Популізм чи допомога: парламенту пропонують зробити виборчі квоти для учасників війни

У Верховній Раді зареєстрований законопроєкт про внесення змін до Виборчого кодексу України щодо гарантованого включення до виборчих списків учасників бойових дій (7405), яким передбачається забезпечення у кожній п’ятірці виборчих списків політичних партій на виборах народних депутатів і місцевих виборах не менше двох учасників бойових дій у зв'язку з військовою агресією проти України.

Експерти Одеської обласної організації ВГО "Комітет виборців України" проаналізував проєкт закону та дійшли висновку, що така пропозиція є скоріше популізмом, аніж кроком до реального покращення виборчого законодавства та створення системних умови для реалізації учасників бойових дій у політичному житті.

Передбачається, що норма діятиме протягом п’яти років після завершення бойових дій та скасування воєнного стану. 

Як зазначено у пояснювальній записці, метою цієї законодавчої ініціативи є забезпечення гарантованого представництва у радах різного рівня учасників бойових дій.

"Безперечно, в державі мають бути створені всі умови для громадян, які ціною власного здоров’я захищали український народ, для реалізації себе у мирний час, в тому числі й шляхом роботи у представницьких органах влади. Проте запропонована ініціатива суттєво не вирішує ніякої проблеми, оскільки проблеми як такої нема і, скоріш за все, не буде", - впевнений голова Одеського КВУ Анатолій Бойко. 

Зокрема, автор законопроєкту Георгій Мазурашу зазначає, що у суспільстві значно зріс рівень довіри та поваги до захисників України, і з цим важко сперечатися. Проте українське суспільство вже проходило подібним шляхом у 2014 році, коли на парламентських виборах переміг виборчий список партії "Народний фронт", який позиціонувався саме як партія учасників бойових дій. Тобто без жодних зобов’язань з боку законодавства українське суспільство надало мандат багатьом учасникам бойових дій.

"Строк дії запропонованої норми (5 років) наштовхує на думку, що така ініціатива більше схожа на необґрунтований популізм, аніж реальні кроки. Чи після перших п’яти років очікується спадання рівня поваги до ветеранів війни з боку суспільства?" - зауважив А. Бойко.

Дивним, на думку експертів Одеського КВУ, виглядає відсилка у пояснювальній записці до гендерної квоти, що міститься у Виборчому кодексі, адже це говорить про нерозуміння автором суті і мети такого квотування. Гендерна квота передбачає збільшення можливостей для участі у представницьких органах влади для величезної соціальної групи (жінки), яка історично позбавлена такої можливості - спочатку через законодавчі заборони, а натепер переважно через соціальні упередження.

Цей законопроєкт вже має висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради, в якому зазначені наступні зауваження:

• Конституція не передбачає інституту спеціального або квотного представництва тих чи інших соціальних, професійних, національних верств населення;
• впровадження такого підходу може призвести до збільшення кількості категорій, які мають бути обов’язково включені до виборчих списків політичних партій;
• формулювання «учасники бойових дій у зв’язку з військовою агресією проти України» не є вдалим, оскільки чинне законодавство не виділяє саме такої категорії осіб, а оперує поняттям «учасник бойових дій» і відносить до цієї категорії різних осіб;
• відсутнє обґрунтування про термін дії запропонованої норми.

Отже, поява такого законопроєкту є позитивним сигналом для суспільства: держава розпочинає діалог про майбутнє захисників українського народу і це майбутнє не зациклине лише на сфері соціальної допомоги, але наданні додаткових можливостей для реалізації себе через представницьку функцію.

Проте наразі цей законопроєкт є лише заявкою на початок діалогу щодо реалізації активного виборчого права захисниками України у майбутньому, оскільки запропоновані зміни до законодавства не покликані створити системні умови для реалізації себе у політичному житті ветеранів війни.

Дивіться також чи зможуть підозрювані в корупції не понести відповідальність. 

Чи не стане нова ініціатива парламенту про образу працівників правоохоронних органів інструментом для розправи з незгодними із діями поліції?

А також, чи існують ризики усунення "незручних" мерів через законодавчі зміни?