03 жовтня 2023 р. 10:57
(Фото: Анастасія, жителька села Центральне)
Протягом дев’яти місяців село Центральне на Миколаївщині було під окупацією російських військових. Об'єднані сили ЗСУ звільнили частину Миколаївщини та Херсонщини в листопаді 22-го. Але до того часу російські загарбники встигли викрасти місцевих жителів і всіх в’язнів колонії в Центральному.
Хто причетний до воєнних злочинів, розбирався Центр публічних розслідувань.
Контрнаступ Збройних сил України на Херсонському напрямку тривав декілька місяців. Низка невеличких населених пунктів Миколаївщини, які розташовані на межі з Херсонською областю, відіграли ключову роль у звільненні Херсона. Бо відкривали шлях для деокупації всієї правобережної Херсонщини.
Зображення: "Радіо Свобода"
Під час активних бойових дій російські загарбники скаржились на сильний тиск з боку українських захисників. Про це свідчать опубліковані Службою безпеки України перехоплення розмов російських військових з того напрямку.
Свої невдачі на фронті російські загарбники часто-густо зганяли на цивільних.
"Почали техніку грабувати. Забирати автобуси (на сільськогосподарському підприємстві – ред.)… Ми тоді боялись з хати виходити. По дворах сиділи… До нас заходили на агрофірму "Роднічок". Я не знаю, вони під наркотиками чи п’яні були. Зайшли утрьох. Десь о дев’ятій годині. Я вже точно не пам’ятаю. До першої години ночі нас там мурижили. І стріляли над головою. Таку ахінею несли", - розказав на умовах анонімності житель села Центральне, яке було під окупацією до листопада 2022 року.
Жорстокість окупантів підтверджує ще один житель населеного пункту Олександр: "Він стукнув. Випали (зуби – ред.)… Я просто їхав до колонії. Там стадіон є. Вони БМП розгортали. Під'їжджають, питають: де ти їдеш. Я говорю: у Вавилове їду. - А чого ти туди їдеш? Я говорю: їсти везу, сестрі двоюрідній… Вони п’яні були. Стукнули, і все".
Після деокупації на звільнених територіях почали працювати правоохоронці. Зокрема в селі Центральне ексгумували тіла цивільних, яких поховали під час окупації, щоб з'ясувати причину смерті.
<span class="ratio ratio-4x3">
У Центральному російські військові облаштували штаб на території Снігурівської виправної колонії. Там вони допитували й катували місцевих жителів, яких підозрювали у співпраці з українськими силами оборони.
Колонія після звільнення. Фото: Анастасія, жителька села Центральне
У репортажі "Радіо Свобода", створеному відразу після звільнення Миколаївщини та Херсонщини, жителі Центрального скаржаться на катування під час окупації: "Там приєднували струм до ніг. Обливали водою. Струмом били. Потім брали патрон, порох висипали, сипали на руки, на задницю, на спину. Й підпалювали. Як це людина витримає?", - поділився житель села Центральне Олексій.
Український військовослужбовець Євген зазначив, що окупанти незаконно допитували українців: "В них були документи з Білозірського військкомату. Вони привозили людей по документах, бачили там адресу, хто де записаний, і привозили сюди. Наскільки ми розуміємо, для того, щоб присікти можливу партизанщину. Тобто їх садили, умовно, за стіл, тут сідали комісари. І вже починався безпосередньо сам допит".
Але одним з найстрашніших воєнних злочинів, скоєних окупантами в Центральному, стало викрадення українських громадян. Доля багатьох з них досі невідома.
На території Центрального розташована Снігурівська виправна колонія №5. Засуджених цього закладу російські загарбники викрали 28 травня 2022 року.
В колонії перебували ув’язнені, які хворі на туберкульоз. Тут вони отримували лікування, відбуваючи покарання за рішенням суду. Частина - засуджені на довічне ув’язнення. На той час у колонії знаходились приблизно 95 в’язнів. Ще десять людей – медичний персонал і близько двадцяти – охорона.
Читайте також:
За свідченнями місцевих жителів російські військові з засудженими поводили себе вкрай агресивно: "Хворий капається. Вони систему виривають. І на вихід. На вихід. На вихід. Автоматами кожного б’ють, прикладами… Їх вивезли. Я так зрозумів, що їх вивозили на броньованих машинах десь на Новокиївку (населений пункт на Миколаївщині – ред.). На Херсонський (напрямок – ред.)... А другі хворі – третє відділення. Їх з сумками, з баулами (вивозили – ред.)… Вони хотіли їх розстріляти. А командир їхній, бородатий такий був, говорив: нам дали наказ вивезти їх на 90-ту колонію. Десь там у Херсон. А там, що хочете, те й робіть", - згадує фельдшер Снігурівської виправної колонії №5 Олександр.
За словами старшої медсестри закладу Галини, медичний персонал колонії продовжував виходити на роботу навіть під час окупації Центрального: "Ми кожного дня ходили. Тому що в нас там хворі. І нам потрібно було їх лікувати. Лікарів уже не було. Тому що наші лікарі всі херсонські. На той час вони вже не мали змоги приїхати сюди. В основному вся робота лягала на руки медичного персоналу. Середнього медичного персоналу".
Медикині Снігурівської колонії №5 Валентина (ліворуч) та Галина (праворуч). Фото: ЦПР
Галина повідомила, що вперше російські військові оточили колонію ще в березні 22-го. Але тоді вони поспілкувались із персоналом і відійшли до селища Вавилове, яке знаходиться неподалік. Там вони розташувались на фермі. Потім заїжджали ще декілька разів. А наприкінці травня, вочевидь, вирішили захопити виправну колонію під штаб.
"Вони заїхали: три "Урали". Зробили кільце. Нікого не підпускали. Чергові, медичний персонал, тому що в нас фельдшер чергував добу, всіх, хто був на той час в середині, нікого не випускали. Засуджених завантажили без нічого в ці "Урали". Але вони заздалегідь, скоріш за все, знали, яка форма. Бо були три "Урали", і вони безпосередньо в машини всіх загрузили. Бо там були мультирезистентні (з відкритою формою туберкульозу – ред.), паличку виділяли, які ВК-, паличку не виділяли, і були довічні. І їх так і вантажили… Засуджені намагались опір чинити, що вони не будуть, вони не погоджуються. Ми чітко чули вистріли. Вони там стріляли, погрожуючи. Довічників вони били… Речі вони з собою не брали, ліки вони з собою не брали, медичну документацію вони теж нічого не брали", - розповідає старша медсестра Снігурівської колонії.
Громадська організація "Захист в’язнів", яку очолює Олег Цвілий, активно долучилась до збору інформації та допомоги викраденим засудженим. Деяких уже вдалось повернути в Україну. Зі Снігурівської колонії, завдяки правозахисникам, повернулись двоє засуджених. Вони й надали цінну інформацію про шлях викрадення українських в’язнів і місце їхнього перебування.
"Коли їх викрадали, вони зайшли, російські військові, кинули світло-шумову гранату. Почали стріляти у стелю. Саме в відділенні, де тяжко хворі. І фактично кого прикладом, кого як пришвидшували, намагались швидко зібратись. Звісно, всі речі вони не зібрали. Саме головне, саме трагічне, що вони дійсно не взяли з собою медичні картки", - повідомив Олег Цвілий.
Олег Цвілий. Фото з його сторінки в Фейсбуці
За словами правозахисника, викрадення засуджених у Центральному – на жаль, далеко не поодинокий випадок на тимчасово окупованих територіях. Російські загарбники тиснуть на засуджених, щоб вони отримували громадянство країни-агресора. Так окупанти готують ґрунт для мобілізації українських ув’язнених на війну і створюють картинку для пропаганди. Деякі засуджені використовуються як раби та обмінний фонд. Крім цього деяких викрадених в’язнів уже немає в живих: "Це викрадення пройшло під виглядом евакуації… Спроба використати засуджених як обмінний фонд була. Окрім цього засуджені знаходяться у Голій Пристані, Чонгарі. Там частина засуджених знаходиться, близько до 200 людей. Не всіх вивезли в росію. Цих хлопців використовують як рабів. Вони там будують в’язницю, будинки для колаборантів. Перед цим вони були задіяні в вантаженні різних архівів, грабуванні лікарень... Їх використовували ще в розпилі лісу для бліндажів. Також їх використовували для виготовлення гробів".
Але не тільки ув’язнених викрали російські загарбники. В червні 2022 року, вже після захоплення Снігурівської колонії й викрадення в’язнів, у родині Пуківських сталось страшне горе.
"18 червня він (Ярослав Пуківський – ред.) поїхав на роботу. Все було, як звичайно. Прибіг хлопчик, у нас тут у селі живуть, і каже: тьотя Таня, беріть документи, дядю Славу приїхали окупанти забрали. Я думаю: які документи, документи всі при ньому були… Я побігла взяла шлюбне наше, свій паспорт, побігла до свекрухи, ми сіли на мотоцикл і поїхали туди в колонію, де він працював", - згадує дружина викраденого окупантами Ярослава Пуківського Тетяна. За словами жінки, на той час охоронці колонії ще ходили на роботу.
Дружині та матері Ярослава Пуківського російські військові нічого не пояснили: "Ми пішли в Вавилове, де їхні бази були. Це Вавилове проходиш, там греблі були, і їхній блокпост стояв. Звісно, що нам не можна було далі йти. Вони по рації сказали, що ми підійшли. Я не знаю, як його звати. Але позивний "Кот" був… Мама каже: віддайте мені сина. А він відразу на нас кричати почав... Він тільки російською розмовляв. А мама каже: Славика, ви його забрали, за що ви його забрали з роботи? А він нам почав казати, що вночі світло в колонії з ліхтариком світили, хтось їхні позиції здавав. А я кажу: почекайте, Славик сьогодні тільки заступив на зміну. Він нам не повірив…Він почав крок за кроком підходити до матері та прямо кричати до неї. Я думаю: Господи, Славика забрали, зараз свекруху, мене заберуть. Що ж тоді діти будуть робити?".
Мати Ярослава, Олеся Пуківська. Фото: ЦПР
Чоловіка, який працював охоронцем у Снігурівській колонії, запідозрили у співпраці з силами оборони України. Так званим доказом для російських загарбників став профіль Ярослава Пуківського в Фейсбуці, де серед друзів був український військовослужбовець. Ані слідства, ані допуску родичів окупанти не забезпечили. За чутками, чоловік може перебувати в окупованій Новій Каховці.
За свідченнями родичів, російський військовий з позивним "Кот", якій може бути причетним до викрадення й незаконного утримання Ярослава Пуківського, є людина, зображена на фото.
Костянтин Іванов. Фото з мережі
Ми розшукали справжнє ім'я окупанта. Ним виявився командир артилерійського батальйону бригади "Кальміус" Костянтин Іванов. За інформацією пропагандистського видання "Україна.ру", якому "Кот"-Іванов дав інтерв'ю в вересні цього року, йому 40 років, воює з 2014-го, спочатку був у пехоті.
Костянтин Іванов. Фото з мережі
До окупації Донбасу росією жив у Торезі (Донецька область), працював зварювальником, водієм і за іншими робочими спеціальностями. Має нагороди від фейкового уряду так званої "днр". Зараз він начебто на Авдіївському напрямку. У 2022 році брав участь у захопленні Маріуполя та Волновахи.
Ярослав Пуківський з доньками. Фото з особистої сторінки в Фейсбуці
Правозахисник Олег Цвілий підкреслює, що представників пенітенціарної системи на окупованих територіях постраждало чимало: "Їх десь окремо тримають, не з засудженими. Я знаю також, що постраждало багато співробітників. З усіх установ багато де постраждали. Якщо згадувати, то і з Маріупольського СІЗО повивозили. Кажуть, що спочатку в Бердянськ, потім у Луганськ. Їх десь вивозять по тимчасово окупованих територіях. До них окреме ставлення. Вони (окупанти – ред.) їх катують. І знущаються. І, можливо, багато кого вже немає в живих".
Миколаївська прокуратура на наш запит повідомила, що досі не встановила місце перебування Ярослава Пуківського. В офісі омбудсмена зазначили, що в лютому 2023 року направили листи до Українського національного центру розбудови миру та делегації Червоного Хреста в Україні. Але родина досі не знає долю Ярослава, й чи живий він взагалі.
Давайте розбиратись, хто може бути причетний до викрадення та насильницького утримання громадян України. Та яким шляхом їх вивозили.
За словами Олега Цвілого, етапування викрадених засуджених окупантами завжди відбувається в жорстокий спосіб: "Багато людей не доїхало при так званій евакуації. У нас є свідчення, коли їх били по дорозі. У нас є свідчення, що коли їх перевозили, вони сказали: нам важлива не якість, а кількість ваша. Тобто якщо крок вліво чи вправо, ми вас тут пристрелимо і привеземо трупак… Ось так їх перевозили. Їх там били в Сімферопольському СІЗО. Потім деяких били в росії. Речі позабирали в них усі. Перевдягли їх у роби… По прибутті в росію, в нас є свідчення, що помирали засуджені, хворі на туберкульоз, тому що їм лікування почали надавати лише місяці через два. Багато людей померло від ненадання своєчасної медичної допомоги. Деякі люди померли від побиття, від неналежного ставлення. Їх всіх етапували дуже тривалий час. При цьому не давали ходити в туалет, не годували, дихати не було чим. Їх напихували в автозаки так, що в них зі стелі капав конденсат. Тобто умови були дуже страшні".
Від засуджених правозахисникам вдалось встановити шлях етапування: спочатку в’язнів Снігурівської колонії доставили в Херсон, потім тримали в Голій Пристані, далі – через Сімферопольське СІЗО у Криму направили до Ростовської області.
У Миколаївській прокуратурі підтвердили, що в’язнів з Центрального спочатку вивезли до окупованої Херсонщини. Станом на зараз окремих осіб окупанти звільнили за спливом строку відбуття покарання. Вони вже повернулись в Україну. Також деяким засудженим вдалось повернутись до підконтрольної території України. Вони продовжують тут відбувати покарання. Кількість в’язнів Снігурівської колонії, які повернулись в Україну, у прокуратурі не надали.
Викрадення засуджених неможливе без "допомоги" колаборантів. Хто ж українських пособників російським окупантам дотичний до цього злочину?
Зі слів жителів Центрального відомо: загарбники пропонували співробітникам Снігурівської колонії виїжджати в Херсон, щоб продовжити працювати. Обіцяли надати житло в окупованому місті. Декілька колаборантів зголосились на пропозицію російських військових. В січні трьом експрацівникам закладу повідомили про підозру.
За даними Державного бюро розслідувань, начальник дільниці, старший та молодший інспектори Снігурівської виправної колонії добровільно перейшли на бік окупантів та отримали посади в Херсонському СІЗО. Під час звільнення міста колаборанти повтікали разом з окупантами.
Неабияку роль в викраденні в’язнів зі Снігурівської колонії на Миколаївщині відіграв колишній начальник виправної колонії №90 в Новій Каховці Євген Соболєв. Колаборант зголосився очолити пенітенціарну систему при окупаційній владі на Херсонщині.
Євген Соболєв. Фото з мережі
Саме він, за матеріалами слідства, причетний до депортації українських засуджених і, можливо, охоронця з Центрального Ярослава Пуківського на окуповані території та в рф. Підозру колаборант отримав ще у травні 2022 року. А в липні 23-го щодо Соболєва правоохоронці завершили розслідування.
За даними сайту Миротворець, Євген Соболєв 1985 року народження зареєстрований за адресою Нова Каховка, вулиця Горького, 13, квартира 76. Станом на зараз населений пункт поки що перебуває під контролем окупантів.
У минулому році в Херсоні підірвали автівку, в якій знаходився Соболєв. Внаслідок вибуху колаборант отримав поранення.
Але не тільки означені колаборанти причетні до викрадення українців з Центрального.
"Їх перевезли спочатку в сьому колонію, голопристанську. Це також наша профільна українська туберкульозна лікарня. Але засуджені, яких нам вдалось повернути, кажуть, що умови й лікування – це небо та земля. В п’ятій колонії (Снігурівська виправна колонія в Центральному – ред.) було набагато краще. І з ліками, і з умовами", - розповідає Олег Цвілий.
Мова йде про Голопристанську виправну колонію №7 на Херсонщині. При ній діяла міжобласна спеціалізована туберкульозна лікарня. За даними Харківської правозахисної групи, під час окупації населеного пункту з установи звільнились начальник та перший заступник, не бажаючи працювати під тимчасовими окупантами.
За інформацією аналітичної системи YouControl, на той час колонію очолював Сергій Напрасніков.
Керівники голопристанської колонії. Скрін YouControl
Наразі населений пункт усе ще під окупацією. А Напрасніков після звільнення Херсону очолив Північну виправну колонію №90 в місті.
За даними правозахисників, після Голої Пристані через Крим російські загарбники вивезли принаймні частину викрадених засуджених Снігурівської колонії до росії. Перевалочною базою для українських в’язнів стало Сімферопольське СІЗО. Ним керує черговий колаборант Сергій Бережний.
Після окупації та анексії Криму, за даними Миротворця, Бережний перейшов на бік загарбників, отримав російське громадянство й почав розбудовувати кар’єру в так званій російській федеральній системі виконання покарань.
Сергій Бережний. Фото з мережі
Бережний зареєстрований у Сімферополі, вулиця Комсомольська, 4, квартира 26. Весь час окупації півострова з Сімферопольського СІЗО надходила інформація про регулярні катування та побиття ув’язнених. У тому числі українських громадян.
Ми знайшли Бережного у "вконтакте" й відправили йому повідомлення. Однак, схоже, колаборант нечасто заходить у соцмережу й поки що наше повідомлення не прочитав.
З Криму ув’язнених з Центрального вивезли до Ростовської області.
"Ми знайшли людей у 20-й колонії. Це російська колонія. Вона знаходиться у Шахтах (Ростовська область, росія – ред.). Це туберкульозна колонія, скажімо так. Ще там є 19-а колонія. Установа виконання покарань їхня. В цих установах знаходяться туберкульозні хворі", - повідомив Цвілий.
20-а колонія в Ростовській області має назву лікувального виправного закладу. Керує ним Максим Чумаков. На жаль, знайти його фото в мережі не вдалось.
Ще одним місцем перебування викрадених зі Снігурівської колонії українських в’язнів є міжобласна туберкульозна лікарня №19 у Ростові-на-Дону. Керує установою Микола Єрошенко. Обидва заклади в підпорядкуванні начальника управління ФСІН по Ростовській області Дмитра Безруких.
Дмитро Безруких. Фото з мережі
Цей персонаж "засвітився" в допомозі вербувати нині вбитому керівнику ПВК "Вагнер" Євгену Пригожину бійців на війну серед ув'язнених у регіоні. Низка країн наклали на Безруких санкції за цю діяльність.
Російська система виконання покарань є достатньо закритою. Воно й не дивно, враховуючи, що в’язниці в рф досі більше схожі на радянські концтабори, в яких засуджених принижують та катують. Варто лише згадати викладений у 2021 році керівником російської організації "Гулагу.нет" Володимиром Осечкіним матеріал про регулярні зґвалтування ув’язнених у російських колоніях.
Однак нам вдалось знайти декількох представників системи ФСІН у Ростовській області й поставити їм запитання: навіщо росія краде українських ув’язнених.
Пресслужбою ФСІН у Ростовській області завідує Борис Марухян. Саме він, до речі, комунікував щодо захопленої в полон у 2014 році "айдарівки" Надії Савченко. Її утримували в СІЗО в Ростові-на-Дону. Але потім обміняли.
Фото: скрин
Ми написали Марухяну у "вконтакте", він прочитав повідомлення, після чого обмежив можливість йому писати.
Фото: скрин
Також ми написали декільком колегам Марухяна, яких знайшли через його сторінку в соцмережі. Зокрема у профіль "Уфсин Крим" і "Анні Михайлівні" з міста Шахти Ростовської області.
Фото: скрин
"Анна Михайлівна" повідомлення прочитала, однак залишила його без відповіді. "Уфсин Крим" також прочитав наше повідомлення, але, вочевидь, вирішив проігнорувати.
Фото: скрин
Міжнародний кримінальний суд виписав пожиттєвий ордер на арешт путіна за викрадення українських дітей. Сподіваємось, що до цих звинувачень додадуть також епізоди з викраденням українських засуджених. Адже ув’язнені – це одна з найбільш вразливих категорій громадян під час війни. А їхнє викрадення – тяжкий воєнний злочин.
Олена Чернишова
04 листопада 2024 р.
Херсонські рятувальники отримали набори оперативного реагування для зимівлі03 листопада 2024 р.
Пропаганда в кожен дім: росіяни на ТОТ Херсонщини безплатно встановлюють ТВ-обладнання "руского міра"