Що відомо про життя одеських представників “Антимайдану” та проросійських прихильників

Одеса – українське місто, в якому у 2014 році намагалися розхитати ситуацію і створити так звану "Одеську народну республіку", але проукраїнські активісти відстояли місто.

Журналістка Центру публічних розслідувань з’ясувала, де зараз прихильники "руського миру". Кожен з них був або є обвинуваченим у кримінальних провадженнях. Когось не затримували, когось відпустили, а когось – обміняли. Як живуть активісти "Антимайдану", який після подій 2 травня 2014 року переформувався у рух "Кулікового поля" – далі у матеріалі.

Обвинувачені у масових заворушеннях 2 травня 2014

В Одесі 2 травня 2014 року сталися масові заворушення: представники "Антимайдану" напали на проукраїнських активістів, які планували йти маршем єдності перед футбольний матчем. Антимайданівці мали при собі світлошумові гранати та вогнепальну зброю. Під час зіткнень у центрі загинуло шестеро людей, десятки були поранені.

Пізніше в той же день події розгорнулися на Куликовому полі. Там сталася пожежа у Будинку профспілок. Загинуло 42 людини.

Поліція затримала 19 антимайданівців. Їх звинувачували у масових заворушеннях, що призвели до загибелі людей (ч. 2 ст. 294), та незаконному носінні зброї (ч. 2 ст. 263). Статті передбачали 10 років ув’язнення. Сторона обвинувачення надала докази, які суд визнав недопустимими, і зробила процесуальні порушення під час слідства. Як підкреслили судді, «звинувачення навіть не намагалося довести провину». 

Через це в 2017 році Іллічівський міський суд виправдав проросійських активістів. Двох з них – Сергія Долженкова та Євгена Мефьодова – одразу затримали за обвинуваченням у посяганні на територіальну цілісність України.

Прокуратура подала апеляцію на виправдувальний вирок. Наприкінці 2019 року частину обвинувачених, що перебували в СІЗО, обміняли на українських полонених.

Миколаївський апеляційний суд призупинив розгляд апеляції на вирок у зв’язку з розшуком низки обвинувачених за справою 2 травня. Вони систематично не з’являлися на засідання. У 2020 році суд оголосив 10 обвинувачених у розшук.

Встановлено, що вони втекли на окуповані території, так звану "пмр" або в росію. Почнемо з двох найвідоміших тоді і бездіяльних зараз.

Євген Мефьодов. 22 травня 1983 року народження, громадянин рф. В Одесу переїхав з Йошкар-Оли в 2013 році. Євген працював таксистом. Був активним антимайдановцем, прихильником федералізації, створення так званої "онр". Входив в "Одеську дружину". Брав участь у проросійських маршах.

В 2019 році його обміняли на українських полонених. Євген переїхав в Москву і пішов у політику. Відомо, що він увійшов до партії "За правду" Захара Прилєпіна – російського політичного діяча, учасника бойових дій в Україні на боці терористів ОРДЛО. У 2020 Євген балотувався у депутати Держдуми, проте не пройшов.

Наразі перебуває у розшуку в Україні по обвинуваченні за ч. 2 ст. 129 (погроза вбивством).

Не дивлячись на таке "яскраве" минуле, до повномасштабного вторгнення рф в Україну Мефьодов не долучився. У збройному конфлікті не є учасником. Він таксує в столиці країни-окупанта і веде влог.

У своєму блозі розповідає про роботу таксистом і жаліється, що заробітку немає.

"Три дня проработал вообще никак. Два дня проработал чисто за еду и отмыть аренду. Вчера проработал 16 часов, заработал 2,5 тысячи рублей, это не заработок, а ерунда", – каже Мефьодов.

5 березня у соцмережах поставив на аватарку замість фото символ окупантів – букву Z у кольорі георгіївської стрічці і написом "Своїх не кидаємо". 

Але назвати це активною підтримкою складно. На тему війни лише кілька дописів – про те, як підключити VPN та його історію переживання подій 2 травня 2014 року.

Сергій Долженков. Відомий як "Капітан Какао". Українець, одесит. З 2009 по 2012 рік працював оперуповноваженим міліції. Був лідером "Одеської дружини", активним учасником "Антимайдану" в 2014 році. 

Саме його слідство вважало одним з організаторів масових заворушень 2 травня. Після виправдувального вироку його разом з Мефьодовим прокуратура звинуватила у спробі насильницької зміни конституційного ладу, посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України, організації масових заворушень. Слідство вела СБУ. У серпні 2019 Долженков вийшов з СІЗО під заставу, а в кінці року його віддали на обмін. Згодом він переїхав з невизнаної "днр" до москви.

Профіль у соцмережах "Капітана Какао" закритий. Але джерела з правоохоронних органів повідомили, що у вторгненні в Україну він не приймає участі. Як і Мефьодов, живе у москві. За даними співрозмовника, Долженков займається охоронним бізнесом.

Максим Сакауов. Громадянин рф. 22 вересня 1976 року народження. Був активним учасником "Антимайдану", членом "Одеської дружини", прихильником створення так званої "онр". Після виправдувального вироку його відпустили. Він скористався нагодою і втік до москви.

Наразі перебуває у розшуку в Україні по обвинуваченню у справі 2 травня. 

Соцмережі Максим активно не веде. Профілі або видалені, або закриті. Чим він займається зараз з’ясувати не вдалося.

Олександр Альошин. Громадянин України, одесит. 22 серпня 1996. Був одружений з активісткою "Кулікового поля" Екатериною Альошиною. Разом з нею зняв пропагандистський фільм про 2 травня – "Горящие сердца". Був у розшуку від 2020 року по справі тих подій.

Наразі всіляко підтримує у соцмережах Україну. Радить "не брати окупантів у полон".

"Вот и говорю. Нащо ви їх берете в полон. Хороший окупант – мертвий окупант".

А тепер до найцікавіших фігурантів. 

Олександр Суханов. Громадянин України, уродженець Республіки Молдова. Суханов – колишній військовий внутрішніх військ рф. Під час служби брав участь у війні в Чечні. Громадянство України отримав в 2005 році. Навесні 2014 був заступником коменданта табору "Антимайдану".

В 2017, коли він все ще був обвинуваченим у справі 2 травня, його зловили під час незаконного перетину кордону України біля Молдови. В його рюкзаку знайшли 27 ножів та один стартовий револьвер. Свої дії він пояснив тим, що йшов додому. 

Наразі Суханов перебуває у розшуку в Україні за обвинуваченням у справі 2 травня. Він проживає на території так званої "пмр". В 2018 році став бійцем приватної військової компанії "Чорноморське козацьке військо". Цю інформацію сам розмістив у соцмережах.

У соцмережах поширює дописи на військову тему. Зокрема, про тактику ведення бою, зброю, ПВК.

За кілька днів до повномасштабного вторгнення підтримав президента рф володимира путіна. 

Але не відповів на питання, чи долучиться до війні на боці окупантів.

Поширює антиукраїнські дописи. Підтримує зв’язки з одеськими сепаратистами, про що свідчать вподобайки до їхніх дописів і коментарі, залишені ним.

Одеське підпілля

Володимир Грубник. 23 березня 1983 року. Одесит, громадянин України. Лікар-хірург. Активіст "Антимайдану" та "Кулікового поля". Лідер проросійської терористичної групи "Одеське підпілля". Впродовж 2015 року диверсанти влаштовували вибухи у місті, зокрема, волонтерських центрів та біля будівлі СБУ. Під час затримання і обшуків правоохоронці встановили, що групу диверсантів курували з росії та тимчасово окупованого Криму.

Володимира разом з деякими іншими членами угруповання передали на обмін полоненими наприкінці 2019 року. Після цього Грубник заявив, що сподівається на визволення усієї "Новоросії".

"Мы рады, что наконец-то освободились от оков украинского нацизма. И мы воодушевлены и готовы к борьбе, – сказав він, – Буду продолжать борьбу за свою родину. Я мечтаю об освобождении всей Новороссии", – закінчив Грубник.

Наразі він продовжує підтримати терористів, проживає в так званій "днр".

Там Грубник став одним з ідейних лідерів, на рівні з Тетяною Монтян. Дає багато інтерв’ю, веде власні блоги.

Володимир Грубник створив telegram-канал "Призрак Новоросії" та став одним з засновників коаліції каналів "ОПСБ" (автори не розшифровують абревіатуру)  – це група волонтерів, які допомагають терористам та розповсюджують ІПСО (інформаційно-психологічна операція, - ред.).

Грубник поставляє терористам та військовим рф різноманітне обладнання. Наприклад, квадрокоптери, прилади нічного бачення, ноутбуки тощо. А міг би отримати вирок, як його соратник Сергій Волков.

Руслан Долгошея. Громадянин України. Одесит. Один із керівників «Війська вірних козаків чорноморських імені Богдана Хмельницького», колишній міліціонер. Ще один учасник і організатор "Одеського підпілля". Обвинувачувався у влаштуванні вибухів в Одесі, а також плануванні терористичних актів в Одесіі та Миколаєві. За даними СБУ, група планувала підривати й стратегічні об’єкти. У 2015 група підривала кілька разів залізничну дорогу. Також він – один з активних учасників "Антимайдану" та "Кулікового поля". Його віддали на обмін наприкінці 2019 року.

Руслан Долгошея перебуває у так званій "днр". Він знайшов собі заняття – тренує дітей у організації "Молода гвардія – юнармія днр". Неповнолітні присягають вірності бойовикам "днр", а після навчання й самі можуть стати ними. 

Проросійські активісти, учасники "Антимайдану", "Кулікового поля"

Денис Шатунов. Громадянин України. Одесит. Учасник подій 2 травня, але не фігурант справи. Активний "антимайдановець", активіст "Кулікового поля". Проросійськи налаштований. Обвинувачувався в організації замовного вбивства одеського проукраїнського активіста Сергія Ходіяка. Засуджений до 10 років позбавлення волі, але наприкінці 2019 року Шатунова обміняли на українських полонених. Відтоді живе в так званій "лнр".

Наразі Денис Шатунов все ще згадує про Ходіяка, про що свідчать його коментарі у соцмережах.

Куліковець не змінив поглядів і підтримує окупантів, виражаючи це у своїх дописах в соцмережах. Балотувався у молодіжний парламент так званої "лнр".

Спілкується з бойовиками "днр" та пропагандистами.

Денис Шатунов разом з журналістом-пропагандистом Артемом Бузілою

Владислав Войцеховський. Громадянин України. Одесит. Був членом ліворадикальної організації "Боротьба". Активіст "Антимайдану". 2 травня 2014 був у Будинку профспілок. Пізніше обвинувачувався у створенні і участі у терористичній организації. Войцеховського обміняли у 2015 році.

Тоді ж він долучився до терористів і вступив в окрему механізовану бригаду "Призрак Новоросії".

Згодом перейшов у народну міліцію так званої "лнр". Був важко поранений під час бою біля Бахмута у 2017 році. 

Судячи з фото соцмереж, в 2021 року Войцеховський все ще перебував у лавах бойовиків.

Ігор Немодрук. Громадянин України. Одесит. Активіст "Антимайдану". Учасник подій 2 травня, але не був затриманий. Написав пропагандистську книгу про той день. Втік до так званої "днр".

Наразі є лідером "фронту одеського спротиву" – організації одеситів, які зараз живуть на Донбасі і приймають участь у війні проти українців. Також Немодрук є військовослужбовцем народної міліції невизнаної "днр".

З січня 2015 року по теперішній час приймає участь у бойових діях проти ЗСУ. 

Так, з січня по вересень 2015 року Немодрук проходив військову службу у розвідувальній роті Центру підготовки МО так званої «днр». 

А згодом служив у батальйоні «Хан» на посаді снайпера. В одному з інтерв’ю у травні 2022 заявив, що скоро окупанти прийдуть й до Одеси. Зокрема, прийде і він.

Ігор Марков. Громадянин України. Одесит. Політик з українофобськими поглядами, прихильник та спонсор терористичних угруповань ОРДЛО, лідер нині закритої проросійської партії «Родіна». 

Наразі є підозрюваним у справі про колабораційну діяльність, пропаганду війни, посягання на територіальну цілісність України тощо. Переховується від українських правоохоронців з 2014 року. Розшукується.

Соцмережі активно не веде. Проте відомо, що наразі він активно приймає участь у війні з Україною. Марков створив так звану "одеську добровольчу бригаду". Добровольців навчали в тимчасово окупованому Херсоні. В одному з інтерв’ю він пообіцяв скоро "визволити" Одесу.

Це далеко не всі одеські прихильники "руського миру" та українофоби, які б могли зараз відбувати покарання, але змогли втекти від правосуддя і продовжують свою справу. Чи встигнуть правоохоронці покарати їх цього разу – питання відкрите. 

Але замість в'язниці ці люди можуть отримати і значно суворіше покарання. Наприклад, смерть. Одного із учасників подій 2 травня - антимайданівця Іллю "Заіку" - смерть уже наздогнала в середині серпня цього року у бою під Пісками, воюючи за "днр".

Але це ще не кінець історії, бо війна триває. 

Авторка: Юлія Химерик