27 жовтня 2026
(ЗОБРАЖЕННЯ: ШІ)
Уже чотири судна були підбиті росією біля берегів Болгарії у жовтні ударами дронів. Проте влада цієї держави і досі не може назвати сторону, яка стоїть за цими атаками. Подібна невизначеність, очевидно, впливає і на те, як болгарські медіа висвітлюють російські удари у Чорному морі.
Влітку, коли росія атакувала цивільні судна під Одесою, більшість проаналізованих видань публікували інформацію російського Міноборони із поясненнями, що нібито ці судна перевозили зброю для ЗСУ. Вміщували, звісно, й заяви української сторони. Але ефект від такого висвітлення був цілком на руку кремлю: сторони стріляють одне в одного, коїться щось незрозуміле і небезпечне, краще триматися в стороні, ніби нас це не стосується.
Проте після останніх атак видається, що війна ближче, ніж здавалося. І питання протидії російським дронам важливе не тільки для сусідніх Молдови й Румунії, але й для Болгарії.
Тож як болгарські медіа висвітлюють дронову загрозу і кого саме винуватять у підриві безпечного судноплавства в Чорному морі? Проаналізуємо матеріали місцевих медіа за серпень – початок жовтня 2026 року.
За повідомленням Суспільного, 6 жовтня біля узбережжя Болгарії було атаковано два комерційні судна. Одне, Alfa Watan, затонуло, доля екіпажу невідома, у морі знайшли лише човни та плоти. Інше, Able, було пошкоджено, але екіпаж вдалося врятувати. Президент Зеленський заявив, що ніяких операцій українські сили оборони поблизу болгарського узбережжя не проводили. Незважаючи на це, у країні, яку очолює проросійський уряд Румена Радєва, не змогли визначитися з тим, хто ж саме може стояти за атакою.
"Чи топить росія кораблі з українським зерном у морі поблизу Болгарії? Влада не скаже, поки не побачить уламки" - такий матеріал опублікувало болгарське видання "24 часа". "Болгарський уряд відмовився повідомити, чи була атака здійснена з росії чи з України, попри підозри, що за нею стоять росіяни. Прем’єр-міністр Румен Радєв заявив лише, що безпілотники були або українськими, або російськими", – інформує видання та додає, що він скликав нараду з приводу атаки. Проте нарада тривала лише 20 хвилин, зазначають журналісти, і після неї політик продовжив свою програму на день, відвідавши захід, де дрони грають у футбол.
<picture>
Матеріал про російську атаку на сайті "24 часа". СКРИНШОТ: "24 часа"
Президентка країни Іліана Йотова, яку теж час від часу називають проросійською політикинею, після тиску опозиції скликала засідання Консультативної ради національної безпеки з темою "Поточні ризики та загрози морській безпеці та критичній інфраструктурі Болгарії в контексті війни в Україні". Як бачимо, наша країна у назві згадана, а от росія – ні.
За інформацією видання "24 часа", міністр оборони країни також відмовився визнати росію винною. Дімітар Стоянов зазначив, що не є зрозумілим, що за вантаж був на судні, адже воно горить, і сказав, що потрібно знайти уламки дронів, щоби підтвердити, хто стояв за атакою. "Я дуже добре чув заяву президента Зеленського про те, що дрони російські, але не можу цього підтвердити", - сказав він.
Проте видання "NOVA" повідомило, що для встановлення винного уламки не потрібні: "За словами експертів, супутникові дані та розвідувальна інформація вже дають достатні підстави припускати, що дрони є російськими". Болгарське телеграфне агентство (БТА), висвітлюючи перебіг уже згаданої Ради, подало позиції провідних політичних сил. Процитували колишнього прем’єра країни Ніколая Денкова, який сказав, що для України немає сенсу обстрілювати власні судна, та Івайла Мірчева, співголову партії "Так, Болгарія!", який заявив, що ознак явного втручання росії до нападу достатньо.
До політиків, які не змогли визначитися з ініціатором атаки, долучилися й деякі болгарські видання. Так, наступного дня після атаки "Телеграф" опублікував заяву російської сторони, яка заперечувала ураження названих суден. Матеріал видання проілюструвало зображенням, згенерованим ШІ, на якому дрони й кораблі обстрілюють одне одного. Ця ілюстрація показова не лише для конкретної публікації – вона передає й загальне враження, яке може скластися в читача від такого висвітлення подій: усі стріляють в усіх, дрони летять звідусіль, а хто відповідальний – незрозуміло. У бекграунді до матеріалу із посиланням на Міноборони росії зазначено, що "російські війська завдали нічних ударів безпілотниками по логістичній, транспортній та портовій інфраструктурі в Україні, а також по суднах, які, за словами москви, використовувалися в інтересах українських збройних сил". Позиції України в тексті немає.
<picture>
СКРИНШОТ: "Телеграф"
Протягом серпня-вересня, коли росія регулярно атакувала цивільні судна поблизу портів Великої Одеси, багато видань подавали суперечливу інформацію про ці події. Зокрема, з публікацій було складно зрозуміти, що саме перевозили атаковані судна та чи були якісь підтвердження щодо військових вантажів на їхньому борту.
Ось БТА, із посиланням на Ройтерз, пише про те, що росія заявила про удари по вантажних суднах, які прямували до України. У тексті йдеться, що Міноборони рф вважає, що судна "доставляли зброю українській армії". Позиції України немає, жодних даних з інших джерел. Є тільки приписка наприкінці публікації: "Агентство Reuters застерігає, що не може самостійно підтвердити цю інформацію". Тож якщо інформацію неможливо підтвердити, чи варто її публікувати, допомагаючи росії приховувати черговий воєнний злочин? Загалом за серпень-жовтень сайт опублікував чотири публікації, які повністю базуються на повідомленнях Міноборони рф: судна нібито перевозили "військові вантажі", "військову техніку" тощо. Тексти структуровані ідентично: в основі російська позиція, жодних інших даних не наведено.
<picture>
Публікації БТА про російські удари. СКРИНШОТ: БТА
А ось повідомлення сайту "24 часа" із заголовком "росія повідомляє про удар по вантажному судну поблизу Одеси". Виявляється, що судно "перевозило військову техніку для ЗСУ". Сайт посилається на БТА, українських джерел немає. І приписки про те, що інформацію не можна перевірити – теж. Отже, віримо російському Міноборони, нібито це достовірне і надійне джерело?
Видання "Дневник" розповідає про російську атаку на Київ 28 вересня, під час якої постраждала, зокрема, будівля Академії наук. У матеріалі опубліковані фотографії постраждалих цивільних, але водночас наведено й коментар Міністерства оборони росії щодо цієї атаки. Згадані Одеса і Чорноморськ. Виявляється, вантажні судна, згадані як цілі атак, "нібито доставляли вантажі українським військовим". То доставляли чи ні?
Ще одна новина – про те, що Україна атакувала російський космічний центр. У бекграунді - знову посилання тільки на Міноборони рф: "росія продовжила атакувати українські порти на Чорному морі та Дунаї. Одеса, Южний та Ізмаїл були обстріляні протягом ночі. За даними Міністерства оборони росії, було знищено склад пального та патрульний катер". То виходить, що атаки були виправданими? Невже українська сторона ніяк не коментувала удари і не надала фото пошкоджень?
Тож не дивно, що коли атаки відбулися поблизу Болгарії, журналісти також не одразу зрозуміли, що ж відбувається…
13 жовтня відбулася ще одна атака біля узбережжя Болгарії. Було підбите судно "Челсі-3", екіпаж вдалося врятувати. Ще одне судно, HS Dignity, затонуло. Видання "Дневник" щодо цієї атаки написало: "Офіційної інформації про походження атакуючих апаратів немає, але цього разу прем'єр-міністр Румен Радев викликав на зустріч посла росії Елеонору Митрофанову". Невже крига скресла?
Відрізняються й "шапки" - великі заголовки, під якими подавалася хроніка подій 6 та 13 жовтня. Після перших ударів писали: "Після ударів дронів одне судно затонуло, інше було вражено в економічній зоні Болгарії", тобто просто констатували факт про атаку. А за тиждень згадали росію: "Логічно, що вони російські": Дрони знову атакували кораблі в зоні Болгарії в Чорному морі".
<picture>
Заголовки-"шапки" на сайті "Дневник". СКРИНШОТ: "Дневник"
Видання також вміщувало критичні зауваження щодо дій деяких політиків. Так, президентка Іліана Йотова повідомила, що звернеться до Ради Безпеки ООН через напади. Журналісти прокоментували це так: "росія є одним із п'яти постійних членів Ради Безпеки ООН і має право вето на будь-яке рішення чи думку ради, а це означає, що жодне рішення не може бути прийнято від імені цього органу без її схвалення або утримання. Це ставить під сумнів сенс цього кроку [звернення Йотової до Ради], оскільки росія є головним підозрюваним у нападах на торговельні судна у виключній економічній зоні Болгарії в Чорному морі". Ще в одному з матеріалів цитують президентку щодо засудження нападів, але потім додають: "У позиції президента не згадується ані росія, ані Україна".
Події активно коментували й представники різних політичних партій. Зокрема, співголова партії "Так, Болгарія!" Божидар Божанов назвав позицію влади щодо російських атак "беззубою". На його думку, влада "прогнулася", і це лише заохотило росію до зухваліших дій. Натомість представник проросійської партії "Відродження" Цончо Ганев звинуватив у ситуації саму Болгарію. На його думку, підтримуючи Україну, країна стала "учасницею конфлікту". "Він відмовився коментувати, хто стоїть за нападом, і сказав, що влада має встановити це", - пише "Дневник".
Висвітлювали журналісти і спілкування прем’єр-міністра з російською посолкою. Та заявила, що не має жодної інформації, але не виключила, що це може бути "провокацією третьої сторони". Радєв же відповів, що "Болгарія продовжить розслідування нападів разом зі своїми союзниками по ЄС та НАТО, щоб встановити правду".
У хроніці подій журналісти "Дневника" також повідомили про російський удар по цивільному судну поблизу Миколаєва. Однак цього разу подача інформації дещо відрізнялася. Видання з іронією зауважило, що такі повідомлення зазвичай супроводжуються твердженнями про перевезення військових вантажів або товарів подвійного призначення. Таким чином журналісти дали зрозуміти, що ставляться до подібних заяв російської сторони скептично.
Видання "24 часа" було більш нейтральним, ніж "Дневник", намагаючись просто передруковувати заяви сторін. В одному із матеріалів журналісти написали про суперечку між Міністром оборони Дімітаром Стояновим (який не знає, чиї були дрони) і співголовою опозиційної "Демократичної Болгарії" Івайлом Мірчевим. Опозиційний політик звинуватив владу в тому, що вона боїться назвати винуватця атаки: "Представники влади поводяться дуже сором'язливо. Вони тут не для того, щоб берегти свій русофільський електорат для виборів, вони мають захищати національну безпеку та болгарських громадян". Також він розкритикував розслідування, проведене болгарською владою: мовляв, пошкоджене судно оглядали усього 30 хвилин. Натомість болгарський міністр оборони запропонував спустити Мірчева "на мотузці на будь-який корабель, який забажаєте – досліджуйте, спостерігайте та розглядайте скільки завгодно. Я знаю, що у вас є досвід плавання, ви там десь плавали, тож можете допливти й до кораблів, щоб шукати дрони".
Про обстеження пошкодженого судна писало видання "Телеграф". У матеріалі із заголовком "Радєв: Митрофанова запевнила, що росія не завдала ударів по жодному кораблю в Чорному морі" цитують прем’єр-міністра, який заявив, що водолази змогли побачити "серйозні пошкодження", але не знайшли "жодних фрагментів безпілотника, які дозволили б остаточно встановити причини ударів".
Огляд болгарських медіа дає нам чудову нагоду зрозуміти, яким є життя в країні, яку проросійські політики хочуть з усіх сил переконати, що війни поблизу немає. Ось основні технології, які для цього використовуються.
По-перше, створення такої собі інформаційної трясовини, де немає жодної надійної інформації. То чиї ж були дрони? Здавалося б, після другої атаки розвиднилося: прем’єр-міністр заявив, що логічно припустити, що вони російські. Але ж посолка росії це заперечує – одне з видань винесло це прямо у заголовок. Та й розслідування провели, але нічого не встановили... Уявімо себе на місці болгарського читача. Ймовірно, він почне думати, що нікому довіряти не можна, усі брешуть. І стане ще більш вразливим до різноманітних політичних маніпуляцій.
По-друге, політика приниження, описана Брайяном Оттом: політики постійно атакують одне одного, висловлюючи протилежні думки. Когось пропонують спустити на мотузці оглядати пошкоджене судно, хтось називає опонентів "телятами". З одного боку, це дає змогу збільшити залученість аудиторії, адже у соцмережах подібний контент знайде відгук. Але з іншого боку – знецінює політику і політичний діалог як такі, підриває довіру до інститутів і врешті формує цинічного виборця, який думає, що голосування не має сенсу, адже політики поводяться, як клоуни.
По-третє, хибний баланс. Болгарські журналісти продовжують активно цитувати Міністерство оборони росії, хоча його заяви потребують особливо ретельної перевірки. Але чи не створює це ризику, що читачі почнуть сприймати російські атаки на цивільні судна як виправдані? Зокрема, й коли йдеться про судна поблизу болгарських берегів.
З одного боку, медіа наводять слова представників компанії, яка експлуатувала затонуле судно HS Dignity: на його борту взагалі не було вантажу. Публікують фотографії травмованих моряків, повідомляють про зниклих безвісти. З іншого – регулярно цитують заяви російського Міноборони про нібито уражені біля українських портів судна, що перевозили зброю для ЗСУ. Якщо такі твердження поширюють без належної перевірки, у читача може скластися враження, ніби російські удари мають підстави. Але чи є докази того, що ці судна справді перевозили військові вантажі?
Зрозуміло, що проросійські політики Болгарії використовують сентименти свого електорату щодо російської імперії-"визволительки", радянсько-болгарської дружби тощо. Окремо варто розглядати й страх, який експлуатується: набагато простіше думати про те, що ця війна – внутрішня українська проблема, а не є походом кремля проти всієї Європи.
Проте приблизно у цьому ж фарватері опиняються й болгарські медіа. Замість того, щоби вивести свою аудиторію із інформаційної трясовини, яку створюють політики, більшість видань удають, що російські офіційні джерела так само заслуговують на довіру, як і всякі інші, або ж тримаються дивного нейтралітету, де обидві сторони заперечують свою причетність до атак. То що ж робити у такому випадку – продовжувати "встановлювати правду" поряд із болгарським прем’єр-міністром та міністром оборони, відвертаючись при цьому від тих доказів, які до цієї правди ведуть? Чи обрати іншу тактику?
Можливо, тепер, коли російські атаки дісталися вже до економічної зони Болгарії, варто поставити собі запитання: що збирається зробити вовк, який підкрадається до вас в овечій шкірі?
Наталія Стеблина
27 жовтня 2026 р.
ВАКС знову почав розгляд справи Труханова про купівлю заводу "Краян"