"Ми не чіпляємося за минуле, ми чіпляємося за майбутнє", - Дмитро Казанін

Повномасштабного вторгнення показало, що треба рахувати на крок вперед, мати альтернативу і дбати про те, аби у випадку кризи переналаштування відбулося швидко та безболісно. Зараз важко дати точну оцінку який вплив мало закриття портів Великої Одеси, але логістичний потенціал регіону зберігся. Про це та порти Дунаю, заробіток молдован, реакції європейців читайте та дивіться на Інтенті в ексклюзивному інтерв’ю із Дмитром Казаніним - одеським бізнесменом, який є власником та директором транспортної-логістичної компанії.

<span class="ratio ratio-16x9"></span>

Чому Одеса є логістичним хабом? 

Порти Великої Одеси для експорту та імпорту вантажів є найшвидшим і найдешевшим способом. Коли ми зіштовхнули з тим, що порти Великої Одеси не працювали - це вплинуло на логістику. Порти Одеса, ТІС, Південний, Чорноморський мають стратегічне значення для країни в цілому, бо можуть перевалювати великий об'єм вантажів  за меншою собівартістю. Це була ключова артерія логістики України, куди стікалися вантажі, щоб експортуватися в різні куточки світу. Так само і в імпортному напрямку.  

Що означає закриття виходу до моря та кордонів для логістичного хабу Одеси?

Насправді це був великий виклик. Всі звикли працювати на гарних терміналах, де є інфраструктура для перевалювання. У нас по факту залишились порти Дунаю, здебільшого Ізмаїл та Рені, залізничні шляхи вивозу вантажу через кордони. Це через Польщу, Угорщину, Румунію та Молдову. Ці шляхи не були готові для вантажів в такому об’ємі. Було потрібно все перелаштовувати, але було цікаво. 

Порти Дунаю свою функцію гарно виконали, можна було приїхати вагонами, машинами, ще побудували склади та доробили перевалки. З’явився баржевий флот, якого не було в такій кількості. Далі ця баржа плила вже в Болгарію, Румунію, Констанцу. Але ці порти мають обмеження - 7 метрів опаду. Тобто кораблі, які з більшого опаду не можуть фізично зайти. Тому як альтернатива наше зерно вивозили баржами в порт Констанци. Там накопичення більшої партії та вантаження, наприклад, панамаксами на дальні відстані. Були варіанти, коли навіть не завантажувались в склади, а просто з баржі одразу на судно. Їхали з перевантаженням в місто Серет на кордоні з Румунією. У нас широка колія, а в Європі - вузька. Тому ми не можемо просто взяти й заїхати на територію Румунії нашими вагонами. Треба або перевантажити в вузькі вагони, або в нашому вагону поміняти колісні пари, щоб їхати вже в порт Румунії, Болгарії або до кінцевого споживача.

Якою була альтернатива? 

Альтернативні варіанти наші підприємці дуже активно почали шукати та робити якісь кустарні перевалки. Треба віддати належне бізнесменам, які можуть дуже швидко адаптуватися, виконати взяті на себе зобов'язання - перевезти цей вантаж, або доставити імпортний в Україну. Основне - ми не зупинились, продовжили експортувати та імпортувати. Логістична складова значно збільшилась, вона коштувала дорого, але ми все одно вивозили та завозили. 

Основна проблема, якщо ми говоримо про Рені, туди не можна потрапити напряму по території України. Треба їхати транзитом по території Молдови. А молдовани непогано на нас заробляли, скажу чесно. І зараз вони свою транзитну ставку не особливо знижують. Під час повномасштабної війни, як все почалось, вони давали ставку, аби шматочок від Паланки проїхати, по 10-12 євро на тоні. Це дуже дорого і збільшувало вартість логістики.

Самі ці порти не працювали з таким об'ємом вантажу. А на них зосередилися через залізничне сполучення. Хоча є інші порти, наприклад, Орлівка. Гарний проєкт хлопці зробили - інвестували великі кошти, і функціонує приватний порт. Круто, що вони інвестували в інфраструктуру, де йдуть воєнні дії, попри прильоти.

Фото: Інтент/Наталя Довбиш

Чи були ми як регіон готові до того, що може статися така криза, як закриття портів? 

Ми точно не були готові. І я не бачу ініціатив, які б підтримували порти Дунаю. В нинішніх умовах працюють порти Великої Одеси. Я бачив від Укрзалізниці статтю, що вони планують зробити зменшення тарифу на 30%, якщо я не помиляюсь. Це дасть портам Ізмаїла та Рені конкурентоспроможність. Так вони зможуть працювати у порівнянні з портами Великої Одеси. 

Не пам'ятаю точну кількість разів, як закривалася і відкривалася можливість роботи в портах Великої Одеси - мабуть, 4-5. Слава Богу, завдяки нашим ЗСУ, ми вже не залежимо від Зернового коридору. Ми просто працюємо, а наші військові нас боронять і дають можливість це робити. Але альтернативні варіанти, я вважаю, потрібно підтримувати. Бізнес багато чого зробив для того, щоб ці можливості з’явились. І в ті моменти саме бізнес робив і організовував ці всі перевантаження та нові проєкти.

Розкриття потенціалу Одеської області – це довгострокова перспектива, чи все ж треба повернення основного обігу до Одеси?

Багато є інвестицій зараз і в Рені, і в Ізмаїлі. Люди інвестували та хотіли там працювати. Тому на мою думку, було б актуально, можливо, за допомогою якихось європейських програм, фінансування і підтримки все-таки дотувати ці напрямки для того, щоб альтернативні маршрути могли зберігатися. Треба впевненість, що завтра ми розвернемося в іншу сторону і поїдемо працювати, раптом що. Для цього повинна бути робота. Якщо там не буде роботи, вони занепадатимуть, це ж зрозуміло. Коли працюють порти Великої Одеси, то їм важко конкурувати через ціну довозу товару в ту сторону. 

Вони (порти Дунаю, - ред.) працювали на якихось нішевих вантажах, до повномасштабного вторгнення. В цілому можна сприяти, щоб ці альтернативні маршрути залишалися і розвивалися. В тому числі й сплав по Дунаю - наверх підійматися в Європу і робити разом проєкти з Румунією та Болгарією. Цим треба займатися на високому рівні, мені здається. Бо якщо є стратегії, що це дійсно важливі для нас порти, які повинні працювати як альтернативні на постійній основі, незалежно від того, працюють порти Великої Одеси чи ні, то однозначно повинні бути додаткові умови, сприятливі від держави для того, щоб вони могли б функціонувати та конкурувати. Зараз порти Великої Одеси працюють без обмежень. Дійсно потік товару відійшов значною мірою до цих портів.

Фото: Інтент/Наталя Довбиш

Чи відчула одеська логістика окупацію портів в Бердянську, Маріуполі, Скадовську і Херсоні?

Я не досить добре знаю, як ті порти працювали до воєнного часу. Миколаїв нам ближче - дійсно гарний порт з новітніми терміналами, які були побудовані за часів незалежності України. І вони дійсно забирали на себе велику частку потоку вантажів, як експорт, так імпорт. І те, що вони зараз не працюють впливає на логістику і вартість по перевалці, бо великий попит. Тобто вони могли б забрати на себе якийсь об'єм. Якщо дивитись на східну частину України, то логістично вигідніше залізниця. Дешевше їхати на Порт Південний та Миколаїв. І також, наприклад, із Запоріжжя чи Дніпра дешевше спуститися в ці порти. А те, що знаходиться на заході України, дешевше везти, наприклад, в порт Одеси або у Чорноморський. Тому дійсно запуск порту Миколаєва дав би нам можливість збільшити експортний та імпортний потенціал. І це б сприяло здоровій конкуренції на ринку серед інших портів.

Чому говорять про ідею Порто-франко Одеси та чи могла б вона працювати сьогодні?

Це ж більш про економічну зону, яка була б сприятлива для інвестицій, бізнесу. Загалом, коли є ініціатива від держави для підтримки бізнесу та організація якихось спеціальних умов для підприємців, то це щоб сюди текли гроші та було повноцінне інвестування задля створення високого рівня, наприклад, терміналів або складів. Щоб ми могли робити додану вартість продуктів, експортувати не просто зерно, а борошно, або не просто насіння, а - масло. Додана вартість буде позитивно впливати на економічний ріст, однозначно. Коли ти відкриваєш якісь можливості, бізнес завжди буде цим користуватися, і інвестори також. Якби була така можливість, то, я думаю, її однозначно позитивно б використовували.

Влада протягом трьох років повномасштабного вторгнення змінила своє ставлення до бізнесу? Багато інформаційних приводів щодо поборів та утисків експортерів - це масова історія?

Те, що я бачу зі сторони логістичної компанії, то, в принципі, дії направлені на те, щоб бізнес перейшов в білу мережу роботи. Зрозуміло, коли ти працював в сіру, або чорну, а тебе змушують в білу - не досить приємно. Для економіки країни - це великий плюс. Швидко такий великій бюрократичній машині, як держава, приймати якісь рішення, не завжди вдається влучно. Через спілкування з бізнесом, я думаю, вони повинні знаходити якесь взаєморозуміння, спільні моменти, як це можна редагувати.

З ваших слів, що тиснуть. Ну всі ж працюють, отже не так і тиснуть. Те, що я бачу, то, в принципі, все, що було на слуху з зерном, стосувалося саме тих, хто працював в чорну. 

Чи зацікавлені міжнародні партнери у логістиці через Україну та чи пропонують рішення та підтримку з цього приводу?

Ми ж бачили випадки, коли поляки, угорці, навпаки, замість того, щоб сприяти, перешкоджали роботі. Бо вони захищали свої інтереси, своєї країни і їм було все одно, що в нас коїться. Це питання досить довго регулювалося, дуже-дуже з потугами йшло. Зараз, можливо, воно не так і на часі, бо працюють порти Великої Одеси та такого великого потоку зернових немає в ті напрямки. Але якщо ми представимо, що, не дай Боже, порти Одеси не зможуть функціонувати, думаю, що знову побачимо ці протести. Бо все одно ми як держава з великим експортом потенціалом зернових, масляничних можемо створювати велику конкуренцію для цих країн. Тому вони так з побоюваннями однозначно до цього ставляться.

Якщо ми говоримо про бізнес, то знаходимо порозуміння, як і з румунами, поляками, литовцями так і з представниками Молдови, Болгарії, Чорногорії. Провели досить багато перемовин для організації спільних проєктів. Більшість дійсно ставилося з розумінням, якимось чином допомагають, підказують, десь показують відкриті цифри, що можемо, де не можемо. Я б сказав, що не стикався з якимось негативом, мені здається, більше з позитивними моментами на рахунок ведення бізнесу.

Kernel в Чорноморському порту - це просто крутіший термінал, які дійсно взірцевого характеру: нові технології, швидкості навантаження, і різні можливості з приймання вантажів. Я думаю, що в цьому форматі дійсно можемо ще показувати, як треба працювати, якщо ми говоримо за логістичний формат. Дійсно багато ідей, які я бачу, як бізнесмени їх реалізовують. Зміни є однозначно. Відкриваються інші ринки та можливості. Бізнесмени знаходять якісь цікаві альтернативи та можливості для розвитку та заробляння грошей, однозначно. Бізнес без цього не буває.

Цей термінал давно вже працює в Чорноморському порту, він працював ще до війни. Kernel, Nibulon заходили в Рені, Ізмаїл. Другий побудував у Ізмаїлі термінал з нуля і працює зараз. Досить багато прикладів ідей. Малий та середній бізнес, мені здається - першочергові напрямки в країні, які бажають сталого розвитку. Це та масовість, яка може робити ноу-хау, додаткову вартість, реалізовувати проєкти та стартапи.

Чому не релокували бізнес і лишилися тут?

Для себе було прийняте рішення, що ми тут залишаємось, працюємо та інвестуємо кошти в цій країні, продовжуємо розвивати маршрути, нарощувати потужності по своїм можливостям експорту й імпорту, відкриваємо додаткові напрямки. Тобто ми продовжуємо співпрацювати з банками, сплачуємо податки в цій країні. Ну і співробітники у нас працюють - це також частина економіки.

Фото: Інтент/Наталя Довбиш

Як ставитеся до процесу перейменування і загалом зміни міста за повномасштабної війни?

Я не одесит, народився в Умані, але тут проживаю понад 15 років, тобто половину свого життя. Ми не чіпляємося за минуле, ми чіпляємося за майбутнє. Ми хочемо жити по-новому. Я не хочу, щоб моїм дітям було важливо, щоб ця вулиця була Пушкіна. Це ж був період, до якого призвела радянська влада, що цим людям важливо це зараз - в цих роках. А Розстріляне відродження - цей період? Коли багато українців просто стиралися з лиця землі за те, що вони пропагандували українське. І що в 1920-1930-х роках, якщо не помиляюсь, то в цей період більша частина Одеси спілкувалися українською мовою. І ця інформація вся є, вона в одеській бібліотеці, будь ласка, заходьте, знайомтесь.

Чи відрізняється стиль роботи молодих підприємців, які народилися вже в Україні, або щонайменше не працювали в системі за часів Януковича?

Загалом, стартапи це ж про молодь, сферу криптовалюти, блокчейну, IT-технологій - реалізація різного формату проєктів. Підхід все-таки інший. Все-таки ми ж вже родились в Україні. Ми трохи по-іншому, можливо, дивимось на деякі речі. Але я бачу, що люди прагнуть змін і вірять як в Одесу, так і в Україну загалом. І це дійсно круто, тому що місто і люди чудові.

Марія Литянська