Герой Буджака "Кривавий меч" Кантемир-мурза

Історія османського Буджака – це не лише соціально-економічні процеси, політичний устрій та релігійне співіснування християн та мусульман. Це насамперед яскраві постаті, які уславили край своїми політичними вчинками. Одним з таких особистостей того часу був лідер Буджацької орди – Кантемир-мурза на прізвисько "Кривавий меч" з роду Мансур-огли. Завдяки його перемогам Кримське ханство перетворилося на потужну військову силу, яку дуже цінували османські султани та поважали вороги-християни.

Ногайський бей. Зображення: ua.krymr.com

Діяльність Кантемир-Мурзи була вивчена лише фрагментарно. Зокрема, відзначалося його лідерство, непримиренне ставлення до козаків та рішуче прагнення захистити Буджацьку орду від посягань Криму, Османської імперії та Речі Посполитої.

У XVI–XVII столітті Буджак був спільним османсько-кримським володінням. На початку XVI століття кримська адміністрація розселила у Буджаку частину улусів Великої Ногайської Орди, що підкорилися кримським ханам Гіреям. Основу переселенців складали ногайські племена Мансур та Мамбет, які за рахунок прибулих ногайців Гіреї планували посилити своє військо.

Окрім самих воїнів до кримських володінь прибули й ногайські аристократи, які мали великі амбіції щодо утворення нових політичних об’єднань (улусів або орди). Одним із таких вождів був Кантемир-мурза з роду Мансур-огли. Цей рід отримав назву від сина хана Золотої Орди – Єдигея. Мансури вважали себе спадкоємцями ханів Орди, а кримських Гіреїв сприймали узурпаторами. Особливо у Мансурів не склалися відносини з впливовою родиною Ширінів, які вважали своїми конкурентами в кримських володіннях. Тому Кантемир-мурза, як типовий представник своєї заможної родини, негативно сприймав кримську владу.

Розуміючи, що Буджацька орда самостійно не змозі протистояти кримським Гіреям, Кантемир-мурза постійно шукав впливових союзників. На початку XVII століття він став орієнтуватися на османських султанів. Звісно така незалежна політика лише призводила до загострення відносин з кримськими ханами, особливо після того, як у 1610 році Буджацька орда прийняла до себе претендента на кримський престол – калгу Шахін Гірея. Кримський хан Джанібек Гірей II був змушений здійснити похід на Буджак і під Тилігулом у 1614 році здобув перемогу над ордою.

Після поразки Кантемир-мурза змінив тактику боротьби з Гіреями. Він почав спустошувати Молдавію і Річ Посполиту, щоб спровокувати війну Криму з Варшавою, адже Буджацька орда номінально вважалася залежною від Бахчисарая, який відповідав за дії своїх васалів. 

Взимку 1616–1617 років Кантемир здійснив похід на Галичину. Похід на Кам’янець-Подільський також був достатньо вдалим, орда спустошила околиці міста і повернулися майже без втрат. У 1618 оці. буджакці здійснили похід на українські землі Речі Посполитої. У 1619 році. були спустошені Молдовські землі. За жорстоке поводження з ворогами Кантемир отримав у Польщі прізвисько "Кривавий меч". Хоча військо Кантемира було порівняно невеликим (5-12 тисяч вояків), воно відзначалося відвагою, високою мобільністю та боєздатністю. 

Ногайський (Буджакський) та кримський татарін (кінець XVIII століття). Зображення: islam.in.ua

Дії ногайців Буджака призвели до загострення польсько-османських відносин, що невдовзі призвело до війни. У 1620 році завдяки загонам Кантемира османи перемогли військо Речі Посполитої під Цецорою. Під час Хотинської кампанії 1621 року Кантемир діяв автономно, і спустошуючи місцевості Поділля та Галичини, відрізав польсько-литовсько-українське військо від постачання та взаємодії з іншими військовими частинами. Фактично він врятував султана Османа II від нищівної поразки. 

Вдячний султан надав Кантемир-мурзі титул "амір уль умара", тобто незалежного вождя (правителя). За іншими відомостями нагорода була ще більшою – посада "бейлербея" (намісника) Силістренського еялету та звання "яли-агаси" або "намісника узбережжя" від кримського хана. Таким чином, Бахчисарай визнав владу Кантемира над Буджаком, а Стамбул призначив мурзу намісником цієї території. 

Влада мурзи стала настільки значною, що за легендою Великий Візир Османської імперії Охрілі Хусейн-паша на прохання посланця з Варшави Збаражського переселити Буджацьку орду емоційно відповів: "Залиште Кантемира у спокою. Він шайтан! Ми не можемо його усунути". Кантемир також поширив свою владу на північну частину Добруджі й вирішив остаточно позбутися влади ненависних йому Гіреїв та зробити Буджак вільним від Криму.

Своєю чергою кримський хан Мухамед Гірей разом з братом Шахін Гірей калгою планували у 1623 році здійснити першими напад на Буджак. Вони залучилися підтримкою Речі Посполитої, якій пообіцяли у випадку перемоги припинити напади буджацьких ногайців. Навіть Візир Хусейн-паша таємно підтримав цей план. "Хай буде проклятий той, хто порадив султанові поставити там цього розбійника", – казав він польському посланцеві. 

План зірвався несподіваним походом ногайців Буджака через Молдову до Кракова. У 1624 році Кантемир здійснив ще два вдалих походи на Галичину та Малопольщу. Попри поразку від поляків під Мартиновим 20 червня 1624 року та поранення, Кантемиру вдалося взяти у полон декілька впливових шляхтичів. Тому король Сигізмунд III вважав саме його набіги головною проблемою для південного кордону.

Користуючись підтримкою Стамбула, Кантемир спромігся у 1624 році усунути Мухамеда Гірея з ханства і поставити на його місце Джанібека Гірея II. Це був пік впливовості буджацького повелителя. Він називав себе "вершителем долі ханів". З Криму до Буджака були переселені залишки племені Мансур. Мурза переслідував кровних ворогів Ширінів, вціліла частина яких втекла до Черкесії.

У 1627 році доля посміхнулася Мухамед Гірею і він повернув собі владу. Його брат калга Шахін Гірей отримав наказ розбити Буджацьку орду. Під тиском великої армії кримців Кантемир змушений був відступити до Добруджі, де за допомогою хитрого маневру та турецького підкріплення розбив військо калги. 

У 1628 році Кантемир вступив до Криму, де завдав поразки Шагін Гірею та його союзникам – запорожцям. У 1629 році мірза здійснив напад на Поділля задля захоплення полонених, яких зазвичай відправляв до Стамбула. Таким чином він розплачувався за османську допомогу та отримав прихильність султанату.

Влада Кантемир-мурзи все посилювалася. У 1631 році росіяни надіслали йому упоминки (тобто данину) намагаючись отримати його підтримку. Посилення авторитету мурзи викликало занепокоєння вже в Стамбулі. Кантемир не визнавав жодної влади та лише номінально підкорявся султану Мураду IV Мисливцю. Мурад наказав Кантемиру взяти участь у поході проти Московії й він був змушений підкоритися. А в цей час на кримському престолі османський султан призначив його ворога – Інаєт Гірея.

Султан Мурад IV Мисливець. Зображення : Вікіпедія

Надалі Інаєт відмовився надати Кантемиру військову допомогу проти поляків і "Кривавий меч" зазнав перших серйозних поразок. У жовтні 1633 році війська Кантемира перейшли Дністер і атакували коронного гетьмана Речі Посполитої – Станіслава Конецпольського. Поляки перемогли їх у битві під Сасовим Рогом. 

Розуміючи, що Інаєт не міг так вчинити без дозволу османського султана, Кантемир у відчаї починає листуватися з польським гетьманом Станіславом Потоцьким. Він пропонує Речі Посполитої укласти союз з Буджацькою ордою проти Кримського ханства. Мурза висловив готовність визнати залежність від Варшави, тільки б не від Бахчисарая. Потоцький зацікавився пропозицією і був готовий власними коштами виплачувати ногайцям орди платню під час походів. 

Однак польський Сейм відхилив пропозицію, побоюючись посилення влади Потоцького та можливого військового тандему двох видатних полководців. Своєю чергою Бахчисарай таємно пообіцяв Варшаві заборонити Кантемиру напади на Річ Посполиту, якщо Варшава заборонить запорожцям нападати на Крим. Дізнавшись про перемовини Бахчисарая з Варшавою Кантемир ще більше розлютився і стратив послів хана в Аккермані, які прибули вимагати від нього припинення набігів на Річ Посполиту та залишити Буджак.

Розуміючи, що його план зазнав невдачі Кантемир вдався на рішучий крок. У 1634–1635 роках, скориставшись участю кримського війська в іранському поході, Кантемир напав на Крим. "Я не раб Кримському хану", – начебто заявив він. Інаєт Гірей, почувши про це, відразу ж повернув війська (близько 150 тисяч) і спрямував їх проти буджакської орди. У січні 1637 році Кантемир сховав свої скарби в Кілії та втік разом з родиною до Стамбула. Хан, прибувши до Аккермана, змусив братів Кантемира, Урака та Кельмамета, принести присягу на вірність ханству та конфіскував їх майно. 

В Османську імперію написали скаргу на дії Кантемира. Однак османський султан Мурад IV не став карати Кантемира й у відповідь на це Інаєт Гірей доручив своєму братові Хусам Гірею захопити Кілію і скарби буджацького мурзи. Перемога була зіпсована несподіваною смертю сина Хусама Гірея у Стамбулі, начебто від хвороби. Однак Інаєт був впевнений, що дитину отруїли та від люті зачинив мир з Варшавою.

Користуючись незадоволенням ногайців від дій кримського хана, брати Кантемира вбили братів кримського хана – Хусам Гірея та Саадет Гірея під Аккерманом. 13 червня 1637 року Інаєт Гірей був знятий з посади хана і відправлений до Стамбула на зустріч до Кантемира та Мурада IV. Під час особистої зустрічі у липні 1637 року Інаєт Гірей посварився з Кантемиром у присутності султана. Мурад IV розцінив цей вчинок, як прояв неповаги до своєї посади та 1 липня 1637 року Інаєт Гірей був задушений в Стамбулі.

Кантемир вирішив, що знову отримав прихильність султана, відкрито демонстрував свою радість від страти давнього ворога. Однак Мурад вирішив покласти кінець нескінченним суперечкам Буджацькою орди з Кримським ханством. "Всіх нас турбує жорстокість та підступність цього біснуватого султана. Зараз такий час, який Аллах дає раз на тисячу років", – начебто заявив Мурад і наказав Буджацькій орді відселитися від кордонів з Польщею, а Кантемира призначив намісником Камара–Ісар.

Поганий кінець зіпсував син Кантемира – Усеїн, який під час п’яної сварки вбив мешканця Стамбула. Султан одразу зрозумів, що є привід покарати непокірного мурзу. 10 липня 1637 р. Усеїну відрубали голову, а Кантемир, не витримавши горя, публічно образив султана за цей вчинок. Тому того ж дня Мурад IV наказав Кантемир-мурзі скоїти самогубство. За іншою версією мурзу стратили у Стамбулі.

Після смерті Кантемира розпочалися репресії проти ногайців. Однак ненависть Буджацької орди до османів та кримців лише зросла. У 1701 році відбулися таємні переговори мурз з представниками Гетьмана Лівобережної України – Івана Мазепи, щоб останній посприяв переходу орди під владу російського царя Петра I. Мазепа відмовився від такої ідеї. Лише у серпні 1770 року за договором з мурзами орди, до Таврійської губернії переселилося 12,5 тисяч ногайських родин орди. Таким чином, давня мрія Кантемир-мурзи здобути незалежність Буджацької орди зазнала остаточного краху.

Кантемир-мурза був суперечливою постаттю. Жорстокий, але відважний воїн, хитрий та підступний, він життя поклав заради інтересів свого роду та своєї орди. Завдяки йому, Буджацька орда остаточно сформувалася, як окрема політична одиниця, а буджацьке військо на довгі роки стало символом військового мистецтва ногайців.

Андрій Шевченко