звільняти від обов’язку постити може місцевий ієрарх.

Володимир Шкаєв