Під обстрілами, вздовж замінованих доріг і за будь-якої погоди: як працюють одеські електрики

Впродовж останніх тижнів Одеса й область зазнають регулярних ворожих обстрілів, які в першу чергу націлені на енергетичну інфраструктуру. Через це сотні тисяч людей по кілька діб змушені жити без електроенергії, часто – також без води й опалення. Інтент провів кілька годин з бригадою електриків: вони лагодили мережі, пошкоджені після обстрілу на початку минулого тижня.

"Робота як робота. Прикрутив, закріпив, спустився – і у вас світло в хаті"

На Одещині зараз – відлига. Груднева відлига на Півдні – це постійні тумани, мряка, дрібний дощ, від яких рятує тепла кімната, плед, чашка гарячого шоколаду і казковий фільм. Цього року через повномасштабне вторгнення росії українці позбавлені всіх цих передноворічних принад, хоча багато хто дістав гірлянди навіть раніше, ніж колись: заживлені від різних акумуляторів вони дарують світло і трохи затишку.

- Тобі знадобляться старі чоботи, яких не дуже шкода, - радять в "ДТЕК Одеські електромережі". Я слухняно знаходжу у шафі саме такі. За кілька годин вони перетворяться на два важкі кавалки суцільної багнюки.

Робота бригади триває просто серед південного безкрайого поля. Від постійної вологи воно розмокло так, що кожен крок дається непросто. Щоправда, у електриків є зручні гумові чоботи.

- Ну як – робота є робота. Не буває легкої роботи. Під дощем, правда, не дуже, набагато важче, ніж без нього. А так якось звикли до таких умов, - розказує майстер центру по ремонту ліній електропередач Станіслав.

Під його керівництвом бригада, що складається з 9 електромонтерів, 2 автовишок і 2 бригадних машин, працює над відновленням мереж 150 кВ на одному з об’єктів: обварює пошкоджені уламками ракет металоконструції, відновлюють з’єднання електрокабелів. Поки ми розмовляємо, монтери починають міняти пошкоджені кабелі: обірвані знімають, а нові підіймають нагору та закріплюють.

- Коли цю ділянку закінчимо, світло матимуть кілька кварталів Одеси точно, може, трохи більше. І отак по ділянці, по ділянці поступово відновлюємо, - каже він.

У монтерів мокрі обличчя: дощ посилюється. Ноги вгрузають у багно, автовишка з ланцюгами на шинах кілька секунд трохи буксує і під’їжджає до опори. Робітники підіймаються нагору, закріплюють нову лінію електропередач.

- Бачите, нічого особливого, все навіть нудно, я б сказав. Зняв порване, поміняв на нове, то вгору, то вниз, відкріпив, закріпив, перевірив – і вперед далі. Нічого романтичного. Отак разів двадцять попідіймався – і у вас світло з’явилося в хаті. Що вам розказати? Навіть не знаю. Нічого особливого ми не робимо, нема що й розказати, - каже один з водіїв автовишки.

Взагалі довго ніхто не балакає: робота не чекає, треба працювати швидко.

"У Херсоні працювали за 5 км від росіян. На вишці – як на долоні"

Ця одеська бригада вже встигла побувати в різних куточках України: відновлювали електрику у Лимані, Краматорську, Слов’янську Донецької області, також побували в Херсоні, Бучі, Бородянці, Гостомелі.

- Відновлювали так само роботу мереж. Іноді працювали в п’яти кілометрах від лінії фронту. Працювали в бронежилетах поверх своєї робочої форми, у військових касках замість своїх. Вся робота – тільки після проходження саперів, бо дуже заміновані території, треба було ходити чітко по лініях, вказаних саперами, ані кроку вбік, - згадує Станіслав.

Машиніст автовишки Юрій розповідає про себе, що його батько – теж машиніст електровишки тож вибір професії свого часу був нескладним.

- Подобається робота. Я знаю, що роблю і для чого. Все просто. Робиш свою роботу, а люди мають світло. Можна сказати, що я пишаюся своєю роботою, - розказує він.

- Тут ще норм, тільки дощ набрид. А так ОК. У Лимані було страшніше, а в Херсоні, чесно, дуже страшно. До руських було кілометрів сім чи п’ять. Підіймаєшся на вишці і думаєш: чи спустишся? Тебе ж видно, як на долоні. Я якось там проїхав після саперів – ОК. А на тому ж місці наступного дня вишка підірвалася. Добре, всі живі хоч. А мені пощастило. Чи міг я відмовитися? Міг, звичайно. Але я вважаю, що це мій обов’язок, бо я вмію це робити.

- В Херсоні люди нам так дякували, як ніде. Обіймали, плакали. Приносили щось смачне, хоча я ж розумію: самим толком їсти нема що. А вони діляться. Або я їду, а вони нам кричать: "Дякуємо". І після тих обіймів їхніх уже наче й не так страшно підійматися на вишці.

- Нам один військовий так і сказав. Подивися так на нашу роботу і каже: "Та у вас робота ще небезпечніша, ніж у мене. Я он під стінкою сиджу, якщо прилетить – від осколків закриє. А ти нагорі, як на долоні. Ну так і є, якщо чесно. Але краще про це не думати, коли працюєш. Просто треба робити свою роботу.

У Херсонській області бригада одеських електриків повністю полагодили лінію 154 кВ, що йшла від Миколаєва до Херсона: за три тижні роботи зробили більше дев’яти кілометрів лінії.

- В Херсоні багато роботи. Ми підняли лінію, наприклад, а її через дві години знов обстріляли – і знов ремонтуємо. А найважче, мабуть, особисто для мене – по мінах їздити. Хоч сапери стараються, дуже багато вони працюють там, але все одно ризик сильний. Ну та що вдієш: роботу треба робить, - пояснює Юрій.

Дощ посилюється, монтери підіймаються на наступну опору. Того ж вечора електроенергія з’явилася у багатьох одеситів. Але вже за кілька днів росіяни завдали нових ударів по енергетичній інфраструктурі – цього разу дронами-камікадзе. Цього разу майже на дві доби без світла лишилося близько півтора мільйона одеситів і жителів області. Як буде надалі – ніхто не знає. Але монтери не сумніваються, що й надалі просто робитимуть роботу.

Євгенія Генова