"Наслідки дізнаємося пізніше, коли пірнатимемо, як в музей", - науковець Іван Русєв про затоплену "Москву" та екоцид

Серед воєнних злочинів росіян окрім викрадення дітей, розстрілів цивільних українців, ударів із "Градів" по житлових кварталах є й екоцид. Крім багатомільйонних збитків довкіллю від ракетних ударів та підриву Каховської ГЕС є й те, що не видно неозброєним оком. Разом з Іваном Русєвим - доктором біологічних наук, професором, науковим журналістом та керівником наукового департаменту природного парку "Тузлівські лимани" поспілкувалися про аспекти життя природи під час війни.

<span class="ratio ratio-4x3"></span>

Ви досі починаєте кожен свій пост із підрахунку доби повномасштабної війни. Якщо повернутись назад, то які відчуття супроводжували вас 24 лютого?

Наш національний парк має невеличку дерев’яну будівлю, де постійно чатують два інспектори. І ми вже до початку війни бачили рашистські кораблі, хоч і далеко, які фактично за два тижні окупували все північно-західне Причорномор'я, аж до Зміїного. Вони були там всюди: підводні та надводні човни. Літали наші гвинтокрили, які розлякували птахів і було відчуття, що щось станеться.

Але я ніколи не думав, що так швидко зачепить найрозумніших тварин моря - дельфінів. В лютому ми не бачили загиблих дельфінів, а в березні вже з'явилися перші. Вони були такими гарними зовні, але мертвими. Раніше море також викидало їх, але були сліди сіток чи відрізані плавці, тому ми знали, що це через рибаків або браконьєрів, які ловлять камбалу. А зараз їх виносило на берег цілісенькими. Тоді з’явилася гіпотеза, що загибель дельфінів мала воєнний чинник. Ми почали збирати інформацію задля доказів.

Ви звертались до друзів по всьому світу з закликом протистояти путіну, чи відгукнулась наукова спільнота, можливо, отримували якісь відповіді від російських колег?

Я звертався до науковців. Також і до російських. Багато знайомих було по різних напрямах, але я відчував їхню мовчазність - вони не відповідали, хвилювалися, боялися. Тому розірвав усі стосунки з росіянами, яких знав і спілкувався з болгарами та румунами. Вони постійно надавали мені інформацію стосовно дельфінів. Спочатку я окремо збирав інформацію на російських ресурсах, усе документував, бо деякі дані вже зникли, це була б втрачена інформація. Хоч і втратив зв’язок з їхніми науковцями, але отримав дуже важливу інформацію, яка є доказом моєї гіпотези стосовно впливу війни на чорноморських китоподібних.

Фото: Інтент/Наталя Довбиш

Чи адаптувались природа до війни та вибухів так само як і люди?

Думаю, що ні. Деякі тварини, види птахів, якщо з'являється якась бомба, злітають, але деякі повертаються. Інші - просто шукають нові місця. Наприклад, птахи-чоботарі з Червоної книги, які планували гніздитися на лимані, цього року не гніздували.

Подія, яка має велике військове значення - потоплення крейсера "Москва". Чи є згубні наслідки для нашої екосистеми, що цей корабель залишиться на дні Чорного моря? "Москва" мала дуже потужні сонари - це військові гідролокатори, які засекречені, тож ми точно не знаємо їхню потужність. В теорії десь 150-200 кГц. Така потужність впливає на вухо людини, а на дельфінів тим більше.

"Москва" вражала наших дельфінів, тому коли завдяки ЗСУ вона зникла, ми раділи. Але цей корабель мав багато пального, інших речовин та хімічних сполучень, які впливають на море. Наслідки дізнаємося пізніше, коли пірнатимемо туди, як в музей.

Фото: Іван Русєв/facebook

Як доводити, що екологічні злочини спричинені росіянами, якщо це не пряма шкода, як з ракетними ударами?

Важлива тема. Екоцид - стаття 441 в ККУ, не застосовувалася раніше, а зараз завдяки спеціалізованій прокуратурі ми відкрили кримінальне провадження. Але доказів, щоб казати щось із впевненістю на 100 відсотків, ми не маємо. Шкода відбувалася на відстані, а дельфінів уже викинуло у нас. Але ми маємо свідчення експертів різних чорноморських країн, де зазначено, що такого явища, як масова загибель дельфінів, не було. Такої чисельності контужених дельфінів, які не можуть жити нормально у своїх водах - теж не було. До того ж ніколи не було такого потужного воєнного впливу на дельфінів, адже під час Другої світової війни не відзначали такий потужний шум.

З лютого по серпень (2022 року – ред.) коли була потужна російська навала в північно-західній частині Чорного моря, загинуло багато дельфінів. Потім, коли ми їх відтіснили, вже траплялися поодинокі випадки загибелі тварин, здебільшого через міни.

Ми намагатимемося доводити опосередковано, але маємо свідчення болгарських та румунських експертів, які бачили дельфінів з опіками фосфорних мін. Наразі чекаємо на найважливішу артилерію для доказу - результати лабораторних досліджень з Італії. Там можуть досліджувати кістки вуха дельфінів, завдяки цим даним будемо доводити вплив війни.

Жодна країна у світі ще не отримувала репарації за злочини проти довкілля. Чи зміниться це у випадку з Україною?

Так. Ми маємо спільне Чорне море навіть з орками, вони наші сусіди й всі відповідальні за життя дельфінів. Їх дуже мало в Чорному морі, тому є міжнародні зобов’язання, щодо їхнього збереження. Якщо ми доведемо вплив війні та рашистів у першу чергу, то відчуваю, що зможемо отримати репарації. Я оптиміст по життю.

Фото: Інтент/Наталя Довбиш

Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) якось допомагала чи виявляла стурбованість?

Не можу сказати зі 100% впевненістю чи допомагали. Але завдяки американцям, ірландцям, британцям, які спілкувались зі мною та нашими Національним парком - ми маємо підтримку. По-перше, розуміння того, що шкода – це наслідок війни. По-друге, вони надали нам експертів. До того, як прокуратура почала робити розтини разом із ветеринарами та брати матеріал від загиблих дельфінів, я звернувся до багатьох людей з різними контактами у міжнародних інституціях. Вони надали мені консультації, як це робити правильно. Це важливо, бо лабораторні дослідження здійснюються виключно в Італії та Німеччині.

Українці звернули увагу на бездіяльність світу стосовно теракту на Каховській ГЕС. Чи стало для вас це неочікуваним і чому, на вашу думку, навіть екологічна катастрофа такого масштабу не спричинила якихось дій?

Ми відчували, що дуже слабка реакція була на підрив Каховської дамби. Але я можу це пояснити масованою інформаційною пропагандою росії, щодо того, що це зроблено українцями. Є люди за кордоном, які сумніваються і думають, що може бути якийсь вплив українців. Це давало їм можливість відтерміновувати реакцію. Коли вже ми почали збирати конкретну інформацію по загиблим тваринам, то деякі колеги з Румунії та Болгарії повірили, що ми не можемо так чинити стосовно себе і знищувати наше довкілля.

Фото: Іван Русєв/facebook

Розкажіть про так званих бойових дельфінів. У 2022 році супутникові знімки показали, що росіяни розмістили клітки з дельфінами на вході в Севастопольську бухту. Зараз їх 6-7 ссавців. У чому полягає суть такого використання тварин, чому їх тренують?

До приходу в Національний природний парк "Тузлівські лимани", коли Міндовкілля запросило мене керівником, я працював у державному океанаріумі, який виїхав з Севастополя у 2014 році. Тому знаю теорію роботи з бойовими дельфінами. Я цікавився охороною диких дельфінів, але мене змушували вивчати і я зібрав багато інформації та написав книжку, де є про це розділ.

Можу стверджувати, що ця робота змушувала знищувати тисячі дельфінів, для того, щоб спіймати, а потім їх тренувати. Вони не завжди підкорялися цьому тренуванню і просто вмирали. Це абсолютно некорисна дія - бойові дельфіни. Їх можна було використовувати 50 років тому, а зараз є розумні дрони, які можуть виконати підрив чи донесення якогось предмета ефективніше за дельфінів.

Як ви ставитесь до зоопарків та дельфінаріїв. Чи можна в Україні змінити ставлення до тварин у цьому контексті?

Я дуже сумую, коли бачу людей, які йдуть до дельфінарію. Мені шкода цих дельфінів, які там живуть, вони у в'язниці. Дельфін дикий, він потребує пропливати десятки кілометрів за день, полювати, мандрувати. А у дельфінарії він не має простору, не використовує свою ехолокацію.

Тому для мене це просто жах і ми в Національному парку вже запропонували для Міністерства створення реабілітаційного центру для дельфінів, в межах парку. Щоб ми могли через законодавство сьогодні вилучати дельфінів, які там утримуються не по закону. Якщо ми їх вилучаємо через суд, то куди дінемо? Немає центру.

Міндовкілля схвалило ідею центру, але Одеська обласна адміністрація гальмує процес, не надає ділянку, яка знаходиться на Піщаній Косі між Чорним морем і лиманом Сасик, яка дуже важлива для цього. Ділянку ще з часів головування Гриневецького тримають задля так званого проєкту "Дуная", щоб забудувати п’ятизірковими готелями, але це суперечить нашим домовленостям з Європою. Рамсарська конвенція та Смарагдова мережа охороняють цю територію. Ми хочемо створити зону рекреації, де буде реабілітаційний центр для дельфінів. Це великий басейн на березі Чорного моря, де є можливість комунікувати з дикою природою.

Щодо зоопарків, то я проти, щоб там тварин утримували. Дійсно дітям потрібно давати якісь приклади, але якщо ви робите, то хай це не заважає життю тварин. Може хтось ваших глядачів бачив зоопарки Європи, Америки, Канади, Австралії - там вольєри зроблені так, щоб тварина могла відчувати себе комфортно - це ще я можу сприймати. Але категорично проти нашого Одеського зоопарку та цирків. Я однозначно проти цирку з тваринами.

Чи є в контексті відновлення місце для створення нових нацпарків в Україні?

Ми йдемо в Європу, маємо домовленості з Європою, ще у 2021 році ми повинні були зробити 15% території, які будуть охоронятися. На сьогодні маємо - 6,4%. Тобто ми чисто політично маємо виконати зобов’язання. Зараз ми подали проєкт до Міндовкілля на 3 тис. кв км - дуже велика площа морської акваторії, для охорони дельфінів, аж до Зміїного і навколо нього. Міндовкілля погодило, але і тут йде саботаж нашої обласної адміністрації.

Яким чином нам виконати зобовʼязання перед ЄС: довести до 2025 року площу заповідних територій до 15%, враховуючи тимчасово окуповану територію, теракт на Каховській ГЕС та обмеження у фінансових ресурсах?

Головне - ідея, вона є, як і зобов'язання. Якби не було внутрішніх ворогів чи незрозумілих опонентів, то це було б швидко. Є люди, які думають, що війна закінчиться і вони будуть так само красти та ділити ці території, як і було. Так вже не буде, я впевнений. Також є багато міжнародних фондів, які чекають, наприклад, Blue Marine foundation - британський великий фонд, який планує створити 30% охоронного світового океану для китів і дельфінів. Вони кажуть, що готові допомогти.

Чи змінила війна життя науковця?

Дійсно змінила. Я частіше живу в природі, тому що раніше було багато бюрократичних справ. І тому, що молоді інспектори вимушені були піти в армію, деякі жінки виїхали в Європу - немає достатньої кількості людей і мені потрібно фізично бути там, спостерігати різні явища. Я бачу зараз дику природу.

На фоні війни майже два роки як відсутнє полювання, менше браконьєрів. Тому зараз в нас багато птахів, зайців, косуль.

Фото: Інтент/Наталя Довбиш

Чи бачите сплеск інтересу міжнародної спільноти до українських досліджень?

Так. Ми відкриваємо нову хвилю пізнання нашої країни. Важливо теж зрозуміти, що біорізноманіття, особливо птахи - не власність України, а всіх людей, по якій території вони пролітають та живуть. Цікаво, через які фактори зникають тварини. А нам потрібно знати, як відновлювати країну і в цьому контексті. Є території, де немає таких потужних воєнних дій, тому багато птахів. Наприклад, цього року вперше в Україні з'явилося так багато фламінго - 570.

Чи є достатня кількість фахівців з охорони природи?

Зараз є голод на фахівців, ми відчуваємо це по парку. Думаю повинен бути попит та запит держави. Наприклад, в Америці у людей є гордість: унікальний прапор, гімн і національні парки. Коли наша держава скаже, що 78% території України для полювання, може, це й добре, але нам потрібно охороняти, те що нас буде завжди годувати та надихати - природне середовище.

Якою для вас є Україна після Перемоги?

Коли я був молодим і їздив на якісь конференції, мені завжди казали, що я з росії чи з союзу. Я казав: "Я з України". Вони не знали, що таке Україна. Зараз я пишаюсь тим, що ми найвідоміша країна світу. Ми маємо ризики, можемо загинути як країна, якщо ми не подолаємо ворога, але подолаємо. А ще ми можемо стати найкращими.
Я бачу дуже красиву країну з національними парками, де буде багато туристів, які пізнаватимуть нашу природу, етноси, культуру. Бачу вихованих людей, які показують світу, що ми цивілізована країна, можемо стати прикладом у багатьох напрямах і маємо потенціал.

Марія Литянська